В данной статье рассмотрены морально-этические аспекты налоговых отношений, возникающие в результате конфликта между государством и индивидом (хозяйствующим субъектом) по поводу предоставления общественных благ и платой за них посредством налоговых отчислений, предложены пути уменьшения эффекта «аморальности большинства». In the article considers moral-ethical aspects of tax attitudes arising as a result of the conflict between the state and the individual (the managing sub-ject) concerning granting the public blessings and by a payment for them by means of tax deductions, offered to ways of reduction of effect «immorality of the majority».
Ключові слова: податкові відносини, фіскальна соціологія, податкова етика, ухилення, тіньова економіка
Аналіз діяльності держави на етапі сталого економічного зростання неодмінно призводить до аналізу взаємовідносин держави та інших суб’єктів (юридичних і фізичних осіб) з приводу розподілу соціальних благ та плати за них.
Згідно теорії суспільного добробуту Вільфредо Парето податки (бюджетні доходи) та урядові видатки (бюджетні витрати) є факторами особистого добробуту і оптимальність досягається у випадку їх рівноваги. Таким чином, кожен індивід після сплати податків має отримати рівнозначну кількість суспільних благ, які фінансуються з бюджету за рахунок сплачених податків і, таким чином, урівноважують податковий тягар.
Рівновагу, згідно якої наведена поточна вартість витрат має дорівнювати наведеній поточній вартості податків, визначив американський науковець Грегорі Манків [6, c. 200]: де T — податкові надходження до бюджету; G — бюджетні видатки уряду; R — ставка дисконту.
За умови зміни рівноваги в бік зменшення (знецінення) соціальних благ, коли індивід не відчуває позитивного впливу державної діяльності, а фінансова політика держави неприйнятна ні з позиції справедливості, ні з позиції ефективності, виникають стимули приховування прибутків від оподаткування.
Крім того, причиною приховування прибутків стає розширення державного сектора економіки за рахунок приватного з політичних або економічних міркувань, що призводить до зменшення підприємницької активності — із збільшенням вилучення фінансових ресурсів державою продуктивне зростання економіки гальмується. Виходячи з формули (1) збільшення витрат держави на власні потреби має відбуватись виключно з додатково залучених коштів шляхом отримання позик на фінансовому ринку. Як своєчасно зазначено Й. Шумпетером, «не можна безкарно маніпулювати параметрами й інструментами фінансово-економічної діяльності — бюджетом, податками, заробітною платою, цінами, матеріальною зацікавленістю» [2, с. 602].
Таке соціальне явище, як ухилення від сплати податків та податкові шахрайства, в більшості обумовлені діяльністю держави, було виокремлено на початку століття в окремий напрямок знань — фіскальну соціологію (рис. 1).
Рис. 1. Фактори впливу на фіскальну соціологію та податкову мораль
Таким чином, можна виділити дві групи факторів, які впливають на ухилення від сплати податків:
1. Основна група факторів:
— порушення рівноваги T = G (сплачених податків і отриманні суспільних благ у бік інфляції останніх):
• податковий тиск;
— порушення рівноваги T = G (сплачених податків і отриманні суспільних благ у бік інфляції останніх):
• податковий тиск;
• рівень податкового тягаря;
• зниження рівня реального доходу в розрахунку на душу населення;
• інші;
— розширення державного сектору економіки (з політичних або економічних міркувань):
• квота безробіття;
• чинне законодавство;
• інші.
2. Другорядна група факторів (фактори, які не пов’язані або не залежать від основної групи факторів):
— обмеження демократичного права голосу (зіткнення інтересів виборців і вибраних коли рішення ухвалюються всупереч волі більшості);
— соціальне невдоволення (марнотратством держави);
— стан ринку праці (з метою збільшення власних заощаджень);
— загальна інерція (одного разу не сплачені податки стають звичкою);
— соціальна несвідомість;
— податковий та правовий нігілізм;
— нормативна адаптація (наявність «дір» у законодавстві, протиріччя або невизначеність окремих нормативних актів зваблюють на їх використання);
— традиції і звичаї (відсутність звички доброчесної сплати податків у постсоціалістичних країнах, як наслідок адміністративно-командної економіки);
— мінімізація витрат часу та зусиль (обумовлено недосконалістю системи обліку й звітності, що призводить до переходу суб’єктів підприємництва до спрощеної системи оподаткування та до повного нехтування податковим обліком);
— майнове та політичне розшарування (недосконалість податкової бази призводить до розвитку хабарництва).
Сьогодні в Україні негативні наслідки викривлення податкової свідомості неодмінно відображаються на стані економіки країни. Податкову дисципліну за останні десять років можна охарактеризувати такими показниками:
— розмір адміністративних штрафів, сплачених до бюджету за порушення податкового законодавства, порівняно з 1996 р. зріс більше ніж на 125 %;
— розмір фінансових санкцій, сплачених до бюджету підприємствами, установами, організаціями і громадянами за податковими зобов’язаннями, порівняно з 1996 р. зріс більше ніж на 260 %;
— розмір пені за картками особових рахунків порівняно з 1996 р. зріс більше ніж на 472 % [6, с. 206].
В. Парето свого часу пояснював податкові шахрайства як неадекватну природу поведінки індивіда, поведінку, яка відхиляється від прийнятої в суспільстві чи соціально прийнятної у суспільстві. В 50-х роках німецьким економістом Г. Шмольдерсом було виділено предмет фіскальної соціології — податкову етику, в розрізі якої проблема ухилення від сплати податків розглядалась в економічних, соціальних, правових, суспільно-політичних та інших аспектах [4, с. 306]. На жаль, не всі сучасні економісти вірно визначають місце фіскальної соціології та податкової етики через віднесення соціології до напрямку знань податкового менеджменту [5, c. 260], адже індивідуальні мотиви фіскальної поведінки не стосуються ані бюджетного менеджменту, ані податкового менеджменту, завданням яких є дослідження і запобігання наслідкам такої поведінки.
Отже, як припускають Г. Век-Ханнеманн і В. В. Поммерен, податкова мораль завжди залежить від інституційних рамкових умов або загального фінансового законодавства, що регламентує діяльність індивідів [1, с. 270]. За умов несприятливого або обтяжливого загального фінансового законодавства і в результаті ухилення від сплати податків відбувається переміщення діяльності суб’єктів господарювання в тіньову економіку. Фактично всі приховані доходи від легального оподаткування можна вважати доходами тіньової економіки, яка включає:
— створення офіційно незареєстрованої вартості товарів та послуг та відсутність її відображення в системі національних рахунків;
— будь-яку економічну активність, незареєстровану офіційно уповноваженими органами, яка представляє собою систему економічних відносин, які відбуваються в суспільстві всупереч законам та формальним правилам господарського життя;
— нелегальну економічну діяльність та приховану діяльність (ухилення від сплати податків).
Сьогодні в Україні значна частина населення задіяна в взаємовигідну тіньову економіку, практика якої, приймаючи стійкий характер, здійснюються поза культурного цінносно-нормативного контексту суспільства, поза правовою та моральною свідомістю. Цей феномен суспільної свідомості дістав назву «аморальність більшості» [3].
Але незважаючи на загрозливі наслідки від ухилень, в Україні існує практика морального виправдання ринкової діяльності і її оцінки відповідно з духовними критеріями суспільного блага та
справедливості. Такі моральні виправдання спираються на історичні дані, які свідчать про роль ідей протестантизму, конфуціанства [7] та соціалізму [8, c. 113—121].
Отже, незбігання інтересів держави і індивідів (господарюючих суб’єктів), наслідком яких є спотворена податкова етика або «аморальність більшості», є конфліктом інтересів. Конфлікт інтересів, як і інші стосунки, регулюється нормами суспільної поведінки: правовими, політичними, моральними, релігійними тощо. Нормативне регулювання інтересів, положення податкового законодавства зокрема, мають регламентувати правові норми функціонування як контролюючих органів, так і платників податків на демократичних засадах з застосуванням соціального контролю, спрямованого на підпорядкування поведінки індивідів соціальним очікуванням і вимогам, з врахуванням досвіду розв’язання конфліктних ситуацій, містити засоби вирішення типових соціальних конфліктів, максимально відповідати інтересам всіх учасників процесу оподаткування [5, с. 269].
Окрім врегулювання норм податкового законодавства необхідно вдатися до вдосконалення бюджетного процесу в частині податкового планування і прогнозування з метою визначення реальних обсягів податкових надходжень до бюджету для подальшого забезпечення індивідів суспільними благами. В перелік заходів мають входити:
— визначення та впровадження методики розрахунку планових податкових надходжень, виходячи з потенціалу мікрорівня;
— розробка та побудова достовірної інформаційної бази для планування та прогнозування податкових надходжень;
— модернізація податкової служби України в частині спрощення податкової звітності, покращення масово-роз’яснювальної роботи, вдосконалення механізму податкового компромісу;
— виведення економіки із тіні виключно дозвільними шляхами, на відміну від повного знищення тіньового сектора економіки. В даному випадку має бути застосований адресний підхід (економічні методи впливу) шляхом спрощення законодавства, зменшення трансакційних витрат підприємництва, зменшення державного тиску на підприємництво (бізнес). Заходи детінізації мають бути диференційними до досягнення режиму повної відкритості, що, у свою чергу, призведе до повного використання наявного ресурсу тіньової економіки.
Це відкриє можливість звести до мінімуму неадекватність податкової поведінки індивіда або «аморальність більшості», підвищити рівень податкової культури та досягти Парето-оптимальності.
Література
1. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
2. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.: За заг. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2004.
— 864 с.
3. Головаха Є. Феномен «аморальної більшості» в українському суспільстві: пострадянська трансформація масових уявлень про норми соціальної поведінки // Україна — 2002. Моніторинг соціальних змін. — К., 2002. — 668 с.
4. Держава-податки-бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко. — К.: Либідь, 1992. — 328 с.
5. Крисоватий А. І., Кізима А. Я. Податковий менеджмент: навчальний посібник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 304 с.
6. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. — Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001.
— 362 с.
7. Попова И. Моральное оправдание и нормативная составляющая тненевых практик // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2004.
— № 1. — С. 30—50.
8. Финансы капиталистических государств/ Под ред. Б. Г. Болдырева. — 2-е изд., перероб. и доп. — М.: Финансы, 1975.
— 375 с.
Стаття надійшла до редакції 15 травня 2006 р. УДК 336.71Л. В. Конопатська, канд. екон. наук, доц. кафедри менеджменту банківської діяльності
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
