Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит МІСЦЕ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ В СИСТЕМІ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ


< Попередня  Змiст  Наступна >

МІСЦЕ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ В СИСТЕМІ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ


В статье исследуется система государственного регулирования деятельности банков, анализируются преимущества и недостатки функционирования единого регулятивнонадзорного органа, создаваемого для всех финансовых посредников денежного рынка, обосновывается необходимость и целесообразность осуществления регулятивно-надзорной деятельности центральным банком. State system of banking regulation is analyzed in the article. Advantages and disadvantages of unified regulatory-oversight body created for all financial intermediaries of monetary market are examined. Necessity and practicability of regulatory-oversight activity provided by central bank are grounded

Ключові слова: центральний банк, банківський нагляд, фінансові посередники, регулятивно-наглядові органи

Внаслідок змін, що відбулися в світовій економічній системі протягом останніх років, банківські операціїї значно ускладнились. Серед головних чинників цього явища слід назвати наступні:

1) нових, небачених раніше масштабів досягла інтернаціоналізація банківської справи;

2) розвиток грошових ринків привів до фундаментальних змін основ банківських операцій. Банки вже давно перестали бути просто посередниками між вкладниками і позичальниками і надають найрізноманітніші послуги;

3) глобалізація грошових ринків і поява наднаціональних економічних регіонів надали новий стратегічний аспект питанню щодо розмірів банківських установ;

112

4) підвищується складність управління банками. Завдяки інтернаціоналізації значна частина банківських ризиків виводиться за межі країн. Взаємозалежність грошових ринків і створення глобальних фінансових конгломератів підвищують небезпеку системної кризи.

Відтак цілком очевидною стає актуальність вивчення питань державного регулювання банківської діяльності в контексті безпосереднього розв’язання завдань щодо забезпечення стабільності банківського сектору.

Дослідженню проблем регулювання діяльності банків присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених економістів, зокрема В. Кротюка, К. Раєвського, А. Степаненко, Р. Гриценко, Р. Ольхової, Д. Мамонової, Н. Фадєйкина, Ф. Мишкіна, Р. Габбарда та ін.

В умовах ринкової економіки банки зазнають на собі вплив багатьох установ, організацій, органів, які здійснюють наддержавне, асоціативне і державне регулювання діяльності банків.

До органів наддержавного регулювання зазвичай відносять такі організації, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, FATF та інші світові організації, які висувають свої вимоги до діяльності банків для отримання країною членства в цих організаціях чи отримання допомоги від них.

До органів асоціативного регулювання (саморегулювання) відносять різні асоціації, союзи. Основне завдання цих органів — забезпечити безпосередню участь банківського співтовариства у формуванні сприятливого правового поля для ефективного функціонування банківського сектору.

До органів державного регулювання, які впливають на діяльність банків, можна віднести податкові органи, органи фінансового моніторингу, антимонопольні органи та безліч інших органів державного управління, які вимагають від банків дотримання чинного законодавства, вирішуючи при цьому власні специфічні завдання залежно від цільового призначення кожного з цих органів. Слід також підкреслити, що банківський сектор не є виключним об’єктом їх впливу.

Особливе місце серед органів державного регулювання займають банківські регулятивно-наглядові органи. Метою діяльності цих органів є забезпечення регулювання діяльності виключно банків, до того ж забезпечення пруденційного 2 регулювання,

1

Міжнародна організація з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом.

2

Від англ. prudential — обачливий, розважливий.

Під регулюванням діяльності банків розуміють, насамперед, створення відповідної правової бази, що регламентує функціонування банків, тобто створення таких норм, правил поведінки банків, які сприяють підтриманню стабільності як кожного окремого банку, так і всієї банківської системи. Важливою і специфічною складовою регулювання банківської діяльності є банківський нагляд. Згідно з принципами Базельського комітету з банківського регулювання та нагляду система ефективного банківського регулювання повинна включати наступні елементи:

• ліцензування банківської діяльності;

• пруденційні норми та вимоги до банків;

• методи постійного банківського нагляду;

• вимоги до інформації, яку банки подають про свою діяльність регулятивно-наглядовим органам;

• офіційні повноваження інспекторів, що перевіряють банки.

Процес нагляду за банками включає різні методи, у тому числі і методи контролю, такі як інспекційні перевірки банків на місцях і дистанційний (безвиїзний) моніторинг банків на підставі аналізу банківської звітності. В сучасних умовах відбувається перехід до ризик-орієнтованого банківського нагляду, який передбачає коцентрацію нагляду на таких аспектах, як оцінка систем управління ризиками і внутрішнього контролю в банках.

Основні повноваження банківських регулятивно-наглядових органів.

По-перше, це розробка і ухвалення положень, що базуються на чинному законодавстві й регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив.

По-друге — це відповідальність за надання банківських ліцензій.

По-третє, це застосування превентивних й протекційних заходів, спрямованих на забезпечення стабільного функціонування банківської системи.

Превентивні заходи застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків від тієї чи іншої економічної ситуації.

тобто такого, яке, з одного боку, не обмежує самостійності банків у підтриманні фінансової стійкості, а з іншого, передбачає певні вимоги до них, спрямовані на мінімізацію банківських ризиків, на забезпечення стабільного та надійного їх функціонування. Водночас, слід підкреслити, що завданням регулятивно-наглядових органів не може бути запобігання провалу кожного окремого банку, тому що в деяких випадках невдачі видаляють з ринку банки, якими погано управляють, а також стимулюють інші банки підвищувати якість управління.

Протекційні заходи застосовуються для захисту від вже існуючої загрозливої для банку ситуації, яка може спричинити неплатоспроможність, банкрутство банку.

По-четверте, це застосування до банків певних коригувальних заходів і заходів примусового впливу з метою поліпшення їх діяльності, наприклад, накладання на банки штрафних санкцій, призначення тимчасової адміністрації для управління банком, ініціювання реорганізації банку тощо. Інституційна структура банківських регулятивно-наглядових органів характеризується значною різноманітністю. Як правило, законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяльність центрального банку, покладають на нього певні повноваження щодо регулятивно-наглядової діяльності відносно банків. У деяких країнах, наприклад у Нідерландах, центральний банк взагалі виступає єдиним регулятивно-наглядовим органом. Водночас, у багатьох країнах створені спеціальні установи, що здійснюють цю діяльність. Вони можуть бути створені під егідою Міністерства фінансів, Центрального банку і Міністерства фінансів або бути підзвітними законодавчому органу державної влади. Наприклад, у США регулятивно-наглядову діяльність відносно банків здійснює одночасно кілька установ: Федеральна резервна система, Управління контролера грошового обігу. Федеральна корпорація страхування депозитів, органи банківського нагляду штатів.

Деякі американські дослідники вважають, що регулятивнонаглядові банківські органи дублюють дії один одного, і в 1994 р. адміністрація президента Клінтона внесла навіть пропозицію щодо створення єдиного органу, проте Федеральна резервна система виступила проти цієї пропозиції [1, с. 386].

Слід відзначити, що окремі операції банків регулюють небанківські регулятивно-наглядові органи. Так, у США операції банків з цінними паперами регулюються федеральними органами з регулювання цінних паперів та відповідними органами штатів. Страхова діяльність регулюється органами з регулювання страхування окремих штатів.

Починаючи з 90-х років ХХ ст. спостерігається тенденція до створення єдиного регулятивно-наглядового органу, який регулює діяльність і банків і небанківських фінансових посередників грошового ринку.

Основні передумови створення єдиного регулятивно-наглядового органу:

— перехресна пропозиція фінансових і банківських продуктів різними фінансовими посередниками грошового ринку, тобто ви-

— універсалізація діяльності фінансових посередників у зв’язку з лібералізацією і глобалізацією грошового ринку;

— створення фінансових конгломератів;

— економія витрат при здійсненні регулятивно-наглядової діяльності єдиним регулятором.

Виходячи з призначення фінансових посередників, певний сенс у створенні єдиного регулятивно-наглядового фінансового органу безумовно є, адже визначальною ознакою усіх фінансових посередників грошового ринку є єдиний характер їх діяльності, а саме: акумуляція вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників — витратників. Крім того, єдиний характер діяльності обумовлює застосування до фінансових посередників і однакових регулятивних принципів, наприклад, визначення певних стандартів для допуску фінансових посередників на грошовий ринок, встановлення вимог до їхньої капітальної бази, нормативів, що регламентують ризики в їх діяльності, тощо.

В останні роки в багатьох країнах розгорнулися дискусії відносно місця центрального банку в системі банківського регулювання і нагляду.

Основні аргументи на користь функціонування автономного від центрального банку регулятивно-наглядового банківського чи фінансового органу:

— необхідно надати центральному банку можливість зосередитись на проведенні грошово-кредитної політики і в зв’язку з цим доцільно звільнити його від проведення трудомісткої і копіткої регулятивно-наглядової роботи;

— необхідно відокремити регулятивну банківську діяльність, залишивши її за центральним банком, від наглядової (дистанційний моніторинг, інспекційні перевірки), поклавши її на спеціальний регулятивно-наглядовий орган. Такий розподіл повноважень покликаний не допустити одноосібного впливу на банки.

Більш переконливими видаються аргументи на користь здійснення центральним банком регулятивно-наглядової діяльності:

— нагляд за діяльністю банків є необхідною передумовою проведення центральним банком ефективної грошово-кредитної політики. Інформація про стан банківської системи, яку отримує центральний банк як орган банківського нагляду, досить точно характеризує тенденції розвитку реального сектора економіки, аналіз цих тенденцій є необхідною передумовою для прогнозу-

сокий ступінь взаємопроникнення бізнесів, наприклад, банки починають займатися страховим бізнесом, інвестиційним;

— центральний банк несе відповідальність за стійкість банківської системи, а за умови позбавлення його наглядової діяльності йому важко буде передбачати банківські кризи та запобігати їм;

— центральний банк виконує роль кредитора останньої інстанції і тому саме він повинен мати повноваження щодо ранньої діагностики проблем, що виникають у банківській системі і в діяльності окремих банків;

— центральний банк несе відповідальність за забезпечення надійного та безперебійного функціонування системно важливих платіжних систем, зокрема, систем міжбанківського переказу грошей, і тому він повинен мати оперативну інформацію про стан як всієї банківської системи, так і окремих банків;

— центральний банк має найкращі можливості для здійснення регулятивно-наглядової діяльності:

— незалежний статус;

— необхідні ресурси (без обтяження бюджету);

— розгалужену мережу територіальних установ, що дозволяє йому встановлювати необхідний контакт з банками;

— наявність у його розпорядженні монетарних інструментів, необхідних для запобігання системних криз у банківському секторі.

Цікаво відзначити, що у США більш ефективним вважають нагляд за банками, який проводить ФРС. Так, Р. Л. Міллер і Д. Д. Ван-Хуз наводять такі дані: за період з 1987 по 1997 рр. збанкрутувало 7,1 % національних банків, перевіркою яких займалося Управління контролера грошового обігу, і в цей же період банкрутами стали 4,2 % банків штатів, які регулюються ФРС. До того ж у 1992 р. у ФРС було 990 перевіряючих на 1000 банків, а в Управлінні контролера грошового обігу на 4000 банків припадало 2350 перевіряючих (тобто у два рази менше у розрахунку на один банк) [2, с. 313].

Заслуговує на увагу реформування системи банківського регулювання і нагляду, проведене в Німеччині. До недавнього часу у Німеччині під егідою міністерства фінансів функціонувало Федеральне відомство з нагляду за банками, яке тісно співпрацювало з центральним банком (Німецьким федеральним банком, Бундесбанком). З 1 травня 2002 р. в Німеччині почала діяти нова система регулювання діяльності фінансових посередників гро-

вання центральним банком змін економічної кон’юнктури. Таким чином, саме центральний банк повинен мати повноваження щодо ранньої діагностики проблем, що виникають у банківській системі і в діяльності окремих банків;

— видача банківських ліцензій;

— прийняття рішень щодо застосування санкцій до банків;

— відкликання банківських ліцензій.

Основні повноваження Німецького федерального банку (Бундесбанку) у сфері регулювання діяльності банків:

— безвиїзний нагляд за банками на підставі банківської звітності;

— аналіз аудиторських висновків;

— проведення інспекційних перевірок у банках.

Резюмуючи все вище сказане, слід підкреслити, що банки є особливими фінансовими посередниками, адже тільки вони спроможні створювати депозитні гроші і впливати на пропозицію грошей. Вказані обставини визначають стабільну банківську систему як принципово важливу передумову стійкості грошової системи і стабільності національної грошової одиниці, а це, в свою чергу, обумовлює необхідність і доцільність залучення центрального банку до регулятивно-наглядової діяльності, враховуючи його призначення.

Література

1. Габбард, Р. Глен: Гроші, фінансова система та економіка: Підручник /Пер. З англ.; Наук. ред. кер. М. Савлук, Д. Олексиевич — К.: КНЕУ, 2004. — 889 с.

2. Миллер Р. Л., Ван-Хуз Д. Д. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 824 с.

Стаття надійшла до редакції 17 квітня 2006 р.

шового ринку. Згідно з Законом про нагляд за сектором фінансових послуг органи банківського, страхового і біржового регулювання та нагляду були об’єднані в нове Федеральне відомство фінансового нагляду. Із створенням цього відомства, а також згідно з новою редакцією Закону про кредитну систему було конкретизовано розподіл повноважень між ним і Бундесбанком щодо банківського регулювання та нагляду. Основні повноваження Федерального відомства фінансового нагляду в сфері банківського бізнесу:

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПОДАТКОВОЇ ЗАСТАВИ ЯК МЕТОДУ УПРАВЛІННЯ ПОДАТКОВИМ БОРГОМ
ЗІ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ
ДОЛАРИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ: РЕАЛЬНІ ТА ПОТЕНЦІЙНІ ЗАГРОЗИ
ОБЛІК САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ПУТІВОК НА ПІДПРИЄМСТВАХ І ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)