13. Стандартизація і сертифікація продукції. Ключові поняття і терміни: інноваційний потенціал; науковий технікотехнологічний прогрес; інноваційна діяльність; інноваційний процес; інновації; новації; локальні новації; нововведення; інноваційна продукція; інноваційна інфраструктура; агротехнопарк; інноваційні бізнес-інкубатори; венчурне підприємство; інноваційна стратегія; захисна інноваційна стратегія; наступальна інноваційна стратегія; підприємства віоленти, патієнти, експлеренти, комутанти; економічний поріг шкідливості; інтегрована система захисту рослин; генна інженерія; біостимулятори; вермикультура; технологія землеробства прямої сівби (No-till).

19.1. Поняття новацій та інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності підприємств

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: сутність понять «новація», «інновація», «локальна новація», «інноваційна продукція», «економічно (інноваційно) активне підприємство»; сутність інноваційної діяльності і виробничо-інноваційної діяльності підприємства та умови забезпечення їх ефективності: розвиток інноваційної інфраструктури, ІТ-технологій, врахування життєвого циклу інновацій, становлення сучасної інноваційної культури; сутність інноваційної стратегії підприємств та її різновидів, особливості інноваційно активних підприємств: віолентів, патієнтів, експлерентів, комутантів; зміст категорії «науковий техніко-технологічний прогрес» і його напрямів; методичні основи оцінювання ефективності інновацій і локальних новацій за основними напрямами НТТП, а також УМІТИ: ? здійснювати оцінювання економічної ефективності застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, визначати, які з пропонованих новітніх засобів хімізації є найбільш економічно вигідними; ? оцінювати ефективність впровадження новацій у рослинництві на прикладі застосування нових технологій обробітку ґрунту та збирання врожаю; ? оцінювати ефективність впровадження новацій у тваринництві на прикладі визначення економічної ефективності використання нових порід тварин і поліпшення племінної роботи на підприємстві; ? обчислювати економічний ефект від розробки, впровадження і використання інновацій в переробних підприємствах; ? узагальнювати вже розроблені методичні підходи до оцінювання новацій (інновацій) і застосовувати метод аналогій до адаптації таких підходів за впровадження новацій в умовах конкретного суб’єкта господарювання. У сучасному глобалізованому світі конкурентоспроможними є лише ті країни, окремі галузі та суб’єкти господарювання, які стали на інноваційний шлях розвитку. Він вимагає впровадження нових способів організації виробництва і управління ним, застосування новітніх техніки і технологій, сучасного інформаційного забезпечення та висококваліфікованого персоналу. Темпи розвитку на такому шляху визначаються головним чином інноваційним потенціалом і ступенем його використання. Інноваційний потенціал країни, відповідно до розробок японського уряду і вчених, може бути описаний такими показниками, як чисельність учених та інженерів, зайнятих у сфері досліджень і розробок; національні витрати на науку, кількість зареєстрованих патентів в країні та за кордоном; обсяг торгівлі технологіями (у вартісному виразі); обсяг експорту наукомісткої продукції; обсяг доданої вартості в обробній промисловості; обсяг експорту технологій.

За аналогією інноваційний потенціал агропромислового комплексу України можна охарактеризувати такими показниками, як чисельність наукових працівників, що здійснюють наукові дослідження в галузі агропромислового виробництва; кількість наукових установ, включаючи й аграрні вузи зі статусом науководослідних; витрати на науково-дослідні роботи в агропромисловому комплексі; кількість створених і переданих у виробництво нових сортів і гібридів рослин, порід і ліній тварин; кількість отриманих і зареєстрованих патентів, у тому числі зареєстрованих за кордоном; кількість переданих у виробництво нових технологій; кількість придбаних іноземних ліцензій і впроваджених у виробництво. Інноваційний потенціал значною мірою залежить не лише від зазначених його кількісних характеристик, але й від темпів нарощування наукових знань і структури витрат, яка безпосередньо впливає на масштаби наукової діяльності.

Величина інноваційного потенціалу і ступінь його використання є визначальними для розвитку наукового техніко-технологічного прогресу (НТТП), а через його результати — на темпи інноваційного розвитку суб’єктів господарювання. При цьому НТТП розглядається як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь та предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і/або соціального ефекту. Отже, НТТП супроводжується сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом і досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу є новації — його продукція, яка відзначається певними новими якісними характеристиками і впровадження якої у виробництво спроможне забезпечити одержання більшого ефекту, про який вже йшлося.

Провідною складовою НТТП як постійного процесу створення новацій є інноваційна діяльність вищого рівня, або, як її ще можна назвати, — інноваційний процес. У широкому розумінні інноваційну діяльність розглядають як діяльність, що пов’язана з народженням ідей, науковою розробкою, підготовкою льного виробництва.

Отже, інноваційний процес (інноваційна діяльність вищого рівня) охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку, проектування та створення інновацій, доведення їх до стану, придатного для практичного використання.

Як випливає зі змістовного характеру інноваційного процесу, інновації — це особливий вид новацій. В економічній літературі поняття «інновація» трактується неоднозначно, до речі, як і низка інших понять, що стосуються інноваційної діяльності та її похідних . З цього приводу доречно навести влучні вислови Дж. М. Кейнса і П. Самуельсона про «термінологічне стовпотворіння» і «тиранію слів» у соціальних науках 2 .

У Законі України «Про інноваційну діяльність» (2007 р.) інновації визначаються як конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва.

До цього варто додати, що інновації — це новостворені або кардинально удосконалені новації, які за ступенем впливу на результати діяльності суб’єктів господарювання принципово відрізняються від існуючих аналогів або ж не мають аналогів взагалі.

Результатом НТТП є створення не лише інновацій, але й локальних новацій, які характеризуються певним удосконаленням уже існуючих засобів виробництва, технологій, організаційних рішень тощо. Ці новації справляють лише частковий вплив на функціонування виробництва і соціальної сфери.

До локальних новацій відносять, наприклад, поліпшення окремих технікоексплуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технологічних процесах, удосконалення організації виробництва, різні раціоналізаторські пропозиції. Вони зумовлюють певні еволюційні перетворення в діяльності підприємств. Отже, інновації — це обов’язково новації. Але не всі новації є інноваціями. Впроваджені у виробництво новації — кардинальні і локальні — називають нововведеннями.

Крім інноваційної діяльності вищого рівня розрізняють виробничоінноваційну діяльність підприємств, спрямовану на впровадження і практичне використання досягнень НТТП — інновацій і локальних новацій, які забезпечують виробництво конкурентоспроможних товарів і послуг.

За характером такий вид діяльності є найбільш важливою формою інв естиційної діяльності. Якщо таку діяльність підприємство здійснює послідовно і систематично, то його називають економічно (інноваційно) активним підприємством.

Ставши на інноваційний шлях розвитку, таке підприємство функціонує високоефективно з дотриманням вимог щодо забезпечення інноваційного функці

1

Наприклад, у багатьох вітчизняних наукових працях інновацію трактують не як продукт (результат), а як процес вкладання коштів в економіку для технічного удосконалення виробництва, забезпечення зміни поколінь техніки і технології. За Й. Шумпетером, інновація — це історично безповоротна зміна способів виробництва речей.

2

Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. — М. : Гелиос АРВ, 1999. — С. 63; Самуэльсон П. Экономика: В 2-х т. — М. : НПО «Алгон», 1992. — Т. 1.

— С. 11. НТТП їх моральне старіння відбувається в межах восьми-десяти років.

Звідси рівень інноваційної активності підприємства в частині основного капіталу можна визначити за двома показниками: перший як період обороту, що являє собою частку від ділення первісної вартості цього капіталу, без вартості бу дівель і споруд, на річну суму амортизації (без амортизації будівель і споруд); другий — той же чисельник ділиться на річну суму капіталовкладень.

Бажано, щоб період обороту не перевищував меж терміну морального старіння основних засобів, а другий показник був меншим від першого. Для характеристики економічно (інноваційно) активного підприємства може бути використаний п оказник темпів зростання прибутку, а за досягнення високого рівня прибутковості — коефіцієнт стабільності, в якості якого може бути використаний коефіцієнт варіації прибутку, визначений за останні чотири-п’ять років. Інноваційно активні підприємства спроможні виробляти і пропонувати на товарному ринку для широкого кола споживачів інноваційну продукцію другого рівня (ін новаційна продукція першого рівня — це самі інновації), що вироблена завдяки впровадженню інновацій. Така продукція — це нові або істотно вдосконалені товари (послуги) для виробничого або особистого споживання, що мають вищий рівень конкурентоспроможності.

Потрібно брати до уваги й ту обставину, що в сучасній ринковій економіці в різних галузях, у тому числі в а гропромисловому комплексі, є чимало великих компаній холдингового типу або АПФ як цілісних підприємств, які спроможні самі продукувати нові ідеї, створювати інновації, впроваджувати їх у виробництво і в результаті виробляти інноваційну продукцію першого і другого рівнів, досягати завдяки цьому високої прибутковості та міцного становища на ринку.