Отже, конкурентоспроможність продукції забезпечується в разі наявності в неї певних вагомих конкурентних переваг, що стосуються її якості і/або ціни. Тому виникає необхідність у розкритті сутності поняття «якість продукції» та в характеристиці її показників. Якість продукції — це сукупність її властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Це узагальнене визначення якості продукції.
У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (2005 р.) дається таке визначення якості зазначеної продукції: «якість харчового продукту — ступінь досконалості властивостей і характерних рис харчового продукту, які здатні задовольняти потреби (вимоги) і побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт».
Як переконує світовий досвід, якість продукції є функцією від рівня розвитку наукового техніко-технологічного прогресу і ступеню реалізації його результатів у виробництво. Чим вища якість продукції, тим повніше задовольняються потреби споживачів і ефективніше вирішуються соціально-економічні проблеми розвитку суспільства.
У довгостроковий період існує тенденція до послідовного підвищення якості продукції. Це об’єктивний процес, спричинений дією закону зростаючих потреб. Проте згадана тенденція на окремих відрізках часу не в змозі рельєфно виявитися через існування специфічного взаємозв’язку обсягу пропонування продукції і вимог споживачів до її якості. В умовах дефіциту, коли пропонування відстає від попиту, вимоги до якості продукції знижуються і нерідко істотно. Водночас із насиченням ринку продукцією її якість виступає на перший план, всезростаючі вимоги до неї поступово стають однією з основних рушійних сил виробництва.
Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення. За цим критерієм вона поділяється на три типи: кінцевого споживання, проміжну і сировину.
До продукції кінцевого споживання відносять ту продукцію, яка завдяки своїм біологічним якісним характеристикам безпосередньо використовується для особистого споживання (свіжі овочі, фрукти, ягоди, незбиране молоко тощо).
Продукція, призначена для подальшого використання в сільськогосподарському виробництві в наступних циклах відтворення, називається проміжною (насіння, посадковий матеріал, корми). Сільськогосподарська сировина (сировинні ресурси) представлена тими видами продукції, які використовуються для промислової переробки (цукровий буряк, технічні сорти картоплі, значна частка зерна, льонопродукція, соняшник тощо).
Кожному з цих типів продукції, а також продовольчим товарам, притаманні свої показники якості. Під показником якості розуміють кількісний вираз однієї або кількох однорідних властивостей продукції, що задовольняють певні потреби споживачів стосовно до її цільового призначення й умов використання. Відношенням фактично досягнутого показника якості до його нормативного (базового) значення визначають рівень якості продукції. При обґрунтуванні показників якості й встановленні їх конкретних рівнів за певними видами продукції потрібне комплексне врахування таких чотирьох факторів:
1) вимог (бажань) безпосередніх споживачів: населення, переробних підприємств, аграрних підприємств, що використовують проміжну продукцію;
2) реальних можливостей досягнення встановлених показників якості за даного рівня розвитку продуктивних сил (техніки, технології, кваліфікації кадрів);
3) наявності розроблених методик, способів, прийомів визначення показників якості й контролю за їх формуванням;
4) забезпечення матеріального стимулювання виробників за досягнення вищих показників якості та встановлення матеріальної відповідальності за їх зниження.
У вітчизняній економічній літературі й практиці господарської діяльності розрізняють такі показники якості.
Біологічні показники характеризують придатність сільськогосподарської продукції до споживання в їжу. Вони залежать від біологічних і фізіологічних особливостей рослин і тварин, у процесі вирощування і догляду яких одержують цю продукцію. Серед даних показників найважливіше значення мають вміст у продукції макро- і мікроелементів, білка, вітамінів, цукру, крохмалю, жиру тощо. Для низки видів продукції важливе значення має також і її зовнішній вигляд.
За допомогою біологічних показників робиться висновок про прийнятність чи неприйнятність відповідного виду продукції для споживання і забезпечення нормальної життєдіяльності організму людини. Треба пам’ятати, що біологічні показники якості динамічні, досить істотно залежать від погодних і ґрунтових умов, можуть поліпшуватися або погіршуватися під виливом людини. Наприклад, за дотримання усіх агротехнічних вимог до вирощування і збирання озимої пшениці та доробці зерна вміст білка в ньому може підвищуватися за інших однакових умов на шість і більше відсотків.
Показники технологічності характеризують такі властивості сільськогосподарської продукції, які є необхідними і водночас дуже важливими для її ефективної промислової переробки або для виробничого використання в наступних циклах сільськогосподарського виробництва. За цими показниками оцінюють якість проміжної продукції і сільськогосподарських сировинних ресурсів. Наприклад, насіння зернових повинне мати відповідну схожість, сортову чистоту, вологість, не перевищувати граничну межу засміченості тощо.
Показники технологічності проміжної продукції справляють безпосередній вплив на продуктивність сільськогосподарського виробництва в його наступних стадіях (насіння — на рівень урожайності культур, корми — на продуктивність тварин), а сільськогосподарської сировини — на продуктивність і ефективність роботи переробних підприємств, кількість та якість кінцевої продукції, що ними виробляється.
Показники транспортабельності важливі для всіх трьох типів сільськогосподарської продукції — кінцевого споживання, проміжної, сировини, а також продовольчих товарів, оскільки характеризують ступінь їх придатності до пере-бами. Найважливішими показниками транспортабельності є клас і габарити вантажу (продукції), затрати часу і коштів для підготовки продукції до перевезення, вартість тари і пакування, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, вартість перевезення.
Показники надійності важливі на всіх етапах руху продукції до споживання
— особистого чи виробничого. Вони свідчать про придатність продукції і продовольства до збереження біологічних і низки технологічних показників якості за її зберігання і транспортування. Кількісно показники надійності вимірюються строком зберігання продукції за різних методів його здійснення і відстанню її перевезень на дорогах різного класу.
Показники екологічності дають змогу судити про екологічну чистоту продукції та її придатність до споживання в їжу людьми або для годівлі тварин з точки зору нешкідливості їх впливу на стан живого організму.
До показників екологічності відносять вміст у продукції радіонуклідів, нітратів, нітритів, залишків пестицидів та інших небезпечних для життя людей елементів і речовин, що повинні особливо ретельно контролюватися з метою недопущення перевищення їх концентрації понад гранично допустимі норми. Дані показники водночас характеризують ступінь безпечності продукції для споживання в їжу людиною або на корм худобі.
Показники безпеки представлені тими особливостями або властивостями сільськогосподарської сировини, що характеризують ступінь безпеки працівників у процесі її виробництва і виробничого використання (наприклад, вирощування тютюну). Ці показники, як і показники екологічності, повинні жорстко контролюватися з метою здійснення відповідних застережних заходів.
Економічні показники характеризують ступінь економічної вигоди виробництва сільськогосподарським товаровиробником продукції чи переробним підприємством — продовольчих товарів відповідною якістю. Найважливішими з них є такі: ціна за одиницю продукції; прибуток на одиницю продукції; цінова конкурентоспроможність продукції; частка продукції, на яку одержано сертифікат якості; частка експортованої продукції в загальному обсязі її реалізації.
Естетичні показники мають особливе значення для кінцевої продукції, що споживається у свіжому вигляді, для продовольчих товарів і для товарів широкого вжитку для населення. Вони характеризують товарний вигляд продукції (наявність тургору, розмір, колір, а для товарів широкого вжитку — ще й цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції, раціональність форми тощо).
Патентно-правові показники притаманні тим видам продукції, які захищені патентом. Вони описують якість нових винаходів, втілених у товар, їх вагомість. Водночас патентно-правові показники характеризують і патентну чистоту товару, тобто можливість безперешкодної реалізації його на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Як уже зазначалося, якість продукції відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні її конкурентоспроможності та конкурентоспроможності підприємс-тва в цілому. Економічне суперництво підприємств, окремих об’єднань, боротьба їх за ринки збуту зосереджується не тільки на ціні, а й значною мірою на нецінових факторах. Серед цих факторів — реклама, створення сприятливих умов для реалізації продукції, забезпечення (за необхідності) післяпродажного обслуговування покупців особливе місце займає якість продукції.
Зрозуміло, що за однакової ціни більшим попитом користуватиметься продукт, який має кращу якість. Водночас істотне поліпшення підприємством якості продукції порівняно з аналогічною продукцією конкурентів дає йому можливість підвищувати ціну на неї, не втрачаючи при цьому своїх споживачів, а часто навіть збільшуючи обсяг продажу. Якісна продукція забезпечує вищу прибутковість виробництва і фінансову стійкість підприємства, підвищує його імідж, сприяє виходу підприємства на світовий ринок, повніше задовольняє потреби суспільства в ній, завдяки чому в державі формується більш сприятливий соціально-психологічний клімат.
Завдяки поліпшенню якості і раціональному використанню інших нецінових факторів підприємство може одержати не тимчасові переваги над конкурентами, як при зниженні ціни, а довготривалі, оскільки останнім потрібно досить багато часу, щоб удосконалити товар і внести необхідні зміни в технологію його виробництва.
