Обґрунтовано необхідність побудови концепції розвитку бухгалтерського обліку в Україні, визначено основні його етапи та передумови розробки та впровадження такої концепції. Проведено аналіз існуючого стану бухгалтерського обліку з визначенням перспективної парадигми обліку та звітності.
Ключові слова: бухгалтерський облік, диференціація, реуніфікація, парадигма, звітність, концепція.
Реформування бухгалтерського обліку в Україні викликає неоднозначну оцінку фахівців, що, на думку Є. В. Мниха [1], стримує процес прогресивних змін, або надає їм спотвореної форми.
У зв’язку з цим вітчизняні вчені, зокрема Ф. Бутинець, М. Є. Мних, М. Пушкар [1, 2, 3], наголошують на необхідності розробки концепції розвитку бухгалтерського обліку в Україні.
Поряд з тим, лише М. Пушкар запропонував структуру та зміст такої концепції [3, c. 144].
Запропонований М. Пушкарем перелік питань є важливим для побудови концепції подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні, але не є вичерпаним.
Тому, питання структури та змісту цієї концепції потребують подальшого обговорення.
Виходячи з цього, метою даної статті є визначення мети та етапів розробки концепції подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні.
Концепція може бути визначена, як науково обґрунтована, схвалена урядом система поглядів на основи побудови бухгалтерського обліку в Україні та напрямки його розвитку.
Метою розробки концепції є: визначення стратегії розвитку бухгалтерського обліку; створення основи для поетапної розробки та перегляду нормативних актів; створення механізму забезпечення інформаційних потреб різних користувачів.
Розробка концепції, на наш погляд, включає такі основні етапи:
• аналіз існуючого стану бухгалтерського обліку;
• вибір перспективної парадигми;
• підготовка та обговорення тексту концепції;
• затвердження концепції.
Протягом 1999—2005 років відбулися значні зміни у системі бухгалтерського обліку в Україні щодо її гармонізації з міжнародними стандартами. Водночас реформа бухгалтерського обліку не супроводжувалась адекватними змінами в інших сферах, зокрема в статистиці, оподаткуванні, системі права, науки, освіти тощо.
Тому сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні можна визначити як симбіоз: адміністративних та ринкових концепцій; національних і міжнародних стандартів; юридичної та економічної моделі.
Українські стандарти дуже стислі за обсягом і не містять пояснювальних параграфів, які наведено в МСФЗ; українські стандарти вимагають повне розкриття інформації лише від підприємств, що оприлюднюють річну фінансову звітність.
Крім того, в одних випадках П(с)БО застосовують більш широкі вимоги, ніж МСФЗ, а в інших значно вужчі.
Наприклад, у Примітках до фінансової звітності (форма № 5) не передбачено подання інформації за попередній рік, що не відповідає п. 17 П(с)БО 1 і положенням МСБО 1.
Наслідком некомплексного і непослідовного реформування системи державного управління є обмеженість бухгалтерського обліку, яка полягає передусім в: абсолютизації грошового вимір-
ника і подвійного запису, загальноприйнятих принципах обліку, уніфікації рахунків і звітності, пріоритетності податкових правил.
Бухгалтерський облік продовжують розглядати як систему спостереження, вимірювання та реєстрації фактів господарської діяльності.
Відмінності в змісті та структурі інформації, що використовується інвесторами, податковими і статистичними органами, управлінським персоналом підприємства, зумовлюють необхідність розробки і вдосконалення специфічних методів перетворення інформації.
У такій ситуації головною практичною проблемою є забезпечення в межах однієї системи потреб користувачів, інтереси яких суттєво відрізняються.
Цілком очевидно, що це неможливо зробити лише в межах системи рахунків бухгалтерського обліку на основі існуючих принципів обліку.
Вказуючи на це, П. Друкер зазначає: «Жодне з сучасних завдань менеджменту не співпадає з загальними положеннями традиційної моделі ведення обліку» [4, c. 136].
Зокрема, навіть при абсолютно достовірних показниках фінансових звітів, вони не відображають реальну ринкову вартість підприємства, оскільки фінансова звітність сьогодні відображає лише незначну частину інтелектуального капіталу у вигляді нематеріальних активів, які визнаються такими згідно з діючими стандартами бухгалтерського обліку.
Передумовою подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні, на нашу думку є:
• перегляд теоретичних основ бухгалтерського обліку;
• диференціація вимог до фінансової звітності;
• реуніфікація обліку та звітності;
• формування сучасної парадигми обліку та звітності.
Перегляд теоретичних основ бухгалтерського обліку. Перегляд теоретичних основ бухгалтерського обліку означає перш за все перехід від позиції «єдино вірної теорії» до вивчення сучасних теорій. Це потребує перегляду «звичайних» категорій, в першу чергу предмета й метода бухгалтерського обліку. Предмет будь-якої науки або діяльності безперервно змінюється. Тому уявлення які були доречними або вірними вчора, можуть стати неактуальними сьогодні. Те саме стосується методів обліку, які в умовах сучасних інформаційних технологій стають більш різноманітними та ефективними.
Проте й сьогодні переважають погляди, згідно з якими предметом бухгалтерського обліку є господарські процеси та явища, які відображаються в бухгалтерському обліку, а його методом є система способів (прийомів) до числа яких традиційно відносять: документацію, інвентаризацію, калькуляцію, оцінку, рахунки, подвійний запис, баланс та звітність.
Предмет бухгалтерського обліку як практичної діяльності задається перш за все нормативними документами, а частково власником підприємства або уповноваженим органом (посадовою особою). Тому, в різні часи, в різних країнах та в різних підприємствах межі предмету бухгалтерського обліку можуть відрізнятися.
Оскільки предмет і мету бухгалтерського обліку, визначають люди, то його методи також встановлюють органи та особи, що регламентують ведення бухгалтерського обліку. Тому перелік елементів методу бухгалтерського обліку в кращому випадку може відображати лише частину методів, застосування яких є обов’язковим для підприємств певної країни на певному історичному етапі її розвитку згідно з відповідними нормативами (законами, інструкціями) стандартами затвердженими органом, що регламентує ведення бухгалтерського обліку.
Але поряд з цими методами підприємство може застосовувати також інші методи, виходячи з власної стратегії та тактики.
Диференціація вимог щодо фінансової звітності. Прагнення України стати членом Світової організації торгівлі (СОТ) і ЄС вимагають від неї відповідних змін у законодавстві, зокрема щодо бухгалтерського обліку та звітності.
Слід зазначити, що ВТО у документі під назвою «Дисципліни місцевого регулювання в секторі бухгалтерського обліку, затвердженому 14.12.1998 р., передбачає застосування членами ВТО міжнародного визнаних стандартів для дотримання встановлених вимог щодо скасування бар’єрів у торгових операціях. Такими міжнародно визначеними стандартами сьогодні є Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ).
Починаючи з 1 січня 2005 року, компанії, які регулюються національним правом держав-членів ЄС, зобов’язані готувати свою консолідовану звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), якщо на дату балансу, їх цінні папери, дозволені до продажу на регульованому ринку будь-якої держави-члена.
В результаті з 1 січня 2005 року в ЄС фактично діє трьохступінчатий рівень регулювання фінансової звітності (табл.).
Таблиця
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В ЄС
| Фінансова звітність |
Документ, що встановлює вимоги до фінансової звітності |
| Консолідовані фінансові звіти товариства, акції якого знаходяться на лістингу на регульованому ринку держави-члена ЄС. |
Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) |
| Річні звіти товариства, акції якого знаходяться на лістингу та фінансові звіти (консолідовані та річні) інших товариств |
МСФЗ або Директиви ЄС |
| Фінансові звіти інших видів підприємств |
Законодавство держави-члена ЄС |
Виходячи з цього, важливим питанням подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні є визначення вимог до обсягу та якості інформації, яка надається зовнішнім користувачам у вигляді фінансової звітності.
На нашу думку, всі суб’єкти господарської діяльності повинні застосовувати єдині принципи оцінки та розкриття інформації, але обсяг інформації, яка підлягає розкриттю, визначається винятково потребами користувачів.
Вимоги складання звітності згідно з МСФЗ доцільно розповсюдити лише на підприємства, які мають оприлюднювати фінансову звітність у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Форми фінансових звітів інших підприємств та обсяг інформації, що підлягає розкриттю у примітках до них слід узгодити з Директивами ЄС.
Водночас слід значно спростити вимоги до звітності малих і середніх підприємств, які не є товариствами.
Реуніфікація обліку і звітності. Для забезпечення диференціації фінансової звітності та задоволення вимог різних користувачів необхідно відмовитись від жорстких форм фінансової звітності з обов’язковими кодами рядків.
Доцільно, враховуючи досвід ЄС, зберегти лише загальну структуру фінансових звітів і мінімальні вимоги до розкриття інформації. Також слід відмовитись від жорсткої регламентації бухгалтерського обліку, передусім системи обліку витрат. Підприємство має мати право вибору базової системи калькулювання, зокрема щодо застосування в поточному обліку калькулювання змінних витрат (директ-костінгу). Інструкцію до плану рахунків
бухгалтерського обліку слід замінити методичними рекомендаціями щодо його застосування.
Сучасна парадигма обліку та звітності. Метою нової парадигми бухгалтерського обліку є формування інформаційної інфраструктури, адекватної вимогам ринкової економіки в інтересах усіх членів суспільства.
Створення такої інфраструктури є реальним з оглядом на можливості сучасних інформаційних технологій. Інтернет дозволяє формувати фінансову звітність в умовах реального часу, доповнювати її прогнозною інформацією про наміри та можливості підприємства, забезпечує доступ до такої інформації широкого кола користувачів.
Поряд з тим, необхідно перенести акцент з числової точності даних обліку на використання лінгвістичних змінних, тобто слів або речень із застосуванням природної або формальної мови. При цьому перспективною є розширена мова звітності — XBRL.
Створення сучасної інформаційної інфраструктури є історичною місією саме фахівців з обліку. Вказуючи на це П.Друкер пише: «Сьогодні революційні зміни відбуваються не в технологіях, механіці, техніці, комп’ютерних програмах чи швидкості. Революція йде не у сфері інформаційних технологій і не в адміністративній інформаційній системі, і на чолі її стоять не менеджери з інформації. Очолюють її ті, на кого інформаційна індустрія має звичку дивитися з гори до низу, — бухгалтери» [4, c. 131—132].
Для виконання цієї місії бухгалтери мають стати лідерами змін, тобто бути здатними подолати «рахівника». Від цього сьогодні фактично залежить майбутнє професії.
Висновки. Концепція подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні потребує детального аналізу існуючого стану бухгалтерського обліку та визначення перспективної парадигми обліку і звітності.
Сьогодні вже цілком зрозуміло, що традиційні погляди на бухгалтерський облік і фінансову звітність потребують перегляду з урахуванням управління, зростання ролі інтелектуального капіталу, як ключового фактору успіху у конкурентоспроможності, сучасних інформаційних технологій тощо.
Передумовою подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні є розширення його предмету і методів, диференціація вимог до фінансової звітності та реуніфікація обліку та звітності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Мних Є. В. Витоки сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік в Україні на початку ХХІ століття. Міжнародна науково-практична конференція 26—27 квітня 2001 р. Тези доповідей. — Львів, 2001.
— 487 с.
2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік в Україні: Міфологія. Частина 2. — Житомир: ЖДТУ, 2003.
— 524 с.
3. Пушкар М. С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Монографія.
— Тернопіль: Економічна думка, 1999.
— 422 с.
4. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке.: Пер. с англ.: Учеб. пос. — М.: Издательский дом ВИЛЬЯМС, 2001.
— 272 с. Стаття надійшла до редакції 15.01.2006 р. УДК 657.471 І. І. Гончар, асистент Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
