Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Становлення та розвиток обліку, контролю і аналізу в Україні ДЕРЖАВНИЙ АУДИТ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ З ПОЗИЦІЙ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ДЕРЖАВНИЙ АУДИТ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ З ПОЗИЦІЙ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ


Вступ. Збільшення обсягів видатків Державного бюджету України поряд із збільшенням доходної частини є об’єктивним свідченням росту економіки української держави. Найважливішою складовою будьякого розвитку є контроль. У даному випадку — державний фінансовий контроль, який з урахуванням законодавчих змін з 1 січня 2006 року реалізується на практиці Рахунковою палатою України у двох напрямах: (1) за використанням бюджетних коштів з метою виявлення відхилень від встановлених стандартів законності, доцільності та ефективності управління державними ресурсами; (2) за доходною частиною Державного бюджету з метою вдосконалення процесу надходження бюджетних коштів та пошуку додаткових джерел його поповнення. Наявність такого контролю зумовлена необхідністю прийняття своєчасних відповідних адміністративних рішень з метою коригування та проведення превентивних заходів у сфері управління державними фінансами.

Формулювання цілей статті. Підзвітність у використанні державних ресурсів є наріжним каменем демократичного суспільства. На Рахункову палату як на Вищий орган фінансового контролю (ВОФК) в Україні покладається відповідальність за аудит державних доходів і витрат, що є необхідною умовою ефективного, прозорого і гнучкого державного управління молодого демократичного українського суспільства. Створення дієвої системи державного фінансового аудиту, що відповідатиме потребам державного управління сьогодення, передбачає реалізацію комплексних мір методологічного, правового та організаційного характеру.

Отже, метою статті є проведення аналізу основних аспектів становлення і розвитку державного аудиту в Україні з позицій досвіду діяльності ВОФК зарубіжних країн з розвинутою демократією на предмет

з’ясування і визначення перспектив можливого його застосування для розв’язання правових та організаційних проблем у галузі державного фінансового аудиту.

Виклад основного матеріалу дослідження. Народження терміну «аудит державних фінансів» обумовлено певним чином, наближенням України до світової спільноти, що в свою чергу дозволило використовувати напрацьований довгими роками досвід у цій сфері.

У жовтні 1977 року, у м. Ліма (Перу), на Конгресі вищих органів контролю державних фінансів, прийнято Лімську декларацію керівних принципів аудиту державних фінансів, яка і до цього часу має виняткове значення для всіх вищих органів контролю державних фінансів. Актуальність та успіх декларації полягає в тому, що вона, залишаючись чіткою і точною, містить вичерпний перелік цілей аудиту державних фінансів. Запровадження контролю, за Лімською декларацією, є невід’ємною складовою управління громадськими фінансовими ресурсами, яка забезпечить відповідальний та підзвітний характер його управління [8].

В Україні термін «аудит» уперше визначено Законом України від 16.04.91 № 959 «Про зовнішньоекономічну діяльність» [5]. Пізніше, положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003 [3], «аудит» визначено як перевірку бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам.

Нормативне закріплення аудиту як форми контрою по відношенню до державних фінансів знайшло своє відображення тільки у 2001 році, з прийняттям Бюджетного кодексу України [2]. Частиною другою статті 19 згаданого Кодексу визначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Але, слід зазначити, що сутність цього поняття у Кодексі не визначена. Законодавчо закріпленого визначення поняття державного аудиту в Україні не існувало до 15 грудня 2005 року. Із прийняттям Закону України від 15.12.2005 № 3202 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна» термін «державний фінансовий аудит» отримав законодавче закріплення та офіційне тлумачення [6].

Зазначені зміни торкнулися Господарського кодексу України, Закону України «Про аудиторську діяльність» та Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Зокрема статтею 363 Господарського кодексу України визначено [3], що державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи ко-мунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Крім того, пунктом 4 зазначеної статті визначені як суб’єкти державного фінансового аудиту

— Рахункова палата України та органи державної контрольно-ревізійної служби.

Згідно зі змінами, які було внесено до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» [4], до головних завдань державної контрольно-ревізійної служби України віднесено державний фінансовий контроль, що здійснюватиметься у формі державного фінансового аудиту та інспектування.

Натомість, зазначені зміни не в повній мірі торкнулись відповідного законодавства стосовно іншого суб’єкта державного фінансового аудиту — Рахункової палати України. Слід зазначити, що з набранням чинності із 1 січня 2006 року змін і доповнень до Конституції України [1] коло повноважень Рахункової палати суттєво розширилося і це потребує більш ґрунтовного підходу до внесення змін до Закону «Про Рахункову палату».

Так, відповідно до оновленої статті 98 Конституції України [1] контроль надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата, яка є єдиним органом державного фінансового контролю в Україні, що здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Зазначений статус Рахункової палати повністю відповідає статті 5 Лімської декларації, у котрій визначено, що необхідною умовою для об’єктивного та ефективного виконання ВОФК своїх функцій є незалежність від підконтрольних органів та захищеність від зовнішнього впливу.

Запровадженню у практику роботи Рахункової палати державного аудиту сприяло прийняття Стандарту Рахункової палати «Про порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів», затвердженого постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 № 28-6 [7]. У зазначеному стандарті перевірку визначено як встановлення та аналіз фактів у процесі виконання Державного бюджету України та їх оцінка з точки зору законності, ефективності та доцільності. Що відповідає змісту завдань, що вирішують ВОФК зарубіжних країн, а також визначенню державного аудиту у стандартах аудиту Міжнародної організації ВОФК (International Organization of Supreme Audit Institutions — INТOSАІ).

Зміни, що відбулися на сьогоднішній день у вітчизняному законодавстві, є свідченням формування нових бюджетних відносин в Україні, суть яких полягає у запровадженні нових підходів до управління бюджетними коштами — переходу до управління за результатами їх використання на рівні різних розпорядників бюджетних коштів. З огляду на те, що багато зусиль різних державних інституцій направлені на досягнення конкретних цілей, на досягнення яких щороку витрачається значна сума державних коштів, необхідна ціла система чіткого аналізу і оцінки ефективності проведених заходів і отриманих результатів, а та-кож аудит усіх ресурсів щодо їх належного використання. Для України, як досить молодої та незалежної держави, яка переживає складний та ризиковий період свого становлення, життєвою необхідністю та запорукою майбутнього успіху являється економічне, ефективне і результативне використання бюджетних коштів.

У міжнародній практиці не змінюючи та не замінюючи державного фінансового аудиту для отримання більш конкретних і корисних результатів перевірок використання бюджетних коштів існує адміністративний аудит, який дозволяє вивчати рух бюджетних коштів з точки зору досягнення поставлених цілей. Знову ж таки нажаль, поняття адміністративного аудиту та його законодавче (нормативне) закріплення в Україні залишається неврегульованим.

Міжнародний досвід вказує на те, що функції органів фінансового контролю мають бути значно ширшими та включати аналіз ефективності тих чи інших напрямків державної фінансової політики, а також розробку пропозицій по підвищенню її ефективності. Покладення таких додаткових функцій на органи фінансового контролю обумовлено відсутністю у них відомчих інтересів при проведенні відповідного аналізу та підготовці пропозицій.

Так, наприклад, незалежний фінансовий контроль в Австрії має свої традиції, що беруть початок із 1761 року у формі Рахункової Судової Палати (РСП). У 1975 році було закріплено право Президента РСП брати участь в дебатах законодавчої асамблеї та парламентських комітетах. А в 1978 році повноваження щодо проведення аудиту всіх державних рахунків було закріплено остаточно [9]. Історія незалежного фінансового контролю державних фінансів в Німеччині сягає майже трьох століть. Остаточно правовий статус та повноваження ФРП було визначено в 1985 році. Сьогодні, ФРП — це вищий і незалежний федеральний орган зовнішнього фінансового контролю, що підпорядковується виключно закону. Правовий статус ФРП, а також її основні завдання закріплено в Конституції Федеративної республіки Німеччини [10].

Рахункова палата Франції, в найбільш наближеній формі до сучасної, була створена за наказом Наполеона І від 16 вересня 1807 року. РП це один з найстарших і найпрестижніших інститутів державного управління Франції. Конституція визначає її як орган, що допомагає парламенту і уряду здійснювати нагляд за реалізацією фінансового законодавства в частині державного бюджету, економіки та соціального страхування. Правові норми, що визначають статус РП та її територіальних утворень об’єднані Фінансово-судовий кодекс 1995 року [11].

Висновки. Напрацьований століттями міжнародний досвід у сфері державного аудиту, його чітке узагальнення та закріплення у міжнародних правових джерелах, дозволяє Україні імплементувати його до нашого сьогоденного буття, без витрачання тривалого часу на відпрацювання методології роботи. Цього можливо досягти за допомогою інтеграції Рахункової палати, як вищого органу фінансового контролю вУкраїні, до міжнародних організацій вищих органів фінансового контролю та приймання активної участі у їх діяльності.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що в Україні відбулося народження державного фінансового аудиту, який на сьогодні переживає нелегкий шлях становлення і розвитку та стикається з безліччю перешкод. Втім, об’єктивні закони розвитку економіки та держави в цілому створюють сприятливі умови для зміцнення державного фінансового аудиту, так як його основною метою є захист фінансових інтересів держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.96. — К.: Атіка. — 2006. — С. 35.

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001 № 2542-III // Голос України, 07.2001, № 129.

3. Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV //Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.2003). — С. 462.

4. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.93 № 2939-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. — С. 110.

5. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 № 959 // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 29 (16.07.91). — С. 377.

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна: Закон України від 15.12.2005 № 3202 // Офіційний вісник України, 2005, № 52 (11.01.2006). — С. 32.

7. Стандарт Рахункової палати «Про порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів», затвердженого постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 № 28-6 // Офіційний вісник України, 2005, № 5 (18.02.2005). — С. 297.

8. Лимська декларація керівних принципів аудиту державних фінансів: Зб. базових документів INTOSAI.

— Проект ПРООН «Доброчесність на практиці». — К., 2003. — С. 20.

9. Сайт Аудиторського Суду Австрії // www.rechnungshof.gv.at.

10. Сайт Федеративної Рахункової палати Німеччини // www. bundesrechnungshof.de.

11. Сайт Рахункової палати Франції //www.ccomptes.fr. В. О. Лесняк, аспірант кафедри аудиту, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ПОКАЗНИКІВ
ЗАСТОСУВАННЯ АРМ НА СКЛАДАХ ПРИ САЛЬДОВОМУ МЕТОДІ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ
КЛАССИФИКАЦИЯ ДОХОДОВ И РАСХОДОВ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ С УЧЕТОМ МЕЖДУНАРОДНОГО ОПЫТА
ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК У СТРУКТУРІ УПРАВЛІННЯ МАЛИМ ПІДПРИЄМСТВОМ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)