Надходження бюджету ЄС забезпечуються функціонуванням системи «власних ресурсів» та іншими прямими платежами країнчленів. Основні надходження бюджету фінансуються власними ресурсами, до яких відносять: традиційні власні ресурси (митні податки, сільськогосподарські мита та мито з цукру); податок з доданої вартості (ПДВ) та валовий національний дохід (ВНД). Інші доходи включають надлишок доходу попереднього року, надходження від третіх країн, що беруть участь у європейських програмах, та внески працівників Європейських інституцій.
Питання власних ресурсів є вкрай політизованим: окрім питання фінансової незалежності Співтовариств, їх джерела є основним з факторів загострення відносин між громадянами ЄС, країнамичленами та їх інституціями. Дебати щодо системи власних ресурсів тісно пов’язані з ширшим обговоренням майбутнього європейської інтеграції та боротьби між двома поглядами — федералізмом та міжурядовими підходами.
Традиційні власні ресурси розглядаються як «природні» власні ресурси, адже вони є результатом зборів на основі спільних політик ЄС на противагу доходами, які є внесками країн членів. Основними складовими системи власних ресурсів є мита, сільськогосподарські ресурси, податок на додану вартість, валовий національний дохід та інші доходи. Структура бюджету ЄС за його джерелами представлена у табл. 2.2.
Мита стягуються з імпортних товарів на зовнішніх кордонахзгідно з єдиним митним тарифом, запровадженим 1968 року*. Римський договір розглядає мита як принципове джерело фінансування витрат Європейського економічного союзу. Адже союз розглядається як єдина митна територія (митний союз, у якому неможливим є існування різних ставок мита в різних країнах) та інтеграційне угруповання, де відбувається вільний рух товарів і послуг. З 1998 року були додані мита Європейського союзу вугілля та сталі.
Сільськогосподарські ресурси.Найважливішими з них є мита на сільськогосподарську продукцію. Напочатку вони мали вигляд зборів, що залежали від цін на світових і внутрішніх ринках. З приведенням рішень багатосторонніх угод (Уругвайський раунд переговорів) в законодавстві ЄС практично стають відсутні розбіжності між сільськогосподарськими митами та іншими митами. Сільськогосподарські мита — це мито на сільськогосподарську продукцію з третіх країн. Проте здійснюються окремі збори на виробництво цукру, ізоглюкози та інуліну.
Податок на додану вартість (ПДВ).ПДВресурси було започатковано з 1970 року оскільки традиційні власні ресурси не забезпечували потреб бюджету ЄС. Потреба в гармонізації бази ПДВ призводила до значної затримки, тому лише у 1980 році цей комплекс ресурсів було запроваджено у дію. Ці ресурси отримуються за рахунок застосування певного рівня по відношенню до бази, що визначається універсально. З 1988 по 1994 рік база не повинна була перевищувати 55 % ВПН країни, а з 1995 — 50 % для країн з рівнем ВНП на душу населення, меншим за 90 % середнього по ЄС. Рівень, що застосовувався до бази ПДВ, було визначено у 1970 році в 1 %, який у 1985 році було збільшено до 1,4 % (для фінансування витрат, пов’язаних з приєднанням Іспанії та Португалії), а з 2000 року його було знижено до 0,5 % від бази ПДВ.
Валовий національний дохід (ВНД).З1988року було запроваджено четверте джерело власних ресурсів (на той час валовий національний продукт), яке було покликано замінити ПДВ як джерело для збалансування бюджету. Була визначена верхня межа для власних ресурсів як відсоток від ВНП, а саме 1,14 % з 1988 року та 1,27 % з 1995 року. Сучасна система власних ресурсів базується на Європейській системі рахунків*, та, відповідно, за базу беретьсяконцепція валового національного доходу. З метою залишити обсяг ресурсів без змін було затверджено верхню межу на рівні 1,24 % ВНД ЄС. ВНДресурси отримуються щороку згідно з бюджетною процедурою за допомогою застосування фіксованої ставки до бази, яка являє собою суму ВНД за ринковими цінами. Розраховується як різниця між витратами та сумою всіх інших доходів. У даний час це ключове джерело, яке фінансує основну масу бюджету ЄС.
Власні ресурси збираються країнамичленами та стають доступними , щомісячно надходячи на рахунок, відкритий у національному казначействі чи національному банку країни. Кошти надходять тоді, коли вони збираються . Натомість ПДВ та ВНДресурси стають доступними лише на початку місяця в розмірі 1/12 від річного плану бюджету. Враховуючи особливості сільськогосподарських витрат, Комісія інколи просить країничлени заплатити ПДВ та ВНДресурси на 1—2 місяці наперед у перші місяці року. Країни також залишають частину надходжень (до 25 %) від традиційних ресурсів як плату за їх збирання.
Інші доходи.Частину надходжень до бюджету становлять податки та зменшення винагород працівникам, банківські проценти, внески третіх країн на певні союзні програми, компенсації за невикористані гранти, штрафи, що накладаються, та пені за затримку платежів, а також залишки балансів попередніх років.
Система власних ресурсів на період 2007—2013 років характеризується певними особливостями*. Витрати бюджету обмежуються 1,24 % обсягів ВНД країнчленів, а щорічні виплати не повинні перевищувати 1,31 % ВНД. Традиційні власні ресурси, як і раніше, складаються з митних платежів згідно зі Спільним митним тарифом, та виплат відповідно до спільної організації ринку цукру, а країни можуть залишати 25 % як компенсацію витрат за роботу з їх стягнення. Власні ресурси,що спираються на ПДВ, стягуються на основі національних ПДВ баз оподаткування, які були гармонізовані для цих цілей. Максимальний розмір очікувань надходжень від ПДВресурсів становить 0,3 %, а максимальна ПДВбаза, що використовується для розрахунку обсягів платежів, дорівнює 50 % ВНД країнчленів. На період 2007—2013 років розмір очікувань надходжень від ПДВресурсів для Австрії встановлено 0,225 %, для Німеччини — 0,15 %, для Нідерландів та Швеції — 0,10 %. Для визначення доходів,що спираються на ВНД, використовується єдина ставка (0,73 %) для всіх країнчленів. При цьому дві країни зменшать щорічні виплати: Нідерланди на 605 млн євро, Швеція на 150 млн євро. Корекція на користь Об’єднаного Королівства розраховуватиметься на основі різниці між його часткою Об’єднаного Королівства у ПДВ базі ЄС та часткою Об’єднаного Королівства у сукупних витратах бюджету. Усі країни братимуть участь у фінансуванні цієї корекції відповідно до їх частки ВНД ЄС, але Німеччина, Австрія, Нідерланди та Швеція сплачуватимуть лише 25 % від їх нормальної частки. Бюджет також отримує інші доходи, серед яких податки, що сплачуються працівниками ЄС з їх заробітних плат, внески від країн, що не є членами союзу, на певні програми та штрафи з компаній, які порушили конкурентне чи інше законодавство, що в сукупності становить близько 1 % доходів бюджету.
