Posibniki.com.ua Економіка Трансформаційна економіка ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ СТАНІВ ЕКОНОМІКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ СТАНІВ ЕКОНОМІКИ


1

1. Економічний розвиток і проблеми його дослідження у сучасній економічній теорії.

2. Теорії перехідної економіки.

3. Теорії трансформації капіталізму.

4. Етапи постсоціалістичного трансформаційного циклу.

Сучасна транзитологія характеризується значними науковими досягненнями як у сфері емпіричних спостережень та позитивних узагальнень великого досвіду економічних перетворень, так і у сфері нормативного аналізу та економікоматематичного моделювання трансформаційних процесів. Так, було зроблено висновки стосовно національної специфіки трансформаційних процесів, що пояснюється насамперед залежністю економічних перетворень від характеру й тенденцій розвитку попередньої економі чної системи; висновки стосовно регіональної неоднорідності трансформаційних перетворень в окремих країнах, а також проведено обґрунтування впливу етнічних, соціальних та геополітичних детермінантів реалізації програм трансформаційної політики. Крім того було сформульовано гіпотетичну модель сумарного впливу факторів, що призводять до U-подібної форми динаміки ВВП у трансформаційних країнах. Незважаючи на значний рівень абстрагованості та у загальнень, розробка й адаптація теоретичних концепцій та моделей, релевантних до національної специфіки економічних систем, сприяли формуванню дієвої

економічної політики в окремих постсоціалістичних країнах (Польща, Естонія, Чехія та ін.).

Перш ніж перейти до детального розгляду основних тенденцій у сфері трансформації економічної системи соціалізму, варто коротко зупинитись на економічному розвитку як складовій предмета економічної теорії та визначити закономірності еволюції економічних систем, які були сформульовані в рамках фундаментальних досліджень.

1. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК І ПРОБЛЕМИ ЙОГО ДОСЛІДЖЕННЯ У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

Економічна теорія як напрям мислення, відгалуження системної логіки, які за допомогою використання своїх аксіом і максим формують модель економічної системи суспільства, є відносно молодим розділом наукового пізнання. Його виокремлення зі структури загальної філософії пов’язують із появою праці А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів», яку формально можна вважати пе ршою працею з проблем економічного розвитку. Формально — тому, що системні дослідження проблем та процесів економічного розвитку «країн, що розвиваються», проводяться лише останні сорок років, а дослідження «трансформаційних економік» — п’ятнадцять. Однак саме в рамках класичної політекономії проблематика процесів, які лежать в основі тривалого зростання виробництва продуктів та доходів у суспільстві, стала невід’єм ною складовою предмета економічного аналізу.

Необхідність такого роду аналізу можна продемонструвати з таких позицій: чому настільки явна перенасиченість існує поряд із настільки ж безвихідною бідністю та убогістю не тільки на різних континентах, а й у межах однієї країни та навіть одного мі-ста? Як може суспільство із традиційно укладеним н атуральним господарством або укладеною плановою економікою із високим рівнем рівності трансформуватися в сучасну державу із високопродуктивною та ефективною економікою? Отже, економічна теорія допомагає зрозуміти головні проблеми та перспективи розвитку більш ніж 80 % населення світу (до них за останні п’ятнадцять років «перейшла» і Україна), для яких зубожіння та низькі рівні доходів — повсякде нні фактори життя.

Завдання економічної науки ускладнювались із ходом еволюції економічних систем. Неоднорідність у часі об’єкта дослідження загальної системи суспільних наук, і економічної зокрема, є принциповою відмінністю від об’єкта дослідження природничих наук, що зумовлює постановку її основного завдання як науку мислення в термінах моделей та відповідним мистецтвом вибору моделей, які були б релевантними в сучасному світі

1 . Отже, в рамках моделювання економічних процесів у суспільстві виокремлюються довготермінові, відносно постійні тенденції задля розробки способів логічного міркування відносно змінних факторів та їх коливань, що в кінцевому результаті сформує аналітичну уяву стосовно конкретного впливу останніх. Як буде показано нижче, у процесі аналізу еволюції економічної науки можна простежити зміни у предметі та мето дах аналізу, які відбувалися внаслідок генезису та еволюції економічних систем.

Промислова революція вперше привернула увагу економістів до закономірностей тенденцій динаміки капіталістичної економіки, до дослідження коливань економічних змінних, і насамперед, економічного розвитку та змін у структурі доходів основних груп власників чинників виробництва (праці, капіталу і землі) у національному продукті.

Економічний розвиток, в йо го класичному трактуванні, детермінується «поділом праці» і спеціалізацією. Однак поділ праці може посилювати темпи економічного розвитку тільки завдяки нагромадженню капіталу. Отже заощадження — необхідна передумова економічного розвитку. Іншим чинником, що лімітує поділ праці, є «розміри ринку». Внутрішня міжрегіональна і міжнародна торгівля може сприятливо впливати на економічний розвиток, забезпечуючи достатній попит.

Спочатку процес ро звитку виступає як кумулятивний результат взаємодії таких чинників: усе більш глибока спеціалізація; приріст заощаджень унаслідок зростання доходів; грошова економія фірми за рахунок зв’язків з іншими фірмами (тобто за рахунок надходження виробничих ресурсів з інших фірм і збільшення попиту на продукцію даної фірми); зростання здатності й зацікавленості фірм впроваджувати технічні нововведення завдяки спеціаліз ації праці. Однак процеси кумулятивного розвитку мають внутрішньо

1

Сутність економічної моделі полягає у системному викладенні логічної схеми міркувань.

обумовлені обмеження, що характеризуються скороченням заробітної плати до природного рівня, спаданням норми прибутку та нульовим приростом нагромадження капіталу.

У результаті науково-технічного прогресу XIX ст. у галузі ресурсів і техніки внутрішньо зумовлені обмеження в реальній практиці господарювання не мали значного впливу. А тому проблеми статичного стану розвитку економіки було виключено із предмета аналізу економі чної теорії. Основна увага приділялася миттєвим проблемам щодо розподілу доходів, цінності й загальної рівноваги, за автономні фактори приймалися народонаселення і технічний прогрес. Визначення економічної сутності розвитку теж зазнало суттєвих змін:

1. Розвиток — поступовий процес, для якого характерні, як правило, органічне зростання та еволюційний характер.

2. Розвиток — гармонійний процес, блага якого дістаються всім гол овним групам одержувачів доходів і поширюються на всю систему, оскільки економіка має такий характер, що всі її елементи взаємозалежні й доповнюють один одного.

3. Можна розраховувати на постійний економічний прогрес, тому що результати відкриття нових джерел ресурсів і технічних нововведень, очевидно, переважать ефект віддачі, що знижується, від споконвічно обмежених ресурсів.

Факти економічної дійс ності перших десятиліть ХХ ст. внесли відповідні зміни у трактування економічного розвитку в умовах капіталізму. Й. Шумпетер обґрунтував гіпотезу, що економічний розвиток відбувається у формі дисгармонійних стрибків і ривків, які проходять унаслідок освоєння принципово нових інвестиційних проектів (інновацій). Процес розвитку неминуче припускає чергування порівняно недовгих періодів процвітання і депресії че рез порушення звичного для системи кругообігу ресурсів і доходів.

Таким чином, передбачалося, що розвиток капіталістичної системи тісно пов’язаний із розвитком її інститутів. Концентрація та збільшення господарських одиниць руйнують життєздатність таких основних капіталістичних інститутів, як приватна власність і свобода вибору. Посилення соціальних антагонізмів порушує безперебійне функціонування політичної структури, у межах якої розви вся капіталізм, і це створює несприятливі передумови для інноваційної моделі розвитку.

Друга половина ХХ ст. характеризується загостренням кризових явищ в економічних системах, що розвиваються. Головні економічні проблеми слаборозвинутих країн пов’язувалися зі

зростанням і структурними змінами, без яких процес розвитку неможливий, а також із номінальною та реальною стійкістю їхнього становища, із місцем цих країн у світовій економіці та, що не менш важливо, з розподілом доходу, багатства і влади. Переважно аграрна структура економічних систем, що розвиваються, відсутність передумов для індустріалізації не могла бути пояснена за допомогою наявних на той час концепцій і моделей. Емпіричне у загальнення тенденцій економічного розвитку, обґрунтоване відомим американським економістом Вільямом Ростоу в теорії стадій економічного зростання, викликало широкий резонанс у наукових колах. Внутрішня логіка розвитку економічних систем, описана в рамках теорії Ростоу, включає п’ять лінійних стадій, через які повинна пройти будь-яка кра їна. Відповідно й будь-яку систему можна охарактеризувати за допомогою цих категорій:

1) традиційне суспільство — технологічно відстале суспільство, в якому переважають аграрні відносини та ієрархічна соціальна структура;

2) формування передумов для стрибка — характеризується використанням новітніх технологій у сільському господарстві за рахунок появи нових інвесторів;

3) стрибок до кумулятивного зростання — ха рактеризується самодетермінованістю процесів зростання та формуванням соціально-політичної структури суспільства, спрямованої на підтримання новітніх технологій;

4) перехід до технологічної зрілості — довготривалий період технологічного прогресу;

5) стадія масового споживання — найтриваліша стадія, в ході якої формується суспільство добробуту та ускладнюється процес виробництва споживчих благ.

Важливим є той факт, що перехід до стадії ку мулятивного зростання можливий за умов мобілізації внутрішніх та зовнішніх інвестиційних ресурсів. Процеси впливу інвестицій на пожвавлення економічного зростання було описано в моделі Харода

—Домара. Спрощено, основний висновок із математичної моделі можна подати у вигляді .

ksYY//??

Це означає, що темп економічного зростання детермінується нормою заощаджень та коефіцієнтом капіталу . Економічна сутність поданого рівняння зводиться до YY/? k s

необхідно-сті заощадження та мобілізації значної частки національного доходу у формі інвестицій задля нарощення темпів економічного розвитку.

Однак, незважаючи на всю простоту та прозорість викладеної моделі розвитку, такий підхід не враховує реальні можливості економічних систем до нагромадження, їх національну специфіку та вплив глобалізацізації економічних зв’язків.

До 70-х років ХХ ст. економіч ний розвиток розглядався економістами як суто економічне явище. Вважалося, що швидке збільшення обсягів ВНП та ВВП на душу населення автоматично надасть блага за рахунок створення нових робочих місць та інших можливостей чи в результаті формування необхідних умов для поширення наслідків зростання на більш широкі прошарки населення. При цьому проблемам бідності, безробіття та розпо ділу доходів відводилась другорядна роль.

Досвід, набутий у 1950—60 роки, коли більшість країн «третього світу» сформулювала означену мету, як мету свого розвитку, та досягла високих темпів зростання, засвідчує, що підвищення рівня життя практично не відбулося. Це дало поштовх до перегляду концептуальних позицій та визначення самого поняття розвитку: увага була сконцентрована на ус уненні або скороченні масштабів зубожіння, нерівності та безробіття у процесі економічного зростання.

Більш широкого трактування теорія економічного розвитку набула протягом 70-х років ХХ ст, коли головну аналітичну увагу економістів було акцентовано на структурній трансформації переважно аграрної економіки слаборозвинутих країн. Основні положення теорії прихильників підходу структурних трансформацій описуються в рамках гіпоте тичної двосекторної моделі Артура Льюїса та емпіричного узагальнення структурних зрушень й форм розвитку Холліса Ченері.

Підґрунтям теорії є теза про існування двох секторів в економічній системі, що розвивається: сучасний, з відносно передовою технікою і добре функціонуючим ринковим механізмом, і традиційний — з відсталою технікою і слабким зв’язком із ринком.

Артур Ль юїс у своїй знаменитій статті «Економічний розвиток за необмеженої забезпеченості робочою силою», яка була опублікована в 1954 р., обґрунтував широкі можливості використання двосекторної моделі. Оскільки «заробітна плата» у великому традиційному секторі закріплена на постійному рівні завдяки дії обмежувальних детермінант інституціонального

порядку, «необмежене забезпечення» робочою силою за незмінної реальної заробітної плати існує для порівняно невеликого, але сучасного сектору, що розвивається. Більш того, висока забезпеченість господарства робочою силою гарантує значну економію на оплаті праці; сучасні капіталісти можуть зберігати і реінвестувати одержувані в такий спосіб кошти. Згодом було запропоновано емпіричне обґрунтування такої позиції на основі у загальнення тенденцій динаміки розвитку економічно відсталих країн. Серед характерних рис було визначено: зростання частки промисловості, нагромадження фізичного й людського капіталу, трансформація структури виробництва в бік розширення асортименту кінцевої продукції, поліпшення якісних параметрів життя.

Наприкінці ХХ ст. Едгар Оуенс висловив тезу, що настав час спрямування економічної теорії для розгляду не тільки шляхі в підвищення продуктивних сил суспільства, а й його якісних характеристик, пов’язаних із політичними ідеями, формою державного управління та роллю людей у суспільному житті. Розвиток почав розглядатись як багатоплановий процес, що веде до радикальних змін у соціальних структурах, поведінці людей, суспільних інститутах, а також до прискорення економічного зростання, скорочення нерівності та вико рінювання безробіття. Інакше кажучи — це комплекс змін, за допомогою яких соціальна система, орієнтована на задоволення основних потреб та попиту окремих людей і груп населення, рухається від стану загальної незадоволеності до нових сприятливіших матеріальних та духовних умов життя.

Серед ціннісних складових умов розвитку було виділено: забезпечення елементарних умов існування, самоповагу та свободу. Основними пара метрами економічного розвитку вважаються характеристика груп бідності, рівень безробіття та структура справедливого перерозподілу. Якщо хоча б один із зазначених показників погіршився, то ні про жоден розвиток не може йтися, навіть за подвійного зростання доходів на душу населення. Із розпадом Радянського Союзу проблеми економічного розвитку і економічних трансформацій набули прин ципово нових характерних рис. Специфіка нових проблем трансформації економічних систем не мала аналогів у світовій історії. Близько 30 країн з населенням понад 300 млн осіб мали вирішувати завдання трансформації системи, що ґрунтувалася на тоталітарному усу-спільненні соціально-економічних і

політичних відносин. У західній економічній літературі цей принципово новий клас проблем дістав назву посткомуністичної трансформації.

Цілком закономірним є дискусійний характер проблеми трансформації економічної системи соціалізму серед економістів всього світу. Така закономірність пов’язана із функціональною залежністю вибору методів аналізу й рівня абстрагування від об’єкта дослідження та характеру поставлених завдань у процесі теоретично го моделювання. В основі дискусій лежать суперечності у трактуванні сутності трансформаційних процесів, визначенні критеріїв оцінки, виявленні основних закономірностей їх динаміки та, відповідно, у формулюванні необхідних і достатніх передумов державного впливу на економічні перетворення в си-стемі суспільних відносин.

Основні суперечності на методологічному рівні є наслідком неможливості пояснити існуючу ситуацію, а тим більше дати певн і орієнтири подальшого розвитку за допомогою наявних концепцій і моделей. Загальна аналітична уява стосовно фундаментальних основ функціонування економічної системи в процесі ринкових перетворень може бути сформована на основі екуменічного поєднання наявних методологічних підходів. Такі підходи, залежно від методів залучення до економічного аналізу фактору часу, можна поділити на дві основні групи:

1) теорії перех ідної економіки;

2) теорії трансформації економічної системи.

У рамках теоретичних концепцій перехідної економіки час має дискретний характер, а аналіз переходу формується на основі методів порівняльної статики. Натомість, у рамках концепцій трансформації економічної системи аналітична увага приділяється безперервності економічних перетворень у суспільстві та залежності результатів від їх ро звитку.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3. ТЕОРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КАПІТАЛІЗМУ
4. ЕТАПИ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНОГО ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ЦИКЛУ
ВИСНОВКИ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)