Posibniki.com.uaБухгалтерський облікБухгалтерський облік в управлінні підприємствомВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА МЕТОДОМ НЕПОВНИХ ЗАТРАТ У СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 12.1. Сутність та основи побудови


< Попередня  Змiст  Наступна >

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА МЕТОДОМ НЕПОВНИХ ЗАТРАТ У СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 12.1. Сутність та основи побудови


Внутрішньогосподарський бухгалтерський облік виробничої діяльності за методом неповних затрат передбачає всебічне і точне відображення абсолютно всіх затрат підприємства за певний період на етапі формування елементів затрат. Після відображення в системі рахунків цих затрат за елементами система допускає виявлення неповної (зменшеної) собівартості продукції, тобто собівартості без певної частини непрямих загальних затрат. Саме тому цей метод називають методом неповних затрат, оскільки до собівартості продукції не вноситься певна частина затрат.

Загальна побудова обліку формування елементів затрат виробничої діяльності за методом неповних затрат аналогічна методу повних затрат, тобто основу побудови формують такі самі фактори:

— поділ затрат на прямі та непрямі;

— характер технології виробництва;

— характер організації виробництва;

— характер контролю за затратами;

— центри обліку затрат;

— центри відповідальності.

Що ж до поділу затрат, які входять або не входять до собівартості продукції, то тут маємо два підходи:

1) на основі поділу затрат на прямі та непрямі;

2) на основі поділу затрат на залежні та не залежні від обсягу діяльності (виробництва тощо).

Тому за другого підходу істотною відмінністю між методами повних і неповних затрат є додатковий поділ затрат на сталі та змінні. Прямі затрати — це завжди змінні затрати. Водночас непрямі затрати містять значну кількість змінних затрат щодо готового продукту. Метод неповних затрат поділяє затрати на три групи:

• прямі (змінні);

• непрямі змінні;

• непрямі сталі.

Цей метод, як і метод повних затрат, також можливий за двома варіантами:

— ненормативний (просте нагромадження затрат);

— нормативний (нагромадження затрат за нормативними ознаками).

Нормативний варіант має два підваріанти:

1) на основі поділу затрат на прямі та непрямі (стандарт-кост);

2) на основі поділу затрат на змінні та сталі (директ-кост).

12.2. Особливості обліку виробничого процесу за методом неповних затрат

Основні методичні питання побудови виробничого обліку затрат за методом неповних затрат аналогічні методу повних затрат. Так, елементи затрат формуються однаково. На процес формування впливає кількість центрів затрат і центрів відповідальності. Розбіжності стосуються розподілення затрат між відповідними центрами затрат і центрами відповідальності, оскільки у разі методу повних затрат останні поділяються тільки на дві групи: прямі та непрямі, а за методу неповних затрат — на три групи: прямі (змінні), непрямі змінні та непрямі сталі.

Тому при визначенні центрів затрат їх кількість у неповних затратах зростатиме. Це має бути чітко відображено в моделі та робочому плані рахунків обліку затрат.

Особливим є облік попереднього поділу неповних затрат на комплексні види. Хоча загальний порядок лишається, але у разі методу неповних затрат непрямі затрати поділяються на змінні та сталі. А це означає, що та частина непрямих затрат, яка відноситься до змінних, братиме участь у калькуляційному процесі. Тому в побудові облікового процесу необхідно передбачити взаємозв’язок цих затрат за технологічними переділами (фазами, переходами тощо).

Практично випадає з облікового виробничого процесу за методом неповних затрат такий етап, як облік зведення затрат (у тому розумінні, як це робиться за методу повних затрат).

Річ у тому, що зводяться лише змінні затрати. Вони беруть участь у калькуляційному процесі, формуючи так звану

зменшену собівартість продукції. Що ж до непрямих сталих затрат, то вони списуються безпосередньо на фінансові результати і в калькуляційному процесі участі не беруть, тобто ця інформація в контрольному процесі не використовується.

Аналогічно методу повних затрат для побудови обліку виробничої діяльності за методом неповних затрат на будь-якому підприємстві спочатку визначають наявні фактори. Після їх визначення розпочинають розроблення робочого плану рахунків і складають робочу модель обліку.

Найістотнішими і найскладнішими моментами складання робочої моделі обліку є такі:

• загальна методологія облікового процесу;

• особливості формування елементів затрат;

• побудова обліку руху матеріальних елементів затрат у процесі виробництва;

• побудова обліку попереднього групування непрямих елементів затрат на основі їх поділу на прямі та непрямі, сталі та змінні;

• облік зведення затрат за ознаками: прямі та непрямі, сталі та змінні;

• облік випуску готової продукції та визначення зменшеної собівартості за одним із двох варіантів.

Розглянемо ці питання докладніше в контексті побудови обліку затрат на виробництво за методом неповних затрат, беручи до уваги, що загальна методика, яка розглядатиметься, аналогічна в усіх системах виробничого обліку. Розбіжності можливі тільки за наявності особливостей факторів побудови обліку затрат.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
12.4. Облік затрат виробничої діяльності за методом неповних затрат за системою нормативного контролю
13.2. Побудова внутрішньогосподарського обліку затрат на основі обліку неповних затрат
БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ В
14.2. Види звітності
14.3. Підготовчі роботи до складання фінансового звіту
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki