9.1.Самостійна робота як методична проблема.

9.2.Як підвищувати ефективність організації самостійної роботи.

9.3.Як створювати завдання із самостійної роботи з економічних дисциплін.

9.4.Самостійна робота в групах як напрям активізації економічного навчання.

9.5.Комп’ютерна підтримка економічного навчання та дистанційне навчання як сучасна форма самостійної роботи упродовж усього життя.

9.1.Самостійна робота як методична проблема

Відомо, що самостійна робота — це форма організації індивідуального (колективного) вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний і позааудиторний час.

Метою самостійної роботи є сприяння формуванню самостійності як риси особистості, яка реалізується у вміннях систематизувати матеріал, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність в навчанні і практичному житті. Постановка проблеми

Мені здається, що організація самостійної роботи того, хто навчається, — це таємниця й результат розуміння викладачем суті самого процесу навчання. Створення завдань, які повинен успішно виконати учень чи студент, — це показник методичної майстерності викладача незалежно від змісту дисципліни. У комп’ютерщиків є такий термін «МЗМО» — «м’якину закладаєш, м’якину отримаєш».

Тобто те, що ми закладаємо в самостійну навчальну діяльність того, кого навчаємо, те ми й матимемо як результат навчання. !

Роль самостійної роботи в навчанні перебільшити неможливо (хоча її обсяг можна!). Вона є серцевиною підготовки і учня, і фахівця. На думку А. Гитермана, «той, хто вчиться самостійно, досягне ус піху в 7 разів більшого, ніж той, кому все пояснили». Цей вислів можна дати епіграфом для розкриття суті технології самостійного навчання або дистанційного навчання як най

431сучаснішої форми. Організація самостійної роботи, а тим більше контроль якості знань і навичок потребує чіткого узгодження з цілями навчання, виховання й самоосвіти. Історія педагогічної думки свідчить, що ця проблема хвилювала педагогів усіх часів. Вона по-різному вирішується в країнах з різним рівнем економічного розвитку та з різними етнопсихологічними особливостями.

Не заглиблюючись у це кардинальне питання, вважаємо за необхідне підкреслити, що кожен викладач має виробити власний погляд на проблему. Ми нагадаємо тільки дві аксіоми.

1. Проблеми цілей життя, виховання та освіти людей залежать від соціальних та економічних проблем, що постають перед кожним поколінням. Освіта й виховання вдосконалюються у необхідному напрямі та обсязі з тим, аби нове покоління було в змозі не тільки замінити старе, а й пр осунутися далі.

2. Чим більше у вихованні самовиховання, а в освіті самоосвіти, тим досконалішою є особистість. Майже без перебільшення можна стверджувати, що навчання — це самоосвіта, яка ґрунтується на самостійній роботі учні в (студентів). Уся педагогічна і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони (на відміну від деяких інших шкільних дисциплін) мають стати складовою життєвої практики людини.

Досліджуючи макроструктуру мозку, фізіологи виявили наявність 10—14 млрд нервових клітин 150 типів.

На думку філософів, системна побудова та фу нкціональні зв’язки цих елементів є основою творчих здібностей людини. Проте реалізація цих здібностей лишається божественною таємницею. Недаремно Нобель установив спеціальну премію не тільки для того, хто відкриє таємницю лікування раку, а й для того, хто відкриє таємницю раннього розпізнавання здібностей та схильностей людини (на Сході, наприклад, вибір професії покладено на самого малюка: до якої характерної іграшки він потягнеться, тим йому і бути). Творча актуалізована особистість як мета освіти й виховання

Зараз модними стали методи визначення рівня інтелектуального розвитку дитини за допомогою тестування. Однак вони не дуже надійні. Шкільні вчителі часто з розчаруванням дізнаються, що ті, хто вчився в них на «відмінно», у житті не змогли зробити кар’єру, а ті, хто ходив у «трієчниках», досяг значних успіхів. !

432Як би то не було, а вчитель повинен зробити все, щоб не знищити, а розвинути здібності дитини. Як це зробити — проблема змісту й методики викладання. Адже не таємниця, що домогтися дисципліни серед «посередностей» вчителю легше, ніж створити атмосферу для розвитку творчих здібностей.

Психологи звертають увагу на деякі особливості творчої особистості, які має знати викладач для правильного психологічного спілкування (рис.9.1).

( КІ > 180)

12. 1. Незалежність суджень 2. Готовність до ризику. С 3. Схильність до гри. 4. Почуття гумору. 5. Внутрішнє розкріпаче 6. Легкість асоціацій.

7. Оригінальність, але бе 8. Вміння зосередитись. 9. Життєлюбність, широт

10. Допитливість, бажання

11. Бунтарство.

Взаємовідносини з кол другорядне. тим гірша службова Чим вищий ха погано «вписується» в

Високий інтелект ( КІ > 180) та оцінок. міливість духу. ння. з примхливості. а інтересів. дійти до суті. егами для них творчий потенціал, рактеристика, колектив

Величезна працьовитість

Рис. 9.1. Деякі особливості творчих особистостей

В економіці творчий підхід означає:

1) відчуття проблеми як здатність її бачити й кваліфікувати, аголовне — вирішувати;

2) самобутність (своєрідність) мислення;

3) здатність до ризику;

4) здатність бачити загальну користь і відрізняти суттєве віднесуттєвого;

5) здатність здобувати відомості й підтримувати зв’язки з іншими;

433Особливості творчо обдарованих особистостей створюють труднощі в спілкуванні. Чим вищий творчий потенціал, тим гірша службова характеристика, тим гірше людина «вписується» в колектив. Як правило, у них погані службові характеристики, від них «стогнуть» колеги, близькі, а викладачі тим більше. Вони часто бувають єгоїстичними, заздрісними, погано «вписуються» в колектив, не визнають традицій та загальновідомих істин. А втім саме вони — сіль землі, ру шії прогресу й цивілізації. !

На думку А. Маршалла, економіст має володіти трьома важливими інтелектуальними якостями: 1) сприйняттям, 2) уявою, 3) здоровим глуздом. Однак найбільше йому потрібна уява, щоб «він міг встановити ті причини побачених явищ, котрі віддалені або приховані від очей, і збагну ти наслідки побачених причин, котрі віддалені або не лежать на поверхні».

Викладач веде студента в економіку через знання основних категорій та концепцій, які формують економічний спосіб мислення. Однак він несе відповідальність і за виховання морально-етичних принципів економічної поведінки. Відомий психоаналітик Карен Хорні писала з цього приводу: «Су перечність в тому, що, з одного боку, ми цінуємо та підносимо концепцію конкуренції як рушія прогресу, а з другого — невтомно пропагуємо братерську любов і смирення». Е. Л. Шостром так відповів Карен Хорні: «Шукайте і знайдете актуалізуючий творчий синтез, і спробуйте зробити так, аби ваші бажання і ваша етика могли б стати придатними як норма для кожної людини на землі».

Головне: не зраджуйте себе! Будьте патріотами своєї власної особи! Станьте кращими — це можливо.

Звичайно, ця проблема існує дуже давно, і в українській системі економічного навчання вона є не менш важливою, ніж в американській, європейській, японській тощо. Якщо на неї заплющити очі, вона від того не зникне.

Отже, лишається відкритим питання, як в економічному навчанні пройти між Сціллою та Х арібдою, між матеріальним багатством і бездуховністю? А кожне конкретне методичне рішення є прикладом діалектичного закону єдності та боротьби протилежностей. Відступ людини від морально-етичних норм призводить до її вну трішнього спустошення й деградації, під

434тверджуючи іншу діалектичну закономірність — перехід кількості в якість. Відтак уся система навчання, завдання із самостійної роботи особливо, мають бути побудовані так, щоб особистість учня і студента актуалізувалась.

Мета викладача — дати установку та визначити напрями самостійної діяльності особистості.

Незважаючи на варіації кількісних співвідношень в обсягу навчального матеріалу, на нашу думку, мета викладання основ початкової економіки — на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вищою є якість (а не кількість) самостійної роботи учня, тим ефективнішим є засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на низку психологічних особливостей учня або сту дента як у виборі ним форми самостійної роботи, так і у способах оцінки його знань. У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розроблення таких форм навчання, самостійної роботи й контролю знань, які б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.

Вчити так, щоб навчити діяти!

У відборі методики організації самостійної роботи радимо майбутньому викладачу зважити на такі обставини.

1. Самостійна робота — це не тільки домашнє завдання. Це значною мірою організація самостійної роботи в навчальній ау диторії під керівництвом викладача.

Вибираючи форми організації самостійної роботи, викладач економіки повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, як отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм учням та студентам, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвинутості особистості. Тому, готуючи матеріали з економіки, вчитель повинен продумати, як він допоможе учневі вчитися самостійно.

Дуже корисним елементом є право учня/сту дента на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної роботи є надання спеціального часу для її виконання. У Києво-Могилянській академії, наприклад, два рази на рік проводиться «тиждень самостійної роботи».

4352. Детально плануючи самостійну роботу, вчитель зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.

Для цього потрібні підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої роботи; чітке визначення зв’язку цієї роботи з майбутньою практичною діяльністю, бо студенти засвоюють тільки те, чого бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, аби уче нь добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.

3. Методичне мистецтво вихователя полягає в умінні: правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; «переформулювати завдання», щоб зробити його зрозумілішим; відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки учні в. Самостійність дій учня та студента залежить передовсім від довіри до нього. !

4. Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до ува ги всі ці обставини.

Коли викладач готує систему самостійних завдань для своїх учнів, йому корисно згадати про особливості карася. Ця рибка в маленькому водоймищі виростає маленькою, а у великому значно більшою. Так само і у вихованні людей: чим вищі вимоги до дитини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер дитини розвиватимуться краще. Отже, дуже важливо правильно визначити масштаб навчальних завдань і не боятися завищувати рівень його складності. Бо, як любив говорити Й.С. Бах: «Ніхто не знає сили свого розу му, доки його не перевірить».

5. Не можна, проте, допускати звикання до методики викладення матеріалу та самих форм самостійної роботи. Поняття вибору форм самостійної роботи передусім (і це очевидно) залежить від предмета та рівня його вивчення у конкретних навчальних обставинах.

6. На результативність самостійної роботи впливають індивідуально-типологічні особливості учнів. Як відомо, типологія К.Г. Юнга визначає чотири пари типологічних переваг: екстрав ертний — інтравертний; сенсорний — інтуїтивний; розумовий — чуттєвий; раціональний — ірраціональний.

Г. Романова робить правильний висновок: «Починаючи з перших класів школи заохочуються ті, хто вчасно, «по годинах»,

436виконують домашні завдання, пишуть контрольні, і завжди караються ті, хто не встигає у відведений термін. Нагорода отримується не за те, що щось робиться правильно, а за те, що робиться вчасно. Це суттєво знижує якість самостійної діяльності учнів, як і результативність процесу навчання в цілому». Існує велика різниця між тим, що треба «зробити якомога легше і швидше», і тим, що треба «зробити якомога краще, але довше». Розробляючи систему самостійних завдань, треба намагатись індивідуалізовувати їх, пам’ятати слова Б. Паскаля: «Якщо невігласу показати карту неба, то він її перемалює».

7. Не треба намагатись давати багато обсягових самостійних завдань. (В Англії студенти пишуть курсову роботу до 10 сторінок, але самостійно та якісно!) Як і залякування, намагання деяких (особливо молодих) викладачів «забити» учнів або студентів великою кількістю різних завдань — це хибний шлях. Треба розробляти такі завдання, виконання яких вимагало б досить плідної самостійної і творчої роботи, яка розвиває особистість. !

Вирішальною ознакою прийняття тієї чи іншої організаційної форми навчального процесу може стати наявність чи відсутність у них самостійних дій сту дента. Прикладами реалізації такого підходу можуть бути: забезпечення варіантності змісту навчання вибором дисциплін із запропонованого переліку; модульна організація вивчення дисциплін з можливістю компенсації успішності засвоєння окремих обов’язкових модулів або додаткових тем у межах зазначеного часу; рейтингова система оцінки ус пішності навчання з можливістю поліпшення підсумку за рахунок виконання студентом вибіркових завдань на межі його можливостей. !

Організаційна система планування та організації самостійної роботи має два рівні — кафедральний та факультативний. Але існує ще два важливі рівні: той, що пропонує викладач, і той, що виконує учень.

Самостійна робота як особлива форма пізнавальної діяльності студента/учня складається з набуття та закріплення знань і вмінь, виховання потреби до поповнення і оновлення знань а також розвитку особистості та індивідуальності тих, хто навчається.

Зміст, умови, форми та методи організації самостійної роботи студентів

Вирізняють аудиторну самостійну роботу і позааудиторну.

В системі організації активної самостійної роботи в аудиторії на лекціях застосовують проблемні питання; питання для зворотного зв’язку; дискусії. На семінарах це можуть бути бесіди, ре

437ферати, робота в малих групах, тести, дискусії, колоквіуми, пресконференції і т. п. На практичних заняттях студенти самостійно виконують вправи, завдання, задачі. На консультаціях та іспитах теж проходить самостійна робота студентів. У позааудиторній роботі традиційно превалюють такі види робот, як опрацювання рекомендованої викладачем літератури; створення конспектів, опорних схем; написання рефератів, есе і доповідей; виконання задач-завдань, проектів, ку рсових і дипломних робіт.

Проблеми інформаційно-методичного забезпечення самостійної роботи ґрунтовно розглянуті у книзі В. А. Козакова «Самостійна праця студентів та її інформаційно-методичне забезпечення». Автор, зокрема, зупиняється на діяльнісному підході до самостійної роботи та загальній структурі навчальної діяльності, на визначенні мети навчання в умо вах СР, розкритті методики розроблення професійних завдань для СР, організації СР та її інформаційно-методичному забезпеченні. Ми поділяємо висловлену професором В. А. Козаковим у 1990 р. думку про бажану заміну терміна «самостійна робота» на термін «самостійна діяльність», що кардинально змінює суть проблеми.

Самостійну роботу ми пропону ємо розглядати як особливий вид діяльного навчання — самостійну діяльність з учіння. Особливо це стосується навчання у вищому навчальному закладі. Насамперед В.А. Козаков радить послідовно відповісти на такі запитання:

1. Які умови необхідні для формування вміння самостійно розв’язувати задачі?

2. Як забезпечити засвоєння необхідних знань?

3. Як забезпечити контроль за діями учня?

4. Що для цього необхідно?

5. Що необхідно зробити практично?

6. Як інформувати студента (учня) про його досягнення у навчанні?

7. Які зовнішні умови необхідно створити для успішної самостійної праці?

8. Як урахувати індивідуальні здібності студентів?

9. Як надати учневі можливість самому плану вати свої дії?

10. Як студент зможе коригувати свої дії?

11. Як створити ефект «позитивного посилення діяльності»?

12. Чи всі елементи організаційно-психологічної структури діяльності охоплені?

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:

4381) вивчення посадових обов’язків учителя економіки;

2) аналіз навчального плану;

3) визначення можливого обсягу самостійної роботи;

4) підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки;

5) підготовка письмових контрольних завдань для «вхідного контролю»;

6) розроблення банку професійно орієнтованих задач для самостійної роботи;

7) групування задач у блоки-завдання;

8) визначення критеріїв оцінювання виконання завдань;

9) розроблення системи заохочу вання.

Наведена схема показує рівні самостійної роботи студентів.

Рис. 9.2. Рівні складності самостійної роботи (за В. А. Козаковим)

У бібліотеках нині вже можна знайти значну кількість завдань і практикумів з економіки, які викладач матиме змогу адаптувати до своєї методики викладання.

Серед основних методичних умов організації самостійної роботи студентів з економічних дисциплін фахівці найчастіше виділяють оптимальне поєднання різних форм навчальної, практичної та наукової діяльності студентів; варіативності, індивідуалізації та диференціації завдань та контролю їх вико

439нання; а також комп’ютерної підтримки в процесі виконання різних видів самостійної роботи.