Діяльність підприємства являє собою складну систему, яка спрямована на підтримку, а частіше — на підвищення свого економічного потенціалу. Забезпечити чітку роботу системи дозволяє грамотне управління, котре використовує певний інструмент для прийняття управлінських рішень. Процес управління відрізняється багатоскладністю функцій і елементів. Система управління виконує такі функції, як планування, організація, регулювання, стимулювання і контроль. Виконання цих функцій здійснюється через прийняття управлінських рішень, які повинні бути своєчасними й обґрунтованими. Обґрунтованість управлінських рішень забезпечує своєчасний і якісний аналіз потенціалу підприємства.
Використання в економічному аналізі, як і в управлінні системного підходу, істотно полегшує дослідження діяльності економічного суб’єкта в єдності його складових частин, тісно пов’язаних із зовнішнім світом. Підприємство розглядається як відкрита система, котрій властивий ряд особливостей: наявність певного числа компонентів; структурний зв’язок і взаємовплив різних компонентів системи один на одного і як наслідок — виникнення нових явищ, оновлених процесів; ідентифікація системи, що дозволяє відрізняти її складові компоненти від інших явищ, що не входять у систему; концептуальний характер системи (її форма віддзеркалює мету і цінності розроблювачів концепції системи).
Системний підхід дозволяє структуризувати діяльність підприємства з точки зору напрямків підприємництва (виробнича, фінансова, комерційна, інноваційна діяльність). При цьому кожен напрямок діяльності підприємства підрозділяється на більш дрібні складові. Така систематизація використовується Мосіним B. I., і Щербаковим В. Л. при зовнішній оцінці виробничо-господарської діяльності підприємства і базується на концепції видатних вчених Баканова М. І., Шеремета Л. Д., Барнгольц Г. Б. проведення економічного аналізу за напрямками діяльності підприємства.
Проте, при проведенні економічного аналізу варто структуризувати не просто діяльність підприємства, а цілеспрямовану діяльність, що дозволить узагальнити процес досягнення поставленої мети і побудувати економіко-математичну модель всієї фінансово-господарської діяльності. В даній статті діяльність підприємства розглядається з точки зору використання і формування економічного потенціалу. Таким чином, управління діяльністю підприємства розглядається як управління вико-ристанням наявного економічного потенціалу підприємства, і представляється основною ланкою в менеджменті підприємства. Відомо, що діяльність підприємства здійснюється під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, отже, аналіз формування економічного потенціалу дозволяє виявити резерви його збільшення, як внутрішні, так і зовнішні.
Таким чином, процес пізнання варто починати від цілого до часткового, від ролі всієї системи до функцій елементів. Звичайно, для оцінки роботи кожного елемента ціле доведеться умовно поділити на частини, проте ця процедура аналізу повинна йти за синтезом.
У процесі економічного аналізу виявляється взаємозв’язок, взаємозалежність і взаємозумовленість різних економічних і фінансових показників. Потім, використовуючи аналітичні інструменти і методи, економічні і фінансові показники перетворюються в інформацію для прийняття управлінських рішень. Отже, можна стверджувати, що економічний аналіз — це функція управління, котра забезпечує науковість прийняття рішень, і у зв’язку з цим об’єктом економічного аналізу є економічні результати діяльності підприємства, що в цілому визначають можливості підприємства для його подальшого розвитку, тобто його економічний потенціал.
Економічний аналіз у процесі управління виступає як елемент зворотного зв’язку між системою управління та системою, якою управляють.
У результаті аналізу функціонування управляючого об’єкта (для господарської одиниці — її виробничо-господарської і фінансової діяльності) можуть бути прийняті управлінські впливи оперативного регулювання або здійснені заходи щодо перегляду планів. Суб’єктом економічного аналізу можуть виступати: професійні менеджери, спеціалізовані відділи і служби з бухгалтерського обліку й аналізу, вищий управлінський персонал підприємства, власники, ділові партнери, аудиторські фірми, податкові і фінансові органи тощо. Інтерес до інформації про економічний потенціал підприємства у всіх перерахованих вище суб’єктів очевидний. Ділових партнерів, власників, інвесторів і інших зацікавлених користувачів економічної інформації, як зовнішніх, так і внутрішніх, цікавить найбільш суттєва характеристика підприємства — його платоспроможність. Розглядаючи з цих позицій результат діяльності підприємства, слід зазначити, що платоспроможність підприємства визначається його фінансовим станом, тоді як стійкість фінансового стану — це наявність відповідного майнового потенціалу, як показано на рис. 1. Таким чином, можна зробити висновок, що прийняття управлінських рішень на різних рівнях управління напряму пов’язане з результатами аналізу економічного потенціалу.
Внутрішнє середовище підприємства формується під впливом явищ, які мають безпосередній вплив на процес виробництва продукції (послуг). Структура підприємства, його культура і ресурси, у складі яких першочергове значення має персонал, його знання, здатності, мистецтво взаємодії — усі ці фактори мають місце в межах підприємства, але наявність їх не може бути оцінена в грошовому вимірі.
Рис. 1. Схема забезпечення платоспроможності підприємства
Ефективне використання трудового потенціалу впливає на досягнення мети підприємства, і використання даного потенціалу також має враховуватися при побудові моделі формування економічного потенціалу підприємства і прийнятті управлінських рішень. Проблема управління трудовим потенціалом і особливо питання його оцінки в складі економічного потенціалу мало вивчені і вимагають додаткового дослідження.
Планування подальшого розвитку діючого підприємства здійснюється, як правило, «від досягнутого». У цьому випадку базою для планування діяльності підприємства є досягнутий економічний потенціал, який включає в себе ресурсний потенціал і виявлені резерви, невикористані при його формуванні. У першу чергу наявність невикористаних резервів визначається у результаті економічного аналізу.
Таким чином, можливості подальшого розвитку підприємства визначаються результатами аналізу економічного потенціалу.
Як відзначає Ковальов В. В. «прийняттю будь-якого рішення, котре має не спонтанний характер, передує його обґрунтування, котре базується, зазвичай, на деяких аналітичних процедурах. Зміст і значимість подібних процедур, особливо в бізнесі, виходять далеко за межі найпростіших арифметичних дій або розрахунку ряду безсистемно відібраних аналітичних показників».
Практика показує, що при прийнятті управлінських рішень менеджерові необхідно мати результати аналізу наявного економічного потенціалу. Всебічний аналіз наявного економічного потенціалу, сформованого в результаті використання різних ресурсів, є інструментом для прийняття управлінських рішень по збільшенню економічного потенціалу. При цьому необхідно враховувати, що діяльність підприємства є відповіддю на різноманітні впливи ззовні. Усе вирішують конкретні особливості, а саме — сукупність обставин, котрі впливають на діяль-
ність підприємства в конкретний період часу. Тому дуже важливо відокремити ці можливості і прийоми, застосування яких може активно сприяти досягненню мети.
Зміна економічного потенціалу за визначений період часу обумовлена особливими формами руху матерії, властивими підприємству, які відображають підприємство у вигляді математичної моделі. Така модель визначає систему формування можливостей підприємства, узагальнених в грошовому еквіваленті у вигляді економічного потенціалу. Наявність, рух, використання ресурсів (механічний, фізичний, хімічний та інші рухи) сприймаються як економічний. Етапи проходження предметів праці від заготівлі через стадії переробки і до передачі готового виробу адресатові фіксуються у вигляді зміни форм вартості. Формалізувати діяльність підприємства нам дозволяє бухгалтерський облік, визначення якому дав Сопко В. В.: «Бухгалтерський облік — це мова знаків і правил їх вживання, створена для заміни реальних об’єктів їхніми символами, котрі дозволяють описувати господарську діяльність і її результати».
Оцінка в грошовому вимірі наявності і формування економічного потенціалу підприємства дозволяє узагальнити економічну інформацію про підприємство. Збір, обробка, систематизація та узагальнення економічної інформації здійснюється в рамках бухгалтерського обліку. У результаті бухгалтерський облік формує систему показників або математичну модель, котра характеризує діяльність підприємства за визначений період часу і його потенціал на визначену дату. Варто зазначити, що підприємство має у своєму розпорядженні потенціал, тобто можливості, які можна оцінити різними вимірниками. Виділяють виробничий, технічний, організаційний, трудовий, майновий та інші потенціали. Інформацію про використання потенціалу підприємства можна одержати в результаті господарського обліку (оперативних, статистичних і бухгалтерського) різними вимірниками.
Закономірно, що трудові вимірники, як і натуральні, мають строго визначені межі застосування. Узагальнити інформацію про різні фінансові і господарські процеси, об’єднати різнорідні об’єкти обліку і висловити їх одним вимірником, дозволяє грошовий вимірник.
Адекватність відображення економічного об’єкту в бухгалтерському обліку забезпечується принципом подвійного запису, у відповідності з яким кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається при надходженні одного рахунка і при витраті іншого. Принцип подвійного запису являє собою модель загального ринкового мислення.
Якими б показниками не оцінювалися можливості підприємства, в цілому потенціал повинен використовуватися для досягнення мети діяльності підприємства. Міра ефективності використання потенціалу підприємства визначається економічним аналізом. Інформація про результати діяльності підприємства формується в процесі обліку (бухгалтерського, статистичного, оперативного) і може бути використана при прийнятті управлінських рішень. Однак осмислення, розуміння інформації досягаються за допомогою економічного аналізу. Таким чином, обґрунтованість прийняття управлінських рі-шень забезпечує економічний аналіз. Аналіз економічного потенціалу тісно пов’язаний із плануванням та прогнозуванням діяльності підприємства. Аналіз економічного потенціалу, будучи засобом обґрунтування планів, також є і засобом контролю за їх виконанням. Аналіз економічного потенціалу, як сучасна концепція економічного аналізу, є однією з функцій управління діяльністю економічного суб’єкта.
Аналіз економічного потенціалу, будучи важливим елементом системи управління виробництвом, використовується як варіант попереднього прогнозу при оцінці інвестиційних проектів, як інструмент прогнозування фінансово-економічних результатів, для вирішення поточних проблем управління виробництвом, виявлення внутрішніх резервів, оцінки фінансового стану.
Загальноприйнято економічний аналіз класифікувати за часовим принципом: ретроспективний і перспективний аналіз. Щодо аналізу економічного потенціалу ретроспективний аналіз — це аналіз використання економічного потенціалу за минулий період, який дозволяє виявити невикористані резерви. Перспективний аналіз містить у собі оцінку економічного потенціалу на попередній стадії, яка дозволяє виявити можливості діяльності підприємства.
Безсумнівно, успіх підприємницької діяльності в XXI сторіччі залежить від виконання певних принципів управління, наприклад: відповідальність менеджменту, підвищення якості комунікацій, впровадження пайової участі кожного працюючого в спільних результатах ринкової діяльності фірми, надання співробітникам права участі в управлінні підприємством, формування сприятливого психологічного клімату, дотримання етичних норм бізнесу тощо. Функції управління можуть реалізуватися при наявності необхідного потенціалу у підприємства, створення якого також є задачею управлінців. У результаті постає питання про створення необхідного потенціалу для подальшого розвитку підприємства, який можна вирішити, якщо визначити резерви, котрі дозволяють підвищити ефективність діяльності підприємства, яка забезпечує приріст власності.
Управління економічним потенціалом визначається окремими елементами, які тісно взаємопов’язані і взаємообумовлені.
При цьому на кожному етапі управління необхідно орієнтуватися на кінцеву мету підприємницької діяльності — збільшення власності, яке обумовлене збільшенням економічного потенціалу. У свою чергу економічний потенціал формується в результаті використання наявного потенціалу. І чим ефективніше використовується потенціал, тим більше вигоди одержить підприємець.
ЛІТЕРАТУРА
1. Міжнародні стандарти фінансової звітності.International Accounting Standards. (офіційний переклад) — IASC, Аскери, 1999.
2. Сопко В. В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник — Тернопіль: СМП «Астон», 2005. — 495 с.
3. Ковалев В. Ф. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 356 с.
4. Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятий и объединений. Учебник / Под. ред. С. В. Барнгольц и Г. М. Тация 3-е изд., перераб. и доб. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 407 с.
5. Rees B. Financial Analysis — Prentice Hall, 1998. — 240 p. В. І. Ладик,асистент, Київський національний торговельно-економічний університет
