? ? ? n k kkn SFWR ПІДПРИЄМСТВА Імідж компанії, торгової марки та певного товару є результатом комплексного впливу багатьох чинників, у тому числі заходів маркетингових комунікацій. Обов’язковою умовою є визначення всіх показників за певний розрахунковий період. Для спрощення розрахунків та зручності користування розроблено програмне забезпечення.
1. Оцінювання іміджу товару
Результат: якісна та кількісна оцінки образу товару, його властивостей, технологій виготовлення, наявності супроводжувальних послуг і можливості задовольнити потреби споживачів.
Об’єкт дослідження: можливість задовольнити очікування споживача щодо вигоди від купівлі товару, а саме технологічна якість, споживча якість, цінова конкурентоспроможність, наявність послуг, які супроводжують товар. Усі показники розраховуються за умо ви обізнаності щодо них споживачів.
1.1. Оцінювання технологічної якості може здійснюватися за формулою
К (8.2) де К тя — коефіцієнт технологічної якості товару; q i(оц) — частковий технологічний параметр, який оцінюється; q i(баз) — частковий технологічний параметр, який прийнято за базовий. Ним може слугувати частковий технологічний параметр товару компанії — лідера на ринку, або ідеального товару; n — кількість технологічних параметрів.
1 )баз( )оц( тя ? ? ? n i i i q q
В ідеалі значення К тя = n, що означає відповідність технологічних характеристик оцінюваного товару певним характеристикам товару, який прийнято за ідеальний.
1.2. Оцінювання показника споживчої якості.
Оцінювання такого показника виконується на основі даних попередньо проведеного якісного маркетингового дослідження за
, допомогою методів фокус-груп та експертних оцінок. Якщо підприємство має час і ресурси, то можуть бути проведені кількісні дослідження з різними принципами вибірки респондентів. Інформація, отримана за допомогою кількісних маркетингових досліджень, може бути більш достовірною, оскільки чисельність респондентів більша. Водночас вона може бути не такою достовірною через те, що випадкові респонденти не завжди мают ь певний рівень компетентності та є ризик невідповідного ставлення до поставлених запитань. У будь-якому разі респонденту пропонується низка споживчих параметрів оцінюваного товару, які він повинен розставити за ступенем важливості. Порядковий номер параметра є значенням рейтингу за ступенем важливості (перші значення — ступінь важливості най більший). Після цього респондент оцінює за 10-бальною шкалою споживчі параметри оцінюваного та базового товарів:
К
1 ? ю; (8.3) де К ся — коефіцієнт споживчої якості товару; X j(оц) , X j(баз) — часткові споживчі параметри оцінюваного та базового товарів. Вони є індивідуальними для кожного товару (наприклад, упаковка, дизайн, якість, корисність тощо) й оцінюються респондентами за 10-бальною шкало ? j — номер рейтингу споживчого параметра за ступенем важливості на думку респондента; m — кількість споживчих параметрів.
В ідеалі К ся > m. Звичайно, розрахунок подібного показника залежить від низки суб’єктивних причин, і передусім від правильності добору учасників фокус-груп або респондентів.
1.3. Оцінювання цінової конкурентоспроможності. ,
Ц )баз( )оц( ц i i
К? (8.4) де К ц — коефіцієнт цінової конкурентоспроможності товару;
Ц
— відповідно ціна за одиницю продукції оцінюваного та базового товарів.
Ц і(оц) , Ц і(баз)
Якщо К ц менше або дорівнює одиниці, то можна стверджувати, що товар конкурентоспроможний за ціною.
, )баз( )оц( ся ? ? ? m j j j j X X 1.4. Оцінювання якості додаткових послуг.
До додаткових можна віднести будь-які послуги, що супроводжують товар на ринку: умови платежу, гарантійне та післяпродажне обслуговування, доставка, встановлення (монтаж) тощо.
1 оц п баз оц N N N q N q q q ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? оц
К баз
1 баз оц
П баз (8.5) де К п — коефіцієнт якості додаткових послуг; q , q
П
— сума балів (за 10-бальною шкалою), яку отримує якість послуг в оцінці респондентів оцінюваного та базового товарів; N оц , N баз — кількість послуг, які супроводжують оцінюваний та базовий товари. У разі наявності в оцінюваного товару більшої кількості послуг, ніж у базового, К п буде більший за одиницю, що означає підвищену конкурентоспроможність за параметром «додаткові послуги».
1.5. Розрахунок інтегрального показника оцінки іміджу товару в уяві споживачів. , ц тяпся іт
ККК
К ?? (8.6) ? . де К іт
К
— інтегральний коефіцієнт оцінки іміджу товару в уявленні споживачів
2. Оцінювання іміджу споживачів товару
Результат: якісна та кількісна оцінки образу споживачів в очах громадськості. Виявлення суттєвих критеріїв оцінювання іміджу споживачів, які сформовані із застосуванням маркетингових комунікаційних заходів.
Об’єкти дослідження:
1. Стиль життя — індивідуальні соціально-психологічні особливості поведінки та спілкування людей. Виділимо три основні детермінанти стилю життя: індивідуальні особисті цінності, або ціннісні орієнтації; інтереси та дум ки особистості, які демон-
, :П :П струють її систему цінностей; активність особистості. Ціннісні орієнтації — це тверді та стійкі переконання людини в тому, що визначена життєва мета та засоби її досягнення є найкращими. Інтереси особистості — це актуальні потреби людини, тобто те, що вона вважає для себе важливим у навколишньому середовищі. Думки стосуються ідей особистості, того, що вона думає про себе, на вколишнє середовище, політику, промисловість, екологію тощо. Активність особистості — це її характерна поведінка і манера проводити час.
2. Суспільний статус споживача — показник становища споживачів товару в суспільстві, що ґрунтується на таких соціальних позиціях, як стать, вік, освіта, професія, життєвий цикл сім’ї тощо, а також на оцінці значущості цих поз ицій, що виражається поняттями «престиж», «авторитет» та ін.
3. Характер споживачів являє собою сукупність стійких психологічних рис особистості, які роблять вплив на її поведінку. Так, характер людини можна описати за допомогою таких властивих їй рис, як життєрадісність, комунікабельність, упевненість у собі, консерватизм тощо.
Оцінювання іміджу споживачів товару про водиться на основі попередньо проведених якісних маркетингових досліджень.
2.1. Оцінювання стилю життя.
К N і i ? ? ? (8.7) де К с.ж — коефіцієнт оцінки стилю життя; N — загальна кількість детермінант, за якими проводиться оцінювання (кількість основних детермінант стилю життя споживачів);
С
1 с.ж N
С і — кількість балів за 10-бальною шкалою, яку ставить респондент кожній детермінанті.
2.2. Оцінювання суспільного статусу споживачів. ,
З заг c.c m K? (8.8) де К с.с — коефіцієнт суспільного статусу споживача;
З заг — загальна кількість позитивних відповідностей кожній із запропонованих характеристик. За кожну відповідність споживач
, отримує 1 бал. Перелік характеристик готується маркетологом для ідеального споживача; m — кількість характеристик.
2.3. Оцінювання характеру споживачів.
К N і i ? ? ? , хсссжіс
С
1 заг x N
К х — коефіцієнт оцінювання характеру споживачів;
З заг — загальна кількість балів за 10-бальною шкалою, яку отримує споживач за відповідність кожній із характеристик; m — кількість досліджуваних характеристик характеру.
2.4. Розрахунок інтегрального показника оцінки іміджу споживачів. (8.10) де К іс — інтегральний коефіцієнт оцінки іміджу споживача.
КККК??? (8.9)
3. Оцінювання внутрішнього іміджу організації
Результат: кількісна та якісна оцінки образу підприємства та стійкого ставлення до нього з боку персоналу. Виявлення суттєвих критеріїв оцінювання іміджу підприємства, які розглядаються не тільки як фактор конкурентоспроможності організації — однієї з ключових груп громадськості, але і як важливе джерело інформації про підприємство для зовнішніх аудиторій.
Об’єкти дослідження:
1. Культура організації, яка складається з таких рівнів:
— соціальної ад аптації — системи добору і навчання персоналу, які сприяють швидкому засвоєнню культури організації і форми предметної діяльності. У разі успішної адаптації нові працівники стають носіями культури організації і в подальшому передають її новому поколінню;
— «відносин» — система влади або відносин керівництва та підлег лих; система внутрішніх і зовнішніх комунікацій;
— мотивації (система атестацій) — оцінювання роботи персоналу на підставі прийнятих в організації критеріїв: системи вина-
, город; соціальних трансферів (трудових і соціальних пільг); ідентифікації. Остання має особливе значення, оскільки ідентифікація працівника зі своєю організацією означає, що його особисті цілі та цінності збігаються із цілями та цінностями організації. У такому разі людина, виконуючи роботу, керується власною мотивацією, що не вимагає додаткового стимулювання. Такий результат багато в чому досягається завд яки культивуванню зовнішніх ознак приналежності до організації (елементів фірмового стилю, об’єктом яких може стати уніформа), а також низки інших символів організації (гімн, корпоративна легенда, засновник організації тощо).
2. Соціально-психологічний клімат — результат спільної діяльності людей, їх взаємовідносин, детермінованих не стільки об’єктивними умовами, скільки суб’єктивною потре бою особистостей у спілкуванні. На соціально-психологічний клімат впливають такі чинники: подібність/несхожість соціальнодемографічних характеристик, систем ціннісних орієнтацій і соціальних настанов, а також найважливіших психологічних рис взаємодіючих індивідів; екологічні змінні, або ситуативні чинники: температура навколишнього середовища, скупченість у помешканні, освітленість тощо; культурний контекст, або субкультура гр упи, в яку включені індивіди, що спілкуються.
3. Працівники окремих підрозділів підприємства: керівники середньої та нижньої ланок, інженерно-технічний персонал.
3.1. Оцінювання культури організації. (8.11)
С а — рівень соціальної адаптації. Визначається як відношення чисельності працівників персоналу (Ч), які пройшли соціальну адаптацію через тестування, курси, індивідуальні бесіди під час прийому на роботу (якщо людина проходила соціальну адаптацію двічі, то рахується як дві людини) до загальної чисельності персоналу підприємства (Ч заг );
Р в — рівень організаційних відносин. Визначається відношенням кількості вертикальних і горизонтальних зв’язків в організаційній структурі управління (S) до кількості структурних підрозділів підприємства (С п );
Р м — рівень мотивації. Визначається відношенням кількості проведених атестацій, винагород за певний проміжок часу на підприємстві (Q) до загальної чисельності персоналу.
,РРС мваок ???К де К ок — коефіцієнт оцінювання культури організації; Із урахуванням наведеного розшифрування формула для оцінювання культури організації набуває такого вигляду:
ЧSQ
К? ? . (8.12) ?
СЧ
3.2. Оцінювання соціально-психологічного клімату в організації.
Усі показники визначаються як середньоарифметичне балів, що надають працівники підприємства певним характеристикам за переліком опитувача. ,
К E
1 сп ? ? ? ? ? ? m j n і і S
К ,К споквіор
1 конц
Е і — кількість балів (за 10-бальною шкалою), яка надається екологічним змінним; S ц — кількість балів (за 10-бальною шкалою), яка надається соціально-демографічним характеристикам;
К кон — рівень культури у відносинах індивідів (за 10-ти бальною шкалою); n — кількість екологічних змінних; m — кількість соціально-демографічних характеристик.
3.3. Визначення інтегрального показника оцінювання внутрішнього іміджу організації. (8.14)
КК?? (8.13) де К сп — коефіцієнт оцінювання соціально-психологічного клімату в організації;
К віор — інтегральний коефіцієнт оцінювання внутрішнього іміджу організації.
4. Оцінювання іміджу керівників організації
Результат: якісна та кількісна оцінки управлінської команди підприємства як цілого з боку персоналу підприємства. Вимірювання рівня авторитету керівників вищої ланки, уявлення про наміри, мотиви, настанови, здібності, ціннісні орієнтації та психологічні характеристики керівників.
пзаг сп Об’єкти дослідження:
1. Зовнішність — поняття збірне. Зовнішній образ людини створюють одяг, зачіска, фізичні характеристики тощо. Зовнішність значною мірою впливає на те, що думають про людину інші, оскільки люди схильні пов’язувати окремі зовнішні характеристики з визначеними характерологічними рисами.
2. Особливості вербальної і невербальної поведінки, до яких відносяться міміка, жестик уляція, посмішка, контакт очей і, нарешті, мова, яка характеризується тембром, тоном, гучністю голосу, артикуляцією та вимовою.
3. Соціально-демографічні характеристики — стать, вік, рівень освіти, прибутки, житло, життєвий цикл сім’ї тощо.
4. Вчинки — форма поведінки людини у визначеній ситуації.
5. Параметри неосновної діяльності: соціальне походження, етапи фахової кар’єри, сі мейне оточення, інтереси, думки, активність особистості поза роботою (спорт, хоббі, манера відпочивати тощо).
Оцінка іміджу керівників організації визначається як відношення середньоарифметичної кількості балів (за 10-ти бальною шкалою), отриманої при роботі з фокус-групами, за певними характеристиками керівника (ів) до загальної кількості характеристик. Фокус-групи складаються з працівників під приємства, оскільки саме вони найкраще знають своїх керівників.
К n S ? ? ? ?1 (8.15) де К і.кер . — коефіцієнт оцінювання іміджу керівників організації; n — чисельність учасників фокус-групи; N — кількість характеристик керівника (ів); Q і.кер — кількість балів, яку надав кожен член фокус-групи певній характеристиці керівника.
Наприклад: два учасники фокус-групи дали таку кількість балів своєму керівникові за параметрами зовнішність, привабливість, комунікація: перший відповідно 5, 7, 7, другий — 6, 8, 6. Імідж керівника організації дорівнює (5 + 7 + 7 + 6 + 8 + 6 ) : 2 : 3 = 6,5 (балів).
5. Оцінювання іміджу персоналу
Результат: якісна та кількісна оцінки образу персоналу в очах громадськості.
, і.кер і.кер Nn Q Об’єкт дослідження: персонал підприємства та його характерні риси: компетентність, тобто ступінь підготовленості людини до різноманітних сфер діяльності або знання, володіння широким спектром навиків, досвід, володіння іноземними мовами, ерудиція тощо; культура — доброзичливість, акуратність, ввічливість, терпіння, увага, відповідальність, уміння спілкуватися; соціально-демографічний аспект — вік, стать, рівень освіти, співвідношення чоло віків і жінок тощо. Імідж персоналу оцінюють респонденти з числа громадськості або представники фокус-груп чи експертних рад із зовнішньої аудиторії за 10-бальною шкалою.
Ч
1 іп iн nN Q
К r r ? ? ? ? іп Q (8.16) де К ін — коефіцієнт оцінювання іміджу персоналу підприємства; r — кількість балів, яку отримали працівники організації за вибраними параметрами; n — чисельність учасників фокус-групи; N — кількість характеристик.
6. Оцінювання візуального іміджу організації
Результат: якісна та кількісна оцінки візуального образу підприємства в очах громадськості.
Об’єкт дослідження: зорові відчуття, які фіксують інформацію про інтер’єр та екстер’єр офісу, торгових і демонстраційних залів, зовнішній образ персоналу, а також фірмова символіка (елементи фірмового стилю).
На візуальний імідж організації впливають індивідуальні (естетичний см ак), психологічні та етнічні (символіка кольору в різних національних культурах) особливості сприйняття предметів людиною, у тому числі одягу, помешкань та їх оформлення. Крім того, візуальний імідж організації залежить від соціальних чинників, таких як мода, думка громадськості тощо.
, заг
1 віз віз N Q N i i ? ? ? Q віз (8.17) де К віз — коефіцієнт оцінювання візуального іміджу організації; N — загальна кількість характеристик, які ототожнюють певну організацію на ринку; i — загальна сума балів (за 10-бальною шкалою), отримана від оцінювання певної характеристики. У разі відсутності характеристики ставлять «0».
7. Оцінювання соціального іміджу організації
Результат: якісна та кількісна оцінки уявлення широкої громадськості про соціальні цілі та роль підприємства в економічному, соціальному, культурному житті суспільства.
Об’єкт дослідження: соціальні заходи (спонсорство, меценат- ство, підтримування громадських рухів, участь у вирішенні проблем екології, зайнятості, охорони здоров’я тощо, сприяння конкретним особистостям) та інформаційні повідомлення про них у ЗМІ. ,К
М
1 інф соц ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? h к k и і і і N
1 сп
М інф . (8.18) де К соц — коефіцієнт оцінювання соціального іміджу організації; і — кількість інформаційних повідомлень у спеціалізованих ЗМІ про соціальні справи за певними напрямами; u — кількість ЗМІ; h — кількість напрямів соціальних справ; N сп — кількість соціальних справ певної організації одного напряму;
К соц — дає змогу визначити ступінь інформованості громадськості про соціальні напрями діяльності організації
8. Оцінювання бізнес-іміджу організації
,К Результат: кількісна та якісна оцінки уявлення широкого кола громадськості про підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності.
Об’єкт дослідження: економічні показники діяльності підприємства, інформаційні повідомлення у ЗМІ про підприємницьку діяльність.
Як основні детермінанти бізнес-іміджу підприємницьких організацій виступають: ділова репутація, або сумлінність (недобросовісність) у здійсненні підприємницької діял ьності, а також ділова активність організації, індикаторами якої є обсяг продажу; відносна частка ринку; інноваційні технології та ступінь їх освоєння; патентний захист; розмаїття товарів; гнучкість цінової політики; доступ до збутових мереж тощо.
Показник оцінювання бізнес-іміджу організації дає змогу визначити ступінь інформованості громадськості про бізнесдіяльність організації. , )) )) р тапзіт р тапзіт нднднд нднднд ддд ддд ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ?? ? ?? ? ? ?? n іпп n n іпп nп i i i i N NТ N
МММ ,ММ ( (
ММ
1 вчроп біз нднд нднд дд дд ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ?? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? п і п п і п п і п і п п і п і
К (8.19) де К біз — коефіцієнт оцінювання бізнес-іміджу організації. За допомогою такого коефіцієнта можливо визначити ступінь інформування громадськості про бізнес-діяльність підприємства одним ЗМІ; ндд опоп
Т
1
МММ
1 збц
Т
МММ N NТ N
ММ
1 вчроп
Т
1
МММ
1 збц
Т
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про обсяги продажу певної організації, маркетингові стратегії та плани на майбутнє в і-му джерелі;
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про відносну частку ринку певної організації та її ринкову позицію в і-му джерелі; ндд
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про застосування та розроблення інноваційних технологій і ступінь їх освоєння в і-му джерелі; ндд
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про патентний захист товарів і технологій певної організації в і-му джерелі; ндд
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про товарний асортимент певної фірми, а також його збільшення або звуження в і-му джерелі; ндд
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про гнучкість цінової політики в і-му джерелі; ндд
— відповідно кількість позитивних і негативних інформаційних повідомлень про збутові мережі певної організації в і-му джерелі; ндд
— відповідно кількість позитивних і негативних рекламних повідомлень в і-му джерелі; ндд
ТТ , пп NN ндд
— наклад публікацій / чисельність значення аудиторії, на яку здійснюється вплив, що містять відповідно позитивну та негативну оцінку бізнесу; ндд
— обсяг публікацій / інформаційних повідомлень залежно від формату А-4 або від прийнятого стандарту відеозаписів, які містять відповідно позитивну та негативну оцінку бізнесу; n — кількість джерел масової інформації.
9. Оцінювання рейтингу інформаційного впливу на громадськість через засоби масової інформації
Рейтинг інформаційних повідомлень у ЗМІ є інструментом формування іміджу підприємства і несе в собі інформацію про статус фігуранта відносно конкурентів. Для визначення такого рейтингу за основу можна взяти методику, розроблену фахівцями аналітичного відділу московської агенції «Publcity PR» [6]. Але в чистому вигляді ми не можемо її застосувати оскільки, по-перше,
вчрвчр ,ММ ітіт ,ММ пзпз ,ММ тата ,ММ цц ,ММ збзб ,ММ рр ,ММ , пп її розроблено тільки для визначення рейтингу пабліситі; подруге, вона дає змогу оцінити тільки конкретне інформаційне повідомлення без урахування загального впливу на громадськість; по-третє, вона не дає змоги враховувати тиражі видань або обсяги впливу на аудиторію конкретно щодо кожного повідомлення та загальний вплив на громадськість. Комплексний підхід передбачає оці нювання іміджу підприємства не тільки на основі друкованої інформації, а й будь-якої іншої, що розміщується у ЗМІ. Для цього розроблено універсальну методику оцінювання рейтингу інформаційного впливу на громадськість щодо конкретної компанії через ЗМІ та програмне забезпечення для спрощення розрахунків.
Визначення рейтингу інформаційних повідомлень щодо кон- кретного підприємства передба чає заповнювання форм 16—19 експертами або маркетологами-дослідниками.
1. Форма 16 передбачає проведення першого етапу аналізу — в ній зазначаються вихідні дані щодо кількості інформаційних повідомлень, які аналізуються, та кодування вихідного файла.
2. Форма 17 передбачає занесення до бази даних прізвищ та імен експертів, які проводитимуть експертизу інформаційних повідомлень у засобах масової інформації. Експерти працюють з цією формою автономно.
3. Фо рма 18 передбачає занесення до бази даних реквізитних даних щодо інформаційних повідомлень.
4. Форма 19 дає можливість занести до бази даних результати експертизи інформаційних повідомлень у ЗМІ.
Загальний розрахунок рейтингу інформаційного впливу на громадськість через ЗМІ здійснюється за формулою
П ?????
1 AOQ R n i ? ? ? ? , (8.20) де R — рейтинг інформаційного впливу на громадськість через ЗМІ. Він дає змогу визначити лідерів за кількістю, масштабністю інформаційних повідомлень за певний проміжок часу та зробити висновки про їх вплив на громадськість;
Т п — обсяг тиражу видання (чисельність контактної аудиторії, на яку здійснюється вплив ЗМІ), в якому надано інформаційне повідомлення, що аналізується;
???? заг : T NTSFZIV Т заг — загальний обсяг тиражу всіх видань (загальна чисельність аудиторії, на яку здійснюється вплив усіх ЗМІ), що аналізується; n — кількість інформаційних повідомлень у ЗМІ.
Розшифровку інших показників наведено у формі 19.
10. Комплексне оцінювання іміджу підприємства
Комплексне оцінювання іміджу підприємства виконується з урахуванням усіх показників, визначених вище. ?? , eбізвізіп IRКК???? ікервіоркоісітімідж
ККККККК?????? (8.21) де К імідж — загальний коефіцієнт іміджу підприємства; I e — коефіцієнт ефективності бізнесу.
П
С I?, (8.22) де П б — балансовий прибуток підприємства;
С вир
— витрати виробництва підприємства. Іноді коефіціентом ефективності бізнесу можна вважати відсоток зростання (зниження) доходів за розрахунковий період.
К імідж дає змогу в комплексі оцінити імідж організації, який сформований за певний період часу з урахуванням чинників, які впливають на його формування. Чинники, у свою чергу, є результатом проведення комплексної кампанії маркетингових комунікацій за цей період.
Методичні рекомендації щодо роботи з програмним забезпеченням
Робота з програмою полягає у послідовному заповненні форми 1—20. Кожна з них передбачає автоматичний розрахунок часткових показників. Інтегральні показники автоматично зводяться до форми 20, наведеної останньою.
1. Оцінювання іміджу товару виконується із заповненням форми 1—4.
Форма 1
вир б e Часткові технологічні параметри характеризують технічні показники товару. Можуть бути виміряні у будь-яких одиницях (Вт, кг, од., Гц та ін.). Їх можна отримати з даних технічних паспортів товару, рецептури виготовлення тощо.
Форма 2 а
Часткові споживчі параметри є характеристиками товару з погляду споживачів та вибираються для кожного його виду індивідуально. Наприклад, не можна таким параметром, як солодкість, характеризувати побутову техніку. Він притаманний кондитерським виробам.
Форма 3
Форма 4
оцінюваноготовару оцінюваний товар
Клітинки сірого кольору тут і далі заповненню не підлягають. Вони передбачають автоматичне обчислення.
2. Оцінювання іміджу споживачів здійснюється із послідовним заповненням форм 5—7.
Форма 5 до кожної детермінанти
Форма 6 характеристик
Форма 7
3. Оцінювання внутрішнього іміджу організації передбачає послідовне заповнення форм 8—9.
Форма 8
Форма 9
4. Оцінювання іміджу керівників організації здійснюється із заповненням форми 10. Керівників організації оцінюють працівники підприємства.
Форма 10
Чисельність учасників фокус-групи
5. Оцінювання іміджу персоналу здійснюється із заповненням форми 11. Імідж персоналу оцінюють споживачі підприємства, партнери та ін., які безпосередньо контактували з працівниками підприємства.
Форма 11 вибраними
Чисельність учасників фокус-групи
6. Оцінювання візуального іміджу організації здійснюється із заповненням форми 12.
Форма 12
7. Оцінювання соціального іміджу організації здійснюється із заповненням форми 13. Аналізуються ЗМІ, які надавали інформацію про таку діяльність.
8. Для оцінювання бізнес-іміджу підприємства аналізу піддаються засоби масової інформації, які надавали інформацію про бізнес-діяльність фірми за певний проміжок часу, та сама інформація, що була надана. Проведення такого оцінювання передбачає запо внення форм 14, 15.
9. Оцінювання рейтингу засобів масової інформації передбачає роботу з експертами, уповноваженими їх оцінювати. Кожному з експертів пропонується заповнити форми 18, 19. Передусім необхідно ввести у форму 16 кількість інформаційних повідомлень, що підлягають вимірюванню, та реквізити кожного з експертів (форма 17).
Форма 13
Форма 14
в і-му джерелі в і-му джерелі в і-му джерелі в і-му джерелі в і-му джерелі в в і-му джерелі в і-му джерелі
Форма 15
Форма 16
Форма 17 а
Форма 18
Реквізити
Реквізити (і-го інформаційного повідомлення) в рубриці, програмі
Форма 19
Комплексне оцінювання іміджу підприємства відбувається автоматично, результати розрахунків інтегральних показників зводяться у форму 20.
Форма 20 ?
Завдання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте імідж як складову сучасної цивілізації.
2. Назвіть типи іміджів, структуру іміджу.
3. Охарактеризуйте процес управління іміджем.
4. Охарактеризуйте іміджелогію як теорію природних ієрархій.
5. Назвіть та охарактеризуйте методи побудови та підтримування іміджу товару, торгової марки, підприємства у бізнесі.
6. Назвіть та охарактеризуйте методи іміджелогії у бізнесі.
Наведіть приклади.
7. Що являє собою комплексна система оцінювання іміджу підприємства? Назвіть параметри оцінки іміджу.
8. Пригадайте методику комплексного оцінювання іміджу товару, торгової марки, підприємства. На які аспекти слід звертати увагу?
