Досліджено відповідність нормативно-правового забезпечення обліку і контролю витрат відповідно до сучасних вимог газотранспортних підприємств. Визначено необхідність застосування відповідних відомчих нормативних документів з використанням матеріальних і трудових ресурсів.
Ключові слова: облік, контроль, газотранспортні підприємства, нормативно-правове регулювання.
Вступ. В умовах розвитку і удосконалення ринкових відносин в нашій країні конкурентоспроможність підприємств по транспортуванню газу великою мірою залежить від того, яким чином організована їх система управління. Забезпечення ефективності управління виробничо-комерційною діяльністю газотранспортних підприємств повинно бути одним із першочергових завдань і практично неможливе без вирішення проблеми впровадження існуючої та створення нової нормативно-правової бази, яка регулювала б ведення обліку і контролю.
Ряд проблем пов’язаних з нормативно-правовим забезпеченням обліку і контролю виробничих витрат висвітлені у наукових працях М. Т. Білухи, О. С. Бородіна, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, В. Б. Івашкевича, Т. П. Карпова, Л. В. Нападовської, М. В. Кужельного, М. С. Пушкаря, В. В. Сопка, М. Г. Чумаченка та інших. Однак нормативно-правова база зазнає постійних змін та розвитку, що обумовлено розширення і зміною користувачів в інформації під впливом оточуючого середовища. Тому питання нормативноправового забезпечення обліку і контролю витрат потребують подальшого вивчення і уточнення із врахуванням потреб сьогодення.
Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження відповідності нормативно-правового забезпечення обліку і кон-тролю витрат сучасним вимогам газотранспортних підприємств.
Результати. На сьогоднішній день згідно із вимогами чинного законодавства, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [1] та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку має його поділ на фінансовий та внутрішньогосподарський (управлінський). Професор Сопко В. В. та інші зазначає, що фінансовий облік виражається як комплексний, аналітичний та синтетичний облік усіх засобів й усієї господарської (економічної та правової) діяльності [2, с. 118]. Даний вид обліку ведеться у відповідності до вищезазначених нормативних актів та орієнтований більшою мірою на зовнішнього користувача (акціонерів, інвесторів, банки, державні фінансові органи тощо).
Ведення управлінського обліку, на відміну від фінансового, законодавчо не регламентується, оскільки згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [1, с. 8, п. 5], «підприємство самостійно… розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій». Дані управлінського обліку орієнтовані для задоволення потреб внутрішніх користувачів інформації (менеджерів підприємств різних рівнів).
Особливістю формування нормативно-правової бази є поєднання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО) з іншими чинними в Україні нормативно-правовими документами, які регулюють процес формування собівартості продукції (робіт, послуг) у різних галузях економіки.
| Пер ш и й рівен ь нор м ат ивно пр а в ов ого за б е з п еч ен н я |
За к о н Ук р а їни « Пр о нафт у і газ » |
| За к о н Ук р а їни « Пр о тр у б оп ров і д ний тра н с п орт » |
| НВР 320. 30019801. 008-2000 Тимчасові норми витрат палива для будівельно-дорожньої техніки в ДК «Укртрансгаз» |
? |
Че т в ер т і й рівен ь нор м ат ивно пр аво в ого за безпечен ня |
Наказ пр о об л і к о в у по літ и к у під п р и ємст ва |
333
Наступною подією приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і МСБО стало затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706 «Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку» [5], згідно з якою передбачено два рівні реформування бухгалтерського обліку, зокрема:
• централізоване реформування: регулюється державою з метою забезпечення зовнішніх користувачів необхідною інформацією;
• децентралізоване реформування: проводиться господарюючим суб’єктом самостійно, виходячи із власних потреб в інформації для прийняття правильних управлінських рішень.
Важливою подією у напрямі реформування бухгалтерського обліку стало прийняття Закону України від 16 липня 1999 року № 996-14 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що суттєвими моментами затвердженими цим законом, є необхідність дотримання основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (ст. 4), а також необхідність формування облікової політики (ст. 1), що надає можливість підприємствам самостійно обирати альтернативні методи реалізації даних принципів у сучасних ринкових умовах господарювання.
На першому рівні нормативно-правового регулювання доцільно виділити також необхідність дотримання вимог Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами і доповненнями. [6] Згідно з цим законом здійснюється регламентування складу та моменту визначення валових витрат, доходів, норми амортизації основних засобів тощо, які є обов’язковими для усіх підприємств. Проте цим законодавчим документом суттєво стримується процес впровадження П(с)БО. Це пояснюється невикористанням на більшості підприємств методів нарахування амортизації основних засобів, які рекомендуються стандартами, щоб уникнути ведення подвійного обліку. В результаті видозмінюється реальна оцінка основних засобів, що не відповідає вимогам бухгалтерського обліку.
Відносно контролю за діяльністю підприємств і зокрема за обліком витрат, то в нашій країні сформувався та продовжує вдосконалюватись якісно новий вид контролю — аудит, який законодавчо регулюється Законом України від 22 квітня 1993 року «Про аудиторську діяльність» з наступними змінами і доповненнями [7]. Оскільки економіка України суттєво відрізняється від економіки західних країн тому національна система
аудиту має свої особливості. Однією з особливостей є те, що аудитори змушені приділяти постійну увагу аудиту податкових зобов’язань підприємств внаслідок частих змін у податковому законодавстві.
Все більшого значення набуває потреба в створенні ефективної системи внутрішнього аудиту і внутрішньогосподарського контролю суб’єктів господарювання, що зумовлено розвитком незалежного аудиту від підтверджуючого до системно орієнтованого. На відміну від зовнішнього аудиту, для внутрішнього в Україні відсутня правова регламентація з боку держави і має місце тільки загальна концепція внутрішнього аудиту яка викладена у міжнародному стандарті аудиту № 610 «Розгляд роботи внутрішніх аудиторів»[8]. Відповідно до цього стандарту до функцій внутрішнього аудиту включається і внутрішній контроль.
Нормативно-правова база яка регулює виробничо-комерційну діяльність газотранспортних підприємств є досить недосконала оскільки ні галузевого стандарту, ні свого кодексу трубопровідний транспорт немає, без яких правові колізії ще довго залишатимуться невирішеними. Основним і єдиним «профільним» законом є Закон України від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт», який здебільшого носить декларативний характер.
Помітною подією стало прийняття 12 липня 2001 року № 2665-ІІІ Закону України «Про нафту і газ», яким визначена особливість регулювання відносин у нафтогазовій галузі, проте відсутнім є законодавче визначення такого надзвичайно важливого документу як Баланс газу, що є доказом постачання (споживання) газу за певний період як у державі, так і по окремих регіонах, постачальниках, категоріях споживачів тощо.
До другого рівня нормативного регулювання бухгалтерського обліку слід віднести Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій [9], а також Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які розроблено у відповідності до вимог нормативно-законодавчої бази першого рівня. Доцільно виділити серед нормативних документів які регулюють порядок формування витрат по транспортуванню газу положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»[10]. Суттєвий вплив на вартість транспортування природного газу справляє також і собівартість запасів, оскільки матеріальні ресурси займають найбільшу питому вагу в загальній величині собівартості. Значно впливає на величину витрат підприємства амортизація необоротнихактивів, порядок нарахування амортизації яких визначено П(с)БО 7 «Основні засоби»[11] та 8 «Нематеріальні активи»[12].
Основу третього рівня становлять відомчі нормативні документи, які є обов’язковими в межах визначеної сфери застосування і залежно від змісту поділяються на такі види: норми витрат матеріалів при ремонтах та експлуатації магістральних газопроводів і газорозподільних станцій, компресорних станцій, підземних сховищ газу, технологічного зв’язку, автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, автотранспорту і спеціальної техніки, а також інших робіт. З метою забезпечення правильної організації обліку та контролю витрат по формуванню собівартості транспорту газу з урахуванням організаційно-технологічних особливостей газотранспортних підприємств необхідним є розробка і прийняття відповідних методичних рекомендацій.
Враховуючи, що за останні роки в газовій промисловості України створено і впроваджено багато нового обладнання і спеціалізованих засобів і систем спеціалізації, а також у зв’язку з появою великої кількості нових нормативних та законодавчих документів (ДСТУ, законодавчих актів, міжгалузевих та галузевих нормативних документів з питань експлуатації об’єктів магістральних газопроводів) було затверджено Державним комітетом України з нагляду за охороною праці від 02.03.2004 року № 69 НПАОП 1.1.23-1.03-04 «Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів». При розробці цих правил були враховані вимоги таких законодавчих та нормативних актів, як Закон України від 19.10.1992 року № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря», Закон України від 06.06.1995 року № 213/95-ВР «Водний кодекс України» та інші.
Для належної організації обліку і контролю витрат на газотранспортних підприємствах необхідне використання нормативноправової бази четвертого рівня куди віднесено облікову політику підприємства, під якою розуміють сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Формування облікової політики регламентується на газотранспортних підприємствах затвердженим положенням про облікову політику, яке є обов’язковим до застосування локальним нормативним документом і визначає порядок застосування газотранспортними підприємствами вимог чинного законодавства, щодо організації бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і виробничих витрат.
Висновки. Досліджуючи відповідність існуючої нормативноправової бази забезпечення обліку і контролю витрат можна кон-статувати, що існуюча нормативна база є недосконалою і не відповідає сучасним умовам та правовідносинам, які склалися у газотранспортній галузі. Так, зокрема, з метою забезпечення надійної роботи трубопровідного транспорту необхідним є вирішення проблеми щодо розробки спеціального нормативного акту: статуту або кодексу трубопровідного транспорту, законодавчого визначення статусу Балансу газу як необхідного документа в правовідносинах учасників газового ринку. Для вирішення проблем організації обліку витрат необхідним є примінення не тільки вимог П(с)БО 16 «Витрати», відповідних відомчих нормативних документів з використанням матеріальних, трудових ресурсів, але і розробка та прийняття методики по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості транспорту газу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996-14. з наступними змінами і доповненнями. // Все про бухгалтерський облік, збірник нормативних документів. — 2000. — № 1.
2. Василь Сопко, Зіновій Гуцелюк, Маркіян Щирба, Микола Бенько. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студентів «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. — Тернопіль: Астон, 2005. — 496 с.
3. Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку та статистики: Указ Президента України від 23 травня 1992 року.
4. Програма переходу України на міжнародну систему статистики та обліку: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 4 травня 1993 року.
5. Програма реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706.
6. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України в редакції від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР. З наступними змінами і доповненнями. // Бібліотека журналу вісник податкової служби України.
— 1997. — 76 с.
7. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 року. З наступними змінами і доповненнями. // Галицькі контракти. — 1993р. — № 23.
8. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. / Пер. з англ.. мови О. В. Селезньов та О. Л. Ольховікова, О. В. Гик, Т. Ц. Шарашидзе, Л. Й. Юрківська, С. О. Куликов. — К.: ІАМЦУ «Статус, 2004. — 1028 с.
9. Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій. Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 р. № 291. З наступними змінами і доповненнями // Податки та бухгалтерський облік. — 2000. — № 3.
10. П(с)БО 16 «Витрати». Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999. № 318. З наступними змінами і доповненнями // Бухгалтерський облік і аудит. — 2002. — № 12.
11. П(с)БО 7 «Основні засоби». Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 18.05.2000. № 92. З наступними змінами і доповненнями // Бухгалтерський облік і аудит. — 2002.
— № 12.
12. П(с)БО 8 «Нематеріальні активи». Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 18.10.1999. № 242. З наступними змінами і доповненнями // Бухгалтерський облік і аудит. — 2002. — № 12. Стаття надійшла до редакції 27.01.2006 р. УДК 657.471: 631 О. Л. Примаченко, канд. екон. наук, доцент Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
