7.4. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЛАТФОРМИ ЯК НОВА МОДЕЛЬ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРІОРИТЕТНИХ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ

325

Аналіз глобального розвитку економіки показує, що спостерігається значне збільшення витрат на R&D у світовій економіці й зростання доданої вартості, створюваної високотехнологічним виробництвом. До 2013 року додана вартість, створена високотехнологічним виробництвом у світовій економіці, наблизилася до $1,5 трлн.

Новий етап економічного розвитку на основі інноваційних процесів, структурної перебудови в частині створення та збільшення частки виробництв п’ятого й створення умов для формування виробництв шостого технологічного укладу, розвитку наукомістких галузей і високотехнологічних виробництв, підвищення ефективності використання матеріало- та енергоресурсів дає змогу забезпечити глобальні конкурентні переваги, збільшити частку експорту високотехнологічних товарів, сприяти стійкому підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому та внутрішньому ринку, інноваційному розвитку регіонів.

Для Республіки Білорусь особливо важливим є розвиток високотехнологічних виробництв. Прийнято рішення про активізацію розвитку в республіці таких високотехнологічних напрямів: індустрія інформаційних технологій, авіакосмічна, фармацевтична, мікробіологічна промисловість та індустрія біотехнологій, приладобудування та електронна промисловість, наноіндустрія, ядерна енергетика.

Ці завдання не можуть бути виконані без створення умов, що забезпечують розвиток нових моделей формування бачення майбутнього, які дають змогу здійснювати перелив інвестицій в нові високотехнологічні проекти, що відрізняються високим рівнем новизни, високою доданою вартістю, але водночас і найвищим ризиком, що не дає можливості використовувати традиційні системи фінансування, старі підходи до економічного обґрунтування прийнятих рішень і колишні моделі обґрунтування управлінських рішень.

Країни, які намагаються лідирувати на світовому ринку науково-технічної продукції, активно розробляють стратегії формування виробництв нових технологічних укладів. В умовах пере

325

Переклад з російської Гребешкової О. М.

ходу на новий технологічний уклад країни, які не є технологічними лідерами, також отримувати додаткові можливості виходу на ринок високих технологій («вікна можливостей»).

Уважаємо обґрунтованою думку про те, що криза економіки провідних країн, безумовно, має структурний і фінансовий компонент, безпосередньо пов’язаний і з початком заміщення пануючого нині технологічного укладу, який досяг меж свого розвитку. В основі кожного технологічного укладу лежить відповідна технопарадигма, водночас базові технології, відкриття, винаходи нового укладу зароджуються в надрах попереднього. Так, ядро нового шостого технологічного укладу, зароджується в рамках п’ятого технологічного укладу, який ґрунтується на розвитку мікроекономіки, приладобудування, радіотехнічній, авіаційній, ракетно-космічної промисловості, розвитку інформаційно-комунікаційного сектора, а основою шостого технологічного укладу мають стати нанотехнології, здатні змінити молекулярну архітектоніку матерії, надаючи їй принципово нові властивості. Перехід до шостого укладу дасть змогу створювати наноматеріали з принципово новими властивостями, розробляти та реалізовувати технології, здатні впливати на клітинну будову живих організмів. Увагу дослідників привертають і когнітивні процеси.

Становлення нового технологічного укладу відбувається за значного підвищення ефективності економіки. Формування шостого технологічного укладу приведе до зниження енергоємності світової економіки щонайменш на 60 %. Питоме споживання нафтового еквівалента на 1000 доларів світового ВВП знизиться з 306 кг у 2005 р. до 130 кг у 2030 р., значно зміниться структура енергоспоживання: знизиться частка нафти, збільшиться частка природного газу, різко зросте частка альтернативних джерел. Одна з тенденцій мегатехнологічної динаміки до 2020 р. — досягнення на основі нових технологій альтернативної, зокрема водневої енергетики економічно вигідних показників, розвиток атомної енергетики підвищеної безпеки та термоядерної енергетики [326]. На основі принципово нових технологій докорінно змінюються найважливіші сфери діяльності: оптоелектроніка стане новою базою інформаційних технологій, композиційні матеріали сприятимуть перетворенню традиційних галузей промисловості — аграрний сектор, охорони здоров’я та ні. на біотехнологічні.

326

Глазьев С. Ю. Закономерности современного экономического развития / Глазьев С. Ю. Стратегия опережающего развития России в условиях глобального кризиса / С. Ю. Глазьев. — М.: Экономика, 2010.

Становлення нового технологічного укладу приведе до створення ринків нових видів продукції та технологій (за даними Наукового фонду США річний оборот ринку нанотехнологій до 2015 р. становитиме 1,5 трлн долю), розробки нових моделей управління, маркетингу, що дають змогу перейти до автоматизованого управління життєвим циклом продукції (управління на основі CALS-технологій), тобто з’являється можливість міжнародної уніфікації взаємодії всіх суб’єктів цього циклу: від розробників до виробників, працівників, які забезпечують експлуатацію, ремонт, крім того, замовників (зокрема державних), постачальників та ін.

Нині шостий технологічний спирйняття лише зароджується, оскільки економічне середовище ще не готове до його поширення. Водночас активно знижується попит на продукцію традиційних галузей. Фахівці, які дотримуються цього погляду (до них належить і сам автор), роблять дуже важливий висновок щодо обґрунтування концепції сталого виходу з кризи: не тільки подолання кризової ситуації на фінансових ринках, у банківській сфері та валютне регулювання можуть забезпечити подолання кризових процесів, а й формування стратегії створення умов, сприятливих для переходу на новий технологічний уклад з метою виходу на нову довгу хвилю економічного розвитку. При цьому стратегія розвинутих країн і країн з більш низьким рівнем розвитку може проходити за різними сценаріями: розвинуті країни з надмірними потужностями чинного укладу зіштовхуються із знеціненням капіталу, необхідністю докорінної структурної перебудови; країни, в економіці яких переважають виробництва більш низьких укладів, повинні активно розвивати нано-, біоінформаційні технології, що становлять ядро шостого технологічного укладу, щоб мати можливість вийти на нову «довгу хвилю» глобального економічного зростання. Такий шлях пройшли Японія та «нові індустріальні країни», які переорієнтувалися на формування основи нового, у той час ще п’ятого технологічного укладу, на основі розвитку мікроелектроніки. Такий шлях може бути ефективним і для країн, які мають намір увійти до групи високорозвинутих країн.

Новий підхід до формування стратегій розвитку в умовах кризової та посткризової економіки дає змогу виявити бар’єри, які виникають перед економікою країн, що не входять до числа технологічних лідерів, зокрема:

• розробники технологічних інновацій намагаються самі створювати прибуток з нових технологій і не поспішають їх продавати фірмам-імітаторам;

• фірма розробник інновацій намагається враховувати в ціні продажів втрати від появи конкурентів («ефект бумеранга»);

• spin off (від фірми інноватора) володіють знаннями та досвідом, бар’єри для фірм-імітаторів зростають;

• наявність інноваційної культури у фірм-інноваторів.

Водночас формуються «вікна можливостей», які дають змогу країнам, що не входять до числа технологічних лідерів, користуватися перевагами перед розвинутими країнами. «Вікна можливостей» підприємств у період економічної кризи:

• на I фазі життєвого циклу — технології, бо імітатор, як і інноватор, може вийти на ринок з невеликими інвестиціями, але за достатніх знань про нову технологію (непідготовлене зовнішнє середовище, легко вписатися);

• на IV фазі — фірмі-імітатору необхідний значний обсяг інвестицій, але «вхід» уже полегшений, бо сформувалося сприятливе середовище, що характерихується нижчим ризиком, більшою визначеністю;

• можливість брати участь у реалізації не одиничної технології, а кластера інновацій;

• можливість формувати стратегію «підкорення» технологій нової «довгої хвилі».

Таким чином, нова теорія формування «вікон можливостей», яка, на нашу думку, повинна активно розвиватися та реалізовуватися в стратегіях економічних систем, дасть змогу значно підвищити рівень економічного розвитку [327]. Дуже важливо не втратити, а використати цю можливість.

У Республіці Білорусь на державному рівні інноваційний розвиток визначено як найважливіший напрям економічного розвитку, обґрунтовано пріоритетні високотехнологічні напрями. У 2013 р. затверджено Концепцію формування та розвитку наноіндустрії в Республіці Білорусь та План щодо її реалізації [328]. Високотехнологічні напрями можуть ефективно розвиватися ли

327

Нехорошева Л. Н. Проблемы повышения инновационной активности и «окна возможностей» как инструмент технологических прорывов / Экономический рост Республики Беларусь: глобализация, инновационность, устойчивость: Материалы IV Международной научно-практической конференции 19–20 мая 2011 г. — Т. 1. — Минск, БГЭУ.

328

Государственная программа инновационного развития Республики Беларусь на 2011–2015 гг.: Постановление Совета Министров Респ. Беларусь, 26 мая 2011 г., № 669 // Нац. реестр правовых актов Респ. Беларусь.

— 2011. — № 64. — 5/33864; Закон Республики Беларусь «О государственной инновационной политике и инновационной деятельности в Республике Беларусь» от 10 июля 2012 г. № 425-3; Концепция формирования и развития наноиндустрии в Республике Белорусь / Постановление Совета министров Республики Беларусь, 18 февраля 2013 г., № 113.

ше на основі аналізу та врахування глобальних, національних і регіональних тенденцій.

Одним з нових інструментів, що забезпечує комплексний підхід до формування наднаціональної, національної та регіональної стратегій розвитку виробництв нових технологічних укладів є створення технологічних платформ. Останні, ґрунтуючись на пріоритетних напрямах науково-технічної політики, розглядаються як інструмент об’єднання результатів високотехнологічних розробок з активної діяльністю інвесторів для реалізації стратегічних завдань економічного розвитку на основі наукових, технологічних та інноваційних процесів. Проаналізуємо досвід ЄС у цьому напрямі. Європейські технологічні платформи з’явились як інструмент реалізації пріоритетних високотехнологічних напрямів розвитку економіки.

Технологічні платформи створюються на основі об’єднання думок, зусиль і ресурсів великих компаній, асоціацій підприємств малого та середнього бізнесу, наукових організацій, університетів, представників державних органів з метою вибору пріоритетів технологічного розвитку та розроблення та реалізації організаційно-економічних механізмів їх розвитку. Під час формування технологічних платформ громадськість бере активну участь в обговоренні перспектив розвитку конкретних технологічних напрямів.

Таким чином, реалізується підхід, що ґрунтується на об’єднанні та активізації зусиль на основі синергетичного ефекту всіх зацікавлених сторін-стейкхолдерів (stakeholders).

Технологічні платформи є новою моделлю розроблення та комерціалізації перспективних технологій, створення нових продуктів і послуг, що дають змогу залучати додаткові інвестиції для проведення досліджень і розробок, створення умов для розвитку високотехнологічних виробництв, підготовки висококваліфікованих спеціалістів відповідних високотехнологічних напрямів. Технологічні платформи є ефективним інструментом просування високотехнологічної продукції на зовнішні ринки.

Важливою умовою розвитку технологічних платформ є формування інституційних умов, орієнтованих на розвиток державно-приватного партнерства. Інституційні перетворення дали можливість починати формування технологічних платформ за рахунок бюджету 7-ої Рамкової програми, але подальший розвиток відбувається на основі залу-чення значних фінансових коштів приватного бізнесу, регіональних програм, структурних фондів ЄС та інших джерел, кошти яких розподіляються на основі виділення грантів. Для високоризикованих проектів можуть використовуватися кошти Європейського інвестиційного банку, який намагається знизити ризики за допомогою їх розподілу.

Технологія створення Європейських технологічних платформ складається з таких етапів [329]:

1) об’єднання інтересів стейкхолдерів з метою формування довгострокової стратегії розвитку (Strategic vision document, SVD);

2) розроблення Стратегічного плану (Strategic Research Agen-da, SRA), а також Робочої програми реалізації стратегічного плану (Working programme) на рік;

3) реалізація Стратегічного плану досліджень із залученням механізмів та інструментів наукових програм ЄС.

Нині технологічні платформи в ЄС реалізуються в таких сферах діяльності: енергетика, інформаційні та комунікаційніні технології, біоекономіка, промисловість, транспорт (табл. 1).

Таблиця 1

СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ, У ЯКИХ СТВОРЕНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЧНІ

ПЛАТФОРМИ EUROPEAN TECHNOLOGY PLATFORMS

— ETP

1. Енергетика7

Розвинуті технологічні платформи мають так звані «дзеркальні групи» (mirror groups), які повинні забезпечити зв’язок між діяльністю платформи та створенням продуктів на національному та регіональному рівнях. Низка платформ в ЄС вже перебуває на третьому етапі: реалізації стратегічного плану дослідження.

Технологічні платформи в разі високої стратегічної значущості можуть бути перетворені в спільні технологічні ініціативи: на

329 Evaluation of the European Technology Platforms. Final Report. — August 2008.приклад, Європейську технологічну платформу з нанотехнологій було перетворено в ENIAC joint Action

— спільну технологічну ініціативу JTI з наноелектроніки та Асоціацію з наноелектроніки (AENEAS).

Однією з таких найбільших JTI є спільна технологічна ініціатива Innovation Medicines Initiative (Інноваційна медицина), яка є консорціумом, що об’єднує фармацевтичні компанії, згруповані в національні асоціації, представників середнього та малого бізнесу, наукових експертів, організації пацієнтів, наукові організації та ін. Ця JTI об’єднує понад дві тисячі компаній, що розробляють нові медичні препарати. Таким чином, створення спільних технологічних ініціатив — JTI — є новим механізмом взаємодії промислової, технологічної та інноваційної політики, що змінює інноваційний ландшафт ЄС.

Спільні технологічні ініціативи спрямовані на реалізацію програм за ключовими технологічним та інноваційними напрямами, обсяг фінансування яких становить 10 млрд євро, з яких третину представляє Єврокомісія, а решту — дослідні, промислові організації, фонди та ін.

На перші п’ять програм зі спільним технологічними ініціативами виділено більш 3 млрд євро на п’ятирічний період (табл. 2).

Таблиця 2

СПІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ІНІЦІАТИВИ — JTI

Філософія розвитку програмних документів Європи орієнтує на актівізацію інноваційної діяльності, тому після закінчення 7-ої рамочної програми, яка об’єднує ресурси в галузі розробок, реалізується нова інноваційна програма країн ЄС «Горизонт 2020» на період 2014–2020 рр., на яку виділено 80 млрд євро. Девізи цієї рамкової програми ЄС: наука високої якості — промислове лідерство — вирішення проблем суспільства, тоді як основнимицілями 7-ої рамкової програми (2007–2013 рр., 55 млрд євро) були:

— сприяння створенню в Європі сприятливих умов для розвитку суспільства та конкурентоспроможної економіки, заснованої на знаннях;

— продовження будівництва Європейського наукового простору.

Таким чином, умови економічного та технологічного розвитку, що змінилися, найвищий рівень конкуренції, глобальні виклики вимагають формування нових концептуальних підходів, які реалізуються в нових моделях технологічного та інноваційного розвитку економіки.

У Республіці Білорусь у 2012 р. відповідно до розпорядження прем’єр-міністра республіки було створено робочу групу для розроблення проекту Концепції формування та розвитку наноіндустрії в країні, яка була представлена й затверджена Постановою Ради міністрів Республіки Білорусь 18 лютого 2013 р., № 113 разом з планом заходів щодо її реалізації. Метою Концепції було оцінювання наявного в республіці потенціалу й визначення перспектив та організаційно-економічного механізму формування та розвитку наноіндустрії в 2013–2015 рр. і на період до 2020 р. [330].

Як член робочої групи з розроблення цих документів, хочу акцентувати увагу на тому, що, хоча робота здійснювалося під керівництвом Міністерства економіки Республіки Білорусь, була спроба зібрати представників усіх зацікавлених сторін: не лише представників держапарату, а й Національної Академії наук Білорусі, учених, розробників, керівників великих підприємств, що випускають високотехнологічну продукцію, і зацікавлених у наноматеріалах і нанотехнологіях представників Міністерства освіти, університетів та ін. Таким чином, була зроблена спроба розробити цей документ, використовуючи Синергетичний ефект від об’єднання зусиль стейкхолдерів.

У березні 2013 р. у Республіці Білорусь пройшов семінар «Перспективи створення наноіндустрії в Республіці Білорусь». Він показав, що в республіці є низка розробок з різних напрямів у галузі наноматеріалів і нанотехнологій, водночас необхідні систематизація та об’єднання зусиль дослідників, інвесторів, організацій з підготовки фахівців з нових напрямів, споживачів і всіх інших суб’єктів, зацікавлених у розвитку наноіндустрії. Створено

330

Концепция формирования и развития наноиндустрии в Республике Белорусь / Постановление Совета министров Республики Беларусь, 18 февраля 2013 г., № 113.асоціацію організацій в галузі наноіндустрії, на яку чекає велика робота з координації зусиль з розвитку цього напряму.

З нашого погляду, для економічного забезпечення розвитку наноіндустрії в Республіці Білорусь необхідно здійснити оцінювання потреб галузей і видів діяльності в нанотехнології на наноматеріалах. Водночас слід оцінити готовність галузей і видів діяльності до використання результатів досліджень в царині нанотехнологій і створити інфраструктуру, що забезпечує технологічний трансфер і комерціалізацію результатів розробок у цій галузі. Необхідність залучення значних інвестиційних ресурсів до розвитку наноіндустрії в країні вимагатиме формування технологічних платформ, входження в технолого-етичні платформи наднаціонального рівня, створення нових моделей державно-приватного партнерства, без чого неможливо створити інституційне середовище, сприятливе для формування та розвитку виробництв нових технологічних укладів.

Аналіз світового досвіду розвитку нанотехнологій показує, що на стадії зародження перспективного технологічного напряму значну роль в його підтримці відіграє держава. Так, на етапі зародження наноіндустрії в США було розроблено «Національну нанотехнічну ініціативу» за участю низки державних організацій з бюджетним фінансуванням робіт. З переходом на наступну фазу розвитку підвищується активність приватного бізнесу: ця тенденція спостерігається в більшості країн, що розвивають нанотехнології. У країнах-лідерах у галузі нанотехнологій, у яких розвиток нанотехнологій перейшов від стадії зародження до стадії зростання (США, Японія та ін.), корпоративне фінансування вже перевищило обсяг державного фінансування.

На наш погляд, для Республіки Білорусь оцінювання потенційного впливу нанотехнологій на розвиток різних галузей і видів діяльності дасть змогу визначити коло стейкхолдерів, забезпечить інтеграцію інтелектуальних і фінансових ресурсів, що значно прискорить розвиток нанотехнологій і створення наноматеріалів.

Оцінювання системи готовності галузей і видів діяльності до використання нанотехнологій і наноматеріалів дасть змогу розробити комплекс заходів з розвитку наноіндустрії, особливо в галузях і сферах діяльності, де високий ступінь готовності.

Дуже важливим є розроблення в Білорусі програмних документів нового покоління. Наприклад, у Програмі формування та розвитку наноіндустрії в республіці Білорусь передбачено підготовку фахівців для конкретних високотехнологічних напрямів, атакож у галузі економіки та управління інноваціями: технологічний трансфер, охорона та комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, розвиток інноваційної інфраструктури для створення наноіндустрії. Створення та розвиток відповідної інфраструктури не тільки забезпечити комерціалізацію розробок у цій царині, а й орієнтуватиме на входження в наднаціональні технологічні платформи та сприятиме технологічним спільним ініціативам. Усе це вимагає нових моделей навчання для підготовки фахівців з нових напрямів і з новими компетенціями [331].

В умовах формування «нової економіки», економіки, заснованої на знаннях, висока мобільність технологій дає можливість отримувати прибуток і надприбуток тим країнам, регіонам, у яких накопичений людський капітал у вигляді системи знань, кваліфікації, є сприятливі умови для перебігу прогресивних бізнес-процесів.

Практичне значення має «наднаціональний» вплив глобалізації, що означає неможливість формування стратегії розвитку національної економіки та регіонів без урахування наслідків глобалізації. При цьому вплив зовнішніх чинників все посилюється, що не можна не враховувати, приймаючи рішення про формування стратегії розвитку як національної економіки загалом, так і конкретних регіонів.

З’явився новий термін «економічна відстань». На противагу географічній відстані, яку треба долати впродовж певного часу, часто доволі тривалого, економічна відстань між країнами визначається ступенем залученості національної економіки конкретного регіону в процес глобалізації, що дає змогу миттєво отримувати інформацію про економічні, наукові та технологічні процеси в будь-якій точці земної кулі, перекидати нові ідеї, технології, створювати інші продукти, нові ринки та ін. Отже, якщо раніше нова ідея, розробка реалізувалася насамперед там, де вона була народжена, то в умовах глобалізації вона буде реалізована там, де створені для цього найбільш сприятливі умови.

Технологічний розвиток та якісно нові форми технологічного трансферу дали змогу повністю змінити характеристику ринку праці: не людина буде переміщуватися туди, де створена ідея, а

331

Нехорошева Л. Н. Проблемы модернизации образования и перспективы использования новых моделей обучения в условиях формирования «новой экономики»/Трансфер технологий: от науки к бизнесу: материалы V международного симпозиума, Алушта, 15–20 сентября 2013 г. / Л. Н. Нехорошева // Национальная академия наук Украины, Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины. Симферополь: Крымский научный центр НАН Украины и МОН Украины, 2013.

— С. 113–119.технології будуть «притягуватися» тими країнами, регіонами, які мають відповідні умови, сприятливі для активної інноваційної діяльності, отримання технологічного надприбутку.

Але проблема полягає не тільки у втраті можливого комерційного успіху. Низький технологічний рівень національної економіки або відсутність системи ефективного використання інтелектуального ресурсу, сучасного механізму просування наукомісткої продукції на світовий ринок призводять до нееквівалентного обміну, нездатності залучити в національну економіку іноземні інвестиції, отримати відповідний дохід від експорту продукції. Нееквівалентний зовнішньо-економічний обмін переважно штовхає національну економіку та її провідні галузі в «пастку наростаючого технологічного відставання» (концепція «технологічної прірви»), що підриває національну безпеку країни.

Розгляднуті проблеми мають світове значення. Головне завдання — розвиток людського ресурсу, створення системи освіти, орієнтованої на формування здатності «генерувати творчість», «насичувати творчістю інноваційні суб’єкти».

Система освіти, орієнтована на формування нових компетенції, що відповідають новим глобальним тенденціям технологічного, інноваційного та економічного розвитку, вимагає й нових моделей навчання, що ґрунтуються на творчості, інноваційності, здатності генерувати й реалізовувати нові ідеї, які забезпечують конкурентоспроможність.

Значно зростає інтелектуалізація праці, яка вимагає, з одного боку, нових форм співпраці підприємств з науковими організаціями, університетами, а, з іншого боку — вищі навчальні заклади використовують нові моделі навчання, орієнтовані на розв’язання реальних завдань, отримання практичних навичок. Створення науково-технологічних парків, бізнес-інкубаторів при університетах, дослідних університетів спрямоване на вирішення цих проблем.

Сучасні глобальні тенденції дасть змогу стверджувати, що в умовах становлення «нової економіки» («knowledge economy»), яка характеризується інтелектуалізацією праці, активізацією інноваційних процесів, значно зростає роль «homo creativus» («людина творча», Foster D). Виникло навіть поняття «generalist» («творець», Rubinstein M., Fistenberg A.). З’являються «візіонери», тобто люди, які можуть не тільки «виокремлені» нові потреби, «проектувати майбутнє», а й реалізовувати ці потреби для широкого кола споживачів, які, ознайомившись з ними, приймають їх, змінюючи якість життя (до візіонерів належить Стів Джобс — Л. Нехорошева). Особи, які ухвалюють рішення, пови-нні володіти новими компетенціями, які вимагають модернізації системи освіти, формування нових моделей навчання.

Перехід національної економіки на інноваційний шлях розвитку вимагає підготовки фахівців у галузі інноваційної діяльності. Нові стандарти навчання мають бути орієнтовані на розвиток особистості, здатної активно брати участь у побудові інноваційної економіки, створенні сприятливого клімату для розвитку інноваційної діяльності. Найважливіші компетенції сучасного фахівця — це його здатність швидко реагувати на зміни, генерувати нові ідеї, створювати нові технології, успішно просувати інновації на ринок, отримувати прибуток від комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, реалізації високих технологій.

У нові стандарти навчання Республіки Білорусь включені спеціальні дисципліни, орієнтовані на формування перелічених вище здібностей. Такою дисципліною є «Економіка та управління інноваціями» (авторська програма Л. М. Нехорошевої [332]), яка розкриває загальні закономірності інноваційного розвитку, а також формує здібності та навички прийняття ефективних управлінських рішень, що забезпечують інноваційний розвиток економічних систем будь-якого рівня та складності. Нині ця дисципліна вивчається в усіх університетах республіки за спеціальністю «Економіка і управління на підприємстві».

У 2012–2013 навчальному році вперше в Республіці Білорусь відкрилася практико-орієнтована магістратура як найважливіший елемент II ступеня вищої освіти з новим поколінням стандартів. Необхідність модернізації системи освіти та використання нових моделей навчання зумовлена змінами в економіці: з’явилася можливість збирати під керівництвом відомого вченого команду спеціалістів з конкретного пріоритетного напряму, які можуть дати не тільки нові знання, а й навички, ділові зв’язки, підготувати до бачення найважливіших проблем та обґрунтування можливостей їх вирішення.

На кафедрі економіки промислових підприємств Білоруського державного економічного університету розроблено авторську програму «Економіка інноваційного розвитку організації: нові концепції, стратегії, проекти» (керівник — професор Л. М. Нехорошева), за якою відкрито підготовку магістрів в практико-орієнтованої магістратурі. Проблеми державного регулювання інноваційного роз

332

Нехорошева Л. Н. Теория и практика экономики и управления инновациями: Учеб.-метод. пособие / Л. Н. Нехорошева, М. В. Самойлов, В. П. Соловьев и др. — Мн.: УО «БГАТУ», 2013. — 608 с.витку й нові моделі управління інноваційними процесами розглядаються під час навчання керівників в Академії управління при президентові Республіки Білорусь. Розглядається пропозиція уряду щодо підготовки фахівців в галузі інноваційної діяльності.

Практико-орієнтована магістратура спрямована не лише на отримання суми знань в галузі інноватики, а й набуття професійних компетенцій, що забезпечують еволюцію інтелектуального потенціалу особистості, творчу самореалізацію, формування професійного інноваційного мислення, що дає змогу «проектувати майбутнє», обґрунтовувати інноваційні стратегії розвитку, ураховувати новітні економічні тенденції, гнучко реагувати на них, уміти ухвалювати рішення в умовах глобальних викликів.

Дуже важливим є розробка в Білорусі програмних документів нового покоління. Наприклад, у Програмі формування та розвитку наноіндустріі в Республіці Білорусь передбачено підготовку фахівців для конкретних високотехнологічних напрямів, а також у галузі економіки та управління інноваціями: технологічний трансфер, охорона та комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, розвиток інноваційної інфраструктури для створення наноіндустрії.

Зважаючи на прискорений розвиток нанотехнологій намічено підготувати 1,65 тис. фахівців у цій галузі. У 2012 р. відкрито нові спеціальності магістратури («Фотоніка», «Функціональні наноматеріали», «Сучасні методи та апаратура фізичних вимірювань» та ін.), які забезпечуватимуть підготовку фахівців II ступеня вищої освіти в галузі наноматеріалів і нанотехнологій. Створено також навчально-науковий центр з нано-матеріалів і нанотехнологій. Є також умови для підготовки кандидатів і докторів наук за цим напрямом.

Актуальним для розвитку наноіндустрії є рішення про підготовку фахівців у галузі управління інноваційними проектами, технологічного трансферу та комерціалізації технологій. Гостро стоїть питання про підготовку таких фахівців в царині нанотехнологій. Потреба в них зростатиме. Тільки за період 2013– 2015 рр. згідно з Концепцією розвитку наноіндустрії в Республіці Білорусь таких спеціалістів має бути підготовлено близько 300, зокрема 80 фахівців в галузі управління інноваційними проектами, 100

— з маркетингу інновацій, 120 — з ліцензування патентної роботи, трансферу та комерціалізації нанотехнологій.

Таким чином, нова філософія промислової та інноваційної політики вимагає нових моделей та інструментів їх реалізації, а технологічні платформи дають змогу об’єднувати зусилля прива-тного бізнесу (як великого, так і малого), наукових і навчальних організацій, державних органів і громадських організацій, що сприятиме акумулюванню інвестиційних та інтелектуальних ресурсів, розподілу ризиків, прискоренню процесів економічного розвитку. Технологічні платформи та спільні технологічні ініціативи інтегрують процеси прийняття стратегічних рішень та їх реалізації на основі обґрунтування наднаціональної стратегії розвитку, специфіки національної економіки та регіональних особливостей, використовуючи синергетичний ефект від зусиль стейкхолдерів.

Низка аналітичних організацій вказує на загострення конкуренції, що склала на світовому ринку нанотехнологій між країнами. US Nano-Bisiness Alliance зазначає, що основними гравцями цього ринку будуть США, Японія та ЄС (до 2015 р.), Але конкурентна боротьба за присутність на цьому ринку Росії, Китаю, Кореї, Канади та інших країн триватиме. Використання «вікон можливостей» під час переходу на новий технологічний уклад країн, які не входять до числа технологічних лідерів, створення нових моделей технологічного розвитку, технологічних платформ дасть змогу значно підвищити шанси на успіх у розв’язанні поставлених завдань.?????? 8 ???????? ???????????? ? ????????? ?????????????????? ????????? ?????????? ?????????????