9.3. СКЛАДАННЯ ПЛАНОВИХ КАЛЬКУЛЯЦІЙ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Планова калькуляція являє собою розрахунок собівартості одиниці продукції кожного виду, здійснений за калькуляційними статтями витрат на плановий період. Планова калькуляція складається на рік із розподілом за кварталами. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність її складання.

Планова калькуляція складається на всі види продукції, що виготовляються у плановому році. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у плановому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників, за даними конструкторсько-технологічної документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва й виконанням завдань щодо зниження собівартості.

Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі чинних (або очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого вдосконалення виробництва.

Якщо окремі види продукції виготовляються в різних модифікаціях, наприклад, в експортному виконанні, планова калькуляція складається на кожну таку модифікацію окремо.

У тих випадках, коли за єдиною конструкцією та єдиним технологічним процесом виготовляється кілька модифікацій виробів (за видами приймання або за техніко-економічними параметрами), планова калькуляція складається на всю групу виробів, одержаних після єдиного технологічного запуску.

Планова калькуляція може складатися й на ширшу групу однорідних виробів. Собівартість окремих типових представників продукції відповідної групи обчислюється за допомогою економічно обґрунтованих методів. У групу об’єднуються тільки вироби, що виготовляються з однорідної сировини із застосуванням однакових технологічних процесів.

Типовий представник (виробів, продукції) повинен мати характерні особливості групи виробів, яку він представляє, зокрема:

— відображати конструктивні особливості й матеріали, що застосовуються;

— характеризувати особливості технологічного процесу;

— відображати середню трудомісткість виробів групи;

— мати найбільшу питому вагу у випуску.

На деяких виробництвах складаються планові калькуляції на окремі найважливіші види продукції (наприклад, на одне судно із серії суден плану товарної продукції, літак, вертоліт).

У разі складання калькуляції на літак, вертоліт, авіаційний двигун тощо за кожним таким калькуляційним об’єктом ураховується вартість одного комплекту запчастин.

На окремі вироби, щодо яких планується кілька послідовних процесів виходу придатних виробів (модулі, гібридні мікросхеми, вузли тощо), планові калькуляції складаються за окремими технологічними етапами (переділами), що є закінченими конструкціями виробу або переділами.

У складанні калькуляцій використовують поняття «об’єкт калькулювання» та «калькуляційна одиниця».

Об’єкт калькулювання — це та продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця — це первинний об’єкт калькулювання, яким залежно від технологічних і організаційних особливостей виробництва продукції може бути натуральна одиниця продукції, зведена одиниця, одиниця роботи, вартісна одиниця, а також замовлення, група однорідних виробів.

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції та у плані виробництва продукції в натуральному вираженні.

Якщо у плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна з цих одиниць. Собівартість одиниці продукції у другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.

Перелік основних калькуляційних одиниць підприємства наведено в табл. 9.3.

Продукція допоміжних виробництв калькулюється, як і продукція основного виробництва, за винятком тих випадків, коли вона виробляється в невеликих кількостях і повністю споживається на самому підприємстві.

Таблиця 9.3

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ КАЛЬКУЛЯЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ

	Група однорідних виробів
	типовий представник групи

об’єкт робіт, послуг

Закінчення табл. 9.3

Об’єкт калькулювання	Калькуляційна одиниця
	погонний метр
	умовні одиниці
	квадратний метр
	кубічний метр
	тисяча штук
	тисяча метрів
	тисяча комплектів
	тисяча погонних метрів
	тисяча квадратних метрів
	тисяча кубічних метрів
	тисяча умовних одиниць
	декалітр
	рулон
	пачка
	інші
	артикули
	умовні одиниці
	Переділ (стадія, фаза)	Стадія технологічного процесу
фаза технологічного процесу
напівпродукт
продукт

Перелік калькуляційних одиниць продукції та послуг допоміжних виробництв установлюється з урахуванням прийнятих одиниць вимірювання у відповідних спеціалізованих підприємствах.

Під час складання планової калькуляції обчислюється величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції у плановому періоді за калькуляційними статтями. У табл. 9.4 представлено перелік калькуляційних статей витрат на виробництво продукції та основні способи їх розрахунку.

Таблиця 9.4

КАЛЬКУЛЯЦІЙНІ СТАТТІ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ І СПОСОБИ ЇХ РОЗРАХУНКУ

Калькуляційна стаття	Спосіб розрахунку
Сировина й матеріали Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; транспортнозаготівельні витрати	За нормами витрачання на одиницю продукції та цінами
Зворотні відходи (вираховуються)	За нормами й цінами можливого використання
Паливо на технологічні потреби Електроенергія на технологічні потреби	За нормами витрачання на одиницю продукції, цінами на паливо та тарифами на електроенергію
Основна заробітна плата виробничих працівників	Сума відрядних розцінок на одиницю продукції; плановий фонд заробітної плати робітників із почасовою оплатою
Додаткова заробітна плата виробничих працівників	У відсотках до основної заробітної плати
Відрахування на соціальні заходи	У відсотках до основної та додаткової заробітної плати
Витрати на утримання й експлуатацію обладнання	У відсотках до основної заробітної плати або кількості машино-годин
Загальновиробничі витрати Втрати від браку	У відсотках до основної заробітної плати виробничих робітників
Інші виробничі витрати	Відносять прямо на виріб або пропорційно сумі загальновиробничих витрат

Зокрема, витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, що споживаються на технологічні цілі, є прямими відносно кожного виду продукції, що виробляється. Вони визначаються на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), які встановлено підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін.

Величину витрат на основні матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо (М) обчислюють так: іііі z р ір n i i t ввкм

ЦHЦЦHМ ??? ? ? ? ? ? ? ? += == ,(9.1) де t тр. — коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат; n, p, z — номенклатура основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; і

1 тр

В H , i H, — норми витрат основних матеріалів на одиницю продукції та відходів; і м

Ц , і к

Ц , і в

Ц — ціни основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів.

Як видно з формули (9.1), сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів (за ціною їх можливого використання й реалізації).

Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі, також визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електричної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції та середньої їх ціни (собівартості), що складається на підприємстві у планованому році.

Витрати на основну заробітну плату визначають з урахуванням складу і трудомісткості робіт, їх складності та системи оплати праці основних виробничих робітників. Під час планування витрат за основу беруть нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані виходячи з переліку робочих місць (операцій) і норм їх обслуговування, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і планованого обсягу виробництва відповідних видів продукції.

За використання відрядної форми оплати праці витрати (С в.з ) за статтею розраховують так: ,

З(9.2) де С в.з — нормативна ставка (витрати) основної відрядної заробітної плати в розрахунку на одиницю продукції певного виду, грн; n — загальна кількість операцій (робочих місць) із виготовлення певного виду продукції; і р

1 в ? = = n i і C р.з

— відрядна розцінка за виконання і-тої операції в розрахунку на одиницю продукції певного виду, грн.

З

За наявності прямих затрат праці з почасовою формою оплати витрати на неї (C п.з ) в розрахунку на одиницю продукції обчислюють за формулою: C п.з = Ч об.

Т п

З т.г / N,(9.3) де C п.з

—нормативна ставка (витрати) основної почасової заробітної плати в розрахунку на одиницю продукції певного виду, грн;

Ч об. — середньооблікова чисельність основних виробничих робітників з почасовою формою оплати праці, задіяних у виготовленні продукції певного виду, осіб;

Т п — фонд часу роботи одного основного виробничого робітника з почасовою формою оплати праці у плановому періоді, год.;

З т.г — годинна тарифна ставка, грн; N

— обсяг випуску продукції певного виду у плановому періоді, одиниць.

Відповідно планові нормативні витрати на основну заробітну плату є сумою витрат за відрядною та почасовою формами оплати праці, обчислених за формулами 9.2 та 9.3.

Витрати на додаткову заробітну плату визначаються у розмірах, передбачених законодавчими актами України, колективними договорами підприємств із дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Стаття «Відрахування на соціальне страхування» включає:

— відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— відрахування на обов’язкове соціальне страхування;

— відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

— відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

— відрахування на інші соціальні заходи.

Розміри внесків на обов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб із кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів обов’язкового державного соціального страхування.

Непрямі витрати, як правило, плануються у складі кошторисів комплексних витрат. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції за такими методами (базами розподілу):

— методом розрахунку кошторисних ставок;

— методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг);

— методом пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності;

— методом пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих витрат.

Підприємство здійснює розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності у структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації — кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.

Кошторисні витрати на утримання й експлуатацію устаткування розподіляють на собівартості окремих видів продукції відповідно до планових кошторисних ставок цих витрат.

Загальновиробничі витрати включають до планової виробничої собівартості окремих видів продукції, використовуючи такий порядок:

1. Виходячи з очікуваного обсягу виробництва за один або кілька років, визначають нормальний і плановий рівень виробничої потужності та суму змінних і постійних загальновиробничих витрат.

При цьому враховують технічні характеристики, змінний режим, експлуатаційне забезпечення, обсяг виробництва та інші умови залежно від особливостей вибраної бази розподілу непрямих витрат.

Нормальний рівень виробничої потужності підприємства — це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства впродовж кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) в разі зміни обсягу діяльності. Відповідно до змінних загальновиробничих належать витрати, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності.

2. Змінні та постійні загальновиробничі витрати визначають за фактичними обліковими даними минулих періодів.

Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних та змінних витрат (або за обліковими даними неможливо визначити фактичну суму таких витрат), для визначення змінних витрат

3. Розраховують коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних та змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу (на 1 машино-годину, на одиницю продукції тощо) шляхом ділення суми постійних та змінних загальновиробничих витрат за нормального рівня потужності на кількість відпрацьованих машино-годин, кількість одиниць продукції чи інших величин залежно від вибраної бази розподілу.

4. Розрахований коефіцієнт (норматив) на постійні загальновиробничі витрати помножується на величину вибраної бази розподілу на плановий період. Одержана сума є розподіленою на виробничу собівартість продукції величиною постійних загальновиробничих витрат планового періоду.

5. Розрахункову суму розподілених постійних витрат планового періоду порівнюють із загальною сумою постійних витрат планового періоду, яка, у свою чергу, визначається як різниця між загальною сумою загальновиробничих витрат на плановий період і сумою змінних витрат цього ж періоду, обчисленою прямим шляхом на підставі первинних документів.

6. Розрахункову суму постійних загальновиробничих витрат планового періоду вважають такою, що розподілена на виробничу собівартість продукції за її видами, а їх залишок — нерозподіленими постійними загальновиробничими витратами.

7. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Відповідно собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку заплановано реалізувати впродовж планового періоду та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх загальної величини у плановому періоді.

Приклад розрахунку розподілу суми змінних і постійних загальновиробничих витрат на собівартість продукції та на витрати періоду, проведеного на основі бази розподілу кількості машиногодин роботи обладнання, наведено в табл. 9.5.

може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад, витрати на електроенергію за незмінних тарифів зростають прямо пропорційно до зростання обсягів виробництва. У зв’язку з цим суми змінних витрат можуть бути визначені як добуток обсягів виробництва на суму змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції.

Таблиця 9.5

ПРИКЛАД РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

№ з/п	Показники	Усього	На одиницю бази розподілу (1 маш ино година )	Розподіл загальновиробничих витрат
				на вир о бничу собівартістьпродукції	на собівартіст ь реалізованоїпродукції( витрати періоду )

123456

1	База розподілу за нормальною потужністю, машино-годин	100 000	?	?	?
2 3 4	Загальновиробничі витрати за нормальною потужністю, грн у тому числі змінні (ряд. 3 гр. 4 = ряд. 3 гр. 3 : ряд. 1 гр. 3) постійні (ряд. 4 гр. 4 = ряд. 4 гр. 3 : ряд. 1 гр. 3)	800 000 600 000200 000	62	??	? ?
56	База розподілу за потужністю на плановий період, машино-годин у 1-й плановий періоду 2-й плановий період	70 000110 000	??	??	? ?
	Загальновиробничі витрати, грн:

Суми змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат включаються до виробничої собівартості й розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

У хімічній промисловості, за винятком добувних виробництв, загальновиробничі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до суми основних витрат на перероблення, включаючи матеріальні витрати на технологічні цілі, витрати на основну й додаткову заробітну плату, відрахування на соціальне страхування та витрати на утримання й експлуатацію устаткування.

У добувних виробництвах загальновиробничі витрати розподіляються таким чином: одним способом добування хімічних руд — пропорційно до видобутку кожним кар’єром або шахтою; різними способами (відкритим і закритим) — пропорційно до основних витрат, до яких включаються матеріальні витрати (паливо й енергія для технологічних цілей), витрати на основну та додаткову заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання й експлуатацію устаткування.

Загальна величина загальновиробничих витрат, а також витрат на утримання й експлуатацію устаткування підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва. Ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом (у тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів).

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування, які неможливо розподілити між окремими видами продукції за прямою ознакою або якщо вони не виділяються в окрему статтю калькуляції, включаються до загальновиробничих витрат і підлягають розподілу на постійні та змінні витрати в загальному порядку з подальшим їх розподіленням між окремими видами продукції. Інші виробничі витрати включаються до собівартості окремих виробів на основі розрахунків їх величини за такими статтями витрат: витрати на проведення епізодичних і періодичних випробувань якості під час виготовлення окремих виробів та пов’язані з ними витрати щодо перевірки виробів, деталей, вузлів на відповідність вимогам стандартів або технічних умов, витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

Приклад планової калькуляції виробничої собівартості виробу наведено в табл. 9.6.

Під час складання планової калькуляції продукції, одержаної в комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини та в результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, зазначених нижче.

Якщо технологічний процес комплексного перероблення сировини складається з кількох переділів і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується попередільне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.

У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.

Під час розподілу загальних витрат комплексного виробництва у плануванні застосовуються такі методи: виключення витрат, розподіл витрат, комбінований метод.

Якщо використовується метод виключення витрат, один із продуктів, одержаних на виробництві (стадії, переділі), вважається основним, а решта розглядаються як попутні.

Метод виключення витрат полягає в тому, що від загальної суми витрат на виробництво віднімається собівартість попутної продукції і одержана величина вважається собівартістю основного продукту. Цей метод застосовується тільки за наявності чітко вираженого основного продукту й невеликої питомої ваги попутної продукції. При цьому повинна забезпечуватися економічно обґрунтована оцінка одержаної попутної продукції.

Планова собівартість попутної продукції визначається на основі або виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, або за відсутності відокремленого виробництва за її виробничою собівартістю, врахованою в розрахунках ціни підприємства.

витрати на оплату праці робітників, пов’язаних із перевіркою якості виробів, деталей та вузлів на відповідність вимогам стандартів або технічних умов, на вартість тимчасових дослідних стендів або утримання постійних стендів, станцій та інших дослідних споруд тощо.

Таблиця 9.6 Підприємство _______________

ПЛАНОВА КАЛЬКУЛЯЦІЯ на __________ 201 __ рік (період) Шифр показників Верстат широкоуніверсальний фрезерний 6Т83Ш повна назва продукції (виробу) Діюча оптова ціна __________ грн Договірна (відпускна) ціна ___ грн

Валовий випуск ___________

Товарний випуск ____20____ __________________________________ замовник, договір №, дата укладення) Калькуляційна одиниця _ виріб ________

Шифр рядка	Найменування статей калькуляції	За планом на 201___ рік, грн
		усього	у тому числі за кварталами
	I		II	III	IV

123

01	Сировина й матеріали	3250
02	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій	5000
03	Паливо й енергія на технологічні цілі	900
04	Зворотні відходи (вираховуються)4	0
05	Основна заробітна плата робітників	2100
06	Додаткова заробітна плата	500
07	Відрахування на соціальне страхування	962
08	Витрати на утримання й експлуатацію устаткування	3200
09	Загальновиробничі витрати	2200
10	Втрати від браку	—
11	Інші виробничі витрати	800
12	Попутна продукція (вираховується)—
13	Виробнича собівартість, сума рядків [(01 + 02 + 03) - 04) + (05 –11)] – 12	18 912

Головний бухгалтер___________

Попутні продукти, одержані в одному цеху та призначені для подальшого перероблення в іншому, розглядаються як попутні напівфабрикати. Останні оцінюються, виходячи з виробничої собівартості, врахованої в ціні на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням вмісту в них основної речовини).

Метод розподілу витрат застосовується в комплексних виробництвах, де одночасно одержують кілька основних продуктів і відсутня попутна продукція. За цього методу загальні витрати на виробництво розподіляються між одержаними продуктами пропорційно до економічно обґрунтованих коефіцієнтів.

З урахуванням особливостей виробництва ці коефіцієнти встановлюються, виходячи з норм виходу окремих продуктів з одиниці сировини, співвідношення витрат на оброблення, сукупних споживних властивостей або фізико-хімічних властивостей одержаної продукції тощо.

Допускається також розподіл загальних витрат пропорційно до собівартості таких самих або аналогічних продуктів, одержаних у відокремлених виробництвах.

У разі одержання в комплексному виробництві кількох основних і попутних продуктів застосовується комбінований метод, у якому поєднуються два описані вище методи. При цьому із загальної суми витрат спочатку віднімається вартість попутної продукції, а частина витрат, що залишилася, розподіляється між основними продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів.

За цим методом в умовах складного (багатопередільного) комплексного виробництва собівартість окремих видів продукції визначається кількома етапами:

1) від загальної суми комплексних витрат віднімається собівартість попутної продукції;

2) від решти суми витрат віднімається частина витрат, що може бути прямо віднесена на відповідні види продукції;

3) залишок витрат розподіляється між продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів або за допомогою спеціальних коефіцієнтів;

4) визначається загальна планова величина собівартості відповідних продуктів підсумовуванням витрат, що відносяться прямо на продукцію, і витрат, що розподіляються.

Планова собівартість випуску всіх видів продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанта зведеного обліку витрат: напівфабрикатного або безнапівфабрикатного.

У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабрикатів і

У разі застосування безнапівфабрикатного варіанта напівфабрикати власного виробництва не відносяться на собівартість продукції виробничих підрозділів. Тому у плановій калькуляції витрати інших цехів виокремлюються.