Економічна глобалізація як провідна тенденція розвитку світового господарства не тільки не заперечує, а навіть каталізує динаміку розвитку окремих регіонів і підвищує їх роль у національних та світогосподарських економічних процесах. Дедалі частіше вони аналізуються як самостійні учасники міжнародних конкурентних відносин. Так, у 2005 р. експерти Міжнародного інституту менеджменту в Лозанні включили до «Щ орічника конкурентоспроможності країн світу» 9 регіонів (Баварія, Каталонія, Іль-де-Франс, Ломбардія, Махараштра, Рон-Альп, Шотландія, Сан-Паоло, Че Янг), причому більшість із них посіла у рейтингу кращі позиції, ніж країни в цілому (Баварія — 18, Німеччина — 23; Че Янг — 20, Китай — 31 місце, Каталонія — 32, Іспанія — 38; Ломбардія — 41, Італія — 53; Сан-Паоло — 43, Бразилія — 51)
14 . Отже, можна констатувати перетворення регіонів на стратегічних гравців геоекономічного простору. За даних умов особливої актуальності набуває розробка концепції міжнародної конкурентоспроможності національних регіонів, яка має включати аналіз взаємодії регіонів як самостійних економічних агентів — учасників глобальних конкурентних відносин.
7
Білорус О. Г, Луг’яненко Д. Г. та ін. Глобалізація та безпека розвитку: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001.
8
Поручник А. М., Антонюк Л. Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні. — К.: КНЕУ, 2000. — 172 с.
9
Соколенко С. І. Кластери в глобальній економіці. — К.: Логос, 2004. — 848 с.
10
Чужиков В.І. Регіональні інтеграційні стратегії постсоціалістичних країн Європи. — К.: КНЕУ, 2003. — 296 с.
11 Martin R., Sunley P. Slow convergence? Post-neoclassical Endogenous Growth Theory and Re-gional Development. Working Paper 44, ERSC Center for Business Research. University of Cambridge. Cambridge, 1996.
12 Begg I. Cities and competitiveness.
— Urban Studies. — Vol. 36. — 1999. — P. 795
—809.
13 Camagni R. On the concept of Territorial Competitiveness: Sound or Misleading? — Urban Stud-ies. — Vol. 39.
— № 13. — 2002.
— P. 2395—2411.
14 http: //www01.imd.ch/documents/wcc/content/overallgraph.pdf На нашу думку, можна виокремити п’ять чинників, що обґрунтовують необхідність розробки концепції міжнародної конкурентоспроможності національного регіону : ? виникнення та розвиток процесу «нової конкуренції» , який є проявом дії закону нерівномірності економічного розвитку в умовах інтенсифікації глобалізації; ? зміни в системі міжнародного поділу праці, а саме: поглиблення функціональної спеціалізації, укрупнення суб’єктів і розвиток територіально-функціональної спеціалізації, посилення вертикального поділу праці на інтелектуальні та інші види діяльності саме між окремими регіонами; ? немо жливість використання нинішнього інструментарію та методик розробки ефективних національних конкурентних стратегій на субнаціональному (регіональному) рівні; ? поява феномену «нової регіоналізації»
17 , суть якого у виникненні регіонів, що не пов’язані з теперішнім адміністративним поділом країни та характеризуються високим міжнародним конкурентним статусом; ? формування нової економіки, базованої на знаннях.
Потрібно зазначити, що на сьогодні відсутнє єдине, загальновживане визначення поняття міжнародної конкурентоспроможності регіону, що зумовлюється його дискутивністю та багатовимірністю.
У даному дослідженні ми стверджуємо, що мі жнародна конкурентоспроможність національного регіону — це його здатність в умовах глобальної конкуренції на основі ефективного використання наявних традиційних і створення унікальних ресурсів локального розвитку стимулювати підвищення продуктивності виробництва та рівня життя місцевого населення і, відповідно, забезпечувати високий конкурентний статус у геоекономічному просторі в довгостроковій перспективі.
