Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит КЛАСИФИКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ З МЕТОЮ ЇХ ОБЛІКУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

КЛАСИФИКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ З МЕТОЮ ЇХ ОБЛІКУ


Розглянуто діючі класифікації інвестицій, проведено їх оцінку та запропоновано критерії класифікації інвестицій у комплексному поєднанні з методологією їх облікових процесів. На основі різностороннього підходу до класифікації інвестицій запропоновано варіанти уточнення сутності інвестицій як економічної категорії.

Ключові слова: інвестиції, вкладення, витрати, реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інноваційні інвестиції, інтелектуальні інвестиції, капітал.

Сучасний стан економічного розвитку України в цілому, так і окремих суб’єктів характеризується низьким рівнем капіталізації підприємств, високим рівнем зносу основних засобів. За таких умов особливе значення набуває стимулювання росту інвестицій в основний капітал підприємств, оскільки інвестиції забезпечують механізм, що є необхідний для фінансування росту і розвитку економіки країни. Такий процес потребує особливо адекватного врегулювання інвестиційного клімату в країні.

Вирішення питань створення сприятливого інвестиційного клімату, управління інвестиційними процесами, створення надійної інвестиційної інфраструктури і законодавчого забезпечення інвестиційних процесів є неможливим без врахування реалій та тенденцій навколишнього економічного середовища, а також без аналізу процесів глобалізації світової економіки. Існуюче розмаїття визначення терміну «інвестиції» в сучасній і зарубіжній літературі в значній мірі визначається широтою суттєвих сторін цієї складної економічної категорії.

В загальному розумінні сутність інвестицій для стратегічних інвесторів можна розглядати як спосіб розміщення капіталу, що здатний забезпечити збереження або зростання і (або) отримання результативного розміру доходу.

З’ясуванню економічної сутності інвестицій, їх класифікації та значенню в економіці країни присвячені наукові дослідження як зарубіжних вчених-економістів: И. А. Бланка, А. Кульмана, Дж. Линтера, М. Марковіца, П. Массе, Р. Мертона, Я. Миркина, Я. Мосина, М. А. Пессель, Дж. Тобіна, У. Шарпа, Б. Фішера, так і вітчизняних: Н. В. Ковтун, Я. Д. Крупки, Т. В. Майорової, А. А. Пересади та ін.

Оцінюючи основний зміст даних досліджень, слід відмітити, що вони спрямовані більш на уточнення економічної сутності окремих категорій інвестиційного процесу, проте існуючі дослідження недостатньо розглядають сутність інвестиційних процесів та класифікацію інвестицій у комплексному поєднання з методологією їх облікових процесів. З метою обліку, аналізу та контролю підвищення ефективності інвестицій необхідна їх науково обґрунтована класифікація як на макро- так і на мікрорівні, що дозволяє не тільки кваліфіковано їх обліковувати, а й аналізувати рівень їх використання з різних сторін і на цій основі отримувати об’єктивну інформацію для розробки і реалізацію інвестиційної політики, що і визначає основну мету даної статті.

Оцінюючи наведені визначення «інвестицій» у законодавчих та нормативних документах, слід відмітити, що в Україні немає не тільки єдиного трактування вказаного терміну, а навіть і відсутній однозначний підхід до самого визнання інвестицій [1, 2], оскільки інвестиції досить часто інтерпретують як «витрати», «вкладення».

При такій невизначеності в трактуванні інвестицій неможливо забезпечити належне стимулювання інвесторів і стабільність нормативно-законодавчого регулювання інвестиційного процесу. Такий різносторонній підхід до основних економічних категорій неоднозначність нормативно-правових документів мають на меті доказати важливість та актуальність проблеми визначення еко-

номічної сутності інвестицій та їх класифікації і вдосконалення інвестиційного законодавства України. Окрім того, в зв’язку з наявністю та необхідністю існування податкових пільг, потрібне чітке трактування сутності інвестицій і їх класифікації. І. А. Бланк зазначає, що в економічній теорії і господарській практиці, пов’язаної з інвестиційними процесами підприємств, застосовується понад сто термінів, що характеризують різні види інвестицій. Тому дія забезпечення ефективного і цілеспрямованого керування інвестиціями підприємства необхідно насамперед систематизувати їхню термінологію [3, с. 86].

Вивчаючи різні трактування інвестицій, слід відзначити, що найбільш типова неточність багатьох визначень «інвестицій» полягає в тому, що будь-яке вкладення фінансових засобів досить часто не пов’язано з вирішенням інвестиційних цілей суб’єктів їх здійснення [3, с. 13

—15].

Враховуючи основну мету системи класифікації інвестицій в обліку, слід відмітити, що розпочинати її необхідно із уточнення визначення сутності інвестицій. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [4].

Розглядаючи таке визначення, Пересада А. А. звертає увагу на такі його недоліки: по-перше, інтелектуальні цінності, які вкладаються і використовуються підприємством у вигляді нематеріальних активів, входять також і до майнових цінностей; по-друге, матеріальні інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а й на інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відображення у зростанні суми вкладеного капіталу; по-третє, потребує уточнення об’єкт інвестиційної діяльності, який зазначений у Законі. Якщо метою інвестицій є зростання суми інвестованого капіталу, то такий капітал має вкладатися лише в об’єкти підприємницької діяльності [5, с. 10

—11].

Погоджуючись із вказаними недоліками, слід відмітити, що в наведених визначеннях поняття «інвестиції» згідно вказаного вище закону і в авторському визначенні Пересади А. А. «як вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання у майбутньому» одним із основних недоліків на нашу думку, є відсутність уточнення: в об’єкти яко-го саме суб’єкту підприємницької діяльності здійснюються вкладення. Таке уточнення, може суттєво вплинути на визначення інвестицій, а саме вкладення можуть бути в об’єкти:

• власної підприємницької діяльності;

• іншої підприємницької діяльності;

• як власної, так і іншої підприємницької діяльності.

Розглядаючи інвестиції як вкладення в об’єкти іншої підприємницької діяльності, на нашу думку одразу знімається ряд запитань стосовно економічної сутності інвестицій, що передбачає поповнення капіталу підприємства з метою забезпечення його зростання в майбутньому.

Розглядаючи сутність інвестицій як «способу використання капіталу, який повинен забезпечити збереження капіталу і отримання додаткового доходу», то будь-які витрати основної діяльності підприємства повинні розглядатися як інвестиції [6, с. 14].

Російські економісти П. Л. Віленський, В. Н. Лившиц та С. А. Смоляк, посилаючись на видання «Банковская система России» [7], визначають необхідність поділу інвестицій на: ? реальні інвестиції (real investments) — це засоби, що направлені на збільшення основних засобів і/або оборотного капіталу з метою послідуючого можливого отримання будь-яких результатів (частіше всього — доходу); ? фінансові інвестиції (financial investments )

вкладення капіталу в цінні папери підприємств сфери матеріального виробництва, а також розміщення капіталу в банківські установи; ? інтелектуальні інвестиції — вкладення капіталу у виробництво шляхом купівлі патентів, ліцензій, ноу-хау, фінансування підготовки та перепідготовки персоналу [8, с. 23—26].

Американські економісти У. Шарп, Г. Александер, Дж. Бєйлі визначають термін «фінансові інвестиції» (financial investment) як контракти, що записані на папері, такі як звичайні акції і облігації [9, с. 1].

У вітчизняній економічній літературі Ковтун Н.В. у своїй монографії обґрунтовує необхідність вказаного поділу інвестицій для забезпечення основних цілей статистичних досліджень з даної теми [10, с. 18—19].

А. А. Пересада виділяє в складі реальних інвестицій інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції. Інноваційні інвестиції — це вкладення у нововведення, а інтелектуальні інвестиції

— вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі [5, с. 14].

Наведені класифікації як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі з економічної точки зору мають певне обґрунтування, проте,на нашу думку,відсутній механізм контролю та обліку інтелектуальних інвестицій, що спрямовані на фінансування підготовки та перепідготовки персоналу. З нашої точки зору — інвестиції є економічна категорія, що повинна мати вартісну характеристику та надавати можливість проводити оцінку ефективності їх здійснення.

У наведених А. А. Пересадою визначеннях інтелектуальних і інноваційних інвестиції на нашу думку є незрозумілими критерії розмежування таких інвестицій, оскільки об’єкти інтелектуальної власності в основному розглядаються як запатентовані нововведення.

Російський економіст Е. Г. Непомнящий в своїх дослідженнях для цілей комерційної практики виділяє такі види інвестицій:

• інвестиції в основні засоби;

• інвестиції в нематеріальні активи;

• інвестиції в грошові кошти [11].

На сьогодні в економіці прийнято класифікувати інвестиції на прямі, портфельні та інші наступним чином: ? прямі інвестиції (direct investments) — інвестиції в підприємство, обсяг яких складає не менше 10 % акціонерного капіталу такого підприємства; ? портфельні інвестиції (portfolio investment) — інвестиції в цінні папери даного підприємства, обсяг яких складає менше 10 % акціонерного капіталу; ? інші інвестиції (otber investments) — інвестиції, що не пов’язані з підприємством (вкладення капіталу в державні облігації, позики тощо) [8, с. 23

—26].

На основі такого різностороннього підходу до класифікації інвестицій можна зробити висновки щодо різних підходів до визначення сутності інвестицій:

1) операції, що пов’язані зі збільшенням статутного капіталу підприємства і вкладенням в різного роду державні цінні папери;

2) вкладення в цінні папери та придбання необоротних активів (основних засобів і нематеріальних активів);

3) всі види витрат (активів, коштів), що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу.

Оцінюючи обраний у вітчизняному законодавстві другий варіант наведеної класифікації інвестицій, стає незрозумілим, чим визначено включення до інвестицій придбання цінних паперів інших підприємств (фінансові) і придбання необоротних активів (капітальні).

Розглядаючи сутність капітальних інвестицій та використовуючи економічну логіку, виникає запитання: якщо є інвестиції капітальні — як витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів [12, 13], то чому не може бути некапітальних інвестицій, як витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних оборотних активів.

Вивчаючи класифікацію інвестицій, доцільно відмітити, що з точки зору міжнародної інвестиційної позиції основним видом класифікації є розподіл інвестицій на активи та зобов’язання [14, с. 8—10].

Таблиця 1

МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЗИЦІЯ. ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ

А. Активи Б. Зобов’язання
1. Прямі інвестиції за межами країни 1.1. Акціонерний капітал і реінвестиційні доходи 1.1.1. Вимоги до іноземних філіалів 1.1.2. Зобов’язання перед іноземними філіалами 1.2. Інший капітал 1.2.1. Вимоги до іноземних філіалів 1.2.2. Зобов’язання перед іноземними філіалами 2. Портфельні інвестиції 2.1. Цінні папери, що забезпечують участь в капіталі 2.2. Боргові цінні папери 2.2.1. Облігації та інші боргові цінні папери 2.2.2. Інструменти грошового ринку 3. Похідні фінансові інструменти 4. Інші інвестиції 4.1. Комерційні кредити 4.2. Кредити і позики 4.3. Готівкові кошти та депозити 4.4. Інші активи 5. Резервні активи 5.1. Монетарне золото 5.2. СДР 5.3 Резервна позиція в МВФ 5.4. Іноземна валюта 5.4.1. Готівкова валюта та депозити 5.4.2. Цінні папери 5.4.3. Похідні фінансові інструменти (чисті) 5.5. Інші вимоги 1. Прямі інвестиції у внутрішню економіку 1.1. Акціонерний капітал і реінвестиційні доходи 1.1.1. Вимоги до іноземних філіалів 1.1.2. Зобов’язання перед іноземними філіалами 1.2. Інший капітал 1.2.1. Вимоги до іноземних філіалів 1.2.2. Зобов’язання перед іноземними філіалами 2. Портфельні інвестиції 2.1. Цінні папери, що забезпечують участь в капіталі 2.2. Боргові цінні папери 2.2.1. Облігації та інші боргові цінні папери 2.2.2. Інструменти грошового ринку 3. Похідні фінансові інструменти 4. Інші інвестиції 4.1. Комерційні кредити 4.2. Кредити і позики 4.3. Готівкові кошти та депозити 4.4. Інші активи

Поряд із таким підходом до поділу інвестицій, вважаємо за можливе в цій площині включення і ще однієї важливої і специфічної форми інвестицій, суть якої полягає в отриманні від держави податкових преференцій.

Б. Л. Луців у своїй докторській дисертації обґрунтовує, що надання державою для підприємств податкових пільг передбачає вкладення коштів держави у розвиток даного підприємства. В такому випадку, різниця (пільга) повинна бути повернута (в непрямому вигляді) відповідному бюджету даною юридичною особою через певний період [15, с. 21

—22].

Неминучість впровадження в систему бухгалтерського обліку механізму надання податкових пільг окремим підприємствам потребує як зі сторони бюджетної політики, так і зі сторони оцінки ефективності основних показників діяльності підприємства і розвитку економіки країни в цілому. На нашу думку, така інформація повинна бути структурована і наводитись наприклад, у звітності емітентів цінних паперів.

Отже, на основі наведеного різноманіття інвестицій, слід відмітити, що в Україні відсутні основні критерії визнання інвестицій з економічної точки зору, а лише наведено в директивному аспекті лише їх основні види: фінансові і капітальні.

Особливим значенням для врегулювання інвестиційних відносин є необхідність визначення наскільки є тотожними поняття «інвестиції», «вкладення» і «витрати».

Варто зауважити, що зроблені висновки в науковій літературі стосовно ототожнення понять «інвестиції» з «вкладенням» є також невиправданим [10, с. 18

—19]. Оскільки не можна трактувати всі вкладення як інвестиції, адже в економічному розумінні інвестиції повинні розглядатися як вкладення в створення або поповнення капіталу, а термін «вкладення» має багато різновидностей — від спеціальних та депозитних вкладів у банку, вкладення грошових коштів в необоротні активи, товарні запаси до купівлі цінних паперів.

Так, відповідно до МСФО 25 «Облік інвестицій» для цілей бухгалтерського обліку, інвестиція — це актив, утримуваний підприємством для приросту капіталу через розподіл доходу, для збільшення вартості капіталу або інших вигід для підприємстваінвестора, наприклад отриманих завдяки торговельним відносинам. Основні засоби, (інші, ніж інвестиційна власність), не є інвестиціями [16, с. 608]. Де інвестиційна власність — це інвестиція в землю або будівлі, які в основному не зайняті або не використовуються в операціях підприємством-інвестором чи іншим під-

приємством тієї самої групи, що й підприємство-інвестор. Відповідно до МСФО 25 «Облік інвестицій» інвестиції поділяються на поточні інвестиції, що легко реалізуються за своїм характером та призначається для утримання протягом не більше одного року і довгострокові інвестиції — інші, ніж поточні інвестиції.

В українському Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 2 «Баланс» під фінансовими інвестиціями визнано активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [17].

Згідно діючої Інструкції про застосування Плану рахунків рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів [18]. Основною метою використання поняття «капітальні інвестиції» є визначення собівартості об’єкту новостворених (придбаних) необоротних активів.

Проте навіть вказаний рахунок свідчить лише про фактичні витрати на придбання необоротних активів, і не свідчить про повне надходження необоротних активів, оскільки не включає безоплатно одержаних об’єктів, що також впливає на поповнення капіталу з метою одержання в майбутньому доходу. Оцінка капітальних інвестицій здійснюється лише на основі фактичних витрат на придбання необоротних активів. А тому, рахунок 15 «Капітальні інвестиції» це лише калькулюючий рахунок, що призначений лише для формування собівартості об’єктів необоротних активів, а не для обліку капітальних інвестицій.

Постає також і наступна проблема: чи відносяться витрати (втрати) підприємства-інвестора, що надає в безоплатне користування іншому асоційованому підприємству певних активів з метою забезпечення його ефективної діяльності, задля підвищення в майбутньому рівня одержаного доходу, у випадку раніше придбаних фінансових інвестицій на такому підприємстві. Наведені визначення сутності інвестицій у вітчизняному законодавстві і навіть в економічній літературі не дають підстав вважати це також інвестиціями, адже ці витрати направлені на забезпечення отримання доходу в майбутньому. Оскільки в існуючих визначеннях не вказано на обов’язковість не безоплатного вкладення цінностей в об’єкти підприємницької діяльності.

Вирішення такої проблеми, на нашу думку, може бути у випадку, коли інвестиції розглядатимуться як поповнення капіталу. Тому, розглядаючи сутність інвестицій на рівні макроекономіки, А. В. Мертенс відмічав, що інвестиції — це частина витрат, якаскладається з витрат на нові засоби виробництва, інвестування в житло і приріст товарних запасів, тобто інвестиції — це частина ВВП, яка не була спожита в поточному періоді, а забезпечила приріст капіталу в економіці. Робиться акцент саме на «нові» засоби на основі поповнення (приросту) капіталу [19, с. 3].

Проаналізувавши погляди різних економістів стосовно відображення названих складових інвестицій у бухгалтерському балансі, слід відмітити, що, враховуючи рівність балансу, збільшення суми активу балансу можливо лише одночасно зі збільшенням власного капіталу або різного виду інших зобов’язань (пасиву). Таке поєднання сутності капітальних (капіталоутворюючих) інвестицій зі збільшення активів одразу призводить до основного, на нашу думку, визначального щодо сутності інвестицій запитання: за рахунок яких джерел відбувається збільшення активів.

Якщо ж розглядати взаємозв’язок збільшення вартості активів зі збільшенням зобов’язань, то неоднозначним на нашу думку є твердження російських економістів П. Л. Віленського, В. Н. Лившиц і С. А. Смоляк щодо віднесення зниження заборгованості постачальникам до інвестицій, оскільки зменшення пасивів при погашенні зобов’язань на основі теорії бухгалтерського обліку передбачає і зменшення активу, що протирічить сутності інвестицій [8, с. 25—27].

Насамперед, на макроекономічному рівні в економічній літературі [3, с. 88; 5, с. 13; 20, с. 15] інвестиції поділяються на валові і чисті, де: ? валові інвестиції — це загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-виробничих запасів; ? чисті інвестиції — менші за валові на розмір амортизаційних відрахувань.

Розглядаючи сутність валових інвестицій, слід відмітити, що перша частина визначення — як «загальний обсяг інвестованих коштів за певний період» є цілком зрозумілою і прийнятною до слова «валові», проте інша частина визначення, що передбачає спрямування коштів на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-виробничих запасів,зводить нанівець всі попередні трактування сутності інвестицій. Адже:

• по-перше — слово «валові» передбачає загальну суму всіх інвестицій, тобто додавання обсягу різного виду інвестицій, а на сьогодні у вітчизняній практиці є фінансові і капітальні інвестиції. Якщо ж додати до фінансових інвестицій капітальні інвести-ції, то відбудеться дублювання одних і тих сум у загальній сумі. Це пояснюється тим, що фінансові інвестиції передбачають збільшення коштів (оборотних та необоротних засобів), а капітальні інвестиції їх використання за цільовим призначенням;

• по-друге — наведене визначення валових інвестицій передбачає приріст товарно-виробничих запасів. Адже у вітчизняному, та й у російському законодавстві придбання товарно-матеріальних цінностей не розглядається як інвестиції. Стає також невизначеним, що розуміти під приростом товарно-матеріальних запасів — чи це сам процес придбання запасів, чи це внески інвесторів товарно-матеріальними запасами;

• по-третє, до валових інвестицій не передбачено включення всіх грошових коштів та їх еквівалентів, що формують основу фінансових інвестицій.

Отже, застосування поняття «інвестиції» в економічній літературі набуло неоднозначного підходу, його однойменне використання як на макро-, так і на мікрорівні зводить до унеможливлювання їх обліку, контролю, визначення обсягу та оцінки ефективності їх використання. Тому, на нашу думку, з метою уточнення використання економічної категорії «інвестиції» доцільно розмежувати інвестиції, що призводять до поповнення або збільшення капіталу суб’єктів підприємницької діяльності, а використання коштів, що не впливає на зміну капіталу інших суб’єктів підприємництва і призводить тільки до зміни виду активів розглядати як «вкладення».

Застосовуючи такий підхід, буде цілком виправданою наведена А. А. Пересадою подальша класифікація інвестицій за регіональними аспектами, за періодом інвестування, за формами власності, за формою участі інвестора і за ступенем ризику інвестицій [5, с. 14—15].

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XI.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

3. Бланк И. А. Основы инвестиционного менеджмента. — Т.1. — К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. — 536 с.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XI.

5. Пересада А. А. Інвестування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004.

— 250 с.

6. Вы и мир инвестиций: Учеб. Пособие. — 3-е изд. испр. — М.: Вече, 2003.

— 80 с.

7. Банковская система России: В 3 т. — М.: Дека, 1995.

8. Виленский П. Л., Лившиц В.Н. и Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов: Теория и практика: Учебн. пособие. — 3-е изд., испр. и доп.– М.: Дело, 2004.

— 888 с.

9. Шарп У., Александер Г., Бєйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2004.

— ХІІ, 1028 с.

10. Ковтун Н. В. Статистичне дослідження інвестиційного процесу та інвестиційної діяльності: теорія і практика. — К.: Імекс-Лтд, 2005. — 420 с.

11. Непомнящий Е. Г. Инвестиционное проектирование: Учеб. пособие.— Таганрог: ТРТУ, 2003.

— 262 с.

12. Національний банк, Постанова «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України» від 11.12.2000 № 475.

13. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

14. Международная инвестиционная позиция: Пособие по источникам данных. — Международный Валютный Фонд. Статистический департамент. Вашингтон, округ Колумбия. — Октябрь 2002 г. (Русский перевод 2004 года). — 70 с.

15. Луців Б. Л. Кредитно-інвестиційна діяльність банків України. Дис. на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спец. 08.04.01-Фінанси, грошовий обіг і кредит. — К.: КНЕУ, 2004.

16. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000.

— 1272 с.

17. Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

18. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

19. Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекцій по современной финансовой теории. — К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997.

— XVI, 416 с.

20. Удалих О. О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 292 с. Стаття надійшла до редакції 25.01. 2006 р.

УДК 657.42 Т. А. Бондар, канд. екон. наук, доцент Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
РЕТРОСПЕКТИВНІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ
НЕКОТОРЫЕ АКТУАЛЬНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ УЧЕТА — УПРАВЛЕНЧЕСКИЙ АСПЕКТ
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОБЛІКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
ФОНДИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ: ВІД ЄДИНОГО ВІКНА РЕЄСТРАЦІЇ ДО ЄДИНОЇ СТАВКИ
ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ В ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)