АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

В статье проведен экономико-статистический анализ, с помощью которого выявлены приоритетные для инвестирования отрасли. К ним относятся промышленность; транспорт и связь; операции с недвижимостью, сдача в наём и услуги юридическим лицам. Оценка состояния объектов инвестирования отдельной отрасли способствовала принятию окончательного взвешенного решения о потенциальной привлекательности промышленности. The present article gives the economical and statistical analysis, which has made possible to determine the economy bran-ches the most attractive for investments. The industry, transport and communi-cation, operations with realty, let, to act as a lessor, professional services to various state and private companies belong hither. The evaluation of real condition of investment objects of one separate branch has permitted to take a final well considered decision regarding potential attractively of industry.

Ключові слова: розподіл основних засобів, інвестиції, основний капітал, оцінка стану, об’єкти інвестування, привабливі галузі

Трансформаційні перетворення, що відбуваються в економіці України, стимулюють активний розвиток та вдосконалення процесів нарахування амортизації основних засобів, що впливає на прибуток підприємства. Задля швидкого поновлення основних

188

Однією з актуальних проблем розвитку вітчизняних підприємств є високий ступінь зносу основних виробничих засобів. На підставі даних Статистичних збірників України «Основні засоби України» [1, с. 9, 11; 2, с. 11, 18] визначимо ступінь зносу в період 1990

—2003 рр. у цілому по Україні. Цей показник у період 1990—1992 рр. практично не змінювався та складав відповідно

36,5 %; 36,5 %; 36,1 %, а починаючи з 1993 р. спостерігалася тенденція незначного падіння, а потім поступового зростання цього показника та в 2003 р. він досягає 48 %. Таким чином, наша країна поставлена перед об’єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності з метою збільшення кількості конкурентоспроможних підприємств, модернізації і реконструкції їх діючого обладнання, яке зношене майже наполовину.

Проблеми залучення, обліку та оподаткування капітальних інвестицій, які фінансуються за рахунок коштів цільових бюджетів за галузями, вивчалися Н. Лисенко [3].

Питання, пов’язані з чисельними неузгодженнями в нормативно-правовому полі, що регулює інвестиційну діяльність, забезпеченням, пошуком й використанням джерел фінансових ресурсів вивчали Л. М. Борщ, Л. Г. Червова, М. І. Назарчук [4, 5].

Однак особливої актуальності набувають питання:

• проведення аналізу інвестиційної привабливості підприємств;

• розподілу основних засобів за формами власності й пріоритетними видами економічної діяльності;

• вкладання інвестицій в основний капітал за загальними видами промислової діяльності тощо.

Сучасні умови вимагають комплексного підходу до розв’язання проблем, пов’язаних із впливом амортизаційної політики на прибуток підприємства.

засобів та покращення рівня виробництва продукції, виконання робіт (послуг) підприємство змінює амортизаційну політику, що сприяє його майбутнім економічним вигодам. Уміння керівника раціонально керувати процесом нарахування амортизації на підприємстві дає йому можливість бути конкурентним на вільному ринку. Разом із тим, сучасні системи нарахування й використання амортизації, зокрема обліково-аналітична та податкова, регулюються різними законами, стандартами та нормативно-правовими актами. Це впливає на термінологію, яка набуває дискусійного змісту серед науковців та обліковців-практиків, змінює традиційний підхід до обліку нарахування й використання амортизації, потребує її вивчення й упорядкування.

Метою даної статті є:

— проведення економіко-статистичного аналізу розподілу основних засобів за формами власності в цілому по Україні, за пріоритетними видами економічної діяльності та формами власності;

— дослідження розмірів інвестицій в основний капітал за загальними видами промислової діяльності задля прийняття рішення про привабливість інвестування у підприємства окремої галузі економіки.

Основними інформаційними джерелами обрані статистичні щорічники України за 2002

—2004 рр. [6—8].

Розподіл основних засобів за формами власності у період 1995— 2003 рр. здійснений на підставі даних Статистичних щорічників України за 2002, 2003 роки [7, с. 314; 8, с. 327] наведений у табл. 1 та представлений у графічному вигляді на рис. 1.

Таблиця 1

ЧАСТКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА ФОРМАМИ

ВЛАСНОСТІ, у відсотках

Аналіз рис. 1 показує, що починаючи з 1997 р. частка основних засобів, що знаходяться у володінні підприємств комунальної власності, постійно зростала та у 2003 р. становила 24,7 %. Навпаки, частки основних засобів, що знаходяться у володінні підприємств державної та колективної власності, знизились до 29,9 % та 40,7 % відповідно. Оскільки комунальна власність — це складова державної форми власності, то станом на 2003 р. у володінні держави було майже 55 % основних засобів.

Рис. 1. Розподіл основних засобів за формами власності

Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації вітчизняного виробництва з метою випуску конкурентоспроможної продукції потребує значних інвестицій. Аналіз обсягів та структури джерел фінансового забезпечення відтворення основного капіталу за найбільш привабливими видами економічної діяльності впродовж 2000—2004 рр. показав, що у промисловості, транспорті і зв’язку спостерігається тенденція падіння величини інвестицій в основний капітал; за операціями з нерухомістю, здавання під найм та послугами юридичним особам має місце нерівномірна тенденція незначного зростання, а потім падіння цієї величини. Також досліджено, що фінансування оновлення основних засобів здійснюється в основному за рахунок власних коштів підприємств у вигляді амортизаційних відрахувань. Однією з причин цього можна вважати недовіру іноземних інвесторів до розкриття інформації вітчизняними підприємствами в фінансовій

Дані статистичного щорічника України за 2004 р. [6], які використані в цій статті, дозволяють простежити розподіл основних засобів за пріоритетними видами економічної діяльності та за формами власності підприємств. Дані згруповані у табл. 2.

Таблиця 2

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ у 2003 р. [6, с. 321], у ВІДСОТКАХ

ділення електроенергії, газу і води

10020,120,70,259,0–

Таким чином, загалом по промисловості найбільшою часткою основних засобів володіють підприємства, що мають колективну форму власності (68,9 %). По структурі промисловості, зокрема по обробній промисловості, виробництві та розподіленні електроенергії, газу і води, найбільшою часткою основних засобів володіють підприємства колективної форми власності (відповідно 82,4 %, 59,0 %). У добувній промисловості найбільшу частку основних засобів мають підприємства державної форми власності (54,5 %). У транспорті і зв’язку найбільша частка основних засобів зосереджена на підприємствах державної форми власності (67,3 %). За операціями з нерухомістю, здавання під найм та по-

звітності. Це зумовлено неповним і необ’єктивним висвітленням усіх подій, що відбувалися на підприємстві.

Промисловість у нашій країні є однією з провідних галузей матеріального виробництва. Вона включає сукупність підприємств, що займаються виробництвом промислових товарів і наданням промислових послуг, зокрема переробкою матеріалів, виробництвом електроенергії, виготовленням машин тощо. У промисловості, де зосереджена найбільша частка основних засобів України (більш ніж 35 %), рівень зносу у 2002 р. досягав 55,1 %, зокрема у добувній — 45,5 %; у обробній — 56,4 %; у виробництві та розподіленні електроенергії, газу і води — 59,2 %.

Частка збиткових промислових підприємств за роками складала: у 2000 р. — 42 %, у 2001 р. — 41 %, у 2002 р. — 42 %, у 2003 р. — 40 %, у 2004 р. — 38 % [6, с. 107]. Тобто спостерігається тенденція незначного зниження частки збиткових підприємств, але взагалі ця частка вагома, що негативно впливає на галузь промисловості в цілому.

Розмежування інвестицій на поточні і чисті запропонував Кейнс Дж. у праці [9, с. 98—99]. До поточних інвестицій він відносив частину доходу за певний період, яку не використали для «споживання». До чистих інвестицій Кейнс Дж. відносив чистий приріст капітального майна за мінусом суми нормального зменшення вартості капіталу, тобто без урахування:

• сум, що списані внаслідок використання цього капіталу;

• змін вартості обладнання, що не передбачалися.

Дослідження показало, що інвестиції, як економічна категорія, поділяються на валові та чисті. Валові інвестиції характеризують загальний обсяг коштів, які спрямовані на нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння та підтримку діючих потужностей. Чисті інвестиції за розміром менше валових інвестицій на суму амортизаційних нарахувань та характеризують кошти, які вкладаються у заново створені основні виробничі засоби.

Особливе місце у фінансуванні оновлення основних засобів за рахунок власних коштів підприємств займає амортизація, яка іноді нераціонально використовується підприємствами не на інвестиційні цілі. Однією з причин цього можна вважати відсутність контролю з боку держави та підприємства за цільовим використанням амортизації. Розмір нарахування амортизації як важливого джерела інвестування підприємства залежить від встановленої на ньому амортизаційної політики. Інвестиції в основний капітал у період 2000—2004 рр. здійснювалися на 60

—70 відсотків за рахунок власних коштів підприємств. Серед капітальних інве-

слугами юридичним особам пріоритетними є підприємства комунальної форми власності, які володіють 69,5 % основних засобів.

Таблиця 3

СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ЗА ЗАГАЛЬНИМИ

ВИДАМИ ПРОМИСЛОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, У ВІДСОТКАХ

Аналіз таблиці показав, що інвестиції в обробну промисловість у період 2001—2004 рр. зростали та в 2004 р. досягли 59,1 %, що є найбільш вагомою часткою взагалі по промисловості. Частка інвестицій у добувну промисловість у період 2001— 2004 рр. знижалася та в 2004 р. становила 22,5 %. Майже незмінною залишалася тенденція інвестування в основний капітал у розглянутому періоді по виробництву та розподіленню електроенергії, газу й води та в 2004 р. вона складала 18,4 %. Таким чином, спостерігається тенденція зростання інвестицій в основні засоби обробної промисловості та збільшення рівня їх зносу. Звідки можна зробити висновок, що темпи оновлення основних засобів є незадовільними.

Проведений аналіз дозволяє виявити галузі, що є найбільш привабливими для інвестування з метою подальшого розвитку інвестиційної діяльності. До них належать такі, як промисловість; транспорт і зв’язок; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам. Проведена оцінка стану об’єктів інвестування окремої галузі з врахуванням макропоказників сприяла прийняттю остаточного виваженого рішення про потенційну привабливість промисловості.

стицій вони займали частку у 2002 р. — 79,8 %; у 2003 р. — 85,2 %; у 2004 р. — 84,8 %, при цьому на капітальне будівництво припадало у 2002 р. — 44,7 %; у 2003 р. — 47,6 %; у 2004 р. — 46,9 %, а на придбання машин та обладнання відповідно 35,1 %; 37,6 %; 37,9 % [6, с. 222]. Це безумовно вплинуло на обсяг інвестицій у промисловість. Інвестиції в основний капітал за загальними видами промислової діяльності, зокрема добувною, обробною та виробництвом і розподіленням електроенергії, газу й води наведені у табл. 3 [6, с. 230].

Література

1. Основні фонди України: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2001. — 64 с.

2. Основні засоби України: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2004. — 162 с.

3. Лисенко Н. Актуальні питання обліку капітальних інвестицій підприємствами (на прикладі житлово-комунального господарства) // Бухгалтерський облік і аудит. — 2005. — № 6.

— С. 24

—33.

4. Борщ Л. М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. — 2-ге вид. — К.: Т-во «Знання», КОО. — 2003. — 318 с.

5. Червова Л. Г., Назарчук М. І. Правове регулювання інвестиційної діяльності // Фінанси України, — 2005. — № 4.

— С. 68—73.

6. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Державний комітет статистики України; За ред. О. Г. Осауленка. — К.: Консультант, 2005.

— 592 с.

7. Статистичний щорічник України за 2003 рік. / За ред. О. Г. Осауленка. — К.: Державний комітет статистики України, 2004. — 632 с.

8. Статистичний щорічник України за 2002 рік. / За ред. О. Г. Осауленка. — К.: Державний комітет статистики України, 2003. — 664 с.

9. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Гелиос АРВ, 1999. — 352 с.

Стаття надійшла до редакції 10 квітня 2006 р. УДК 657.004.04.:711.8Н. О. Гура, канд. екон. наук, доц.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка.