Статья посвящена исследованию процесса долларизации мировой экономики и экономики Украины в частности. Выявлены последствия втягивания национальной экономики в сферу влияния доллара. Проанализированы возможные шаги США по поддержке доллара как мировой валюты.
Показаны возможные сценарии развития мировой валютной системы.
Предложены пути защиты экономики от возможного мирового финансового кризиса. The article is devoted to the research of the dollarization process in the global economy and the economy of Ukraine namely. The consequences of the involving of the national economy into the sphere of the dollar influence are revealed. The possible steps towards the support of the dollar as the world currency are analyzed. The hypothetical directions of the world currency system are shown. The means of protection of the economy against world financial crisis are offered.
Ключові слова: резервна валюта, доларизація економіки, фінансова глобалізація, платіжний баланс, світова фінансова криза, державний борг, експорт нестабільності
Проблеми та структурні дисбаланси американської економіки негативно впливають на стабільність світової валюти, що може негативно вплинути на розвиток світової економіки і, в першу чергу, на країни «третього світу». В умовах глобальної економіки долар виступає стандартом міри вартості будь-якого товару на загальносвітових ринках, а його девальвація є певним податком, яким «оподатковуються» країни світу на користь США. Україна не є виключенням, оскільки населення та уряд тримають значні доларові запаси.
Така ситуація викликає певний інтерес серед провідних науковців. Робляться певні дослідження, прогнози стосовно подальшої долі долара як світової валюти. І тут існують певні протиріччя. З одного боку є прогнози щодо неминучості світової фінансової кризи (Л. Пайдієв, Ліндон Ларуш, Дж. Сорос). З іншого — докази того, що США зроблять все можливе для того, щоб долар залишився резервною валютою (М. Делягін, В. Чкуаселі). В Україні, на наш погляд, поки що приділяють недостатньо уваги вивченню впливу можливого знецінення долара на національну
139 УДК 336.748С. І. Ходакевич, канд. екон. наук, доц. кафедри банківської справи
—22].
Мета даної статті — показати, що доларизація економіки України є, по-перше, засобом і результатом фінансової глобалізації, по-друге, негативним для держави явищем і, по-третє, несе в собі зовнішні ризики фінансової кризи.
Після так званої «азійської» фінансової кризи 1997—1999 рр. стало зрозумілим, що глобалізація економіки припускає і глобалізацію криз. Одна фінансова криза може призвести до практично миттєвого поширення кризових явищ в усьому світі. Однак, являючись світовою за своїм охопленням, «азійську» кризу не можна вважати такою за своїми наслідками. Річ у тому, що побудова глобальної економіки посилила протиріччя і проблеми економічної взаємодії держав. Насамперед, ці протиріччя полягають у різному рівні розвитку національних економік.
Якщо економічна глобалізація — «процес структурних змін і поетапного формування органічно цілісного світового господарства як необхідного моменту становлення і розвитку цілісності світового суспільства»[2, с. 430], то фінансовою складовою глобалізації можна вважати політику заміщення національних грошових систем світовими грошима, функції яких беруть на себе долари США. Розвиток людства сьогодні фактично визначається
США і найбільшими міжнародними корпораціями, які знаходяться на їх території. При цьому глобальні рішення приймаються американською державою виходячи лише з американських, а не світових реалій.
США — стрижень не тільки світової економіки (вони виробляють більш 30 % світового ВВП), але й усієї фінансової системи світу (долар — світова резервна валюта). Штовхаючи світ, і особливо країни, що розвиваються, до твердої фінансової політики, самі США проводять м’яку фінансову політику. В цих умовах низький рівень інфляції в самих США багато в чому залежить від постійного «скидання» надлишків доларової маси за межі країни. США одержують усі переваги м’якої фінансової політики, перекладаючи її витрати, в першу чергу інфляцію на плечі менш розвинених країн-акцепторів доларової маси. Таким чином, імпорт капіталу в США доповнюється експортом ними інфляції та економічної нестабільності. До того ж, країна, яка випускає і контролює світову валюту, крім можливості перекладання своїх фінансових проблем на інші країни, одержання сеньйоражу, одержує ще і прибуток у вигляді нееквівалентного обміну («доларові папірці» в обмін на нафту, метал і т. д.).
економіку. Якщо і є певні дослідження, то вони стосуються аналізу доларизації економіки [1, с. 16
Як бачимо, спостерігається нееквівалентний обмін, що є системою відносин, нав’язаних більш могутньою геополітичною одиницею менш могутній, шляхом економічних, політичних, військових або інформаційно-культурних механізмів. Це виражається в систематичному перекачуванні ресурсів з менш могутньої геополітичної одиниці в більш могутню. Таку ситуацію можна спостерігати в економіці України, в якій відбувається постійний відплив капіталу за межі національного економічного простору.
За даними К. Р. Макконнелла и С. Л. Брю, «надрукувати 1 долар коштує уряду США 4 центи. А іноземцю, щоб отримати цей долар, потрібно продати в Америку ресурси, товари та послуги вартістю в 1 долар. Ця операція і є нееквівалентним обміном. Фактично, на кожному доларі США «заробляють» 96 центів» [3, c. 294]. Що ж стосується доларових платежів США за іноземну продукцію, то у її постачальників просто немає іншого вибору, окрім повернення одержаних ними коштів назад у США у вигляді інвестицій або банківських активів. Отже, Федеральна резервна система США виступає в якості всесвітнього емісійного банку.
Таким чином, валютна інтервенція вигідна країні-емітенту — вона розширює зону економічного та політичного впливу (створює новий попит на товари, гроші).
Прийнято вважати, що за допомогою заміщення валют і заміщення активів населення та економічні агенти одержують можливість зберігати купівельну спроможність своїх засобів у період високої інфляції. Однак вплив доларизації на грошово-кредитну сферу має також негативні економічні наслідки:
— доларизація впливає на темп інфляції в тій частині грошової маси, в якій відбиває заміщення валют, оскільки іноземна валюта бере участь у процесі обігу;
— доларизація змінює функцію попиту на гроші: робить попит на гроші чутливим до динаміки валютного курсу і збільшує його еластичність від процентної ставки;
— доларизація ускладнює управління грошово-кредитною сферою з боку центрального банку.
В Україні поряд з гривнею у внутрішньому обігу широко використовується іноземна валюта, переважно долар США. «Якщо врахувати іноземну валюту, що перебуває в руках у населення, — стверджують провідні фінансисти країни, — то вона перевищить гривневу складову» [4, с. 20]. Слід звернути увагу й на те, що в основі української грошово-кредитної системи лежать золотова-
Американський долар відіграє роль основної рахункової одиниці як для приватних економічних агентів, так і для держави, не являючись при цьому законною та інституціонально оформленою грошовою одиницею.
До того ж, оскільки банківська система України також залучає на депозити долари США, можна стверджувати, що ця частина готівкових доларів США дає змогу організувати їх обіг у безготівковій формі.
Також треба звернути увагу на те, що операції населення відносно купівлі та зберігання доларів носять не поточний характер, вони є капітальними операціями — люди купують долари не для купівлі імпорту, не для того, щоб поїхати за кордон туристом, а в першу чергу для зберігання своїх заощаджень. Отже — це капітальна операція. В такій ситуації доларові заощадження не працюють у нашому економічному обороті. Люди їх зберігають у панчохах. Навіть якщо долари зберігаються на рахунках у банках, так чи інакше ні кредити, ні розрахунки у внутрішньому обороті в доларах вестися не можуть. Це є фактично заморожені гроші і заощадження, які могли б піти на інвестиції, на зростання виробництва, на підвищення економічної активності. У тій мірі, у якій наш грошовий простір зайнятий доларом, у тій мірі ми втрачаємо капітал на користь США, практично безоплатно кредитуємо американську грошову систему.
Крім того, Національний банк втрачає можливість грошової емісії в тій частині, в якій гроші заміщені іноземною валютою. Це означає чисті втрати емісійного доходу на доларову масу, яка знаходиться в країні. Економіка України зазнає значних втрат від доларизації.
Отже, національна економіка перебуває зараз у таких умовах, коли процеси, які в ній відбуваються, визначаються рішеннями не тільки власного уряду, а й урядом США та міжнародних фінансових організацій. На цьому фоні викликає занепокоєність процес девальвації долара. Він призводить не тільки до економіч-
лютні резерви, основну частину яких становлять долари США. Важливим фактором забезпечення грошової стабілізації є нарощування золотовалютних резервів, які на кінець 2005 р. становили 19,4 мільярдів доларів [5, с. 30]. У внутрішньому обігу долар не використовують, використовують тільки гривню. Але опосередковано долар бере участь в обмінних операціях, виконуючи в цьому випадку функцію засобу заощадження і накопичення багатства.
Спробуємо пояснити цей процес. Структура пасивів Федеральної резервної системи (ФРС) США на 90 % складається з федеральних боргових паперів. Це придає грошовій системі елемент нестабільності, особливо в державах, які не мають значних золотовалютних резервів. У США кінцевим власником державних боргів є ФРС, а золото представляє лише незначну частину (близько 10 %) її пасивів. Тому всі американські зобов’язання забезпечуються словом керівників ФРС і казначейства США та їхнім професіоналізмом.
США у 2002
—2005 рр. цілеспрямовано стимулювали процес послаблення долара на світових валютних ринках. Про це свідчило збереження протягом тривалого періоду рекордно низької ставки рефінансування ФРС. З весни 2002 р. курс долара став дійсно знижуватися, хоча в окремі моменти відзначався і протилежний його рух. З лютого 2002 р. по кінець 2004 р. стосовно євро долар знецінився на 36,2 %. Відповідно курс євро до долара виріс за цей час на 56,6 % (30 грудня 2004 р. був досягнутий історичний максимум — 1,3666 дол.) [6].
Стан будь-якої валюти визначається головним чином станом платіжного балансу країни. У ньому знаходять висвітлення всі зовнішньоекономічні операції за визначений період часу. Тому майбутня динаміка курсу долара залежить від того, як складається платіжний баланс США, які прогнозовані тенденції його еволюції. Стосовно ВВП дефіцит по рахунку поточних операцій у 1990 і 1995 р. складав 1,4 %, у 2000 р. — 4,1, у 2003 р. — 4,83, у 2004 р. — близько 6 %, на початок 2006 р. — склав 7 %, або 224,9 млрд дол. [6]. Як ми бачимо, цей показник характеризується постійним і масштабним ростом. Нинішній стан платіжного балансу США є джерелом досить значних проблем. З тривожними прогнозами виступав колишній керівник ФРС А. Гринспен. На його думку, наявність величезних активів у доларових цінних паперах центральних банків інших країн може призвести до зменшення покупки доларів іноземцями, в результаті чого під сумнівом виявляться перспективи довгострокового економічного росту національної економіки [7, с. 13].
Однак дефіцитне сальдо платіжного балансу по поточним операціях у визначеній мірі компенсується припливом іноземного приватного капіталу у формі прямих інвестицій і портфельних вкладень в акції й облігації американських корпорацій. Іноземних інвесторів приваблюють стабільність економіки та очікувані ви-
них втрат у суб’єктів господарювання, а також впливає на реальну цінність валютних резервів.
Не можна не звернути увагу на достатньо серйозний крок ФРС — зберігання показника М3 у таємниці. На офіційному сайті Федеральної резервної системи США 10 листопада 2005 р. було розміщене коротке повідомлення про те, що ФРС «припиняє публікацію» звітів про величину агрегату М3 [6].
На тлі росту цін на нафту (до рекордних рівнів вище 70 доларів за барель) імовірність падіння долара США стає усе більшою. З огляду на те, що ціни на нафту досягли нових рекордних максимумів, а конфлікт між Іраном і США може привести до подальшому їх росту, зниження долара є лише питанням часу. Зростання цін на нафту дозволяє країнам-виробникам нафти одержувати більше прибутку саме тоді, коли багато хто з них збирається диверсифікувати свої доларові валютні резерви в євро, як наприклад Іран [8, с. 5]. Високі ціни на нафту можуть мати для дефіциту зовнішньої торгівлі США негативний наслідок, що є ще одним джерелом тиску на долар. Зростання витрат приведе до подальшого росту імпорту, що як і раніше, не дозволить установити контроль над дефіцитом поточного рахунка платіжного балансу США.
Однак світова фінансова система побудована так, що знецінення долара саме по собі завдасть удару, в першу чергу, по країнам «третього світу», враховуючи, що не менше половини валютних запасів цих країн знаходиться в доларах. Навіть якщо держава встигне «скинути» їх, вона не зможе переконати в розумності такого кроку своїх громадян. У результаті, крах фінансової системи, побудованої на доларі, обернеться знищенням колосальної частини національного багатства країн «третього світу».
Сьогодні головна загроза долару знаходиться в сфері становлення регіональних валют (євро, юань). У такій ситуації США захищають свої інтереси всіма можливим способами (під виглядом захисту та розвитку демократії і боротьби з тероризмом). Наприклад, для послаблення євро, США зосередилися на прямому впливі на Європу: намагалися розширити світовий
сокі доходи, що забезпечує американська система. Але незважаючи на це, сумарний підсумковий платіжний баланс США є також постійно дефіцитним. Річ у тому, що покриття дефіциту платіжного балансу по рахунку поточних операцій за допомогою припливу іноземного приватного капіталу, збільшення приналежних іншим країнам доларових авуарів має своїм наслідком постійне збільшення зовнішньої заборгованості. Цю картину доповнює ще один показник — державний борг, який сенат Конгресу США дозволив підвищити у 2006 році на 781 млрд дол. (до 9 трлн дол.) [8, с. 5].
Враховуючи вищезазначене, слід відмітити, що залежність України від світових фінансових ринків зараз досить висока, і треба шукати шляхи захисту нашої економіки від можливого колапсу долара.
Однак, на думку деяких вчених, долар США забезпечений не національним багатством США в традиційному розумінні цього слова, а постійно створюваними новими технологічними принципами [9, с. 51—57]. За цими принципами відбувається «прив’язування» економік всіх країн світу до американської, забезпечуючи їхню залежність вже не на фінансовому, а на фундаментальному — технологічному рівні. Цей «технологічний імперіалізм» доповнюється імперіалізмом «інформаційним». Враховуючи, що долар тримається на такому факторі, як довіра, сила інформаційних технологій полягає в тому, що вони забезпечують долар не стільки фактом свого існування, скільки фактом свого застосування, що перетворює масову свідомість у потрібному для США напрямку.
Отже, в світлі таких тенденцій уряду потрібно:
1. Диверсифікувати резерви національного банку.
2. Сприяти розвитку банківської системи України.
3. В інформаційному просторі розвивати позитивний образ національної валюти — сприяти підвищенню довіри до гривні.
попит на долари, сприяючи дестабілізації економік ряду країн, що розвиваються, напередодні введення євро. Даний механізм полягає в залученні національною економікою додаткових обсягів світової резервної валюти через зростання нестабільності. Так, головною метою агресії США і їхніх партнерів по НАТО проти Югославії був підрив інвестиційної привабливості Європи, а в ідеалі — і самої її економіки, шляхом створенням на її території конфлікту глобальної напруженості (Косово, Албанія). Залучаючи капітал для прискореного розвитку за рахунок «експорту нестабільності», США відгороджуються від цієї нестабільності, демонстративно знімаючи із себе відповідальність за стан іншого людства. Тут доречним буде навести історичний факт. Слабким місцем Бреттон-Вудської моделі було те, що за межами США нагромадилася значна кількість доларів, яку їхні власники стали пред’являти до обміну на золото. Однак, американці відмовилися обміняти свої долари на золото, завдяки чому розкрутили хвилю світової інфляції, яка у 70-і роки знищила доларовий запас центробанків інших країн. Це був дуже ефективний прийом, яким можна скористуватися і в сучасних умовах.
Література
1. Радзієвський О. Суперечності доларізації економіки України умовах фінансової глобалізації // Економіка України. — 2005. — № 2.
— С. 16—22.
2. Перехідна економіка. Підручник (В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Лібанова та ін.). — К.: Вища школа. — 2003. — С. 430.
3. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с 13-го англ. изд. — М.: ИНФРА-М, 1999. — XXXIV, 974 c.
4. Cтельмах В. С, Єпіфанов А. О., Гребеник Н. І., Міщенко В. І. Грошово-кредитна політика в Україні (За ред. В. І. Міщенка). — К.: Знання, 2003. — C. 20.
5. Платіжний баланс України за 2005 рік // Щоквартальне аналітичностатистичне видання Національного банку України. — 2006. — С. 30.
6. www.federalreserve.gov — офіційний сайт Федеральної резервної системи США.
7. Экономические новости России и Содружества. — Декабрь. — 2004. — № 23. — С. 4.
8. Бровко В. Іранська нафтова біржа — кінець епохи сильного долара // Дзеркало тижня. — 2006. — № 12. — 1—7 квітня. — С. 5.
9. М. Делягин. Мировой кризис: Общая теория глобализации. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 767 с.
Стаття надійшла до редакції 30 травня 2006 р.
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
А. М. Герасимович, д-р екон. наук, проф., кафедра менеджменту банківської діяльності,
КНЕУ імені Вадима Гетьмана І. А. Герасимович, канд. екон. наук, доц., кафедра обліку базової підготовки,
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
Н. А. Морозова-Герасимович, канд. екон. наук, аудитор аудиторська фірма «Консультант»
