Posibniki.com.ua Макроекономіка Регіонально-просторовий розвиток України 2.2. Концептуальні підходи до вивчення та аналізу регіонально-просторової організації господарства


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.2. Концептуальні підходи до вивчення та аналізу регіонально-просторової організації господарства


Економічна наука постійно збагачується новими теоретичними та практичними знаннями. Серед нових теоретичних ідей вагоме місце посідає регіонально-просторовий підхід до організації та функціонування економічної системи країни. Він акумулює в собі як теорію розміщення окремих підприємств, так і формування господарських, зокрема виробничих систем, їх територіальну організацію, взаємозв’язаність і взаємозумовленість.

Назвемо найбільш суттєві наукові підходи до аналізу регіонально-просторового розвитку та організації господарства.

1. Основним підходом до аналізу регіонально-просторового розвитку й організації господарства є системний. Він стосується інтегрального та покомпонентного аналізу речових (засобів праці), людських (людського капіталу), ресурсних (корисні копалини, земля, ліси, природні умови), загальних (наука, технологія, управління й організація) та інших факторів розвитку господарства як елементів єдиної системи з позицій взаємозв’язаності, досконалості структури та системної просторової організації. У цьому підході акумулюються риси географічного детермінізму, який надає вирішального значення в зосередженні певних видів діяльності наявним у регіонах ресурсам, а також інвайронменталізму, який за своєю сутністю виражає середовище, властивості якого можуть відігравати визначальну роль у закріпленні виробництва за територіями.

Системний підхід до оцінювання просторової організації господарства має перевагу перед іншими, оскільки оцінюється збалансованість елементів продуктивних сил і структури господарства загалом. Надання пріоритету розвитку лише окремому компоненту продуктивних сил чи одній галузі господарства в ринкових умовах може створювати загрозу стабільності, оскільки не завжди передбачуваною є кон’юнктура ринку вироблених товарів і послуг. Моногалузевість виробничих систем створює підвищену ризикованість господарювання в регіоні. Тому більш стабільною є така регіонально-просторова організація господарства, яка

ефективно поєднує спеціалізацію та комплексний розвиток, можливість гнучкої перебудови структури господарства під впливом науково-технічного прогресу, ринкової кон’юнктури, зміни соціально-економічних потреб, екологічної безпеки тощо. За такої системної організації господарства кожен елемент функціонує не ізольовано, а є компонентом єдиної системи.

Розглянемо деякі особливості практичного досвіду щодо розвитку господарства України, які є результатом його системної регіонально-просторової організації.

Значний історичний період господарська спеціалізація України та її регіонів формувалася в єдиному економічному просторі багатьох нині суверенних держав. Кожна їх економічна система була складовою та невід’ємною частиною цього простору й доповнювала його. Ефект просторової організації господарства в такому разі оцінювався з позицій єдиного господарського комплексу. Виходячи з цього, в Україні та її регіонах сформувався потужний енергетично-металургійний, машинобудівний і хімічний комплекси виробництв в Донбасі, гірничо-металургійно-машинобудівний у Придніпров’ї, морегосподарський, агропромисловий і рекреаційний на півдні України, агро- та лісопромислові комплекси в Карпатському та Поліському регіонах, профілюючі комплекси наукомісткого машинобудування з потужним агропромисловим виробництвом у Центральному та Північно-Східному регіонах України. Такий регіонально-просторовий розвиток господарства України та його спеціалізація були елементами єдиної просторової економічної системи. Однак ефективна на той період спеціалізація та економічні зв’язки в нинішніх умовах вимагають значної трансформації.

Запровадження системного підходу до вивчення просторової організації господарства розглядається в єдності з його функціонуванням. Просторова організація господарства не обов’язково пов’язується з територіальною єдністю. Сукупність зв’язків і відносин між суб’єктами господарювання, їх організаційно-правові та управлінські відносини можуть формуватися й між територіально віддаленими об’єктами. Така сукупність зв’язків формує простір спільної економічної взаємодії суб’єктів підприємництва. Провідним чинником його формування може бути єдиний механізм економічної взаємодії, який і формує відповідне спільне економічне поле діяльності. Елементами цього поля можуть бути економічні поля підприємств, фірм, компаній, концернів у різних сферах економічної діяльності. Сукупність таких полів формує єдиний економічний простір.

2. Важливим в аналізі регіонально-просторового розвитку господарства є також комплексний підхід. Сутність його полягає в отриманні нових економічних і соціальних ефектів від комплексного використання ресурсних потенціалів регіонів, їх екологічних, геостратегічних, безпекових та інших переваг. Це ґрунтується на більш досконалих засадах їх просторової організації на основі єдиних сукупних переваг. Такий підхід є одним з найістотніших, оскільки йдеться про виявлення головних мотивів і зв’язків просторової організації (розташування) об’єктів господарства, їх взаємозв’язаності та взаємозумовленості розвитку. Система таких мотивів для галузей господарства доволі різна.

Так, для добувних галузей промисловості визначальну роль в їх зосередженні відіграє природне середовище — наявність, якість, попит, економічна доцільність і територіальна локалізація природних ресурсів. Однак зосередження видів економічної діяльності (добувних та обробних виробництв) завжди здійснюється з урахуванням економічних, соціальних, екологічних та інших чинників, серед яких важливу роль відіграє функціональна взаємозв’язаність. До того ж ураховується їх пріоритетність для суспільства та бізнесу. В одних випадках таким пріоритетом може бути більш нагальна для сукупності регіонів соціальна потреба, порівняно з іншими чинниками. В інших випадках визначальним може бути чинником екологічний, пов’язаний зі зменшенням негативного впливу на природу або економічний

— максимально можливе отримання прибутку тощо. Тому, розглядаючи ефективність просторової організації господарства, мають на увазі отримання якомога більшого сукупного (інтегрального) ефекту від цієї організації на різних масштабних просторових рівнях — від локального до глобального. Серед ефектів регіонально-просторової організації господарства провідним є забезпечення інтересу бізнесу і регіону щодо відтворення продуктивних сил, їх якісних і кількісних характеристик та зростання результатів їх функціонування відповідно до потреб певного етапу суспільного розвитку. Виснаження будь-якого з елементів продуктивних сил, зменшення його ролі у відтворювальному процесі має бути завчасно передбачуваним і всебічно оціненим. Обґрунтованим повинно бути і його заміщення таким чином, щоб просторова відтворювальна система функціонувала в стійкому, збалансованому та ефективному режимі з урахуванням усіх факторів.

Таким чином, концептуальні підходи до аналізу просторового розвитку господарства

системність і комплексність

включають якісну оцінку його поелементних змін,структури та системної організації, комплексну оцінку сукупності ефектів просторових форм організації і, зокрема, тих, що стосуються наукомісткості галузей і виробництв, ресурсозбереження, загальноцивілізаційної, а не вибіркової соціалізації та екологізації господарської діяльності. Ці вихідні загальнометодологічні підходи до аналізу просторового розвитку господарства є основою для вироблення стратегії та вирішення проблем подальшого розвитку регіонів і країни загалом з урахування впливу всієї системи новітніх чинників.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.4. Критерії та показники аналізу й оцінювання регіонально-просторового розвитку господарства
Термінологічний словник
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕГІОНАЛЬНО-ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
3.2. Природно-ресурсний і соціально-економічний потенціали регіонально-просторової організації господарства
3.3. Стратегічні напрями та концептуальні пріоритети регіонально-просторового розвитку господарства
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)