Численні переваги експорту традиційно пов’язуються з підвищенням продуктивності та зменшенням залежності від цінових тенденцій, стимулюванням інвестицій і застосуванням інновацій, поширенням знань та технологій, підвищенням якості продукції
1 , збільшенням попиту на кваліфіковану робочу силу 2 . Останнім часом увагу дослідників привертають не так обсяги експорту, як його структура. Д. Хаммелс і П. Кленов показали, що промислові країни експортують значно більше товарів за високими цінами та вищої якості, ніж менш розвинуті економіки
3 .
Вплив експорту на економічне зростання залежить від його технологічної компоненти; експорт сировини може бути негативним чинником,
1 Awarez R,. L?pez R. Exporting and Performance: Evidence from Chilean Plants // Canadian Journal of Economics. ? 2005. ? Vol. 38. ? No. 4. ? P. 1384?1400.
2 Yeaple S. A Simple Model of Firm Heterogeneity, International Trade and Wages // Journal of International Economics. ? 2005. ? Vol. 65. ? P. 1?20.
3 Hummels D., Klenow P. The Variety and Quality of a Nation’s Exports // The American Economic Review. ? 2005, June. ? Vol. 95. ? No. 5. ? P. 704?719. оскільки не вимагає концентрованого використання досягнень науки й технологій, а також є чутливим до цінового чинника . Х. Креспо і Ю. Вюрц на підставі аналізу показників 45 країн продемонстрували стимулюючий характер експорту для країн, що розвиваються, передусім у конкурентному середовищі відкритої економіки, але наголошують важливість постійного підвищення якості товарів та ефективності виробництва
5 . На прикладі аналізу показників 28 провінцій Китаю за період 1978–2000 рр. показано, що збільшенню експорту сприяли лібералізація зовнішньої торгівлі, залучення прямих іноземних інвестицій та індустріальна реструктуризація, що передбачала експортну спеціалізацію в напрямі ефективнішого використання порівняльних переваг. В. Нод і Т. Ґріз
7 довели, що використання ноу-хау належить до найважливіших чинників зростання експорту африканських країн.
У Сінгапурі стимулювання розвитку технологічних галузей принесло відчутні результати протягом порівняно короткого часу завдяки політиці підвищення рівня заробітної плати та збільшення різниці тарифних ставок між високо- та низькокваліфікованими працівниками, що заохочувало підвищення кваліфікації персоналу
8 . Для підприємств на так званих територіях стимулювання експорту (англ. export processing zones) передбачалися «податкові канікули», субсидування та звільнення від мита товарів для реекспорту. Дослідження довготермінового (1960
— 2001 рр.) зв’язку між експортом та економічним зростанням у Чилі
4 продемонструвало негативний вплив на ВВП сировинної орієнтації експорту, тоді як виявилося, що зростання технологічної компоненти сприяє залученню інвестицій, підвищує продуктивність зовнішньої торгівлі та забезпечує довготермінове економічне зростання.
Важливим чинником збільшення технологічного (у ширшому розумінні — несировинного) експорту може бути імпорт технологій, машин, обладнання та сировини. Б. Хокман і С. Дж анков довели, що імпорт технологій та обладнання має стійкий зв’язок зі структурою та обсягами експорту до ЄС із країн Центральної Європи (Болгарії, Чехії, Угорщини, Польщі та Румунії). Відомий феномен «голландської хвороби» демонструє, що навіть у розвинутій країні з диверсифікованим промисловим
4 Herzer D., Novak-Lehmann F., Siliverstovs B. Export-Led Growth in Chile: Assessing the Role of Export Composition in Productivity Growth // Discussion Papers. ? 2004, November. ? No. 103. ? 28 p.
5 Cuaresma J., and W?rz J. On Export Composition and Growth // Review of World Economics. ? 2005. ? Vol. 141? No.1. ? P. 33?49.
6 Shujie Yao. On Economic Growth, FDI and Exports in China // Applied Economics. ? 2006, February. — No. 3 (38). ? P. 339?351.
7 Naude W., Gries T. The Economic Geography and Determinants of Manufacturing Exports from South Africa // The Conference on Growth, Poverty Reduction and Human Development in Africa, Centre for the Study of African Economies, University of Oxford. ? 2004, March 21—22. ? 27 p.
8 Chao-Wei Lan. Singapore’s Export Promotion Strategy and Economic Growth // Working Paper. ? 2001, March. ? No. 116. — 18 p.
9 Hoekman B., Djankov S. Determinants of the Export Structure of Countries in Central and Eastern Europe // The World Bank Economic Review. — 1997. ?Vol. 11. ? No. 3. — P. 471?487. сектором може відбуватися «витіснення» технологічного експорту промислових товарів сировинним експортом (деіндустріалізація експорту) через зміцнення грошової одиниці та підвищення рівня цін з одночасним прискореним розвитком сектора товарів внутрішньої торгівлі
10 . Корисний досвід Японії полягає у тому, що від початку було обрано курс на виробництво конкурентної технологічної продукції на експорт .
Важливість збільшення експорту загалом і стимулювання технологічного експорту зокрема наголошується багатьма вітчизняними економістами та політиками як шлях до економічного зростання
12 , підвищення не лише економічної, а й політичної потужності країни . Попри розвинутий технологічний, науковий і ресурсний потенціал, обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні вдвічі менші, ніж у Болгарії та Росії, втричі — ніж у Польщі, вчетверо — ніж у Хорватії, вдесятеро
14 . Підвищення конкурентоспроможності українського експорту пов’язується з цілеспрямованим оновленням основних фондів, технологій та продукції , використанням надходжень від експорту для технічного переозброєння, передусім у галузі машинобудування . Водночас залишається дискусійною залежність українського експорту загалом та його технологічної компоненти від обмінного курсу . Занижений обмінний курс гривні, на думку багатьох українських учених, є чинником збільшення виробництва та поліпшення торговельного балансу . Проте не бракує протилежних думок щодо доцільності девальвації грошової одиниці в українській економіці: залежність виробництва від критичного імпорту, погіршення фіскальних показників
— ніж в Угорщині та в дванадцятеро — ніж у Чехії
19 , послаблення стимулів до ефективного використання трудових та енергетичних ресурсів . Так само немає визначеності щодо залежності технологічного експорту від сальдо бюджету. Зага
10
Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика. — Львів: Каменяр, 2003,
— C. 589—607.
11 Hibbert P. Evaluating Government Export Promotion — Some Conceptual and Empirical Approaches // The International Trade Journal. ? 1998. ? Vol. XII. ? No. 4. ? P. 24?41.
12
Пирець Н. М. Шляхи стимулювання експортного потенціалу України // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. ?
Донецк: ДонНУ, ? 2004. ? С. 271—273.
13
Юхименко В. В. Експортний потенціал України // Політика і час. ? 2001. ? № 12. ? С.
35—41.
14
Сальник О. М. Шляхи підвищення експортного потенціалу України // Формування ринкових відносин в Україні. — 2004. — № 1. — С. 127—129.
15
Сухоруков А. І. Проблеми та шляхи забезпечення конкурентної спроможності економіки
України // Стратегічна панорама. — 2002.
— № 2. — С. 25—31.
16
Алимов О., Ємченко В. Промисловий потенціал України: напрями ефективного розвитку //
Економічний часопис — ХХІ.
— 2003. — № 6.
— С. 28—32.
17
Береславська О. Ревальвація, девальвація чи лібералізація? // Вісник НБУ. — 2001. —№ 9.
— С. 40—43.
18
Геск’єр А. Загальний огляд макроекономічної ситуації в Україні//Вісник НБУ. — 2001. — №
4. — С. 5—6.
19
Шевчук В. О. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага в трансформаційних економіках: досвід України. — Львів: Каменяр, 2001. — С. 340
—358.
20
Крючкова І. Макроекономічні наслідки зміцнення гривні // Вісник НБУ. — 2005. — № 5. —
С. 14—18. лом існує потреба у визначенні таких засадничих функціональних характеристик української економіки, як вплив технологічного і сировинного експорту на динаміку промислового виробництва чи залежність обох показників від окремих груп імпорту. Нарешті, зацікавлює порівняння довго- і короткострокових тенденцій, а також оцінка швидкості адаптації короткочасної динаміки до рівноважних довгострокових трендів.
