Методичні вказівки до вивчення теми

Зміст теми розкрито у підручнику [1, с. 90—103]. Додаткові джерела [4; 7; 10; 15; 34; 36; 45].

Під час вивчення цієї теми насамперед потрібно звернути увагу на те, що трудові процеси відбуваються у різноманітних організаційно-технічних умовах, з різним ступенем поділу і кооперування праці, неоднаковою механізацією виробництва. Отже, у кожному конкретному випадку застосовується особлива технологія нормування, тому важливо ретельно обирати той чи інший вид норми залежно від особливосте й трудового процесу.

Групування норм за призначенням

Норма часу Н ч

—це кількість робочого часу, об’єктивно потрібного для виконання конкретної роботи (операції) за певних організаційно-технічних умов. Одиниці виміру: хвилина, година, день.

Норма виробітку Н в — це кількість одиниць продукції у натуральних показниках, яку повинен виробити працівник за одиницю робочого часу (за годину, зміну, місяць) за певних організаційно-технічних умов. Норму виробітку визначають за формулою

Між зміною норми виробітку і норми часу існує залежність: якщо норма часу зменшується на х %, то норма виробітку зростає на у %

100

Після відповідного перетворення цієї рівності дістанемо чч

НН100 х

Т у ? = + .

ЗМ вв

НН100

100

Оскільки Н ч · Н в = Т

ЗМ, то після подальшого перетворення одержуємо рівняння ;

100 х х у ? = .

100 у у х + =

Норма обслуговування Н о — це кількість виробничих об’єктів (верстатів, робочих місць, людей, виробничої площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.

Норма обслуговування для допоміжного персоналу залежить від часу разового обслуговування одного об’єкта.

Норма чисельності персоналу Н чис — це розрахункова кількість працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення. Норма чисельності персоналу визначається за формулою ,

К т ?=де т

Н зм о чис

Н

— кількість верстатів; К зм

— коефіцієнт змінності роботи верстатів.

Норма підлеглості для майстрів виробничих підприємств залежить від типу виробництва, номенклатури деталей, складності продукції та питомої ваги нових виробів.

Нормоване завдання — розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць).

Групування но рм за видами затрат часу

Норма підготовчо-завершального часу Т

ПЗ — в одиничному і малосерійному виробництві встановлюється на одну деталь (виріб); у серійному — на партію деталей (виробів); у масовому виробництві одна й та сама робота повторюється щодня, а підготовка робочого місця здебільшого покладається на допоміжних

робітників, тому підготовчо-завершальний час є дуже малим і приєднується до часу обслуговування робочого місця.

Норма часу обслуговування робочого місця Т

ОБ в умовах масового і серійного виробництва визначається окремо для організаційного і технічного обслуговування; в індивідуальному і малосерійному виробництві на частини не поділяється.

Норма оперативного часу Т

ОП — включає основний час і частину допоміжного часу, що не перекривається. Залежно від типу виробництва, особливостей технології та можливостей механізації розрахунків для встановлення норми оперативного часу використовуються нормативи різного ступеня укрупнення. На складальних операціях у масовому виробництві доцільно вживати мікроелементні нормативи на трудові рухи. У великосерійному виробництві використовують норм ативи на трудові дії та прийоми, у серійному — нормативи на прийоми і комплекси прийомів, малосерійному та індивідуальному — укрупнені нормативи основного, допоміжного та оперативного часу.

Норма часу на відпочинок Т в — включає сумарну кількість часу регламентованих перерв, встановлюваних на одну зміну. Час на відпочинок здебільшого об’єднується з часом на особисті потреби.

Норма поштучного часу Т шт — це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційнотехнічних умов. Норма поштучного часу є складовою частиною норми часу Н ч . У серійному виробництві, коли деталі в роботу запускаються партіями, спочатку розраховують норму поштучного часу на одну деталь чи операцію:

Т

Т шт = Т оп + Т об + Т воп = Т о + Т д + Т орг + Т тех + Т в + Т ос .

Норма поштучно-калькуляційного часу Т шк — це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов.

Повна, або розгорнута, формула норми поштучнокалькуляційного часу має такий вигляд шк = Т пз + Т о + Т д + Т орг + Т тех + Т в + Т ос + Т пр .

На практиці часто об’єднують основний і допоміжний час, час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок та особисті потреби. У серійному та індивідуальному виробництві час регламентованих перерв Т пр , як правило, відсутній. Тоді

формула поштучно-калькуляційного часу набуває спрощеного вигляду

Т шк = Т пз + Т оп + Т об + Т воп .

Слід усвідомити, якщо деталі запускаються у виробництво партіями, отже підготовчо-завершальний час дається на партію, то поштучно-калькуляційний час на одиницю продукції становить суму поштучного і підготовчо-завершального часу:

Т ?де Т? пз — підготовчо-завершальний час на партію виробів; п

Т шк =Т шт + , пз п

— кількість виробів у партії.

Норма часу на партію виробів Т пар — сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов. Ця норма використовується у серійному виробництві, коли вироби запускаються у роботу не поштучно, а партіями. Вона є необхідною для планово-економічних розрахунків в оперативному плануванні виробництва.