Порівняльне дослідження державної служби набуває актуальності у зв’язку з дослідженнями моделей державної служби і їхніх складових. Урахування національних та історичних чинників діяльності державного апарату, адаптація світових досягнень у галузі державного будівництва, впровадження принципів демократичної, правової, соціальної держави, що рівносильно приєднанню до європейського адміністративного простору, зумовлює широке застосування методів порівняльного аналізу до досл ідження проблем державної служби.
Метод — це заснований на яких-небудь вихідних принципах спосіб пізнання минулого, теперішнього і майбутнього, теорій та ідей, формулювання наукових гіпотез, перевірки доказовості всього цього за допомогою приватних методик.
Порівняння є в різних формах пізнання, використовується практично в усіх науках. Порівняння і виділення загального і особливого необхідні, зокр ема, для створення класифікацій, наукових понять і категорій. Без порівняння неможливо багато теоретичних конструкцій теорії державної служби: цілі, принципи, завдання, повноваження, функції, відносини, права, обов’язки, тип, різновид, форма, режим, інститут, діяльність, посада тощо.
На відміну від деяких суспільних, природних, математичних та інших наук, де порівняння використовується у вигляді одного з при йомів, як приватна методика, в теорії державної служби воно в самому собі містить елементи шляхів розв’язання того чи іншого практичного завдання, включає позитивне знання, оскільки пропонує підходи до відповідей на питання: які складові моделей державних служб найбільш придатні для України; які методи професійної діяльності найбільш ефективні для досягнення цілей дер жави, реалізації його завдань та функцій, які
шляхи забезпечення результативності та підвищення ефективності діяльності державного службовця; як визначити, сформувати й запровадити нові інститути державної служби, що забезпечують соціальну безпеку державних службовців і т. д.
Завдання застосування порівняльних методів конкретні.
Йдеться про порівняння моделей державних служб, їхніх інститутів, які фактично об’єднують усі складові системи державної служби, з метою створе ння результативної, ефективної, професійної, збагаченої науковим знанням, політично нейтральної, авторитетної державної служби.
Таке порівняння обов’язково включає дескриптивну, критичну, евристичну й прогностичну складові.
Дескриптивна складова порівняння забезпечує створення об’єктивного уявлення про об’єкт дослідження.
Наукова критика виявляє позитивні і негативні сторони об’єкта дослідження.
Евристична складова (евристика — мистецтво знаходження істини) по в’язана з оцінкою об’єкта дослідження за конкретного часу і в конкретних умовах.
Прогностична складова дає змогу передбачати можливий розвиток і результати впровадження пропозицій дослідження.
Останнє визначає, що застосування порівняльних методів передбачає обов’язкове розроблення і оцінку пропозицій та рекомендацій.
Методологічно процес порівняння відбувається у декілька етапів.
Насамперед це вибір тих або інших явищ для їх порівняння.
Він визна чається конкретними цілями дослідження та методологічними установками.
Далі йде стадія порівняння. Елементи процесу порівняння наявні вже під час вибору явищ. Цілями цього етапу є встановлення загальних рис та особливостей порівнюваних явищ.
У процесі цього етапу досліджень уможливлюється перехід до оцінювання корисності загального та особливого, до ст ворення висновків про доцільність тих або інших пропозицій, можливої їх результативності та ефективності. Оцінювання доцільності часто пов’язане з різними методологічними підходами.
Практичне завдання дослідження передбачає здійснення экстраполяции пропозицій, отриманих в одних умовах, у тому числі й тимчасових, для іншого об’єкта дослідження. Мета такої екстраполяції — розроблення відпо відних рекомендацій (можна говорити про методичні рекомендації).
Для порівняльного вивчення об’єктів дослідження державної служби можуть бути використані різні прийоми.
В умовах, коли порівнюються однорідні інститути державної служби, але в одному з них виникли нові явища, які трансформують цей інститут, використовуються порівняння, метою яких є підтвердження гіпотези, тобто «підтверджуюче порівняння». При цьому треба підтвердити, що основна сутність залишилася бе з змін.
На противагу «підтверджувальному порівнянню» використовується і «заперечливе порівняння». Його значення полягає в тому, щоб, незважаючи на зовнішню схожість об’єктів, що вивчаються, довести їхній різний характер, виключити ототожнення.
Особливий спосіб — «порівняння на контрасті». Його значення полягає у виявленні та особливому поданні (на контрасті: біле — чорне) значних відмінностей і протилежностей. Цей ме тод дослідження має широку сферу застосування, зокрема політичну. Як правило, дослідник бере для порівняння однопорядкові інститути з різним, а іноді й протилежним соціальним змістом або неоднакові інститути однопорядкового соціального змісту. В першому випадку у разі такого порівняння виявляються цільове призначення, переваги і недоліки одного й того ж інституту, поставленого в різні соціальні умо ви.
Будь-яке порівняння за своїми результатами, висновками може бути і позитивним, і негативним.
У першому випадку, у тому числі й у заперечливому порівнянні, дослідник демонструє виявлене ним позитивне значення того або іншого інституту або його складової для розвитку суспільства, держави в порівнянні з інститутами, які застосову ються в даний час або раніше. З іншого боку акцент може бути зроблений і на негативному боці проблеми.
Обидва ці прийоми можуть використовуватися і для порівняння реально чинних або нечинних інститутів, і в ідеальній, уявній формі, коли дослідник розглядає позитивні й негативні боки пропонованого, уявного або сконструйованого ним інституту.
Наведені аспекти порівняльного методу створюють уявле ння про використання порівняльного методу в дослідженні об’єктів теорії державної служби.
135Розділ 3
