Організація будь-якої підприємницької діяльності потребує забезпечення підприємства основними засобами. Це найголовніший елемент продуктивних сил, який сприяє процесу виробництва, розподілу, обміну та споживання ресурсів. Водночас поінформованість про наявність основних засобів і постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення. У свою чергу, ефективність використання основних засобів залежить від належної організації обліку.
Значний внесок у розвиток теорії і методології бухгалтерського обліку основних засобів зробили вчені: Бондар М.І., Бабіч В.В., Сопко В.В., Кругляк Б.С., Литвин Б.М., Швець В.Г., Ткаченко Н.М. та інші. Незважаючи на дослідження даного питання низка проблем організації та методики обліку основних засобів в умовах переходу до міжнародних стандартів обліку потребують подальшого дослідження і наукових розробок. Зокрема це: вартісне вираження основних засобів в умовах інфляційної економіки, правильне відображення їх у податковому та бухгалтерському обліку, правильності нарахування амортизації основних засобів, вплив податкового законодавства на реальність даних щодо основних засобів.
Виходячи з цього, метою написання статті є визначення шляхів удосконалення організації обліку й управління основними засобами на підприємстві, яка б відповідала завданням управління господарськими процесами (з урахуванням змін у податковому законодавстві).
В умовах переходу до міжнародних стандартів облік основних засобів доцільно буде з’ясувати відповідність вітчизняних джерел світовим щодо визначення терміну «основні засоби» вважаємо за доцільне звернутися до прийнятого у світовій практиці бухгалтерського обліку Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (далі — МСБО) 16 «Основні засоби».
Зокрема, відповідно до МСБО 16 «Основні засоби», основні засоби є матеріальними активами, які:а) використовуються компанією для виробництва або поставки товарів і послуг, для здачі в оренду інших компаній, або для адміністративних цілей; б) очікується використання протягом більш ніж одного періоду [6].
Співставивши дане визначення з тим, що пропонує раціональна система обліку, зокрема П(С)БО 7 «Основні засоби», ми можемо ствердити, що має місце ідентичність, тобто відповідність національних стандартів міжнародним.
До проблем, які негативно впливають на організацію обліку основних засобів, можна віднести:
— різні підходи до термінології та визначення сутності фінансовому обліку й системі оподаткування;
— проблема оцінки основних засобів;
— проблема підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів;
— проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою [3, с. 408].
У цьому контексті важливого значення набуває раціональна організація бухгалтерського та податкового обліку, яка спростилася у зв’язку з дією Податкового кодексу України, оскільки це призвело до єдиної класифікації груп основних засобів, визначення єдиної оцінки основних засобів і скасування податкового методу нарахування амортизації.
Однак амортизація основних засобів у податковому обліку нараховується із застосуванням тих самих методів, що рекомендовані в П(С)БО 7 «Основні засоби»: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого [1], але Податковий кодекс створив таку проблему, як обмеження використання прискореної амортизації, що означає зниження рівня оподаткування тією частиною прибутку, яка спрямована не на споживання, а на розвиток підприємства. Це, в свою чергу, призведе до зниження інвестицій, зокрема зовнішнього інвестування в основному капіталі, що слугує основою для ефективного розвитку держави [4, 415].
Законодавчо затверджений порядок амортизації має позбутися недоліків діючої методології, для цього він повинен передбачати скорочення обмежень на використання прискореної амортизації, дозвіл підприємства самостійно обирати методи амортизації та вільно переходити з прискорених методів на прямолінійний у будь-який час [2, с. 230].
Враховуючи означені проблемні аспекти організації обліку основних засобів доцільно здійснити такі дії:
— розробити бухгалтерську модель економічного механізму амортизації;
— розробити та запровадити удосконалені носії облікової інформації;
— удосконалити порядок обліку надходження основних засобів у системі аналітичних рахунків;
— розробити раціональні схеми документообігу [5, с. 405].
Таким чином, організація обліку основних засобів повинна бути цілісною, єдиною системою взаємопов’язаних, взаємоузгоджених способів і методів обліку, які охоплюють увесь комплекс облікових процедур з виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації.
Література
1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Потригаєва Н.В. Сучасні проблеми обліку основних засобів в системі діючого законодавства / Н.В. Потриваєва, В.В. Погорєлова // Інноваційна економіка. — 2014. — № 3.
— С. 228–232.
3. Панасенко А.П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському обліку / А.П.Панасенко // Держава та регіони. — 2008. — № 3.
— С. 407
—410.
4. Петрова І.В. Удосконалення обліку амортизації основних засобів як складової витрат підприємства/І.В.Петрова//Держава та регіони. — 2009. — № 3.
— С. 414–417.
5. Шендригоренко М.Т. Проблемні питання обліку основних засобів в умовах податкового кодексу України / М.Т. Шендригоренко, О.О. Кондратенко //Наукові записки Серія «Економіка».
— 2012. — № 19.
— С. 403—406.
6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби»:[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua
Димеденко К.О., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистент кафедри обліку підприємницької діяльності
