< Попередня  Змiст  Наступна >

Зведений облік затрат на виробництво


На підставі зведеного обліку та калькуляції фактичної собівартості продукції щомісяця за дебетом рахунка «Основне виробництво» визначають фактичні затрати, пов’язані з випуском готової продукції за звітний період, а за кредитом — вартість отриманих зворотних відходів. Вартість зворотних відходів зменшує вартість сировини по тому виду продукції, у процесі виробітку якого вони отримані.

Фактичну собівартість випущеної за звітний період готової продукції визначають шляхом виключення із суми всіх затрат за звітний місяць (та залишку незавершеного виробництва на початок місяця) вартості незавершеного виробництва на кінець звітного місяця, вартості супутньої продукції та відходів, оприбуткованих з кредиту рахунка «Основне виробництво». Остаточне оприбуткування готової продукції з рахунка «Основне виробництво» (за винятком супутньої продукції) визначається за собівартістю, яка фактично складалася на підставі калькуляції.

Зведений облік затрат на виробництво

Зведений облік затрат на виробництво та визначення фактичної собівартості продукції здійснюються централізовано головною бухгалтерією підприємства в розрізі виробничих підрозділів.

У зведеному обліку затрат на виробництво всіх виробів відображаються:

— фактичні затрати по всій виробничій діяльності підприємства за економічними елементами;

— фактична собівартість усієї продукції по калькуляційних статтях.

Зведений облік затрат на виробництво складається на основі даних машинограм (відомостей розподілу матеріалів, зарплати тощо), одержаних у результаті оброблення первинної документації, оформленої в установленому порядку.

У зведеному обліку затрати групуються по центрах затрат (цехах, виробництвах) за видами продукції (за групами однорідної продукції).

В об’єднаннях (на комбінатах) зведений облік має забезпечити виокремлення затрат та собівартості продукції підприємств, які

входять до складу об’єднання, а на великих підприємствах — спеціалізованих цехів (дільниць). На інших підприємствах, які перебувають на самостійному балансі, зведений облік затрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік має забезпечити відокремлення в собівартості продукції затрат окремих цехів. На підприємствах із безцеховою структурою управління зведений облік затрат на виробництво ведеться за видами продукції і в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.

Затрати на виробництво включаються у собівартість продукції того звітного періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їх оплати: попередньої (орендна плата і т. ін.) або наступної (оплата відпусток працівників та ін.). Окремі види затрат, де неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони належать, включаються у затрати на виробництво у кошторисно-нормативному порядку.

Непродуктивні затрати та втрати від браку відображаються в поточному обліку та в калькуляціях фактичної собівартості продукції в тому звітному місяці, в якому вони виявлені. У разі виявлення неправильного чи несвоєчасного віднесення затрат на собівартість продукції або встановлених інвентаризацією чи перевіркою нестач сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва та готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також помилок в обліку затрат, які відносяться до попередніх періодів, необхідно виконати відповідні виправлення у собівартості продукції звітного місяця.

З метою точного визначення затрат на виготовлену продукцію потрібно врахувати залишки незавершеного виробництва на початок та кінець місяця, вартість остаточного браку, а також нестач незавершеного виробництва.

До незавершеного виробництва належить продукція, яка не пройшла всіх стадій оброблення, передбачених технологічним процесом. Не належать до незавершеного виробництва сировина та матеріали, які не були піддані процесу оброблення.

На підприємствах обсяг незавершеного виробництва встановлюється:

— за даними фактичного зважування;

— оперативно-технічним обліком;

— об’ємним вимірюванням;

— умовним перерахунком;

— за даними партійного обліку.

У відповідних галузевих рекомендаціях з обліку затрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції наводяться конкретні методи визначення обсягів незавершеного виробництва та його оцінювання. Інвентаризація незавершеного виробництва має за мету:

— визначити кількість наявних напівфабрикатів і продукції, переробка якої не закінчена;

— визначити фактичну комплектність незавершеного виробництва та виявити неврахований брак;

— перевірити загальну суму витрат за рахунком основного виробництва;

— перевірити правильність розподілу цієї суми за видами продукції та уточнити собівартість випущеної продукції.

Методика складання калькуляцій на основі внутрішньогосподарського обліку затрат

На підставі даних зведеного обліку затрат на виробництво складаються калькуляції собівартості фактично виготовленої та проданої продукції. Калькуляції складаються на всі види продукції, виготовлені підприємством (підрозділом). У калькуляціях собівартість напівфабрикатів власного виробництва має включатися у відповідні статті затрат.

Калькуляції призначені для:

— обчислення фактичної собівартості окремих виробів, робіт і в цілому всієї виробленої та реалізованої продукції;

— уточнення визначених фінансових результатів;

— визначення розмірів економії, досягнутої порівняно з нормою (бізнес-планом), допущених перевитрат та виявлення конкретних причин цих перевитрат.

Обсяг виробничих внутрішньогосподарських затрат та калькулювання фактичної собівартості продукції мають забезпечити:

— повне відображення всіх затрат на виробництво продукції та її продаж, які відносяться до даного калькуляційного періоду;

— віднесення перевитрат чи понаднормової (понадпланової) економії на ті виробництва, в яких вони відбулися.

Основою для визначення фактичної собівартості виробленої продукції є розрахунки, складені на підставі норм затрат і даних інвентаризацій. Ці калькуляції використовуються для встановлення фактичної собівартості продукції, оцінювання браку, незавершеного виробництва і для контролю та економічного аналізу.

На підприємствах промисловості, де планові норми затрат близькі до діючих, для обчислення фактичної собівартості продукції замість нормативних можуть бути використані планові калькуляції.

Для складання калькуляції має застосовуватися єдина номенклатура статей затрат.

Затрати діяльності враховуються у собівартості того періоду, в якому вони зроблені, незалежно від часу їх оплати: попередньої (орендна плата тощо) чи наступної (оплата за електроенергію, послуги транспорту тощо).

Окремі затрати, коли неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони належать, враховуються у затратах на виробництво та у собівартості продукції у кошториснонормативному порядку виходячи з кошторисних асигнувань, затверджених для кожного виду виробництва (цеху) в річному розрізі.

У разі виявлення неправильного чи несвоєчасного віднесення затрат на виробництво (за результатами інвентаризації, унаслідок нестач, помилок тощо), що належать до попередніх періодів, усі необхідні виправлення мають бути відображені в собівартості продукції калькуляційного періоду.

У калькуляціях має бути забезпечена порівнянність поточних даних з плановими (нормативними).

При калькулюванні у фактичній собівартості продукції повністю відображаються всі втрати і затрати на виробництво продукції, що відносяться до даного калькуляційного періоду.

Калькуляції складаються за даними фактичних затрат, відображених у бухгалтерському обліку.

По кожній назві та розфасовці продукції калькуляції складаються щомісяця, щокварталу та за рік.

Фактична собівартість окремих видів продукції у разі обліку затрат на виробництво по групах виробів, що виготовляються з тієї самої сировини, визначається на підставі нормативних (планових) калькуляцій з використанням індексів відхилень, виявлених по статтях витрат даної продукції.

Складаючи калькуляції і розподіляючи затрати зі збуту за окремими видами (назвами) продукції, треба брати до уваги те,

що вся сума затрат зі збуту, за винятком тієї частини, яка відшкодовується покупцями, або відноситься прямо на виріб, або розподіляється пропорційно виробничій собівартості за видами (назвами) продукції у такому порядку:

• затрати на тару та упаковку виробів на складах готової продукції — за назвами виробів тих видів продукції, які затарювалися або пакувалися на складі;

• затрати на транспортування — за назвами виробів тих видів продукції, доставка яких до станції, аеропорту, пристані відправлення і навантаження у транспортні засоби проводяться за рахунок підприємства-постачальника;

• інші затрати зі збуту — за всіма видами (назвами) реалізованої продукції.

Особливості обліку затрат на виробництво продукції та калькулювання фактичної собівартості продукції в окремих галузях, виробництвах висвітлюються у відповідних галузевих рекомендаціях.

У разі складання калькуляцій за урізаною собівартістю робота виконується у порядку, наведеному вище, за винятком незалежних затрат.

На рис.10.3 і 10.4 наведено основні методи та технічні способи калькулювання собівартості продукції і формування окремих видів собівартості продукції з використанням індивідуального та масового способів.

Рис. 10.3. Методи та технічні способи калькулювання собівартості продукції

Вид собівартості Зміст загальної собівартості

Рис. 10.4. Блок-схема формування загальної та індивідуальної собівартості продукції

РОЗДІЛ 11


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.3. Нормативний метод обліку затрат (стандарт-кост)
Побудова обліку відхилень від норм
ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА МЕТОДОМ НЕПОВНИХ ЗАТРАТ У СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 12.1. Сутність та основи побудови
12.3. Методологія обліку неповних затрат виробничої діяльності за методом простого нагромадження затрат
12.4. Облік затрат виробничої діяльності за методом неповних затрат за системою нормативного контролю
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki