Posibniki.com.ua Менеджмент Планування і контроль на підприємстві Розділ 4. ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ ТЕМА 9 ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

Розділ 4. ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ ТЕМА 9 ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА


9.1. Мета, завдання та зміст планування витрат.

9.2. Планування витрат допоміжного виробництва й кошторисів комплексних витрат.

9.3. Складання планових калькуляцій собівартості продукції.

9.4. Зведений кошторис витрат.

9.5. Планування цільової собівартості: таргет-костинг.

9.6. Контроль витрат і резерви зниження собівартості продукції. Після опанування матеріалів теми студенти повинні знати:

• методи та процес планування витрат;

• склад і послідовність формування кошторисів підприємства;

• процедуру підготовки зведеного кошторису витрат;

• види контролю та резерви зниження витрат. Також студенти повинні вміти:

• планувати загальновиробничі витрати на основі нормальної потужності підприємства;

• складати калькуляції виробничої собівартості продукції;

• узгоджувати суми собівартості продукції за зведеним кошторисом та сукупністю планових калькуляцій.

9.1. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ

Сучасне підприємство потребує оптимізації рішень щодо цін продажу, номенклатури, асортименту, обсягів виробництва та збуту, кредитної та інвестиційної політики і т. ін. Ухвалюючи управлінські рішення, як поточні, так і пов’язані із залученням

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, валової та товарної продукції використовують для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, внутрішньозаводського планування, формування цін, із метою визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та операційної діяльності в цілому.

Планування витрат здійснюється для обчислення загальної вартості ресурсів, що споживаються у процесі виробництва (матеріальних, трудових, капітальних та інших), визначення ефективності їх використання, є засобом узгодження натуральних і вартісних показників виробництва.

Метою планування витрат є забезпечення обчислення очікуваних економічних результатів діяльності підприємства у плановані періоди, що передбачає встановлення складу витрат і проведення їх кількісного оцінювання.

Цілеспрямована діяльність із планування витрат, як правило, передбачає реалізацію таких завдань:

1. Аналіз вартісних показників виробничо-збутової діяльності підприємства в цілому та окремих його підрозділів (цехів).

2. Оцінювання можливостей зниження собівартості продукції на плановий період порівняно зі звітним.

3. Розрахунок вартості ресурсів, необхідних для виробництва продукції.

4. Калькулювання собівартості виробництва та реалізації одиниці продукції кожного виду.

5. Визначення загальної величини витрат на виробництво.

6. Оцінку впливу величини витрат на освоєння нової продукції на рівень собівартості виробництва.

7. Визначення рентабельності за видами продукції та виробництва в цілому.

Зазначені завдання реалізують за допомогою техніко-економічних розрахунків. Для цього використовують технічні норми витрат на матеріали, нормативи праці та інші унормування виробничого процесу, передбачені технічною документацією. Плановий обсяг витрат визначають виходячи із запланованих номенклатури, асортименту й обсягів виробництва продукції. Також беруть до уваги економічні параметри виробничої діяльності під-

виробничих ресурсів на довгострокову перспективу, менеджмент підприємства повинен мати чітке уявлення про величину витрат за різних варіантів їх реалізації. Кожному варіантові дій відповідає певний масштаб витрат, рівень яких необхідно встановити на стадії планування.

Таким чином, вихідними умовами для визначення планових виробничих витрат є:

— норми витрат матеріальних ресурсів і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному вираженні;

— заплановані обсяги продукції (робіт, послуг) у натуральному та вартісному вимірюванні;

— ціни, умови оплати й виконання, передбачені договорами постачання матеріальних ресурсів, готової продукції, виконання робіт, надання послуг;

— умови оплати праці, нормативи витрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників;

— економічні нормативи (норми амортизації, відрахувань на соціальні заходи, страхові платежі тощо);

— заплановані результати реалізації заходів із техніко-технологічного й фінансово-економічного розвитку підприємства тощо.

Передумовами забезпечення ефективності та досягнення мети й завдань планування витрат є:

1. Раціональний вибір використовуваних ресурсів, їх структури та якості, умов постачання, транспортування і зберігання.

2. Чітке відокремлення витрат, що включають у собівартість, і таких, що відшкодовують як витрати періоду.

3. Оптимізація виробничого процесу, вдосконалення організації виробництва з метою скорочення втрат часу.

4. Оптимізація умов виробництва: розмір партій, режим роботи обладнання, змінності тощо.

5. Обґрунтований розподіл разових інвестиційно-виробничих витрат пропорційно обсягам випуску продукції у планових періодах споживання таких витрат (наприклад, витрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції).

Результатами цілеспрямованої діяльності з планування витрат і калькулювання собівартості продукції є визначення:

1. Обсягів змінних витрат, пов’язаних із технологічним процесом виготовлення продукції.

2. Обсягів постійних витрат на виробництво, що складаються з прямих постійних виробничих витрат, які не залежать від зміни обсягів продукції, та постійної частини загальновиробничих витрат.

3. Виробничої собівартості одиниці продукції кожного виду.

4. Обсягів постійних невиробничих витрат (адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат тощо).

5. Обсягів змінних витрат на збут за кожним видом продукції.

приємства: систему оплати праці, ціни на ресурси, нормативи платежів та інші, передбачені нормами чинного законодавства.

Залежно від повноти вихідної інформації, цілей планування, галузевих особливостей технології та організації виробництва й визначеності із номенклатурою продукції планові витрати визначають з використанням таких методів:

1. Детальних кошторисно-нормативних розрахунків величини необхідних витрат (метод прямого розрахунку).

2. Укрупнених розрахунків передбачуваної зміни базового рівня витрат.

Процес планування витрат за методом прямого розрахунку, представлений на рис. 9.1, є послідовністю таких взаємопов’язаних етапів виконання планових робіт:

Рис. 9.1. Процес планування витрат на підприємстві

Рис. 9.1. Процес планування витрат на підприємстві

1. Планування прибутку від виробництва й реалізації продукції.

Планову величину прибутку необхідно визначити до початку процесу планування витрат, випуску та цін на продукцію. Цей етап є результатом фінансового планування. Прибуток визначають з урахуванням очікувань як менеджменту підприємства, так і його інвесторів, попереднього досвіду визначення рівня прибутковості, також за даними капітальних бюджетів та з урахуванням етапу життєвого циклу продукції.

2. Планування витрат і собівартості продукції допоміжних та обслуговуючих підрозділів.

Кошториси витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів розробляють у першу чергу, оскільки їхні витрати є складовою як прямих витрат на продукцію, так і непрямих постійних загальновиробничих витрат. Без визначення планової величини таких витрат результати планування собівартості продукції не можуть вважатися достовірними.

Зазначений етап планування витрат передбачає складання кошторису постійних витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів. Визначення об’єктів калькулювання дозволяє розрахувати й розподілити між ними змінну частину витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Після цього витрати на допоміжні продукцію та послуги розподіляють поміж цехами основного виробництва та включають у кошториси комплексних витрат. Такі розрахунки можуть бути виконані до уточнення всієї номенклатури продукції на планований період.

Наступним кроком є складання балансу розподілу продукції та послуг допоміжних і обслуговуючих підрозділів за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами підприємства та за калькуляційними напрямами. Це дозволяє перевірити правильність виконаних розрахунків щодо розподілу та перенесення запланованих витрат.

3. Планування змінних витрат на виробництво й реалізацію продукції.

Для подальших розрахунків використовують поділ змінних витрат на виробничі змінні та змінні витрати на збут.

Планування виробничих змінних витрат передбачає визначення норм витрат на одиницю продукції: прямих матеріальних, енергетичних, трудових та інших; планових цін на ресурси й тарифів на працю, за якими витрати будуть відноситися на випуск продукції.

У комплексних виробництвах встановлюється порядок віднесення витрат на супутню продукцію, яке може проводитися з використанням коефіцієнтів розподілу.

У свою чергу, змінні витрати на збут плануються в разі здійснення доставки продукції та виконання вантажно-розвантажувальних робіт за рахунок підприємства. Обсяги таких витрат можуть значною мірою залежати від віддаленості покупців. Такий варіант потребуватиме індивідуалізованих розрахунків для кожного покупця, замість усереднення змінних витрат на збут продукції.

Результатом таких обчислень є загальний обсяг змінних витрат на випуск продукції кожного виду.

4. Планування постійних витрат підрозділів основного виробництва.

Розрахунок сум постійних витрат підрозділів основного виробництва передбачає визначення витрат на утримання й експлуатацію устаткування цехового і загальновиробничого призначення та загальновиробничих (цехових) витрат.

Постійні витрати цехів основного виробництва розподіляють на прямі та непрямі постійні витрати з метою проведення інших планово-розрахункових операцій.

У свою чергу, планування прямих постійних виробничих витрат передбачає складання кошторисів постійних витрат на оплату праці та соціальні заходи, витрат на утримання й експлуатацію устаткування (в разі їх ідентифікації як прямих), витрат на підготовку й освоєння виробництва та інших прямих постійних витрат, які можуть бути віднесені безпосередньо на певний вид продукції.

Відповідно планування непрямих постійних виробничих витрат полягає у складанні кошторисів витрат на утримання й експлуатацію устаткування та загальновиробничих витрат за кожним основним підрозділом (цехом).

5. Розподіл загальновиробничих постійних витрат і витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

Загальновиробничі постійні витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, тому цей етап планування починається з вибору способів розподілу та бази (баз) розподілу, пропорційно величині яких здійснюється розподіл зазначених витрат.

Плановий розподіл загальновиробничих витрат може проводитися в кількох варіантах.

6. Калькулювання технологічної та виробничої собівартості та складання планових калькуляцій.

На цьому етапі проводиться обчислення витрат на виробництво окремих видів продукції за калькуляційними статтями з визначенням показників технологічної та виробничої собівартості.

Технологічна собівартість складається з витрат, пов’язаних із технологічним процесом виготовлення продукції. Це — переважно прямі виробничі витрати, частина з яких є постійними. Відповідно виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Склад статей виробничої собівартості зазначено у прикладі заповнення форми планової калькуляції (див. табл. 9.6). Виробнича собівартість включає постійні витрати, які розподіляються між видами продукції умовно (з використанням баз розподілу), тому така собівартість розраховується окремо від технологічної.

Складання планових калькуляцій дає можливість проводити грунтовний аналіз економічного стану підприємства й виявляти резерви підвищення ефективності його виробництва.

7. Визначення постійних витрат невиробничого характеру.

Етап передбачає складання кошторисів постійних витрат, не пов’язаних з виробництвом: адміністративних витрат, витрат на збут (без урахування витрат на транспортування готової продукції, які залежать від віддаленості споживача та на цьому етапі не визначаються), інших операційних витрат (наприклад, витрат на дослідження й розробки), фінансових витрат.

8. Розподіл постійних витрат, не пов’язаних із виробництвом, та визначення повної собівартості продукції.

Розподіл постійних невиробничих витрат проводиться, як правило, з використанням умовних коефіцієнтів або пропорційно до виробничої собівартості продукції. Виконання цього планового розподілу також може проводитися в кількох варіантах.

Розподіл на окремі види продукції невиробничих витрат дозволяє обчислити повну собівартість продукції, яка є основою планування, аналізу та контролю цін.

9. Перевірка видів продукції на беззбитковість і затвердження планових калькуляцій повної собівартості товарної продукції.

Аналіз кожного виду продукції на беззбитковість або аналіз «витрати — обсяг (виробництва, продажу) — прибуток» (CVPаналіз) є аналітичним підходом до вивчення взаємозв’язку між витратами на виробництво продукції та доходами від її реалізації. Обчислені на попередніх етапах величини постійних і змінних витрат виробництва та реалізації, дані щодо ринкових цін на продукцію дозволяють провести перевірку на її беззбитковість.

Методика аналізу беззбитковості операційної діяльності розглядається в розділі навчального посібника, присвяченому питанням фінансового планування і контролю на підприємстві.

10. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво з розрахунками собівартості товарної продукції.

Кошторис витрат на виробництво — це зведений план усіх витрат підприємства на планований період виробничо-фінансової діяльності. Він визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіями виробничої діяльності, рівнями управління підприємством та іншими напрямами формування витрат.

Дані зведеного кошторису дозволяють розрахувати собівартість валової та товарної (виготовленої) продукції, виходячи із загальної суми витрат на виробництво.

Розроблений кошторис витрат на виробництво повинен відповідати собівартості запланованих обсягів виробництва й реалізації продукції, передбаченій за плановими калькуляціями. З цією метою проводиться узгодження, перевірка й забезпечення відповідності, планових показників зведеного кошторису та планових калькуляцій.

Підготовка проекту плану з витрат і собівартості, коли сукупність необхідних планових даних іще відсутня, проводиться з використанням укрупненого методу розрахунку передбачуваної зміни базового рівня витрат. Такий метод передбачає опрацювання планового кошторису витрат на виробництво на основі даних базового, за попередній період.

Розрахунки за укрупненим методом проводять, виходячи з даних базового кошторису витрат на виробництво та передбачуваної зміни основних параметрів операційної діяльності. Як правило, враховують параметри та прогнозовані зміни (індекси) таких показників: обсяги виробництва, норми матеріальних ресурсів, цін, тарифів, середня заробітна плата за категоріями, продуктивність праці, індекси зміни вартості основних засобів, цільових витрат та інших.

Починають планові укрупнені розрахунки з коригування показників базового кошторису на індекс зміни обсягу виробництва, який визначають як відношення планованого обсягу виробництва до базового. Потім виконують коригування інших елементів базового кошторису на відповідні їм індекси зміни зазначених показників.

Результатом застосування укрупненого методу є підготовка планового кошторису витрат на виробництво, який утворюють


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Планування кошторисів комплексних витрат
9.3. СКЛАДАННЯ ПЛАНОВИХ КАЛЬКУЛЯЦІЙ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
9.4. ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС ВИТРАТ
9.5. ПЛАНУВАННЯ ЦІЛЬОВОЇ СОБІВАРТОСТІ: ТАРГЕТ-КОСТИНГ
9.6. КОНТРОЛЬ ВИТРАТ І РЕЗЕРВИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)