виробництва. Тоді дефіцит j-того виду продукції, що випускається за період t, можна визначити зі співвідношення: а надвиробництво із співвідношення: де () tC j
Для потреб моніторингу застосовують різні типи індикаторів: прямі та непрямі, кількісні та якісні, проміжні та підсумкові, міжсекторні, індикатори процесу та його результатів.
Прямі індикатори — це ті, що застосовуються, коли зміни в об’єкті спостереження може помітити безпосередньо суб’єкт. Зазвичай це стосується короткотермінових результатів. Прямий індикатор точнішій, повнішій та більшою мірою готовий для безпосереднього застосування.
Непрямі індикатори використовують замість прямих або на доповнення до них. Їх застосовують у разі досягнення чи недосягнення результатів (тобто змін в об’єкті спостереження): не може бути зафіксоване і виміряне безпосередньо, а лише опосередковано, наприклад якість життя, організаційний розвиток тощо; може бути безпосередньо виміряне, але вартість такого вимірювання буде невиправдано високою; може бути виміряне лише із плином значного часу по завершенні спостережуваного процесу.
Застосування термінів «кількість» та якість» при визначенні індикаторів, як правило, виправдовує себе. Проте іноді неправильне застосування їх може призвести до ситуації, коли необхідні
що використовувати співвідношення (2.15), то i j H — бал за і-тим критерієм найбільш сучасного товару j-того виду. Індикатори є основою будь-якого моніторингу. Вони відіграють ключову роль при аналізі, оцінюванні та діагностиці стану об’єкта. Так, якщо йдеться про моніторинг реалізації комплексної програми (стратегії) розвитку об’єкта, то індикатори її успіху значною мірою збігатимуть з індикаторами розвитку самого об’єкта, оскільки його комплексний розвиток є цільовою установкою програми. За допомогою індикаторів здійснюють поетапний аналіз та оцінювання перебігу її виконання, визначають рівень досягнення кінцевих очікуваних результатів. Отже, важливим завданням стає відбір таких індикаторів з масиву розрізнених і, як правило, дуже великих статистичних баз даних, наявних у розпорядженні органу управління об’єктом.
На відміну від кількісних якісні індикатори (судження, оцінка, сприйняття та ставлення) — показники, що не мають кількісного виразу й можуть позначатися такими формулюваннями: наявність, відповідність, якість, міра, рівень, задоволеність, обізнаність тощо. Залежно від потреб якісними індикаторами можна описати, наприклад, ставлення до того чи іншого факту зацікавлених сторін і споживачів, рівень їхнього задоволення, здатність до прийняття рішення тощо. Іноді визначити якісні показники можна завдяки використанню кількісних індикаторів, які, коли їх скласти, можуть дати загальну якісну картину.
Проміжні індикатори встановлюють для визначення результату в певні періоди чи етапи процесу виконання програми. Тому вони фактично слугують контрольними позначками для досягнення очікуваних кінцевих результатів. Індикатори кінцевих результатів є за своєю суттю підсумковими індикаторами. Індикатори, що відбивають специфіку певної галузі чи сектору (наприклад, індикатори розвитку машинобудування), та суто технічні індикатори мають бути збалансованими шляхом доповнення їх іншими, які мають міжсекторний характер і покликані віддзеркалювати, наприклад, питання соціального розвитку, економічної безпеки, розвитку громадянського суспільства тощо.
Важливо не лише визначати, що було зроблено в перебігу реалізації програми (стратегії), а й яким чином. Це дуже важливо у тих випадках, коли програма має справу з повторюваними процесами. У результаті зосередження уваги на процесі приведе до точнішого визначення реальних проблем і потреб, досконалішої реалізації програми та стійкості її результатів.
Досягненню ефективності моніторингу сприяє відповідність системи індикаторів таким принципам: комплексність — будь-який об’єкт є цілісною системою, тому індикатори мають охоплювати всі сфери діяльності об’єкта; економічність — отримання даних має здійснюватися з мінімально можливими витратами, щоб не допустити перевищення
для індикатора дані буде важко отримати або коли отримані дані буде важко застосувати для оцінювання результату. Той факт, що зміну, яка стала результатом процесу, важко виразити в кількісних показниках, або те, що аналіз якісних показників буває непростим, не може бути причиною ігнорування таких даних. Тому для вимірювання змін, що сигналізують про рух у напряму до результату або, можливо, відхилення від цього напряму, в різних ситуаціях використовують кількісні або якісні індикатори.
Чим менше індикаторів, тим краще. Визначення змін потребує витрат часу, зусиль і коштів, іноді значних. Тому рекомендується використовувати якомога меншу кількість індикаторів. Але ці індикатори мають бути в достатній кількості для визначення глибини змін, що відбулися в результаті реалізації програми.
Готують перелік індикаторів розробники програми. Після цього індикатори перевіряють на відповідність наведеним критеріям і обирають з них ті, що найбільшою мірою задовольнятимуть потреби моніторингу.
Визначення індикаторів для використання в системі моніторингу здійснюють за такими кроками:
вартості засобів досягнення цілей над сумарними вигодами від їх виконання; системність — індикатори мають бути не тільки зіставними один з одним, а й не «перекривати» один одного в наданій інформації; інформативність — індикатори мають давати підстави не тільки для кількісної, а й якісної характеристики явища чи процесу, тому вони повинні бути як первинними, так і питомими, тобто приведеними до базових показників; достовірність — спосіб збирання та оброблення вихідної інформації має передбачати можливість перевірки точності отриманих даних; однозначність — визначення індикаторів і способи їх обчислення ґрунтуватися на єдиній методології, що збільшує їхню цінність, оскільки, по-перше, дозволяє зіставляти їх між собою, подруге, забезпечує однакове розуміння їх усіма споживачами інформації; сфокусованість — обмеженість їх множини; адекватність — можливість вимірювати прогрес щодо виконання окремих етапів і досягнення результатів програми; чутливість — індикатор має чітко реагувати на зміни, що відбуватимуться; доступність — інформація для визначення індикатора має бути доступною для збирання; надійність — дані, необхідні для індикаторів, мають бути надійними впродовж встановленого часу; зіставність — забезпечення порівнюваності індикаторів за окремі періоди; практичність — розгляд лише тих індикаторів, які будуть використані для прийняття рішення.
Останній пункт конче важливий, бо якщо індикаторів буде відібрано більше, ніж треба, знадобиться більше часу та коштів на збирання й аналіз додаткової інформації. Не варто спинятися на індикаторі лише тому, що він існує. Слід збирати лише ту інформацію, яка по-справжньому необхідна.
Отже, відібрані для використання системі моніторингу індикатори мають бути: обмеженими в кількості для задоволення інформаційних потреб моніторингу; являти собою суміш кількісних і якісних індикаторів; бути практичними щодо збирання інформації і не залежати від ставлення експертів; забезпечувати достатню кількість інформації для управління досягненням результатів програмою. ?
Контрольні запитання до розділу 2
1. Наведіть модель механізму моніторингу.
2. Які існують напрями аналізу у стратегічному моніторингу об’єкта?
3. Викладіть сутність процесу оцінювання стану об’єкта в моніторингу.
4. У чому полягають сутність, цілі і задачі діагностики в моніторингу?
5. Сформулюйте методологічні принципи діагностики в моніторингу.
6. Викладіть сутність методів стратегічної діагностики стану об’єкта.
за допомогою мозкового штурму визначається перелік індикаторів, які можна використати для моніторингу кожного результату, процесу тощо; вилучають ті індикатори, застосування яких неможливе зрізних причин, чи ті, збирання інформації для яких надто дороге; для кожного із залишених до застосування індикаторів визначають можливі джерела отримання інформації, при цьому використовують лише індикатори, для яких доступні джерела інформації; з решти індикаторів обирається достатню кількість тих, які найкраще забезпечують моніторинг процесу та результатів.
7. У чому полягає мета і сутність процесів генерування стратегій об’єкта?
8. У чому полягає мета і сутність процесів ранжування стратегій об’єкта?
9. Викладіть сутність методів діагностики ефективності стратегії об’єкта.
10. У чому полягає діагностика внутрішнього стану об’єкта?
11. Які індикатори існують у системі моніторингу?
12. За якими критеріями обирають індикатори системи моніторингу?
Література до розділу 2
1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. — М.: Экономика, 1989.
— 265 с.
2. Василенко В.А. Диагностика устойчивого развития предприятий : [монография] / Василенко В. А. — К.: Центр учебной литературы, 2006.
— 184 с.
3. Загорна Т.О. Економічна діагностика: [навч. посіб.] / Загорна Т. О. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 400 с.
4. Контролинг как инструмент управления предприятием / [Е. А. Ананькина, С. В. Данилочкин, Н. Г. Данилочкина и др.] — М.:ЮНИТИ, 2002. — 279 с.
5. Посібник з моніторингу та оцінювання програм регіонального розвитку / [Винницький Б., Лендьел М., Ратейчак Ю., Санжаровський І.]. — К.: К.І.С., 2007. — 80 с.
6. Трахтенгерц Э.А. Компьютерные методы реализации экономических и информационных управленческих решений. Методы и средства / Э. А. Трахтенгерц. — М.: РАН, ИПУ им. В.А. Трапезникова, 2009. — 383 с.
7. SWOT-аналіз — основа формування маркетингових стратегій : Навчальний посібник / За ред. Л.В.Балабанової. — К.: Знання, 2005. — 301 с.
