Пошук джерел формування та розвитку стійких конкурентних переваг підприємств є одним з центральних питань стратегічного управління підприємством у сучасних умовах господарювання. З моменту становлення стратегічного менеджменту як науки змінювався фокус дослідження з розробки стратегії підприємства на основі її трактування як сукупності видів бізнесу до розуміння стратегії як сукупності компетенцій підприємства та способів їх розвитку [41]. Змінилася природа конкуренції. Конкуренція на основі продуктів (послуг) поступилася конкуренції
40 Євдокимова Н.М. Компетенції бізнес-аналітика: потреби практики та можливості освіти / Н. М. Євдокимова, Т. І. Решетняк // Стратегія економічного розвитку України.
— 2009. — Вип. 24–25.
— С. 214–217; Востряков О.В. Завдання та досвід підготовки економістів стратегічного спрямування в умовах економіки знань / О. В. Востряков, О. М. Гребешкова // Економічний простір. — 2008. — № 17.
— С. 227–237.
41
Малыгина О. В. Формирование компетентности организации в системе управления знаниями / Автореферат дис. к.э.н. — спец. 08.00.05.
— М., 2010. — 20 с.на основі формування та розвитку організаційних здатностей. Набули розвитку концепції співконкуренції як способу підвищення конкурентоспроможності підприємств, що особливо актуально за специфіки діяльності вітчизняних підприємств.
Дослідження питань стратегічного управління підприємством присвячено низку праць таких відомих зарубіжних учених, як А. Чандлер, М. Портер, Г. Минцберг, Р. Румельт, Д. Тіс, І. Ансофф, Х. Хемел, К. Прахалад, В. Катькало, Г. Клейнер, В. Тамбовцев та ін. Серед українських науковців ваговий внесок у теорію стратегічного управління підприємством зробили З. Є. Шершньова, А. П. Наливайко, І. В. Смолін, В. Г. Герасимчук, А. П. Міщенко, М. Г. Саєнко та ін. Проблематика дослідження процесів формування та розвитку динамічних здатностей підприємства представлена в наукових працях Д. Тіса, Г. Пізано, Е. Шуена, К. Ейзенхардта, Дж. Мартіна, М. Золло і С. Вінтер, Р. Нельсона, К. Бурманна, К. Масона, І. Гуркова та ін.
Незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених питанням стратегічного управління, його сучасна концепція є недостатньо теоретично обґрунтована та методично розроблена. Зокрема, на початку ХХІ століття активного розвитку набула концепція динамічних здатностей підприємства, механізм імплементації основних положень якої в систему стратегічного управління підприємства ще очікує на своє розроблення.
Формування основ теорії стратегічного управління припадає на 60-ті роки ХХ ст., що зумовлено об’єктивним попитом на формування концептуальних знань управління компаніями в умовах їх диверсифікації, стрімким підвищенням впливу факторів зовнішнього середовища на успішну діяльність підприємств, особливо в країнах Західної Європи та США. Саме в 1950–1960-ті роки, у повоєнний період, почався бурхливий розвиток економіки, що віддзеркалювався в зміні маркетингових парадигм функціонування підприємств. Потреба в цілеспрямованій адаптації підприємств до зовнішніх умов зумовлює появу самостійного напряму менеджменту — «стратегічного менеджменту». Доволі ґрунтовно зміну парадигм теорії стратегічного управління підприємством досліджено в праці В. С. Катькало [42]. Аналіз еволюції підходів до стратегічного управління охоплює майже 40-річну історію розвитку теорії стратегічного управління. Результати досліджень підтверджують те, що предметом дослі
42
Катькало В. С. Эволюция теории стратегического управления. — 2-е изд. СанктПетербург: Высшая школа менеджмента. — изд-во СПбГУ, 2008. — 548 с.дження різних теорій стратегічного управління є аналіз факторів успішної діяльності підприємств шляхом досягнення переваг у технологічній, виробничій чи інших сферах діяльності підприємств, суперництва з конкурентами до необхідності формування стійких конкурентних переваг підприємства, що набуває особливої актуальності в умовах «економіки знань». Формування стійких конкурентних переваг підприємства є можливим завдяки наявності факторів, що є важко імітованими, спрямовані на генерування додаткової цінності в довгостроковому періоді. До них належать унікальні ресурси та компетенції підприємства, що є предметом дослідження ресурсного підходу до стратегічного управління підприємством.
У межах ресурсного підходу стійкий успіх компанії досягається за наявності в неї унікальних ресурсів та організаційних здатностей (компетенцій), які визначають конкурентні переваги підприємства. Успішні стратегії націлені на створення власних, важко імітованих іншими фірмами специфічних ресурсів, що забезпечують стійкість конкурентної переваги підприємства та компетенцій, а не на придушення суперників будь-яким способом в умовах ринкової економіки [43]. Зауважимо, що здійснення певної діяльності чи виконання зазначеного завдання потребує розвитку у фірми певної здатності (самі по собі ресурси не є продуктивними). «Тоді як ресурси є джерелом здатності фірми, здатності є основним джерелом її конкурентної переваги»[44]. Жвавий інтерес до ресурсного підходу виник після публікації статті К. Прахалада і Г. Хамела [45]. Науковці наголошували, що джерелами конкурентних переваг є не вдале позиціонування в галузі підприємства, а унікальні ключові компетенції. Для досягнення успіху потрібно бути лідерами, «конкуруючи за майбутнє». Зокрема, такі фактори, як збільшення інтенсивності конкуренції, наявність бар’єрів входу та виходу суттєво знижують можливість застосування стратегій ринкового позиціонування, оскільки галузеві фактори здійснюють незначний вплив на міжфірмові відмінності в результатах діяльності підприємств, відповідно зміщується акцент пошуку можливостей і конкурентних переваг з взаємозв’язку стратегії із зовнішнім середовищем на взаємозв’язок стратегії і внутрішнього середовища підприємства.
43
Там само.
44
Там само.
45
Прахалад К. К., Хэмел Г. Стержневые компетенции корпорации //в кн.: Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — С. 112–123.
Нині в рамках ресурсного підходу можна виокремити два основних напрями інтерпретацій ресурсної логіки конкурентних переваг — традиційну концепцію (Дж. Барні, Б. Вернерфельт, К. Коннер, С. Монтгомери, М. Петераф та ін.) і концепцію динамічних здатностей (Д. Тіс, Б. Когут, Г. Пізано). Відмінності у визначенні стійких конкурентних переваг полягають у наданні переваг на користь будь-яких ресурсів чи лише організаційних здатностей за традиційного трактування ресурсного підходу. Концепція динамічних здатностей розглядають лише ті ресурси й здатності, які не можуть бути предметом купівлі-продажу, тобто специфічні ресурси. Проте представники обох концепцій погоджуються, що здатності організації є основне пояснення відмінних економічних результатів фірми [46, с. 16]. Основні положення ресурсного підходу до стратегічного управління зводяться до таких положень:
— підприємства є неоднорідними внаслідок відмінностей в ступені контролю ресурсів (володінням унікальними ресурсами та організаційними здатностями), що забезпечують формування та розвиток стійких конкурентних переваг підприємства та здатність генерувати прибуток. Створюються механізми ізоляції [47] внаслідок чого підприємства накопичують відмінності і не здатні копіювати моделі поведінки один одного;
— відмінності у володінні унікальними ресурсами чи організаційними здатностями (відмінностями) є доволі стійкими;
— відмінності у володінні портфелями ресурсів спричиняють відмінності в економічних результатах підприємства.
Традиційний підхід ресурсної концепції передбачає механізм ефективного відбору ресурсів і не враховує таких факторів, як високий темп технологічних змін, розвиток стандартів якості, зростання очікувань клієнтів і працівників щодо автономії прийняття рішень. Відповідно до динамічного підходу ресурсної концепції відбувається ефективне розміщення ресурсів і дослідження умов і процесів, які забезпечують ресурсам генерування рент, що приносять довготривалий ефект та має на меті дослідження питань управління майбутньою конкурентоспроможністю підприємств. Зокрема, з метою подо
46
Катькало В. С. Эволюция теории стратегического управления. — 2-е изд. Санкт-Петербург: Высшая школа менеджмента. — изд-во СПбГУ, 2008.
— 548 с.
47
Рамелт Р. П. К стратегической теории фирмы / Р. П. Рамелт // Вестник С.-Петерб. ун-та. — Сер. Менеджмент. — 2006. — № 1.
— С. 83–102.
лання статичності вказаного підходу дослідники [48] вводять поняття «системної події» в межах системно-інтеграційної теорії підприємства. Особливої актуальності, на думку Б. Г. Клейнера, набуває процес «управління потоком подій». Подія розглядається як каталізатор, що «у контексті евентуального підходу означає одне: для успішної роботи підприємства всім його стейкхолдерам, як внутрішнім, так і зовнішнім, необхідні події». У такому форматі система правил інтерпретації подій є ядром корпоративної культури підприємства. Ця теорія є доповненням до теорії ресурсної бази, події розглядаються як ресурси та управлінські інструменти, що є унікальними та спеціалізованими і можуть розглядатись як фактори забезпечення стійкості конкурентних переваг підприємства. На відміну від змін, події інтерпретовані та структуровані.
Сутність концепції динамічних здатностей підприємства, яка сфокусована на забезпеченні конкурентних переваг шляхом комбінації унікальних ресурсів та компетенцій організації більш ретельно досліджено в [49].
Формування системи стратегічного управління підприємством на засадах концепції динамічних здатностей передбачає формування концептуальної моделі системи стратегічного управління підприємством (рис. 1).
Отже, видно з рисунка 1 управління підприємством на основі концепції динамічних здатностей підприємства передбачає такі етапи:
1) виявлення динамічних здатностей підприємства та ідентифікацію їх конфігурації;
2) визначення зон формування динамічних здібностей і центрів відповідальності за реалізацію певного їх набору в діяльності підприємства;
3) створення системи моніторингу (контролю) за розвитком динамічних здатностей підприємства.
48
Клейнер Г.Б. От теории предприятия к теории стратегического управления / Электронный ресурс. — Режим доступа: http://mpra.ub.uni-muenchen.de/36655/2/MPRA_paper_36655.pdf
49
Малярчук О. Г. Здатності підприємства: дискусійні аспекти застосування в сучасних реаліях бізнесу / О. Г. Малярчук // Формування ринкової економіки: зб. наук. пр. — Вип. 25. — К., 2011. — С. 81–90; Малярчук О. Г. Класифікація здатностей підприємства / О. Г. Малярчук // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів — Вип. 25.
— К., 2010.
— С. 95–101; Малярчук О. Г. Джерела формування та розвиток динамічних здатностей підприємства: теоретичний контекст/ О. Г. Малярчук // Стратегія економічного розвитку України»: Зб. наук. праць. — Вип. 30.
— К., 2012.
— С. 97–103; Гребешкова Е. Н. Динамические способности предприятия: способы выявления и отслеживания развитости / Е. Н. Гребешкова, О. Г. Малярчук / / БИЗНЕС-ИНФОРМ.
— 2013. — № 7.
— С. 321–326.
Рис. 1. Концептуальна модель формування системи стратегічного управління підприємством на засадах концепції його динамічних здатностей Ідентифікація динамічних здатностей підприємства здійснюється відповідно до стратегічних цілей його діяльності. Слід зазначити, що специфіка діяльності підприємств, умови зовнішнього середовища зумовлюють відмінності в структурі їх динамічних здатностей, що передбачає поділ елементів набору динамічних здатностей підприємств на базові та допоміжні.
Виявлення динамічних здатностей та ідентифікація їх конфігурації в діяльності підприємства дає змогу перейти до наступного етапу — визначення зон формування та центрів відповідальності за реалізацію визначеного набору динамічних здатностей
підприємства. Визначення зон формування динамічних здатностей підприємства низка авторів (А. Аакер та ін.) пропонують здійснювати за функціональним підходом, зокрема досліджуючи функціональні області, такі як дослідження та розробка, операції, маркетинг, фінанси та менеджмент. Проте необхідно враховувати міжфункціональний характер формування та розвитку динамічних здатностей підприємства. Останні імплементуються через чотири ключових організаційних процесів: інноваційна діяльність, управління знаннями та організаційне навчання, стратегічні зміни, підприємницька орієнтація. Ідентифікація центрів відповідальності передбачає виявлення управлінських здатностей персоналу в межах своїх компетенцій, що відповідають посадовим обов’язкам, які формуються в результаті ієрархії та ступеня централізації організаційної структури підприємства. Проте, «менеджерами з роботи з динамічними здатностями» можуть бути не тільки працівники управлінського рівня. Динамічний характер здатностей топ-менеджменту виявляється фактично в здатності до стратегічного управління [50]. Останнім етапом управління підприємством на засадах концепції динамічних здатностей підприємства є створення системи моніторингу (контролю) за розвитком динамічних здатностей підприємства та визначення потреби їх активізації.
На основі проведеного нами дослідження практики ідентифікації наявності динамічних здатностей підприємств маємо визнати, що базові складові динамічних здатностей підприємств є універсальними незалежно від впливу таких чинників, як рівень інтенсивності конкуренції, тип стратегічної поведінки. Спеціальний набір динамічних здатностей підприємства визначається ситуативно залежно від масштабу діяльності підприємств, конкурентного оточення та ін. [51]. Проте складові елементи набору динамічних здатностей потребують конфігурації та оновлення відповідно до змінних умов господарювання. Швидкість і гнучкість оновлення залежать від якісних характеристик складових динамічних здатностей підприємства. Зокрема, якісний аналіз чинників, що визначають розвиток фармацевтичних підприємств, свідчить, що для утримання конкурентних переваг необхідно фокусувати управлінські зусилля на формуванні та підтриманні здатностей підприємств до: ефективної інноваційної діяльності; ада
50
Малярчук О. Г. Характеристика этапов выявления и развития динамических способностей предприятия / О. Г. Малярчук // Международный научный журнал «Прогресс». — 2013.
— № 1–2.
— С. 76–79.
51
Там само.птації до швидких соціально-економічних і техніко-технологічних змін у середовищі господарювання; підтриманні високої інвестиційної привабливості та економічної безпеки.
Основоположники концепції Д. Тіс із співавторами зазначають важливість формування та розвитку динамічних здатностей підприємств, які функціонують у високотехнологічних галузях з високим рівнем інтенсивності конкуренції. Слід зазначити, що за дослідженнями сучасних науковців [52] динамічні здатності характерні для підприємств, які застосовують стратегію активного зростання в галузях з низьким рівнем інтенсивності конкуренції. За даними Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України [53] у 2012 р. спостерігається зменшення кількості підприємств, що займались інноваційною діяльністю у високотехнологічному та середньовисокотехнологічному секторах, а збільшення — у середньонизькотехнологічному та низькотехнологічному. Ураховуючи прискорення темпів суспільного розвитку та науково-технічного прогресу для традиційних галузей промисловості характерне швидке моральний зношення матеріальних активів підприємства. Такі тенденції свідчать про важливість розвитку динамічних здатностей підприємств, для яких інновації є ключовим фактором ефективної діяльності.
Узагальнюючи результати наведеного, можна констатувати, що в рамках кожного етапу розвитку теорії стратегічного управління науковці досліджували, як забезпечити успішну діяльність підприємства, шукаючи способи, методи її досягнення. Основні концепції стратегічного управління мають на меті визначити, чому в однакових умовах (технологічних, інституційних) підприємства мають відмінні економічні результати та який організаційноекономічний механізм досягнення стійких відмінностей. З позиції теорії стратегічного управління, на різних етапах розвитку переміщення спостерігається акцентів пошуку джерел досягнення конкурентних переваг із зовнішніх джерел на внутрішні. Концепція динамічних здатностей за умов урахування динамічного аспекту стратегії фірм і подальшого розвитку основних її положень може дати відповідь на основні завдання сучасної теорії стратегічного управління — як вижити та успішно функціонувати в су
52
Сарычева В. Рост фирмы на основе динамических способностей: результаты эмпирического исследования [Электронный ресурс] / В. Сарычева. — Режим доступа: www.hse.ru/data/207/616/1238/доклад.doc.
53
Аналітична довідка_Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науковотехнічної, інноваційної діяльності, трансферу технологій за 2012 рік [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.dknii.gov.ua/?q=system/files/sites/default/files/images/_08%2007%202013.pdfhttp://www.dknii.gov.ua/?q=system/files/sites/default/files/images/_08%2007%202013.pdfчасних умовах бізнесу та на основі міждисциплінарного підходу поєднує основні положення концепцій відкритих інновацій, концепції знань, еволюційної теорії підприємства та ін. Формування системи стратегічного управління підприємством на засадах концепції динамічних здатностей підприємства передбачає такі етапи, як виявлення динамічних здатностей підприємства та ідентифікацію їх конфігурації; визначення зон формування динамічних здібностей і центрів відповідальності за реалізацію певного їх набору в діяльності підприємства; створення системи моніторингу (контролю) за розвитком динамічних здатностей підприємства.
