Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий ринок Факторинг та форфейтинг


< Попередня  Змiст  Наступна >

Факторинг та форфейтинг


Особливим видом послуг кредитного характеру є переуступка боргових вимог з використанням факторингу та форфейтингу, які передбачають, що власник прав на вимогу боргу переуступає їх спеціалізованій фінансовій установі. Відповідно до Господарського кодексу України факторинг — це придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів на комісійних засадах на договірній основі. Ці послуги можуть надаватися й факторинговими компаніями.

При оформленні договору факторингу не потрібна застава і страхування, тобто всі ризики несе банк або факторингова компанія. Тому на етапі підготовки договору вони ретельно збирають відомості про ділову репутацію клієнта і його дебіторів, проводять аналіз фінансово-господарської діяльності клієнта, юридичний аналіз договорів поставки, перевірку товарності поставки. У період чинності договору факторингу факторингова компанія здійснює поточне адміністрування заборгованості.

Найпоширенішою є така класифікація видів факторингу (рис. 4.5).КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРИНГУ

За походженням суб’єктів

За механізмом участі боржника

Внутрішній

— всі суб’єкти є резидентами однієї країни

Зовнішній

— одним із суб’єктів є нерезиденти

Відкритий — з повідомленням боржника

Закритий — без повідомлення боржника

З регресом — фактор має право регресу вимог

Без регресу — фактор не має права регресу вимог

За можливістю зворотної дії

Рис. 4.5. Класифікація факторингу

Форфейтинг — це купівля боргу, вираженого в оборотному документі (переказний чи простий вексель), у кредитора на безоборотній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання про відмову від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора за неможливості отримання задоволення у боржника. Покупка оборотного зобов’язання відбувається природно, тобто зі знижкою.

Механізм форфейтинга найчастіше використовується у двох видах операцій:

• у фінансових операціях — з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань;

• в експортних операціях — для сприяння надходженню готівки експортерові, який надав кредит іноземному покупцеві.

Основними оборотними документами, що використовуються як форфейтингові інструменти, є векселі, бо операції з ними зазвичай здійснюються швидко і просто, без несподіваних ускладнень. Однак об’єктом форфейтинга можуть стати й інші види цінних паперів. Важливо, щоб ці папери були «чистими» (тобто містити тільки абстрактне зобов’язання, не прив’язане до конкретних умов угоди).

Фінансовий лізинг

Специфічним видом послуг кредитного характеру є фінансовий лізинг. Законом України «Про фінансовий лізинг» визначено, що це — вид цивільноправових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на певний термін не менше від одного року за встановлену плату (лізингові платежі). В законодавстві детерміновано низку суб’єктів лізингового договору: лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, котра в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

У Цивільному кодексі України зазначено, що лізинг — це договір, укладений двома сторонами, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) надає в користування іншій стороні (лізингоотримувачу) об’єкт лізингу на певний термін (період) за певну плату.

Фінансовий лізинг

це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендареві майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних із правом користування та володіння об’єктом лізингу. Існує також низка міжнародних нормативно-правових актів, які визначають відносини у сфері фінансового лізингу, зокрема Конвенція УНІДРА про міжнародний фінансовий лізинг, яка була підписана у травні 1988 р. для подолання перешкод щодо міжнародного фінансового лізингу обладнання та підтримки при цьому справедливої рівноваги інтересів між різними сторонами операції.

У Конвенції чітко встановлено основні риси операції фінансового лізингу:

— лізингоодержувач визначає обладнання й обирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;

— обладнання придбане лізингодавцем у зв’язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальникові, або укладений, або має бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем;

— лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.

Лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві:

— плату за користування об’єктом лізингу;

— плату за кредит;

— плату за додаткові послуги (ремонт, запчастини, страхування).

Весь час лізингової угоди лізингодавець залишається власником об’єкта лізингу й може вилучити його в разі несплати лізингового платежу.

Резюме за змістом теми

Особливе місце в суб’єктній структурі фінансового ринку належить фінансовим посередником. Саме вони забезпечують безперервність і послідовністьперетворення заощаджень на інвестиційні ресурси, рух капіталу між різними учасниками фінансового ринку.

Функціонування фінансових посередників несе для учасників фінансового ринку чимало переваг порівняно з прямою взаємодією власників заощаджень та об’єктів інвестування. Насамперед ці переваги сформовані у площині ефективного та професійного відбору об’єктів інвестування, ефекту масштабу операцій (відповідно, зниження трансакційних витрат) та ліпших можливостей диверсифікації єдиного портфеля для посередника порівняно з індивідуальними портфелями.

На фінансовому ринку діє безліч фінансових посередників, які різняться за організаційно-правовою формою, принципами функціонування, місцем та роллю в інвестиційних процесах. Поява та розвиток різноманітних фінансових інститутів є результатом їхньої багаторічної еволюції. У свою чергу, фінансове посередництво перетворилося на вагомий чинник економічного розвитку, що за своїм впливом не поступається державному сектору та іншим суб’єктам. Суттєві відмінності в діяльності фінансових інститутів та їх вплив зумовлюють використання особливих підходів з боку держави до питання їх розвитку.

Основні терміни та поняття до теми: брокер, дезінтермедіація, депозитні фінансові інститути, дилер, договірні фінансові інститути, компанія з управління активами, інвестиційні фінансові інститути, професійна діяльність на ринку цінних паперів, фінансові інститути, фінансове олю

посередництво.

Запитання для самоконтр

1. Що таке фінансове посередництво? У чому полягає значення фінансового посередництва з точки зору інших учасників фінансового ринку?

2. Розкрийте зміст дефініції «фінансові інституції» та схарактеризуйте її зв’язок з поняттям «фінансовий посередник».

3. Наведіть головні класифікаційні ознаки, що використовуються для фінансових інституцій. Які види фінансових інституцій вирізняють за вказаними ознаками?

4. У чому полягає сутність депозитних, контрактних, інвестиційних та посередницьких фінансових інституцій?

5. Що таке професійна діяльність на ринку цінних паперів? У чому полягає необхідність застосування до окремих фінансових посередників поняття «професійний учасник»?

6. Які види професійної діяльності можливі на ринку цінних паперів України?

7. Назвіть види діяльності торговців цінними паперами та розкрийте їх зміст.

8. Як ви розумієте інфраструктуру фінансового ринку? Дайте її визначення, схарактеризуйте склад.9. Назвіть професійних учасників ринку, що здійснюють діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів. Яке їх значення?

10. Хто є учасниками депозитарної системи України?

11. Які функції виконує депозитарій? У чому полягає специфіка Національного депозитарію України?

12. Хто може здійснювати депозитарну діяльність на фінансовому ринку?

13. Які учасники ринку можуть займатися реєстрацією прав власності за іменними цінними паперами?

14. Хто з учасників фінансового ринку може провадити діяльність з управління активами?

15. Які суб’єкти фінансового ринку мають право здійснювати спільне інвестування? Яким чином можна їх класифікувати та схарактеризувати?

16. У чому полягає специфіка діяльності кредитних спілок?

17. Якою є роль лізингових компаній на фінансовому ринку?

18. Розкрийте функції ломбардів як учасників фінансового ринку. Схарактеризуйте специфіку послуг ломбардів.

Тестові завдання

1. Комерційні банки можуть здійснювати такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів: а) діяльність з випуску та обігу цінних паперів; б) діяльність реєстратора; в) діяльність зберігача; г) усі відповіді правильні; д) правильні відповіді а) і б); е) правильні відповіді б) і в).

2. Існують такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів:

1) діяльність з ведення реєстру; 2) торгівля цінними паперами; 3) депозитарна діяльність; 4) державне регулювання на ринку цінних паперів; 5) розрахунково-клірингова; 6) діяльність з управління цінними паперами; 7) діяльність з організації торгівлі цінними паперами: а) усі відповіді правильні, крім 4; б) усі відповіді правильні, крім 1; в) усі відповіді правильні, крім 1, 5, 7; г) усі відповіді правильні.

3. Функціонування фінансових посередників: а) призводить до подорожчання процесу руху фінансових ресурсів в економіці; б) здешевлює процес руху фінансових ресурсів в економіці; в) не впливає на вартість процесу руху фінансових ресурсів в економіці.

4. Інститут спільного інвестування закритого типу не може бути: а) безстроковим;

б) венчурним; в) строковим; г) диверсифікованим; д) правильні відповіді а) і б).

5. До агентських фінансових інститутів відносять: а) фондові біржі; б) факторингові компанії; в) інвестиційні фонди; г) пенсійні фонди; д) немає правильних відповідей.

6. Інвестиційні фонди для здійснення спільного інвестування можуть випускати: а) інвестиційні сертифікати; б) акції; в) одночасно акції та інвестиційні сертифікати одним фондом; г) акції або інвестиційні сертифікати залежно від організаційно-правової форми фонду.

7. Недержавне пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України може надаватися виключно недержавними пенсійними фондами: а) так; б) ні.

8. Фінансовими послугами, що відповідно до законодавства України можуть надаватися різними за природою фінансовими інститутами, є: а) депозитні послуги; б) страхування життя; в) факторинг; г) управління активами; д) правильні відповіді а) — г); е) правильні відповіді а), в), г) є) правильні відповіді а) і в).

9. Кредитні спілки належать до такого виду фінансових посередників: а) контрактні; б) агентські; в) депозитні; г) інвестиційні.

10. Відповідно до законодавства України ліцензія на право здійснення депозитарної діяльності передбачає такі види: а) діяльність депозитарію; б) діяльність зберігача; в) розрахунково-клірингова діяльність; г) діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів; д) правильні відповіді а) і в); е) правильні відповіді а) — в). є) правильні відповіді а) — г).

11. За законодавством України діяльність з управління активами надається: а) виключно фінансовими установами іншим фінансовим посередникам;б) фінансовими установами іншим фінансовим посередникам та фізичним особам; в) фінансовими установами та фізичними особами іншим фінансовим посередникам; г) фінансовими установами та фізичними особами іншим фінансовим посередникам і фізичним особам;

12. До фінансових інститутів, що функціонують на ринку цінних паперів, відносять: а) торговці в ЦП; б) компанії з управління активами; в) депозитарні, розрахунково-клірингові установи; г) компанії страхування життя; д) недержавні пенсійні фонди; е) правильні відповіді а) — г); є) правильні відповіді а), б) і д).

13. Які з наведених пар фінансових посередників можуть надавати однорідні фінансові послуги: а) комерційні банки — страхові компанії ризикового страхування; б) недержавні пенсійні фонди — кредитні спілки; в) факторингові компанії — комерційні банки.

14. Компанії страхування життя є інвестиційним типом фінансових посередників: а) так; б) ні.

Тематика рефератів

1. Перспективи розвитку інфраструктури фондового ринку в Україні.

2. Основні проблеми обліку прав власності на ринку цінних паперів України.

3. Аналіз функціонування інститутів спільного інвестування в Україні.

4. Перспективи спільного інвестування на фінансовому ринку України.

5. Аналіз діяльності ІСІ в Україні.

6. Перспективи розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні.

7. Кредитні спілки та перспективи їх розвитку в Україні.

8. Іноземний банківський капітал на фінансовому ринку України.

9. Перспективи розвитку факторингу в Україні.

10. Лізинг та його розвиток на фінансовому ринку України. матеріалу

Література для поглибленого вивчення

1. Васенко В. К. Фінансове посередництво: проблеми і перспективи розвитку : монографія / В. К. Васенко, І. П. Шульга, О. М. Герасименко, Л. О. Шпак, Т. І. Осадча, Т. І. Осадчий ; Східноєвроп. ун-т економіки і менедж. — Черкаси : Вид-во ПП Чабаненко Ю.А., 2009. — 450 с.

2. Вітка Ю. В. Недержавні пенсійні фонди: особливості цивільно-правового статусу [Текст] : монографія / Ю. В. Вітка. — К. : Експрес-Поліграф, 2010. — 216 с.

3. Копилюк О. І. Банківські операції : навч. посіб. / О. І. Копилюк, О. М. Музичка.

— 2-ге вид., виправл. і доповн. — К. : Центр учбової літератури, 2012. — 535 с. — Бібліогр.: с. 486—495.

4. Леонов Д. А. Ринок фінансових послуг: парадигма євроінтеграції : монографія / Д. Леонов, С. Льовочкін, С. Хоружий ; за наук. ред. В. М. Федосова ; ДВНЗ «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана», Укр. ін-т розв. фондового ринку. — К. : УІРФР, 2008.

— 847 с.

5. Лісовий В. П. Торгівля цінними паперами : навч. посіб. / В. П. Лісовий, К. Г. Отченаш, В. В. Токар ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». — К. : КНЕУ, 2012. — 369 с.

6. Професійна діяльність на ринку цінних паперів: депозитарна діяльність : навч.-метод. посіб. / [упоряд. К. К. Бовкун, Л. М. Буянова, В. О. Іванова, О. М. Кий та ін.]. — Вид. 3-тє, переробл. та доповн. — К. : АДС УМКЦентр, 2011. — 487 с.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Теорії відсоткових ставок на фінансовому ринку
Види відсоткових ставок
5.2. Чинники, що впливають на рівень відсоткових ставок
Відсоткові ставки та інвестиційна політика
5.4. Розрахунок відсоткових ставок
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)