Кожна людина — унікальне створіння зі своїми слабкими і сильними рисами, якими необхідно вміло користуватися. Знаючи деякі закономірності формування іміджу, можна говорити про те, які технології потрібно освоїти, щоб створити власний успішний і гідний імідж. А опанувавши закономірностями формування іміджу, можна говорити про те, які мінітехнології повинен освоїти кожен працівник, щоб створити свій позитивний представницький образ. Існує кілька технологій створення іміджу. Це, наприклад, технології створення іміджу для початківців і для збагачених власним досвідом. У спеціальній літературі описано безліч відповідних технологій.
Створення іміджу — це послідовне виконання шести міні-технологій, до яких належать такі.
1. Підтвердження стартових умов освоєння технології.
2. Вибудовування зовнішності.
3. Комунікативна механіка.
4. Флюїдне випромінювання.
5. Удосконалювання риторичних прийомів.
6. Зведення всіх міні-технологій в одне ціле.
Наприклад, відома іміджмейкер Л. Браун вибудовує свою технологію створення іміджу на ролі ЗМІ, пропонуючи під час формування іміджу покласти в основу такі фактори:
— зовнішній вигляд;
— голос;
— публічні виступи;
— спілкування із представниками преси;
— поведінка перед телеекраном;
— підтримка постійного гарного зовнішнього вигляду.
Програма формування іміджу умовно поділяється на п’ять етапів.
1. «Вивчи себе». Перш ніж створювати імідж, треба об’єктивно оцінити власні зовнішні дані.
2. «Визнач колірну гаму іміджу».
3. «Психологічний портрет — у зовнішньому вигляді». Слід враховувати характер, темперамент, внутрішній світ особистості. Як приклад брати імідж сестер-близнят, що мають однакову зовнішність, але характери у них будуть цілком різні.
1
Флюїд — «психічний струм», що його висилає людина.
4. «Налаштуй представницький образ відповідно до тієї соціальної ролі, яку обираєш». Будь-яка вибрана роль вимагає відповідного антуражу і «сценічного костюма». Майже всім нам доводиться ставати час від часу власними костюмерами, граючи у «П’єсі свого життя».
5. «Створи собі зачіску і підбери макіяж». Свою зовнішність можна (і потрібно!) успішно змінювати.
На основі досвіду відомих іміджмейкерів можна запропонувати процес під назвою Технологія формування іміджу.
Етап 1. Визначення стартових умов — завдань, підготовленості людини. Можна запропонувати опитувальник, за допомогою якого встановлюють те, над чим людині варто попрацювати, щоб сформувати власний привабливий імідж.
Етап 2. Створення зовнішності (підбір одягу, макіяжу, зачіски, жестів, ходи, міміки).
Етап 3. Відпрацювання комунікативної механіки. На цьому етапі необхідно удосконалюватися в риториці — підготовка до публічних виступів, ведення переговорів і бесід.
Етап 4. Оволодіння ефективною поведінкової технікою (вдосконалення культури поведінки, мистецтва складати хороше враження про себе, вивчення тактики дій у конфліктних ситуаціях).
Етап 5. Вивчення законів ортобіозу — здорового способу життя, неможливого без раціонального харчування, систематичних занять спортом, освоєння методів зняття нервового напруження і розслаблення.
Етап 6. Удосконалення професіоналізму (самоосвіта, участь у семінарах і т. д.).
Вважається, що люди справляють про нас враження, яке залишається у підсвідомості в перші п’ять-сім секунд знайомства, іншими словами — вбраного вітають, розумного проводжають. Сьогодні «одяг» означає і верхнє вбрання, і накладений на обличчя косметичний грим, і манеру ходити, і уміння виражати думки та почуття, створювати образи за допомогою рухів рук, обличчя, і рух тіла, який супроводжує людську мову або замінює її.
Так, стриманість у стилі одягу дозволяє колегам, клієнтам бачити саме вас, а не те, що на вас вдягнено. У такий спосіб можна ненав’язливо підкреслити свою індивідуальність. Якщо ви впевнені в тому, що ваш зовнішній вигляд працює на вас і відповідає вашому представницькому образу, отже, забудьте про нього, а зосередьтесь тільки на своїй роботі. «Акуратний, зі смаком вдягнений, підтягнутий!» — так повинні говорити про працівника. Зовнішність такої людини свідчить про його повагу до людей, що його оточують. Одяг має бути бездоганно охайним: неакуратність, брудний вигляд, недбалість завжди викликає неприємне відчуття у сторонніх і сприймається як неповага.
По тому, як людина стоїть, ходить, тримає руки і ноги також судять про його повагу чи зневагу до оточення. Вибираючи позу, необхідно пам’ятати, що вона має бути коректною, природною і гармоніювати з обстановкою. Поза — частина тієї мови, якою ми так виразно говоримо і без слів. Так, професор Р. Бердвістел виявив, що вербальний компонент розмови займає 35 %, а невербальний — 65 %.
Проведене дослідження залежності жестів від соціального чи службового становища особистості довело, що людина, перебуваючи на вершині службових сходів, у розмові більше використовує слова, тоді як менш освічені більше покладаються на жести. Отже, чим вище соціальний стан людини, тоді менше вона жестикулює. Імідж формують не тільки манери і пози, але й обличчя. Сучасні дослідження головного мозку з усією очевидністю доводять, що риси характеру людини тісно пов’язані з його фізичною будовою і найкраще виражені в обличчі. Фізичні риси, які характеризують способи словесного мовлення 2 , в основному зосереджені в зоні навколо рота; риси, пов’язані з логічними і оцінними здібностями, — в зоні очей.
Одна з найважливіших складових іміджу — міміка, або виразні рухи м’язів обличчя, що виражають внутрішній душевний стан людини. У міміці ключову функцію виконує вираз очей. Тому ваш погляд повинен якомога частіше (протягом 60–70 % часу спілкування) зустрічатися з поглядом співрозмовника. Ведучи розмову, уявіть, наприклад, що на лобі співрозмовника розташований трикутник. Ваш погляд, спрямований на цей трикутник, буде сприйматися як дуже серйозний, і співрозмовник відчує, що ви налаштовані по-діловому.
Зіниці «розповідають» про вашу реакцію на почуте. Коли людина радісно збуджена, її зіниці розширюються (вчетверо), і навпаки, коли роздратована чи похмурого настрою — райдужна оболонка ока звужується.
1
Антураж — навколишні умови, обстановка; середовище, оточення.
2
Мовлення — спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність.
Мова — здатність людини говорити, висловлювати свої думки.
У міміці важливі губи. Розтягнуті у посмішці — показник радості і приязні; щільно стислі
— замкнутості; вигнуті (дугоподібної форми) — сумніву або сарказму; опущені куточки рота
— свідчення того, що людина засмучена. Посмішка — це «половина чарівності». Нас оцінюють за виразом обличчя: якщо м’язи його не напружені, а губи увесь час готові скластися в усмішку, нас відразу зараховують до числа симпатичних людей.
Одяг, міміка, жести, хода дуже багато чого передають безпосередньо у підсвідомість співрозмовника незалежно від його бажання, тобто візуальний вплив іміджу відбувається як подвійний виклик — на рівні свідомості і підсвідомості.
Варто пригадати вислів Наполеона Бонапарта: «Хто не вміє говорити, той кар’єри не зробить». Отже, потрібен інтенсивний комунікативний тренінг. Від вибору правильного слова залежить сила його впливу. Тут можуть бути корисними такі рекомендації:
— вживайте переважно слова, що підкреслюють вашу надійність і сумлінність;
— використовуйте у ваших висловлюваннях активні дієслова і уникайте вживання пасивних іменників.
Найпотужнішим фактором впливу є оволодіння ораторським мистецтвом.
Зрозуміло, що не кожен співробітник може бути видатним промовцем, однак під час спілкування слід дотримуватися кількох правил виступу перед присутніми, а саме:
• найважливіші для вас слова підкреслювати голосом і жестами;
• змінювати тон: раптове зниження або підвищення добре виділяє слово чи фразу;
• змінювати темп мовлення, що додає промові виразності;
• робити паузу до і після виголошення важливих думок.
Треба навчитися використовувати особливі риторичні прийоми: ефект першої фрази — перший вислів має одразу привертати до увагу аудиторії); ефект аргументів — промова повинна бути обґрунтованою, переконливою, логічною, спонукати до роздумів; ефект інтонації і паузи — інтонації і паузи викликають у слухачів асоціації та спонукають їх вносити свої пропозиції; ефект художньої виразності — грамотна побудова речень, правильні наголоси у словах, використання художніх засобів мови (метафор, гіпербол, порівнянь та ін.); ефект релаксації — успіху досягне той, хто вміє вчасно сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту, покепкувати, зробити влучне, гостре або смішне зауваження, адже гумор створює природну паузу, зближує і налаштовує на доброзичливий лад; ефект розподілу — заздалегідь продуманий план розподілу в мовленні нових думок і аргументів, періодичне наголошення на висловлених важливих положеннях — це один із дієвих риторичних прийомів.
Також варто знати і типові помилки, яких припускаються ті, хто промовляє перед аудиторією:
• побудова надто довгих речень;
• використання складних за будовою слів (але не бажано вживати й лише короткі слова);
• введення в мовлення безособових речень (краще більше використовувати виразноособисті займенники);
• часте використання безособових дієслів (замість «Пропонується зайняти місця» краще сказати «Пропоную вам зайняти місця»);
• нерішучість промовця (враження, що немає рішучості, сміливості, твердості створюється у слухачів, коли промовець часто вдається до мовних конструкцій умовному способу);
• надмірна ввічливість (краще уникати фраз на кшталт «Дозвольте привернути вашу увагу»);
• зловживання неологізмами і сленгових, модних, слів і фраз;
• зловживання беззаперечними твердженнями (якщо часто вдаватися до таких форм, то у виступі буде багато вразливих місць — варто спробувати частіше висловлювати свої думки у формі запитань);
• використання тільки закритих запитань (якщо потрібно активізувати увагу слухачів, не слід використовувати лише односкладові питання);
• надто швидка, без пауз промова (чим більше слухачів, тим повільніше слід говорити);
• відсутність зорового контакту з аудиторією (якщо вас про щось запитують, чи не відводите очі, щоб краще зосередитися).
Оволодіння прийомами ділового спілкування забезпечує найбільший успіх. В першу чергу це стосується вміння створити сприятливий психологічний клімат, справляти гарне враження про себе й обирати доречну лінію поведінки.
Важливо звернутися до співрозмовника по імені й якомога більш невимушено, даючи зрозуміти, що його ім’я для вас означає багато: відомо, що слухача часто більше цікавить він сам, ніж його оточення.
Довірчому взаєморозумінню позитивно сприяє дотримання деяких правил: ? скорочувати фізичну і соціальну дистанцію; вітати співрозмовника усмішкою, доброзичливим поглядом і міцним рукостисканням; ? постійно висловлювати бажання зрозуміти співрозмовника; ? відразу ж показувати, що ви оцінили ділові якості співрозмовника, висловити зацікавленість у продовженні ваших взаємин; ? виражати власні почуття, враховуючи емоційний стан співрозмовника; ? триматися впевнено, спокійно і прихильно, але без зайвих поступок; ? підтримувати співрозмовника емоційно (легкими кивками, співчутливим виразом обличчя показати, що уважно слухаєте).
Важливе значення має навчання особового ортобіозу, тобто підтримка у гарному стані фізичного, психічного і морального здоров’я.
У життєрадісної людини завжди більше шансів набути імідж привабливої особи, яка випромінює чарівність і доброзичливість.
Здоров’я людини впливає не тільки на її самопочуття, працездатність, але й на настрій і зовнішній вигляд. Не слід забувати і про потужність впливу краси, вроди, привабливої зовнішності. Величезну роль у підтриманні гарної фізичної форми, крім занять спортом, відіграє і правильне харчування — різноманітне і регулярне, з урахуванням вікових, професійних, національних, кліматичних, сезонних особливостей.
Правильно харчуватися — значить дотримуватись елементарних гігієнічних правил приготування, обробки і збереження харчових продуктів, стежити за їх свіжістю, тримати в чистоті посуд і т. п. Крім того, правильно харчуватися — це тримати нормальну здорову вагу тіла, відповідно до віку і росту. Взяти за правило поради спеціалістів — не худнути у молодості, не гладшати у зрілому і літньому віці.
Для працівника важливо і його психічне здоров’я. Недарма ж з’явилася в народі приказка: «Усі хвороби — від нервів». Тому на цій стадії самовдосконалення треба оволодіти методами самозаспокоєння (раціоналізації, візуалізації та релаксації).
Отже, ми розглянули всі технології створення іміджу. Безумовно, набір їх може змінюватися, а зміст — доповнюватися, запропонований — можна розширити введенням додаткових технологій: спілкування з представниками преси, тренінгів особистісного зростання, правил виступів перед аудиторією, на телебаченні і радіо та ін.
Таким чином, безперечно, що імідж відіграє важливу роль у діяльності компанії, будучи як позитивним, так і негативним. Над створенням представницького образу можуть активно працювати спеціалісти, а може імідж формуватися самостійно, без сторонньої допомоги, стихійно. Однак безсумнівним залишається твердження, що імідж має потужний вплив на подальшу долю будь-якої компанії, організації чи людини. Адже від того, якої думки про вас громадськість, залежить і ваша конкурентоспроможність.
Висновки. Реалії сьогодення підтверджують, що недостатньо лише бути порядним бізнесменом або успішною організацією, потрібно бути — найкращим, щоб працювати й якомога довше бути прибутковою компанією і не потонути в бурхливому вирі ринкових відносин. Адже з швидким розвитком суспільства, швидкими темпами збільшується і кількість і товарів, і послуг. Стає набагато важче виділитись із загального масиву і затриматись в полі зору громадськості, бути цікавим для неї. Ось і з’являється потреба в новітніх засобах впливу на свідомість — а саме в іміджі.
Ми розглянули поняття «імідж», різноманітні його джерела і трактування, історичні дані початку роботи над формуванням іміджу — з чого все розпочалося, розглянули й деталі іміджу — з чого складається, чи на чому основується. Слід пам’ятати, що добре продуманий і досконало реалізований план із формування іміджу стовідсотково виправдовує кожну вкладену в нього грошову одиницю.
Однак і не слід забувати, що ніякі гроші, вкладені в формування представницького образу, не врятують ані компанію, ані бізнесмена, що надають неякісні послуги чи пропонують неякісні товари. Отже, в умовах жорсткої конкуренції потрібно притримуватись і відповідного рівня якості, щоб залишатися на плаву.
Завдання для контролю знань
Запитання
1. Чому у вітчизняній науці вживається іншомовний термін «імідж», а не його дослівний переклад «образ»?
2. Чи може якась особа чи організація не мати власного іміджу?
3. Яка роль іміджу у сприйнятті людини?
4. Який тип іміджу ви обрали б для себе?
5. Назвіть основні складові корпоративного іміджу. Яку роль відіграють зв’язки з громадськістю в їх формуванні та функціонуванні?
6. У чому полягає сутність фірмового стилю?
7. Розкрийте роль засобів масової інформації у формуванні корпоративного іміджу.
8. Як особистий імідж керівника (лідера) впливає на формування корпоративного іміджу.
9. Назвіть форми і методи просування і використання корпоративного іміджу у зв’язках з громадськістю.
10. Дайте власне визначення іміджу.
11. Наведіть приклади успішного іміджу провідних організацій та політиків.
12. Проаналізуйте кожну складову корпоративного іміджу будь-якої організації на ваш вибір.
Теми рефератів
1. Імідж України: реалії та перспективи.
2. Імідж сучасного українського політика.
3. Технології створення іміджу.
4. Підходи до розуміння іміджу.
5. Імідж організації як чинник інформаційних процесів.
6. Імідж підприємства та перспективи його розвитку.
7. Корпоративний імідж як запорука успіху сучасної організації.
8. Принципи, покладені в основу створення іміджу.
9. Іміджмейкерство і його історичні відповідники на різних етапах суспільного розвитку.
10. Інформаційний дизайн, його місце і роль у зв’язках із громадськістю.
11. Архітектурній дизайн і його роль у формуванні корпоративного іміджу.
12. Оформлювальний дизайн і його складові.
13. Зовнішній вигляд, стиль поведінки, особиста культура працівників та їхній вплив на імідж корпорації (фірми).
14. Стиль управління і його роль у забезпеченні ефективних зв’язків із громадськістю.
15. Стиль взаємовідносин як важливий елемент корпоративного іміджу.
Література
1. Амелин В. Н. Технология избирательной кампании / Амелин В. Н., Устименко С. В. — М. : Союз, 1993.
2. Браун Л. И. Имидж — путь к успеху / Браун Л. И. — СПБ.,1996.
3. Джеймс Дж. Эффективный самомаркетинг. Искусство создания положительного образа / Джеймс Дж. — М., 1998.
4. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков. — М., 1994.
5. Королько В.Г. Зв’язки з громадськістю. Наукові основи, методика, практика : [підручник для студ. вищ. навч. закладів] / Королько В.Г., Некрасова О. — 3-тє вид., доповн. і перероб. — К. : Києво-Могилянська академія, 2009.
6. Політологія. Навчально-методичний комплекс : підручник. — К. : ЦУЛ, 2004.
7. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Почепцов Г. Г. — 2-е изд. — М. : Рефл-бук; К. : Ваклер, 2001.
8. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер / Почепцов Г. Г. — К., 1999.
9. Радунски П. Ведение избирательной кампании — форма политической коммуникации. Политические партии в условиях демократии / Радунски П. — Санкт Аугустин : Фонд Конрада Аденауэра, 1995.
10. Шепель В.М. Имиджелогия. Секреты личного обаяния / Шепель В.М. — М., 1994.
