Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 18.5. Витрати на поліпшення якості продукції, основні чинники її підвищення та забезпечення конкурентоспроможності підприємства


< Попередня  Змiст  Наступна >

18.5. Витрати на поліпшення якості продукції, основні чинники її підвищення та забезпечення конкурентоспроможності підприємства


Підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат не тільки інтелектуальної праці, але, як правило, й витрат матеріально-грошових коштів. Оскільки підвищення якості сільськогосподарської продукції в більшості випадків рівнозначно зростанню обсягу її виробництва, згадані витрати слід розглядати як змінні.

Як засвідчує світова практика і насамперед досвід високорозвинутих країн, в усіх галузях економіки сформувалась стійка тенденція до зростання витрат на поліпшення якості продукції. Але слід пам’ятати, що висока якість не повинна досягатися будь-якою ціною. Це ж стосується використання інших нецінових факторів підвищення конкурентоспроможності товарів. Додаткові витрати, пов’язані з реалізацією комплексу цих факторів, повинні бути економічно доцільними, тобто попит на продукцію, а в окремих випадках і ціна, мають зростати на більшу величину, ніж це потрібно для відшкодування з надлишком названих витрат.

Проте перевищення додаткового доходу над витратами, понесеними на вдосконалення товару і стимулювання його збуту, може бути різним. Тому виникає потреба у визначенні оптимального рівня цих витрат. Він досягається тоді, коли різниця між додатковим ефектом від поліпшення якості продукції і додатковими витратами на таке поліпшення найбільша (рис. 18.1).

Аналогічний підхід до визначення оптимальною рівня витрат витримується й за іншими неціновими факторами, пов’язаними із стимулюванням збуту продукції. Керівники підприємства повинні усвідомлювати, що додатковий дохід від поліпшення якості продукції і раціонального використання інших нецінових факторів конкуренції може формуватися за рахунок підвищення ціни і збереження але збільшенню обсягу продажу продукції, на яку виникає додатковий попит.

Рис. 18.1. Визначення оптимального рівня якості продукції: заштрихована площа — прибуток, що може одержати підприємство від поліпшення якості продукції за різного рівня додаткових витрат; К — оптимальний рівень якості

Рис. 18.1. Визначення оптимального рівня якості продукції: заштрихована площа — прибуток, що може одержати підприємство від поліпшення якості продукції за різного рівня додаткових витрат; К — оптимальний рівень якості

Таке збільшення продажу відбувається через зрушення кривої попиту вправо від положення D до положення D

1 (рис. 18.2). У результаті обсяг продажу зростає на величину Q

1 – Q. Додатковий прибуток при цьому буде дорівнювати добутку додаткового обсягу продажу на суму прибутку, що одержувало підприємство в розрахунку на одиницю продукції за колишньої ціни.

Рис. 18.2. Зрушення кривої попиту вправо і збільшення обсягу продажу за підвищення якості продукції та збереження попередньої ціни

Рис. 18.2. Зрушення кривої попиту вправо і збільшення обсягу продажу за підвищення якості продукції та збереження попередньої ціни Важливо також знати, що додатковий дохід підприємство може одержувати і завдяки поєднанню розглянутих факторів — підвищенню ціни і зростанню обсягу продажу.

У разі коли підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат, що зумовлюють здорожчання продукції, то економістам підприємства потрібно визначити, за якою мінімально підвищеною ціною вже буде економічно виправдано продавати таку більш дорогу продукцію з тим, щоб зберегти щонайменше вже досягнутий рівень її цінової конкурентоспроможності. Для цього можна скористатися такою методикою.

Запишемо формулу цінової конкурентоспроможності продукції з таким значенням символів: х х

СЦ

Р

1 по ? ?, (18.8) де Р по

Ц

— рентабельність продажу, що досягнута в базовому році (коефіцієнт); Ц х — пошукова мінімально підвищена ціна, за якої реалізація виробленої більш якісної продукції зі зрослою собівартістю забезпечить досягнуту в базовому році рентабельність продажу (цінову конкурентоспроможність); С

1 — собівартість продукції підвищеної якості.

Здійснимо необхідні алгебраїчні перетворення даної формули: ?? хх

Ц х · Р по = Ц х – С

1 ; (18.19)

Ц х · Р по = Ц х – С

1 ; (18.19)

ЦСРЦ

1по ???; звідси .

С

С

Ц

1 ? ? х

Р1

ПО

Припустімо, що в базовому році підприємство реалізувало молоко за ціною 300 грн за 1 ц і собівартістю його виробництва 220 грн. За цих умов рентабель

ність продажу становитиме (300 – 220) : 300 = 0,267, або 26,7 %. ність продажу становитиме (300 – 220) : 300 = 0,267, або 26,7 %.

Щоб підвищити якість молока і реалізовувати його вищим ґатунком, підприємство понесло необхідні витрати (встановило потужніші холодильні установки, здійснило більш жорсткий технологічний контроль тощо) і це привело до підвищення собівартості молока до 240 грн за 1 ц.

Використовуючи виведену формулу, знаходимо, що підприємство збереже досягнуту цінову конкурентоспроможність молока за умови, якщо зможе його

реалізувати за ціною 327 грн за 1 ц [240 : (1 – 0,267) = 327]. реалізувати за ціною 327 грн за 1 ц [240 : (1 – 0,267) = 327].

Принциповий аспект даної методики може бути використаний і тоді, коли підприємство поставило за мету зберегти базовий рівень рентабельності більш якісної продукції, собівартість якої зросла через понесені підприємством додат-дку, полягає у визначенні мінімально підвищеної ціни, за якої досягається поставлена мета.

Запишемо формулу визначення рівня рентабельності:

СЦ

Р ? ? х , (18.20) де Р о — досягнутий рівень рентабельності в базовому періоді.

1 о

С

1

Здійснимо необхідні алгебраїчні перетворення даної формули: звідси

У нашому прикладі рівень рентабельності молока у базовому періоді (коефі240 грн за 1 ц рівень рентабельності зберігається за ціни реалізації 327 грн (240

У нашому прикладі рівень рентабельності молока у базовому періоді (коефі240 грн за 1 ц рівень рентабельності зберігається за ціни реалізації 327 грн (240

цієнт) становив (300 – 220) : 220 = 0,363. За підвищеної собівартості молока до цієнт) становив (300 – 220) : 220 = 0,363. За підвищеної собівартості молока до · (0,363 + 1). · (0,363 + 1).

Слід мати на увазі, що додатковий ефект від підвищення якості продукції залежить не лише від розміру витрат, а й від їх цільового призначення. За цим критерієм витрати на підвищення (збереження) якості продукції поділяються на три види: витрати на упереджувальні заходи, на безпосередній контроль за якістю і витрати на усунення дефектів. Світова практика і, зокрема, японський досвід переконують, що високої якості продукції досягають ті товаровиробники, які віддають пріоритет упереджувальним заходам.

Для забезпечення конкурентоспроможності товарів за якістю необхідно насамперед визначити чіткі цілі щодо неї і розробити на кожному підприємстві технічні умови, а також вжити інших заходів, що забезпечують якість товарів згідно з визначеними цілями.

Лише ті підприємства можуть розраховувати на успіх, в яких виробничий процес орієнтований на постійне забезпечення якості, на її підтримку. Але при цьому основну увагу слід звертати на функціональний аспект якості, що вказує, наскільки продукція підприємства задовольняє сучасні потреби споживачів. Адже якість продукції може відповідати внутрішнім технічним умовам підприємства, встановленим стандартам, але якщо їх конструкція (набір вимог і характеристик, що містяться в цих технічних умовах і стандартах) відстала від вимог споживачів, така продукція не буде користуватися попитом.

Функціональна якість може бути низькою не лише тому, що важливі для споживачів характеристики товару підприємства гірші від таких самих характеристик у аналогічних товарах конкурентів, а й за умови надання продукції надмірних, з точки зору споживача, властивостей, за які він повинен платити, купуючи її за вищою ціною. Можна уявити, наприклад, що дослідною станцією виведено новий сорт озимої пшениці, який за важливими якісними характеристиками — натурою, вмістом у зерні білкового комплексу (альбуміни, глобуліни, глютеліни, глеадіни тощо) і вуглеводів (крохмаль, клітковина, цукор), хоч і не має переваг перед існуючими районованими сортами в даному регіоні, але від останніх відрізняється напрочуд гарним золотистого кольору зерном. На виведення даного сорту понесені додаткові витрати, тому з метою відшкодування їх ціна на елітне насіння даного сорту вища, ніж на таку категорію насіння існуючих сортів.

Виникає запитання: чи буде витрачати аграрне підприємство додаткові кошти на придбання цього насіння, знаючи, що зернозаготівельні організації не заплатять за товарне зерно нового сорту вищу ціну порівняно з районованими сортами, оскільки для них як споживачів ця властивість зерна — його золотистість — зовсім не важлива. Очевидно, що за таких умов відповідь на поставлене запитання може бути лише негативною.

На якість продукції впливає ціла низка чинників. В узагальненій формі вони представлені на рис. 18.3. Важливість кожної з груп чинників беззаперечна, хоча на кожному підприємстві залежно від його умов кожна з таких груп чинників може бути конкретизована і набувати різної пріоритетності. Важливо при цьому орієнтуватися на світові тенденції щодо забезпечення якості, зокрема, на найповніше задоволення запитів споживачів, надання пріоритетності запобіжним (профілактичним) заходам, спрямованим на недопущення дефектів, створення на підприємствах такої робочої атмосфери, за якої кожен працівник зміг би впливати на якість продукції (наприклад, створення гуртків якості). Звернемо увагу й на таку обставину.

Ураховуючи специфіку сільського господарства, для підвищення конкурентоспроможності продукції за якістю особливо важливо дотримуватися вимог технології. Йдеться насамперед про виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні строки та якісно, про посів культур доброякісним насінням і своєчасний догляд за посівами, забезпечення оптимальних строків збирання врожаю, дотримання вимог до системи добрив і захисту рослин, а також до зберігання продукції.

У тваринництві особливу роль відіграє міцна і збалансована кормова база. Важливо також знати, що в підвищенні якості сільськогосподарської продукції особливо велике значення мають нові сорти і гібриди культур, а також нові породи і лінії тварин, що мають ліпші генетичні властивості порівняно з існуючими. Тому аграрним підприємствам необхідно своєчасно здійснювати сортооновлення і сортозаміну, активно вести племінну роботу в тваринництві.

На рис. 18.4 показано ключове місце якості продукції в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства. Разом з тим на конкурентоспроможність підприємства істотний вплив сприяє конкурентоспроможність його ресурснотехнологічної бази, організаційного забезпечення, господарських зв’язків із партнерами, адаптивність підприємства та його фінансова стійкість.

Усі ці названі чинники справляють побічний, а то й прямий вплив на якість продукції і, що особливо важливо — на забезпечення лідерства підприємства за меншими, ніж у конкурентів. Тому досягти високої конкурентоспроможності підприємства можна лише за умови комплексного задіяння всіх розглянутих чинників, представлених на рис. 18.3 і 18.4.

Це дасть змогу підприємству утримувати існуючі і створювати нові конкурентні переваги. Вони є результатом діяльності підприємства, бо їх неможливо досягти без використання ним сучасної техніки і обладнання, залучення новітніх технологій, програмного забезпечення, оптимізації бізнес-процесів, налагодження надійних партнерських зв’язків, ефективного менеджменту, оновлення асортименту продукції тощо. Раціональне втілення набутих конкурентних переваг і забезпечує підприємству його ефективне функціонування. НТТП;

Рис. 18.4. Основні чинники забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Рис. 18.4. Основні чинники забезпечення конкурентоспроможності підприємства Якщо в короткостроковому періоді конкурентоспроможність підприємства залежить від стану розглянутих чинників і в кінцевому підсумку — від ціни і якості продукції, яку воно зараз виробляє, та від фокусування на певному сегменті ринку, то в довгостроковому періоді — від здатності підприємства швидше за конкурентів формувати ключові компетенції, що сприяють випуску конкурентоспроможної пр одукції.

Ключова компетенція трактується як взаємопов’язаний набір навичок, здібностей, знань, досвіду, технологій і способів організації та управління ресурсами і бізнес-процесами, набір яких забезпечує унікальність компанії у своїй сфері діяльності, стійкість до копіювання конкурентами.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
18.7. Стандартизація і сертифікація продукції
Тема 19. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
19.2. Умови забезпечення ефективної інноваційної діяльності (інноваційного процесу)
19.3. Загальна характеристика напрямів НТТП і його основні риси
19.4. Агрохімічний напрям НТТП. Оцінювання ефективності застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)