Posibniki.com.ua Менеджмент Організація праці менеджера АВТОРИТЕТ І КАР’ЄРА МЕНЕДЖЕРА


< Попередня  Змiст  Наступна >

АВТОРИТЕТ І КАР’ЄРА МЕНЕДЖЕРА


17.1. Імідж і авторитет менеджера

Англійське слово «імідж» увійшло в наш лексикон одночасно з такими словами, як «менеджмент», «маркетинг» та багатьма іншими, які притаманні ринковій економіці.

В англійській мові слово «імідж» вживається у кількох значеннях: образ, зображення, відбиток у дзеркалі, статуя, ідол, подібність, ікона та ін. В Україні це слово тепер широко вживається у різ них сферах життєдіяльності людини, щоправда, не завжди доречно. Словники теж тлумачать його дещо порізному. «Імідж — це образ якоїсь особи, предмета або явища, створюваний навмисне з метою спрямованого психологічного впливу» [7, с. 229]. «Імідж — уявлення про людину, що формується на основі її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків і т. п., св ідомо створюване самою людиною, засобами масової інформації з метою справляння емоційно-психологічного впливу на глядачів, слухачів, виборців» [50, с. 267].

Подібні трактування можна зустріти й в інших словниках. З них випливає, що імідж людини — це своєрідний продукт самореклами як засіб показати оточенню себе з кращого боку, щоб сподобатися глядачам, слухачам та виборцям. У такій інтерпрета ції імідж виглядає засобом артистів, політиків, який використовується, щоб привернути до себе увагу багатьох людей під час нетривалих зустрічей.

Деякі автори ширше розуміють сутність іміджу людини. В. Зусин визначає його таким чином: «Імідж ділової людини характеризують його зовнішній вигляд (від одягу до аксесуарів), осанка і хода, ку льтура мови, ввічливість, пунктуальність» [20, с.102].

Визначаючи імідж ділової людини, В. Зусин поряд з ознаками зовнішності додає такі важливі складові, як культура мови, ввічливість і пунктуальність. Це якості, які свідчать про рівень освіти, культури та відповідальності. Однак у наступному абзаці він ці важливі доповнення до тлумачення іміджу ділової людини перекреслює лаконічним реченням: «Але визначальним чинником є одяг».

Відомий пс ихолог В. Шепель, віддаючи належне значенню для іміджу візуальної привабливості, усе ж іде далі. «Щоб бути привабливою особистістю, зовнішньої виразності недостатньо.

Вона — бажаний компонент іміджу, але не вирішальний, як це багатьом здається. Пріоритетними слід визнати вихованість, ерудицію, професіоналізм. Це ті три кити, на яких надійно тримається імідж конкретної особистості» [64, с. 142—14

3].

Під таким кутом зору можна і треба розглядати імідж менеджера. А якщо мати на увазі лінійних керівників промислового підприємства, то для їхнього іміджу, коли вони багато часу проводять безпосередньо у виробничих цехах з їх шумом, пилом, загазованістю повітря тощо, ходять переважно у повсякденному (робочому) одязі, одягають каску, то тут про одя г та якісь аксесуари не варто й згадувати. Головне для іміджу менеджера, як висловився генеральний директор Ново

Краматорського машинобудівного заводу В.А. Панков, це — порядність, професіоналізм і патріотизм.

Стосовно керівників мову треба вести не про імідж як щось показне, штучно створюване для зовнішнього ефекту, а про авторитет. Керівникові варто турбуватися про власний авторитет для того, щоб приверта ти до себе людей, викликати у них довіру і віру у високий професіоналізм керівника, його чесність, порядність, справедливість.

Без цього неможливо створити в колективі позитивний соціально-психологічний клімат, даремно очікувати від працівників високопродуктивної та якісної роботи. Високий авторитет керівника можна розцінювати і як своєрідний мотиваційний чин ник. Недарма іноді кажуть: «з нашим шефом легко і приємно працювати», або, навпаки: «це нестерпна людина, мені не хочеться йти на роботу».

Авторитет — це загальновизнаний вплив особистості, заснований на знаннях, моральних якостях, досвіді, компетентності, професіоналізмі у широкому сенсі цього слова.

Недосвідчений молодий керівник, який недостатньо озброєний знаннями психології управління, ризикує стати на

хибний шлях надбання серед робітників несправжнього, удаваного авторитету.

Штучні методи набуття авторитету не ведуть ні до успіху, ні до позитивного впливу на підлеглих. Такі методи сприяють лише формуванню псевдоавторитету, який може мати різні форми прояву [61, с. 104—105].

Авторитет доброти. Походить від неправильного розуміння сутності чуйного ставлення до підлеглих і характеризується низькою вимогливістю керівника. Наслі дком такої поведінки керівника є занижені завдання, які псують добрих працівників, послаблення волі, відсутність у підлеглих перспектив зростання, дезорганізація.

Авторитет відстані. Керівник вважає, що його вплив на підлеглих зростатиме, якщо він їх буде рідше бачити. Поводитиметься офіційно, не наближатиме до себе.

Авторитет підкупу. Виявляється у тих випадках, коли керівник чи нить за правилом: «Я тобі обіцяю щось, якщо ти виконаєш оце». Таким чином, у разі наявності «авторитету підкупу» принцип винагороди втрачає будь-який сенс: заохочення працівників залежить повною мірою від примх керівника.

Авторитет резонерства наявний у керівника, який набридає підлеглим численними повчаннями, одноманітними та беззмістовними настановами.

Авторитет педантизму. Означає схильність керівника до дріб’язкової опіки, надмір но жорсткої регламентації таких елементів роботи підлеглих, що прямого зв’язку з результатами діяльності не мають.

Авторитет чванства. Ґрунтується на надмірній чванливості, коли керівник упевнений, що свого часу заслужений авторитет підніс його на недосяжну висоту.

Авторитет придушування являє собою найстрашнішу форму авторитету. Це безперервні погрози з бок у керівника стосовно застосування влади з метою створення та підтримання атмосфери страху серед підлеглих.

Розрізняють авторитет офіційний, що визначається посадовим статусом керівника, і реальний. Коли підлеглі визнають керівника лише як формального лідера, у такому разі доречно говорити про наявність офіційного авторитету. Якщо керівника визнають як формального і неформального лідера, то йд еться про авторитет реальний.

Наявність такого авторитету дозволяє успішно розв’язувати багато проблем, пов’язаних з управлінням, уникати формалізму, запобігти виникненню конфліктів. Однак авторитет потрібно постійно підкріплювати, розширювати і поглиблювати.

Особистісні якості керівника — мотиви діяльності, психологічні та етичні властивості — також впливають на авторитет, який називають харизматичним авторитетом [54, с.

41].

До рішень авторитетного і неавторитетного менеджера підлеглі ставляться по-різно му. У першому випадку розпорядження сприймається без внутрішнього спротиву, з готовністю і виконується без додаткового адміністративного тиску.

Розпорядження неавторитетного керівника можуть викликати у підлеглих складні внутрішні переживання, а недовіра до такої людини обертається недовірою до її рішень.

Турбота про авторитет керівника — це не лише його особиста справа, це важл иве завдання вищого керівництва кожної організації. З керівника беруть приклад сумлінного ставлення до праці, організованості, чесності, скромності. Авторитет є важливим чинником, що полегшує управлінські процеси, підвищує ефективність керівництва [21, с. 238].


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
17.3. Програмування ефективної діяльності і кар’єри менеджера
16.3. Періодичне комплексне оцінювання праці менеджерів
16.2. Поточне і регулярне оцінювання праці менеджерів
ОЦІНЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА 16.1. Значення оцінювання праці менеджера
15.3. Взаємодія секретаря і керівника
15.2. Вимоги до підготовки, ділових та особистісних якостей секретаря керівника
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)