ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ (УПРАВЛІНСЬКИЙ) ОБЛІК (КОНТРОЛІНГ) В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ (загальна методологія)

ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ

9.1.Сутнісна характеристика внутрішньогосподарського обліку

Внутрішньогосподарський облік (так званий управлінський, виробничий контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це продовження, точніше подальше поглиблення, деталізація, даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат і доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується суто для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгалтерська інформація власника.

Побудова бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку базується на даних фінансового обліку, тобто вихідними для внутрішньогосподарського обліку є дані фінансового обліку. Завдання внутрішньогосподарського обліку — за допомогою деталізації та предметно-цільової конкретизації розкрити відповідність або невідповідність затрат бізнесплановим показникам. У разі відхилення визначити, хто був

ініціатором економії або винуватцем перевитрат. А це означає, що в орбіту внутрішньогосподарського обліку потрібно залучати дані (показники) бізнес-плану, тобто необлікову планову, нормативну інформацію.

У побудові внутрішньогосподарського обліку застосовується й різна технологічна, маркетингова та інша інформація, яка може впливати на оптимізацію управлінських рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового прибутку або зменшення збитків.

А це означає, що поняття «внутрішньогосподарський облік» значно ширше за просто бухгалтерський облік. Недарма в різних країнах світу такий облік, залежно від того, як він формувався, називають по-різному: управлінським — в англо-американській системі, виробничим — у французькій системі чи контролінгом — у німецькій.

Між внутрішньогосподарським (в) і фінансовим (ф) бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед це:

1) єдина система первинного обліку;

2) єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;

3) єдине професійне середовище та ін.

Разом із тим між ними є дуже багато розбіжностей. Це стосується таких характеристик, як:

1) користувачі: зовнішні (ф), внутрішні (в);

2) обов’язковість ведення: обов’язковий (ф), необов’язковий (в);

3) звітність: повна фінансова звітність (ф), короткотермінова сегментна звітність (в);

4) залежність від внутрішньої побудови діяльності: не залежить (ф), залежить (в);

5) свобода вибору ведення обліку: відповідно до законодавства (ф), вільний вибір (в);

6) відображення часу: сувора фінансова історія підприємства (ф), акцентування на майбутнє (в);

7) критерій точності: абсолютна точність (ф), можливі відхилення (в);

8) базисна структура: теорія двоїстості: актив = пасиву (ф), облік за центрами відповідальності (в).

Визначення спільностей та розбіжностей між бухгалтерським фінансовим і внутрішньогосподарським обліком дає підставу констатувати: попри єдність принципів побудови та документування внутрішньогосподарський облік будується цілком автономно. Ця автономність настільки велика, а індивідуальність настільки жорстка, що, приміром, на двох підприємствах, які

випускають одну й ту саму продукцію, але за різними технологіями, побудова внутрішньогосподарського обліку різна. Наведемо найпростіший приклад. Два хлібозаводи: перший має дешеву (перервну) технологію тістоприготування, а другий — устаткування для безперервного тістоприготування. На цих заводах будуть дві різні системи внутрішньогосподарського обліку, бо контроль затрат за єдиною системою неможливий.

Це вимагає визначити фактори побудови внутрішньогосподарського обліку затрат і доходів.