Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 19.7. Оцінювання економічної ефективності окремих новацій у рослинництві і тваринництві


< Попередня  Змiст  Наступна >

19.7. Оцінювання економічної ефективності окремих новацій у рослинництві і тваринництві


Перед тим як впроваджувати те чи інше досягнення наукового техніко-технологічного прогресу у виробництво, аграрне підприємство повинне альтернативну відповідь на питання про економічну доцільність такого впровадження. Коли нововведення вимагають довгострокових витрат, їх необхідно оцінювати за допомогою методів, описаних у темі 16 (чистої поточної вартості, внутрішньої норми окупності тощо). За умови, що новації впроваджують у короткостроковий період тривалістю 1 — 3 роки, можуть бути використанні відповідні методики, якими хоч і не передбачається дисконтування інвестицій і одержуваних доходів, але вони дають змогу достатньо обґрунтовано визначити економічну ефективність поточних витрат, пов’язаних з їх використанням у виробництві. Ці методики модифікуються стосовно до специфіки інновацій і локальних новацій та особливостей галузей сільськогосподарського виробництва, в яких вони впроваджуються.

Наведемо кілька прикладів визначення економічної ефективності новацій у короткостроковий період.

Економічна оцінка технології землеробства прямої сівби (No-till) як важливого заходу боротьби з водною і вітровою ерозією ґрунту. Українські вчені дійшли висновку, що інтенсивні технології землеробства в Україні займатимуть 50

— 60 % ріллі для вирощування зернових, технічних і кормових культур, продукція яких не споживається відразу, а підлягає первинній переробці; органічна система землеробства — 5 — 7 % для вирощування органічної продукції, яка в основному безпосередньо використовується для харчування; система прямої сівби (No-till) — до 30 % ріллі і має домінувати в ерозійно небезпечних природних зонах України. Ця технологія ефективна за вирощування зернових колосових, кукурудзи, сої, ріпаку, але є неприйнятною для культур, що формують урожай в ґрунті, — цукрового буряку і картоплі.

Основні переваги технології No-till: забезпечує охорону ґрунту від ерозії і накопичує органічну речовину в ґрунті; поліпшує його структуру і покращує його водний режим; підвищує біологічну активність ґрунту і зменшує навантаження на нього технікою; зменшує грошово-матеріальні витрати, економить живу працю і знижує витрати палива на 50 — 70 %; зменшує забруднення території шкідливими речовинами і викиди в атмосферу парникових газів СО

2 . Застосування технології No-till ефективне за інтенсивного використання мінеральних добрив і хімічних елементів захисту рослин.

Важливість упровадження даної технології особливо зростає у зв’язку зі змінами клімату — підвищенням температури на планеті, почастішанням посушливих років та інших природних катаклізмів, а саме, смерчів, повеней та ін. За даними недержавної наукової установи «Інститут екології», за останні 15 років ХХ ст. сім було посушливих. І ця тенденція лише посилюється. Свідченням цього є посуха в Україні у 2011 — 2012 рр.

Разом з тим впровадження цієї технології передбачає дотримання сівозмін, бо завдяки їм значною мірою вирішується проблема боротьби з бур’янами і шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. Крім того, технологія No-till вимагає вищої кваліфікації спеціалістів, грамотного застосування от-системи живлення рослин. Необхідно враховувати також і такі застереження: за системи прямої сівби повільніше прогрівається ґрунт весною і зростає щільність ґрунту, особливо на перших етапах її застосування.

Технологія землеробства прямої сівби порівняно з інтенсивною технологією забезпечує в ерозійно небезпечних зонах вищу урожайність культур і нижчу собівартість продукції, а отже, генерує додатковий прибуток.

Ці показники й є оцінними при визначенні ефективності даної технології. За базисний варіант беруть результати вирощування культури за звичайної інтенсивної технології. При цьому кількість внесених добрив за обома видами технологій має бути однаковою, а витрати на боротьбу з бур’янами, шкідниками і хворобами — відповідною до реальних потреб.

Приріст урожайності У? і визначають як різницю між її рівнем за досліджуваним У і базовим У б варіантами, тобто де і — досліджувана технологія землеробства прямої сівби.

Приріст прибутку на 1 га посіву за досліджуваної технології визначається з виразу де ВВ і і ВВ б — виробничі витрати на основну продукцію в розрахунку на 1 га посіву відповідно за досліджуваним і базовим варіантами технології; Ц — ціна реалізації 1 ц продукції.

Приріст прибутку на 1 га посіву за досліджуваної технології визначається з виразу де ВВ і і ВВ б — виробничі витрати на основну продукцію в розрахунку на 1 га посіву відповідно за досліджуваним і базовим варіантами технології; Ц — ціна реалізації 1 ц продукції.

Додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення урожайності й можливої економії виробничих витрат. Для визначення частки прибутку, створеної під впливам першого фактора (урожайності) ?П у , використовують формулу )

Додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення урожайності й можливої економії виробничих витрат. Для визначення частки прибутку, створеної під впливам першого фактора (урожайності) ?П у , використовують формулу )

ВВ

УЦ(У)ВВЦ(УДП б б буііі ??????.

У

Частку прибутку, створену за рахунок другого фактора

Пвз? , визначають з виразу )ВВЦ(У)

ВВ

УЦ(УД бб б б

З ??????? ?іі .

У

Зростання продуктивності праці за і-м варіантом П прі і зниження собівартості С пб визначають за формулою

ВВ :

ВВ (С;100)

З :

З (П б б п б б пр ???? і і і tt і і і , де З tб , З , — витрати живої праці на 1 га посіву відповідно за базисним та і-м досліджуваним варіантом технологій.

100)

У

У

У

У приклад переконує в необхідності застосування різних методичних підходів до оцінювання альтернативних технологій. Спеціалістами Українського державного центру з випробування та прогнозування техніки розроблено зазначену технологію, яка передбачає збирання зернових культур спеціальними жатками ЖОН-4 і ЖОН-6 методом очісування зернової частини (колосків) без зрізання стебла. Технологія апробована у виробничих умовах і довела свою високу ефективність. Жатка очісувального типу може навішуватись на реверсивний трактор ХТЗ-161 31.

Такий зернозбиральний агрегат «Колосок» має на 30 % меншу енергомісткість і на 40 % — металомісткість. На 1 т намолоченого зерна витрачається лише 1,6 л пального. Звичайний зерновий комбайн коштує значно дорожче за такий зернозбиральний агрегат. Причому після жнив жатка знімається з трактора і він використовується протягом року, тоді як комбайн працює лише до двох місяців у рік. Жатки очісувального типу можуть кріпитися і на комбайни.

Так, комбайн «Лан» з очісувальною жаткою намолочує 20 — 25 т зерна за годину, тоді як у самостійному режимі роботи

— 10 — 12 т. Зменшуються і втрати зерна, особливо на полеглих полях. Солома, яка залишається після очісування колосків, може бути приорана як органічне добриво ґрунтообробними дисковими культиваторами або ж скошена для потреб тваринництва.

Таким чином, застосування даної технології дає змогу значно прискорити темпи збирання зернових, зменшити втрати зерна, підвищити продуктивність техніки, скоротити витрати на 1 га збиральної площі. Особливо важливо застосовувати дану технологію в тих господарствах, в яких відчувається гостра нестача комбайнів. Адже жниварка ЖОН-4 спроможна збільшити продуктивність застарілих комбайнів «Нива» чи «Єнісей» в два-три рази. Завдяки цьому зникає необхідність у купівлі нових дорогих зернозбиральних комбайнів.

У кількісному (вартісному) виразі економічний ефект Ет від застосування альтернативної технології збирання зернових культур можна визначити за формулою де С тт — собівартість 1 га зібраної площі за традиційної технології збирання зернових, грн; С ат — те саме за альтернативної технології; ВЗ тт і ВЗ ат — втрати зерна на 1 га відповідно за традиційної і альтернативної технології збирання зернових, ц; Ц з — ринкова ціна 1 ц зерна; ЗЗ — зменшення втрат зерна на 1 га збиральної площі завдяки скороченню строків збирання зернових культур.

Ет = (С тт – С ат ) + (ВЗ тт – ВЗ ат ) · Ц з + ЗЗ · Ц з ,

Ет = (С тт – С ат ) + (ВЗ тт – ВЗ ат ) · Ц з + ЗЗ · Ц з ,

Економічна оцінка заходів з племінної справи. Необхідною умовою зростання продуктивності тварин і підвищення якості продукції є поліпшення їх породних властивостей. В аграрних підприємствах воно може відбуватися за кількома напрямами. Проте загальний економічний підхід до оцінки різних заходів із племінної справи і визначення економічної ефективності від їх впровадження приблизно однаковий. Зрештою все зводиться до розрахунку сумарного і річно-табельності додаткових витрат. Специфічні особливості методики найбільш рельєфно виявляються лише при підготовці вихідної і проміжної інформації для визначення даного ефекту.

Для прикладу розглянемо механізм економічної оцінки заходів із племінної справи в скотарстві. Зокрема, ставиться мета визначити внутрішньогосподарську ефективність від впровадження перевірених за потомством плідників великої рогатої худоби. Річний економічний ефект розраховують за першу, другу і третю лактації дочок від перевірених биків-поліпшувачів. Базою для порівняння беруть обсяг виробництва молока, його жирність і вміст білка за перші три лактації від корів — дочок бика-плідника, який раніше використовувався для осіменіння основного стада.

Для визначення сумарного і річного економічного ефекту та рівня рентабельності додаткових витрат від впровадження даного заходу необхідно розрахувати такі показники: 1) вартість виробництва молока з урахуванням вмісту в ньому жиру і білка за базовим варіантом (за групою дочок колишнього бикаплідника) і за новим варіантом (за групою дочок бика-поліпшувача); 2) собівартість виробництва молока за кожним варіантом.

Спочатку визначається валове виробництво молока М і за три лактації з урахуванням його жирності та вмісту білка за базовим і новим варіантами з виразу б б

3

3

Б KБH

Ж KЖH

1 ж б

1

МКК j ijijij j j iijij і ? ?? ?? ?? ? ?? ?? , де Н іj — надій молока на одну корову в j-й лактації по і-му варіанту, ц; К іj

— кількість корів в j-й лактації по і-му варіанту; Ж іj — жирність молока, надоєного в j-й лактації по і-му варіанту, %; Ж б — базисна жирність молока; К ж і К б — коефіцієнти, що відображають вагомість жиру і білка у формуванні ціни на моБ . б

локо, при цьому К ж = 0,4, а К б = 0, ij

Б — фактичний вміст білка у молоці, %;

6; локо, при цьому К ж = 0,4, а К б = 0, ij

Б — фактичний вміст білка у молоці, %;

6;

базисна білковість молока, %

Вартість валової продукції з урахуванням її якості розраховують за обома варіантами множенням М і на ціну реалізації 1 ц молока за базисних кондицій якості. Звідси сумарний економічний ефект Еф від впровадження даного заходу за три роки лактації можна визначити з виразу ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ?? ??

3

00

11 BBВМBBВМЕф j j j j , де ВМ

1

1

1 і ВМ

0

вартість молока за три роки лактації відповідно за новим і базисним варіантами, грн; ВВ

1 і ВВ

0 — виробничі витрати за j-й лактації відповідно за новим і базисним варіантами.

За необхідності можна розрахувати за даною методикою річний економічний ефект за кожну лактацію окремо. табельність додаткових вкладень у племінну справу, скориставшись такою формулою ??

3

3

0

101 ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??? ? ?? ?? ?? ?? j j j j j j j j

ДП BBBB BBBBВМВМ PД

1

1

100.

3

3

ДВВ

0

1

1

1

Оскільки базовий і новий варіанти відрізняються кількістю поголів’я корів, то оцінні показники потрібно розраховувати на одну корову.

Рівень рентабельності додаткових витрат повинен перевищувати рівень рентабельності витрат за базовим варіантом.

Методика визначення загального економічного ефекту від впровадження нових порід тварин. В Україні в 90-х роках на основі місцевих симентальських і чорно-рябих корів та імпортованого генофонду голштинів створено українську чорно- і червоно-рябу молочні породи . Генетичний потенціал за молочною продуктивністю становить 6500 — 7500 кг молока за лактацію. Українськими вченими (М. В. Зубець 2 , В. П. Буркай, О. Ф. Хаврук та ін.) здійснено випробування даних порід, що засвідчило про високу економічну ефективність їх використання порівняно з вихідними місцевими породами.

Фактичний економічний ефект розраховувався за формулою

ПсСп

ПЛ

ЦЕм?? ? ?? , де Ем — вартість додатково одержаного молока; Ц — ціна реалізації молока; Сп — середня продуктивність ровесниць вихідної породи (симентали), кг; Пс

К

100

— середнє перевищення надою на одну корову нової породи, %; Л — постійний коефіцієнт, що пов’язаний із додатковими витратами на продукцію і дорівнює 0,75; П

К — поголів’я лактуючих корів нової породи.

За даними бонітування, продуктивність 278 тис. корів нової червоно-рябої породи становила за всіма категоріями господарств 3281 кг з вмістом жиру 3,67 % або перевищувала ці показники симентальських ровесниць відповідно на 320 кг і 0,03 % жиру. За закупівельної ціни 1 кг молока 2,5 грн загальний економічний ефект становить 168 078 тис. грн: .0002780,75

10.892961

2,5Е ? ? ? ? ? ? ?? ? ??

100

1

Коровам голштинської породи належать усі рекорди молочної продуктивності — максимальний удій одержано від корови Убре Бланка у 1981 р. і становив 27 674 кг молока за 364 дні лактації з вмістом жиру 3,8 %, рекорд добового надою — 110,9 кг.

2

Зубець М. Розвиток інноваційних процесів в агропромисловому виробництві / М. Зубець.

— К. : Аграрна наука, 2004. — 192 с. 67,3320 ? ?

64,3

Створені українські чорно-ряба і червоно-ряба породи є інноваціями. Це породи конкурентоспроможні за продуктивністю і технологічністю, мають значний генетичний потенціал. Їх поширення сприятиме істотному підвищенню ефективності молочного скотарства.

Для швидшого впровадження НТТП у сільськогосподарське виробництво значну роль може відігравати Національна аграрна дорадча служба з її регіональними представництвами і філіями як неприбуткова структура, спроможна розв’язувати такі завдання: ? надавати практичну допомогу сільськогосподарським товаровиробникам в освоєнні нових технологій, впровадженні інших новацій, сучасного менеджменту, в здійсненні поглибленого аналізу фінансово-економічного стану підприємств і оцінки їх позиції на ринку; ? здійснювати інформаційне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, надавати їм маркетингові послуги; ? проводити курс на інтеграцію науки і практики шляхом організації прикладних наукових досліджень відповідно до потреб сільськогосподарських товаровиробників; ? організовувати навчання керівників і спеціалістів аграрних підприємств, сільського населення за програмами, орієнтованими на засвоєння методів ведення прибуткового бізнесу; ? забезпечення зворотного зв’язку із сільськогосподарськими товаровиробниками і сільським населенням з метою подальшого удосконалення механізмів та важелів аграрної політики.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 20. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ, ЇХ ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА І СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯТ
20.1. Суть і фактори розміщення і спеціалізації агропромислового виробництва
20.2. Форми спеціалізації в сільському господарстві й методика визначення виробничого напряму аграрних підприємств
20.3. Галузі й галузева структура аграрних підприємств і методика її визначення
20.4. Методика визначення ефективності галузевої структури аграрного підприємства
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)