Posibniki.com.uaФінансиВалютне регулювання та контроль1.6. Теорії валютного регулювання


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.6. Теорії валютного регулювання


 

Початок дослідженню проблем міжнародних валютних відносин було покладено меркантилістами XV—XVII ст., які до-водили, що валютна політика держави має спрямовуватися на сприяння припливу золота до країни та підтримання активного торгового балансу.


ТЕОРІЯ АВТОМАТИЧНОГО САМОРЕГУЛЮВАННЯ

 

Теорія автоматичного саморегулювання панувала за золотого стандарти до 30-х років ХХ ст. За золотого стандарту основу валютного курсу становили валютні паритети.

 

Валютний паритет це відношення певної кількості зо-лота, що міститься в грошовій одиниці однієї країни, до пев-ної кількості золота, що міститься в грошовій одиниці ін-шої країни.

 

Відхилення валютного курсу від валютного паритету за золо-того стандарту були незначними. Вони обмежувалися вартістю витрат щодо переміщення золота з однієї країни до іншої. Ці ви-трати складалися з транспортних витрат, страхових платежів, а також відсотків, які могли б бути отримані за час транспортуван-ня. Середня вартість витрат становила близько 0,2—0,5% вартос-ті золота. Саме в цих межах відбувалося коливання валютного курсу від валютного паритету.

 

Відхилення валютного курсу від валютного паритету називається золотими точками.

 

Нижня золота точка (експортна золота точка) відповідала мінімальному валютному курсу. За зниження валютного курсу до нижньої золотої точки відбувався відплив золота з країни. За підвищення курсу до верхньої золотої точки (імпортна золота точка) відбувалося ввезення золота. Таким чином золотий стандарт забезпечував відносну стабільність валютним курсам, яку вмож-ливлював обмін банкнот на золото і вільний рух золота з країни до країни. Проте механiзм золотого стандарту аж нiяк не був абсолют-но автоматичним i об’єктивно дiючим, а центральнi банки не були абсолютно пасивними. Система золотого стандарту не була нейт-ральною, i в полiтичному аспекті мала iєрархiчний характер, тож бiльшiсть країн пiдпорядковувалися iнтересам кількох країн.

 

За золотого стандарту попит і пропозиція іноземної валюти за-лежали від стану платіжного балансу країни. За активного платіж-ного балансу пропозиція іноземної валюти перевищує попит на неї, тому курс національної валюти зростає (валютний курс вищий за паритет), а за пасивного платіжного балансу попит на іноземну ва-люту перевищує пропозицію, тому курс національної валюти знижу-ється (валютний курс нижчий за паритет). За умови пасивного саль-до банки поповнюють свої резерви валюти на кореспондентських рахунках в іноземних банках, відправляючи до цих банків золото, а за активного — надлишок валюти конвертували у золото і завозили до своєї країни1. Слід зазначити, що платіжний баланс певної краї-ни з одними країнами може бути активним, а з іншими пасивним, тож і курси її валюти стосовно інших валют можуть бути різними.

 

Теорія саморегулювання втратила свою значимість із припи-ненням дії золотого стандарту, оскільки із переходом до системи паперових грошей відбувається знецінення їх відносно золота і товарів. Якщо за золотого стандарту межі коливань валютних кур-сів під впливом попиту та пропозиції обмежувалися золотими точками, то за паперово-грошової системи не існує жодних ви-значених меж коливань валютних курсів.

 

Саме за цих умов і зародилися ідеї «рухливих паритетів» та «курсів рівноваги». Негативний вплив нестабільності валютних курсів на розвиток валютної системи справляє необхідність втру-чання держави у сферу міжнародних валютних відносин для об-меження коливань валютних курсів.

 

 

КЕЙНСІАНСЬКА ТЕОРІЯ РЕГУЛЮВАННЯ

 

 

В основу кейнсіанської теорії було покладено ідею «ре-гульованої валюти», яка передбачала курсову рівновагу та рух-ливість паритетів. Кейнсіанська теорія передбачає подолання ва-лютних криз шляхом прямого втручання держави.

 

Валютна криза ситуація у валютній сфері, за якої відбу-вається різке коливання курсів валют, девальвація чи реваль-вація валют, зниження міжнародної валютної ліквідності, розлад грошово-кредитних систем країн.

 

Кейнс рекомендував урівноважувати платіжний баланс дер-жавним регулюванням. Він увів таке поняття, як хронічне неврі-вноваження платіжних балансів , яке, на думку Кейнса, не може бути автоматично скоректоване за допомогою ринкових методів, а потребує державного втручання.


Теорія Кейнса вплинула на розвиток валютної системи після Другої світової війни. У 1943 роцi було подано два плани: один британський, складений лордом Кейнсом, iнший, американський, представлений Генрi Вайтом . У цих двох планах, безперечно, мі-стилися деякi спільні iдеї. Передусім , визнання необхiдностi вiльної свiтової торгiвлi та фiнансового обмiну; мiжнародної ва-лютної стабiльностi (рiвновага платежiв і стабiльностi валютних курсiв); фiксованих правил мiжнародних угод. Далi йшлося про принципи змiни золотого стандарту золотовалютним і ство-рення мiжнародної валютної органiзацiї, яка б здійснювала нагляд за всiєю системою та реалiзовувала механiзм валютної спiвпраці. I зрештою, висувалося положення щодо необхiдності формуван-ня механiзмiв мiжнародного клiрингу, який би вможливив фiнансування кон’юнктурних дефiцитiв зовнiшнiх платежiв.

 

Попри низку спiльних рис, концепцiї двох планiв принципово вiдрiзнялися. Головна iдея плану Кейнса полягала у створеннi на мiжнародному рiвнi орган iзацiй, якi б забезпечували тiсну спiвпрацю мiж країнами i мали можливiсть запобігати еко-номiчному спаду i зменшувати тягар зовнiшнiх обмежень для спустошеної вiйною європейської економiки, надаючи їй фiнансовi ресурси, необхiднi для вiдновлення та розвитку.

 

Основною турботою Вайта було, безперечно, усунення пере-шкод для мiжнародної торгiвлi, перекладання тягара впорядку-вання на країни з вiд’ємним платiжним сальдо, тобто на парт-нерiв США, i недопущення створення свiтової влади, здатної скласти конкуренцiю американському лiдерству як у фiнансово-економічній, так i в полiтичнiй сферах.

 

Незважаючи на жорсткий захист Кейнсом свого плану, систе-ма, запропонована спiльним американо-британським комюнiке 4 квiтня 1944 року, значною мiрою вiдтворювала iдеї плану Вайта, причому на практицi деякi поправки, внесенi англiйськими екс-пертами (як, приміром, положення про рiдкiсну валюту), не мали жодної сили. Таким чином, Бреттон-Вудська система була майже цілком пiдпорядкована американському Казначейству. За дола-ром було закріплено роль резервної валюти. Ідеї кейнсіанства знову було модернізовано у середині 60-х років ХХ ст. Причи-ною цього стало ослаблення значення долара США у світовій ва-лютній системі та поява проектів валютного реформування1.

 


МОНЕТАРИСТСЬКА ТЕОРІЯ РЕГУЛЮВАННЯ

 

Монетаристська теорія ґрунтується на режимі вільного коливання валютних курсів. В її основу було поставлено ідею обмеженого державного втручання, тобто використання гнучких форм державного регулювання. Певною мірою монетаристи від-новили ідею автоматичного саморегулювання платіжного балан-су. Проте не слід вважати, що монетаристи повністю побудували свою концепцію на ідеях «класичної школи»1. Ці ідеї були адап-товані до нових економічних умов, зокрема положення, за яким плаваючі валютні курси є єдиним засобом, що вможливлює уник-нення валютного контролю і здійснення державної політики еко-номічного зростання, засвідчує, що плаваючі валютні курси не виключають державною регулювання економіки.

 

Основні відмінності у формуванні теорій валютного регулю-вання між кейнсіанством , неокейнсіанством та монетаристами — неокласиками полягають у підходах до принципів визначення ва-лютних курсів. Продовжуючи традиції кейнсіанства щодо фіксо-ваних паритетів і обмеження відхилення від них валютних кур-сів, неокейнсіанці є прихильниками фіксованих валютних курсів, тоді як монетаристи, доводять необхідність плаваючих валютних курсів. На думку монетаристів, ревальвація і девальвація націо-нальної валюти мають відбуватися стихійно на основі попиту та пропозиції. Вони вважають, що стихійні зміни валютних курсів вирівнюють платіжний баланс. Ідеал монетаристської концепції платіжного балансу — «відкрита економіка», мінімальне обме-ження руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили.

 

ТЕОРІЯ МІЖДЕРЖАВНОГО ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

Засади теорії міждержавного регулювання були розроб-лені Кейнсом та Вайтом за років Другої світової війни. Їхня тео-рія ґрунтувалася на синтезі кейнсіанства, неокейнсіанства та мо-нетаризму й була спрямована на колективне регулювання, що дістала відображення в Статуті МВФ.

 

МВФ був створений за рішенням Бреттон-Вудської міжнарод-ної валютно-фінансової конференції і розпочав свою діяльність у 1947 році. Капітал МВФ складається із внесків країн-членів від-повідно до встановленої для кожної країни квоти з урахуванням її економічного потенціалу. Згідно зі Статутом МВФ, рада Керів-ництв здійснює перегляд квот-внесків кожні п’ять років з метою визначення розміру їх з огляду на зростання світової економіки й економічні зміни, що відбулися в певній країні.

 

Значення МВФ у міждержавному валютному регулюванні по-лягає у здійсненні контролю за дотриманням країнами-членами принципів світової валютної системи, зафіксованих у його стату-ті. МВФ може вимагати від країн-членів інформацію щодо стану економіки, грошового обігу, стану платіжного балансу, обсягів золотовалютних резервів, іноземних інвестицій тощо.

 

Згідно зі Статутом, головним завданням МВФ є надання краї-нам-членам короткострокових кредитів для врівноваження пла-тіжних балансів і стабілізації курсів національних валют. З фор-мальної точки зору МВФ є кредитною установою ООН, проте фактично він самостійно визначає кредитну політику й ухвалює рішення щодо надання кредитів.

 

Щоб отримати стабілізаційний кредит, країна має подати кон-цепцію державної політики, яку вона планує провадити й у разі невідповідності зобов’язується змінити її напрям відповідно до рекомендацій Фонду. Тому МВФ має значні важелі впливу на економічну політику країн, які є її позичальниками . Його втру-чання в економічну політику країн було обмеженим у період від 50-х до початку 70-х років ХХ ст., коли основними позичальни-ками були Франція, Велика Британія, Італія.

 

Проте на початку 1970-х років ситуація змінилася. Причиною цього стали невпинне зростання кількості заявок на кредити й за-гальне погіршенням економічної та валютно-фінансової ситуації у світі. У 1971-му та 1973 роках світова фінансова криза призвела до краху Бреттон-Вудської системи й зумовила перехід до пла-ваючих валютних курсів; нафтові кризи 1974-го та 1979 років спричинили нестабільність через різке підвищення цін на нафту; проблеми обслуговування боргу країнами, що розвиваються, сут-тєво поглибили світову боргову кризу у 1982 році; унаслідок фінансової кризи в Мексиці у 1994—1995 роках і світової фінансо-вої кризи у 1997—1998роках у Південно-Східній Азії відбулася девальвація національних валют у Таїланді, Малайзії, Філіппінах, Індонезії, Південній Кореї, Бразилії, Росії.

 

З огляду на це в рамках МВФ розробляються напрями пріори-тетних реформ розвитку і програми адміністративного управлін-ня міжнародної фінансової системи. Сфера валютного регулю-вання перетворилася на одну з пріоритетних сфер за умов інтернаціоналізації й глобалізації економічних процесів.

 

Запитання для самоконтролю

 

 

  • Дайте визначення поняття «валютне регулювання».
  • Які нормативні документи визначають правові засади ва-лютного регулювання та контролю?
  • Що є обєктом валютного регулювання? Назвіть субєктів валютного регулювання
  • Якими є цілі валютного регулювання на міждержавному та національному рівні?
  • Якими є повноваження державних органів у сфері валют-ного регулювання?
  • Дайте тлумачення поняття валютних цінностей.
  • Поясніть поняття «валютний обіг», назвіть різновиди ва-лютного обігу.
  • Що таке конвертованість валюти? Як трансформувало-ся поняття конвертованості в перебігу еволюції валютних відносин?
  • Назвіть та схарактеризуйте режими конвертованості валют.
  • Які чинники є визначальними за переходу до вільної конвер-тованості національної валюти?
  • Якими нормативними документами регламентуються умови та порядок конвертації гривні на іноземну валюту? Назвіть основні напрями валютного контролю.
  • Які основні етапи розвитку системи валютного регулю-вання та контролю Ви можете виокремити?
  • Якими є основні положення теорії автоматичного само-регулювання?
  • У чому полягають принципові відмінності кейнсіанського та монетаристського підходів до системи валютного регу-лювання?
  • Що спричинило появу теорії міждержавного валютного регулювання?

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.1. Центральний банк як головний орган валют-ного регулювання та валютного контролю
2.2. Курсова політика Центрального банку
2.3. Управління золотовалютними резервами
2.4. Економічний зміст і значення платіжного балансу в механізмі валютного регулювання
2.5. Ліцензування банківських операцій з іноземною валютою
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki