Posibniki.com.ua Фінанси Фінанси підприємств 10.2. Зміст та методи фінансового планування


< Попередня  Змiст  Наступна >

10.2. Зміст та методи фінансового планування


Планування було прерогативою командноадміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат централізовано нормувались. Надмірна централізація фінансових ресурсів за планово-директивної економіки послаблювала економі чні стимули для розширення виробництва, що негативно позначалось на результатах фінансовогосподарської діяльності підприємств. У багатьох галузях дотації держави сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Галузеві міністерства перерозподіляли доходи та прибутки підприємств. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів підприємств, що ефективно працювали, вилучалася для фінанс ування видатків держави на покриття витрат збиткових підприємств у відповідних галузях економіки.

В умовах ринкової економіки значно зростає матеріальна відповідальність керівника за фінансовий стан підприємства, а тому відома досі в Україні теорія і практика фінансового планування стає недостатньою. Водночас система фінансових планів, яка використовується в країнах з розвину тою ринковою економікою, для вітчизняних підприємств є ще передчасною.

Фінансове планування на підприємствах

5Для перехідної економіки необхідні й перехідні методи планування. Нині на окремих підприємствах в Україні зроблено спробу пристосувати для планування своєї поточної діяльності теорію бізнес-планування.

В умовах розвинутої ринкової економіки теорія бізнеспланування використовується для обґрунтування процесів освоєння нових сфер діяльності підприємств, створення нових видів бізнесу. Для більшості українських підприємств по шук нових сфер діяльності (в галузі збуту продукції, освоєння виробництва нових видів виробів, підвищення конкурентоспроможності продукції тощо) є необхідним для виживання і дальшого успішного розвитку. Саме тому зросло значення перспективного, поточного в бізнес-плані та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення ефективності діял ьності підприємств.

Система фінансового планування на підприємстві включає три основні підсистеми:

 

• перспективне фінансове планування;

• поточне фінансове планування;

• оперативне фінансове планування (бюджетування).

Кожна із цих підсистем передбачає певні форми фінансових планів, їхній зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.

Фінансове планування є обов’язковим для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкіс ть підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Нині фінансове планування потребує використання нових принципів ор ганізації. Його зміст та форми суттєво змінюються у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами. Особливістю фінансового планування на підприємствах ринкової економіки є те, що воно не має елементів директивності і є внутріфірмовим. Мета фінансового планування на підприємстві — забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної операційної та інвестиційної діяльності, а в кінцевому підсумку — досягнення прибу тковості підприємства. Планування спрямоване, з одного боку, на усунення помилкових дій у сфері фінансів, а з другого — на зменшення невикористаних

6

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підп риємства в плановому періоді.

З 1992 року, за умов інфляції і гіперінфляції, підприємства перестали розробляти річні фінансові плани взагалі, складаючи їх здебільшого лише на квартал.

Поточне фінансове планування відроджене на державних підприємствах згідно із Законом України від 21.09.2000 «Про внесення змін до статті 20 Закону України “Про підприємства в

Україні”» . Законом передбачено, що державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує плановому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Підприємства інших форм власності відповідно до цього закону розробляли і затверджували фінансові плани в порядку і в строки, визначені їхнім влас ником (власниками). Фінансове планування регулювалось «Положенням про порядок складання фінансового плану державним підприємством, крім казенного». Фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обов’язковим з 2001 р.

1 , а з 2004 р. запроваджується нова форма фінансового плану.

Для недержавних підприємств це положення мало рекомендаційний характер, однак його додержувалися, отримуючи кредити та розробляючи бізнес-плани. Від організації фінансового планування багато в чому залежить рівень управління економікою, правильна оцінка звичайної діяльності підприємств, система матеріального стимулювання колективів підприємств і окремих працівників держа вних підприємств, а також підприємств інших форм власності, якщо це передбачено установчим договором.

Система фінансового планування покликана сприяти встановленню такої структури виробництва підприємства і таких пропорцій його економіки, які забезпечували б найповніше задоволення його потреб за найменших витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на одиницю продукції. Інакше ка жучи, фінансове планування — це процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників із забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансо

1

Фінансове планування також є обов’язковим і для акціонерних підприємств, коли

частка держави в статутному капіталі становить 50 + 1 відсоток. частка держави в статутному капіталі становить 50 + 1 відсоток.

Фінансове планування на підприємствах

вими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення необхідними фінансовими ресурсами операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

• забезпечення розподілу прибутку з урахуванням інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів;

• визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• установлення раціональних фінансових відносин з іншими суб’єктами господарювання, банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

• забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

• виявляння внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів для збільшення прибутку від звичайної діяльності, а також збільшення інших доходів;

• забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Будь-який фінансовий план являє собою баланс доходів і витрат коштів. Поза рухом цих коштів не можна зрозуміти економічного змісту і призначення фінансового планування та економічних відносин, що при цьому виникають. Ясна річ, що фінанси і за фінансового пла нування залишаються економічною категорією, котра виражає певні економічні відносини, що формуються з приводу утворення, розподілу і використання грошових доходів і нагромаджень.

Фінансовий план підприємства відносно самостійного госпрозрахункового виробничого осередку базується на принципах комерційного розрахунку, що означає:

1.Підприємство має у своєму розпорядженні необхідні виробничі фонди, складає самостійний баланс та є юридичною особою.

2.Витрати під приємства перебувають у прямій залежності від доходів, що досягається зіставленням у грошовій формі витрат і результатів його звичайної діяльності.

3.У підґрунті господарської діяльності підприємств лежить принцип самооплатності на базі рентабельної роботи і використання економічних важелів і форм матеріального стимулювання розвитку виробництва.

4.Звичайна діяльність підпр иємств здійснюється на підставі затвердженого бізнес-плану.

Основні показники виробничої програми підприємства у фі

8 Отже, економічна обґрунтованість фінансових планів визначається їх відповідністю виробничим планам. У фінансовому плані відбиваються кількісні і якісні показники звичайної діяльності підприємства: операційної, інвестиційної тощо.

У фінансовому плані підприємства виходячи з показників виробничої програми визначають обсяг і структуру доходів і витрат, що забезпечують фінансові потреби розширеного відтворення на базі зрос тання основного й оборотного капіталу, підготовки кадрів і вжиття інших заходів, скерованих на виконання виробничого плану.

За допомогою фінансового плану підприємств забезпечується поєднання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Одночасно фінансовий план використовується для контролю за ефективністю звичайної діяльності підприємств, у чому виявляється активна роль фінансів у о рганізації діяльності підприємств.

Вартісні (грошові) показники виробничого плану не механічно відбивають показники виробничої програми, а мають економічне обґрунтування. Наприклад, сума витрат виробництва на одиницю продукції у формі витрат робочої сили, сировини, матеріалів, палива і т. д. у грошовому виразі дає можливість визначити, якою мірою норми виробітку та витрат и матеріальних цінностей економічно обґрунтовані і чи забезпечують вони рентабельну роботу підприємства.

Фінансовий план впливає на показники виробничого плану, тому що в процесі його складання уточнюється загальна сума приросту нормативу власних оборотних коштів з урахуванням матеріально-технічного забезпечення та реалізації продукції. Деякі показники виробничої програми взагалі не можуть бути по дані в натуральних одиницях і мають відображатись у грошовому виразі. До таких показників належать рентабельність, оборотність оборотних коштів, економічна ефективність капітальних інвестицій і т. ін.

Для того щоб визначити обсяг фінансових ресурсів, необхідних підприємству для виконання виробничої програми, потрібно правильно передбачити всі його доходи і витрати. Також тре ба способом зіставлення доходів і витрат з’ясувати, в якій частині витрати підприємства можуть бути покриті власними доходами і яку частку потрібно залучити або на фондовому ринку, або в комерційному банку, або отримати з бюджету (державним підприємствам).

Складання фінансового плану підприємств охоплює три етапи.

Перший етап фінансового план ування починається з вивчення показників, що характеризують виконання фінансового плану підприємством у звітному році. Таку роботу провадять у другому Фінансове планування на підприємствах

9півріччі поточного року на підставі показників за перше півріччя.

Важливе значення для обґрунтованого складання плану на майбутній рік має правильна оцінка очікуваного виконання плану за доходами і витратами. Для цього аналізуються такі показники: виконання плану з прибутку від реалізації продукції, щодо здійсненої звичайної діяльності; стан оборотних коштів; виконання плану щодо капітальних та фінансових інвестиці й та ін.

Для обґрунтованого складання фінансового плану підприємство повинно своєчасно вносити в річний план підприємства необхідні коригування у зв’язку зі станом виконання плану поточного року чи зміною умов його діяльності.

Другий етап

— складання проекту фінансового плану відповідно до показників виробничого план у на майбутній рік. Після цього даний проект плану подається в орган управління майном (для державного підприємства) у відповідне міністерство.

На третьому етапі проект фінансового плану розглядається органом управління, після чого або затверджується, або відхиляється. Фінансовий план підприємства недержавної форми власності розглядає і затверджує його власник.

Велике значення має своєчасність розро блення фінансових планів. Підприємство повинне мати затверджені фінансовий і виробничий плани не пізніше ніж за два місяці до початку планового року.

Фінансові плани державних підприємств, як і їхні виробничі плани, мають бути безперервними.

Запроваджену форму фінансового плану державних підприємств з 2001 р. було дещо спрощено. Міністерство економіки та з питан ь європейської інтеграції здійснило моніторинг виконання фінансових планів, після чого внесло в них суттєві зміни, котрі полягають у такому: у фінансовий план включено статті валових доходів і витрат підприємств. Це, на жаль, ускладнило схему балансу доходів і витрат за рахунок збільшення кількості статей, що дублюють одна одну.

У фінансовий план пі дприємства внесено такі статті, як «Виручка від реалізації продукції» і «Витрати на реалізацію продукції». Також уведено додаткові статті, пов’язані з погашенням раніше отриманих довгострокових і короткострокових кредитів банку, та багато інших.

Умови ринкової економіки передбачають якісне фінансове планування на підприємствах, оскільки останні самі відповідають за всі нега тивні наслідки і прорахунки своєї діяльності.

Фінансове планування нині в Україні стримується з таких причин:

• високий рівень невизначеності на ринку, пов’язаний з

10

життя (непередбачуваність цих змін ускладнює фінансове планування);

• відсутність нормативно-правової бази у сфері внутріфірмового фінансового планування. Навіть для державних підприємств таку правову базу впроваджено лише з 2001 р., для підприємств недержавної форми власності вона має рекомендаційний характер;

• обмеженість фінансових можливостей більшості підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів, здатних виконувати складні фінансові розрахунки. Особливо це стосується малих і середніх підприємств, хоч саме там потреба у фінансовому плануванні є найгострішою, бо їхні ресурси надто обмежені, а зміни зовнішнього середовища справляють значний вплив на їхню діяльність.

Значення фінансового планування для підпр иємств полягає в такому: ? «унаочнення» розроблених цілей у формі конкретних фінансових показників; ? забезпечення фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку; ? визначення за допомогою фінансового плану життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції; ? залучення фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:

• розмір грошових коштів, що їх може отримати підприємство у своє розпорядження;

• джерела надходження коштів;

• відповідність фінансових ресурсів обсягу операційної та інвестиційної діяльності;

• частку коштів, яка має бути переказана в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;

• напрями розподілу та використання прибутку на підприємстві;

• міру забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У процесі фінансового планування використовуються різні методи, тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Найпоширенішими є такі: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.

Балансовий метод планування фінансових показників передбачає не тільки ба лансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат. Фінансове планування на підприємствах

11Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тім, що на підставі певних фінансових норм та технікоекономічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків до державних цільових фондів, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів, облікова ставка відсо тка за кредит НБУ тощо. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними (нормативи підприємства).

У разі використання розрахунково-аналітичного методу планові показники обчислюються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які служать базою для розрахунків, та враховують їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробленні варіантів плано вих розрахунків для вибору найоптимальнішого. Можуть бути використані різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• економія поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Метод економіко-математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного виразу взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економікоматематична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних засобів. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв’яз ок факторів.

Функціональний зв’язок виражається рівнянням виду: де у — відповідний показник; f (x) — функціональний зв’язок виходячи з показника х.

у = f (x), у = f (x),

Кореляційний зв’язок — це ймовірнісна залежність, яка виявляється тільки в загальному вигляді і за великої кількості спостережень. Цей зв’язок виражається рівняннями регресії різного виду. Економі ко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує

12 напрямів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

Фінансове планування можна розглядати як єдиний процес, що включає шість етапів.

Процес фінансового планування

Аналіз фінансової ситуації

1

Розроблення загальної фінансової стратегії підприємства

2

Складання поточних фінансових планів

3

Коригування, узгодження і конкретизація фінансового плану

4

Розроблення оперативних фінансових планів

5

Контролінг

6

Рис. 10.1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 2 10.3. Зміст поточного фінансового плану та порядок його складання
10.4. Зміст і значення оперативного фінансового плану
10.6. Контролінг
ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ТА БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ
11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)