8.2. ВИСОКА РЕПУТАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА З БІЗНЕСОМ: УКРАЇНСЬКИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Востряков О. В. Стратегічні настанови розвитку університету: інформаційнознаннєвий контекст / О. В. Востряков, О. М. Гребешкова // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. — Вип. 26. — К.: КНЕУ, 2011. — С. 305–313.

В умовах жорсткої конкуренції за прихильність студентів і партнерів дуже часто саме репутація університету стає одним з перших критеріїв вибору саме того чи іншого навчального закладу. Адже бренд диплома певного університету є запорукою привілейованого положення обраних для майбутнього кар’єрного успіху та лідерства. Директор World 100 Reputation Network — групи провідних університетів світу Луїза Симпсон, стверджує: «Чим вища репутація, тим більше шансів, що навчальний заклад зможе привабити стратегічних партнерів та інвесторів. Престижні компанії хотіли б фінансувати престижні університети. Більш висока репутація дає змогу організаціям отримувати контракти на більш вигідних умовах і заробляти більше» [355].

Висока репутація дає чимало переваг і можливостей, але необхідний тривалий час, щоб її здобути, підтримувати й намагатися не втратити за будь-яких обставин. У довгостроковій перспективі університет не може підтримувати високий рівень репутації, якщо кількість та якість наукових досліджень, рівень викладацького складу та попит з боку перспективних студентів буде не на відповідному рівні. Тим більше не зможе вищий навчальний заклад бути репутаційно-здатним, якщо не матиме розгалужену та ефективну систему стратегічних партнерських зв’язків. Тому в такому контексті актуальною проблемою залишається усвідомлення необхідності постійного розвитку ділової репутації університету через здійснення багатьох заходів, зокрема й за рахунок зміцнення взаємозв’язків з існуючими та потенційними бізнеспартнерами.

Проблематикою дослідження ділової репутації займається чимало вчених, серед них Г. Даулінг, К. С. Букша, О. В. Родіонов, Г. Азоєв та ін. Що ж до дослідження академічної репутації університетів, то цей напрям є доволі новим для вітчизняних

355

Фил Бейти. Times Higher Education. Тенденции рейтинга репутации мировых вузов 2012 года. Інформаційний портал osvita.ua [Электронный ресурс]. — Режим доступу: http://ru.osvita.ua/abroad/higher_school/university-raitings/28429/

дослідників. Вивченням цієї сфери займаються Л. С. Шевченко [356], К. Пецольдт, І. В. Воробйова, Є. С. Іноземцева [357] та ін.

Незважаючи на актуальність теми, можемо констатувати, що складність цієї проблематики породжує дуже велику прірву між репутацією західних університетів та українських. І дійсно, на світовому ринку університети з найвищим рівнем репутації отримують усе найкраще: найкращих викладачів, студентів, найбільш прибуткових партнерів. Тому перед українськими університетами постає завдання вивчення передового зарубіжного досвіду та пошуку адекватних способів поліпшення своєї академічної репутації.

Окремим напрямом дослідження проблематики формування репутації вітчизняних університетів є стратегічне партнерство з бізнес-структурами, що дає змогу підвищувати практичну цінність набутих студентами знань, ураховувати актуальні проблеми економічного життя в академічних курсах і розширювати базу фінансування наукових досліджень.

Маємо на меті розкрити значення категорії «репутація» та її вплив на формування стратегічних зв’язків університету з бізнеспартнерами. Для досягнення встановленої мети слід вирішити такі завдання: проаналізувати основні характеристики та зміст категорії «репутація»; визначити ключові фактори формування позитивної академічної репутації для університетів і роль стратегічних партнерств у цьому процесі; розглянути практику функціонування стратегічних партнерств між навчальними закладами та бізнес-структурами в Україні та закордоном і запропонувати загальні рекомендації щодо поліпшення їх взаємодії.

Міністр освіти і науки України, відомий громадський діяч і президент НУ «Києво-Могилянська академія» С. М. Квіт, в одному зі своїх інтерв’ю сказав: «Я переконаний, що репутація у найближчому майбутньому розглядатиметься як головний капітал університетів» [358].

356

Шевченко Л. С. Супільна репутація університету: фактор довіри в економічній сфері // Вісник «Економічна теорія» Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

— 2013. — № 2 (13).

— С. 9–22 [Електронний документ] // Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?

357

Пецольдт К, Воробьева И. В., Иноземцева Е. С. Репутация преподавателя и ее роль в повышении конкурентоспособности ВУЗа на мировом рынке образовательных услуг // Евразийский международный научно-аналитический журнал. Проблемы современной экономики. — 2010. — № 2 (34).

358

Ковальчук Б. Сергій Квіт: «Я переконаний, що репутація у ближчому майбутньому рохглядатиметься як головний капітал університетів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: narodna.pravda.com.ua/life/4d6657a1d5df5/

Що таке репутація? Висока позиція в рейтингу, хороші відгуки студентів і позитивне оцінювання роботодавців. Ці приклади є окремими характеристиками поняття «репутація», адже репутація є комплексним поняттям, яке має неоднозначне тлумачення. Загалом репутація — це суспільна думка про організацію або особистість, яка складається під впливом різних цільових груп. З економічного погляду, можемо трактувати репутацію не просто як загальну думку, а як нематеріальний актив, який має вартісне вираження. Адже репутація — це ресурс, у який люди інвестують з метою отримання стабільного доходу в довгостроковій перспективі. Залежно від того, яка мікросистема розглядається, репутація має свої категоріальні особливості. Якщо йдеться про підприємство, то має місце корпоративна або ділова репутація, якщо про людину — це особистісна репутація. Щодо вищих навчальних закладів виокремлюють суспільну та академічну репутацію. На нашу думку, більш коректним є термін «академічна репутація», адже він поглинає поняття оцінки суспільних репутаційних аудиторій.

Можна назвати такі основні характеристики категорії «репутації» [359]: комплексність — репутацію не можна описати та оцінити через одну певну категорію, тому існують ключові чинники, які характеризують і формують це поняття в своєї єдності; суб’єктивність — рівень репутації не можна оцінити на основі думки однієї людини, бо це поняття носить суб’єктивнооціночний характер, тому, чим більше компетентних людей залучено в процес оцінювання репутації, тим більше шансів, що воно буде об’єктивним і відображатиме реальний стан речей; нематеріальність — репутацію складно виміряти в грошах, це не товар, ціну якого відразу можна визначити, адже важко відразу оцінити той фінансовий результат, який принесе репутація в майбутньому, бо це стратегічно, а не тактично важливий ресурс. довготривалість — репутація не формується за рік чи два, вона спрямована на довгострокову перспективу, але це те, над чим треба працювати щодня.

Отже, формування репутації — довготривалий процес. Дуже часто високий рівень репутації демонструють саме університети,

359

Пецольдт К, Воробьева И. В., Иноземцева Е. С. Репутация преподавателя и ее роль в повышении конкурентоспособности ВУЗа на мировом рынке образовательных услуг // Евразийский международный научно-аналитический журнал. Проблемы современной экономики. — 2010. — № 2 (34).

які мають давню історію, яка може вимірюватися не тільки роками, а навіть століттями, з особливими традиціями та організаційною культурою. Однак саме тут на університет може очікувати певна небезпека. У епоху глобальної інформації репутація, що створюється століттями, стає вразливою як ніколи, тому не варто покладатися лише на свою давню історію. Треба враховувати нових гравців на ринку освітніх послуг, які стрімко розвиваються. Наприклад, у новому рейтингу за 2013 р., який був складений The Times Higher Education, було досліджено успішність молодих вишів, які існують менше 50 років. Для складання рейтингу було використано 13 показників з таких основних категорій: дослідження (обсяги, прибутки та репутація), цитування (науковий вплив), викладання (навчальне середовище), міжнародна репутація та дослідження, вплив на промисловість (інновації) [360].

Першу сходинку в рейтингу посів створений у 1986 р. Пхоханський університет науки й технології (Південна Корея), який набрав 75 балів зі 100. До п’ятірки лідерів увійшли також швейцарська Федеральна політехнічна школа Лозанни (рік заснування

— 1969), Корейський провідний науково-технологічний інститут KAIST (рік заснування — 1971), Гонконгівський університет науки і технології (рік заснування — 1991), Каліфорнійський університет в Ірвайні (рік заснування — 1965), голландський Університет Маастріхта (рік заснування — 1976) [361].

Університети країн Східної Європи, зокрема українські, до рейтингу не потрапили. Причинами може бути невисока якість освітніх послуг, які зазвичай надають «молоді» університети та недостатня наукова база та фінансова підтримка. Для прикладу проілюструємо рейтинг вузів з економічної спеціальності за 2014 р., складений журналом «Гроші» на основі опитування провідних компаній-роботодавців країни (табл. 1) [362].

Варто зазначити, що в українських рейтингах перші п’ять місць зазвичай посідають університети з поважною історією функціонування та університети, які мають статус національних. Цей рейтинг не став винятком з цих правил.

360

Міщенко Марина. Рейтинг The Times Higher Education: В Україні не існує «молодих університетів» світового рівня. За матеріалами Тиждень.ua 20.06.2013 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/82613

361

Там само. пу:http://dengi.ua/clauses/127161_Rejting_VUZov_2014_Znaniya_Praktika_Opyt.html

362

Харламов П., Новикова В., Спорыш Е. Рейтинг ВУЗов 2014: Знания. Практика. Опыт. За матеріалами Деньги.ua, 24.03.2014 [Електронний ресурс]. — Режим досту

Таблиця 1

РЕЙТИНГ ВИШІВ З ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

З 2011 р. фахівцями Times Higher Education було розроблено перший рейтинг репутації ВНЗ. У 2012 р. ними ж разом з фахівцями інформаційної групи Thomson Reuters та служби Ipsos Media, яка спеціалізується на вивченні суспільної думки, підготовлено рейтинг репутації світових ВНЗ World Reputation Rankings, який ґрунтується виключно на опитуванні вчених і висвітових учених про якість освіти та репутацію того чи іншого університету; дохід від проведених досліджень; кількість студентів і фахівців із-за кордону; дохід з розрахунку на одного фахівця закладів до 100 університетів з найкращою репутацією не ввійшов. Серед усіх міжнародних рейтингів українські університети представлені доволі обмежено, наприклад, до світового рейтингу 700 найкращих навчальних закладів TopUniversities за 2012 р. потрапили Національний технічний університет України «КПІ» і Донецький національний університет, які ввійшли в сьому сотню рейтингу.

кладачів. Основними критеріями рейтингування репутації університетів стали: цитованість на одну дослідну працю; думки та ін. [2]. За результатами 2014 року найкращими університетами стали Гарвард, Масачусетський технологічний університет, Стенфорд, Кембридж й Оксфорд. Жоден з українських навчальних

Репутація вищого навчального може бути як позитивною та високою, так і негативною. Отже, визначимо, які причини гальмують репутацію українських вишів на вітчизняному та міжнародному ринку. За даними дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва, 70,5 % респондентів оцінюють якість вищої освіти в Україні як низьку та середню. Результати соціологічного опитування, проведеного Інститутом економіки та прогнозування НАН України, свідчать: понад 70 % майбутніх фахів-

ців в університетах опановують певну сукупність знань, можуть їх шаблонно застосовувати, але не здатні вирішувати незнайомі для них завдання; 20 % випускників українських вишів дуже погано орієнтуються в обраних професіях через власну недбалість і небажання вчитися; 10 % — це випускники, які добре оволоділи методом самонавчання та самовдосконалення [363].

Причинами подібної статистики та низького рівня репутації вітчизняних університетів є: недостатність науково-інформаційного та кадрового забезпечення вищої професійної освіти та її інноваційної бази, слабкий рівень розвитку наукових шкіл, відірваність теорії викладання від практичних реалій, низький рівень конкурсного відбору студентів, отриманий диплом, який не завжди є свідченням справжньої професійної кваліфікації, масове дублювання спеціальностей, практика купівлі дипломних і курсових робіт, особливо студентів заочної форми навчання, низький рівень фінансування наукових досліджень університетів. Окремі випадки видавання сфальшованих дипломів і корумпованість деяких представників системи освіти підривають рівень суспільної довіри до українських університетів загалом.

Водночас високий рівень позитивної репутації провідних вишів в Україні визначають такі чинники: якість надання освітніх послуг — задоволеність студентів і випускників рівнем набутої освіти; конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг випускників і загалом вищого навчального закладу, який надає освітні послуги; інформаційна активність університету та місце в різноманітних рейтингах, відгуки в спеціалізованих і бізнес-виданнях; активна співпраця з різними партнерами — репутація серед роботодавців, програми обміну з іншими університетами, ефективність партнерських зв’язків з бізнесом та ін.; відсоток іноземних викладачів і студентів; рівень і можливості здійсненні наукових досліджень як викладачами, так і студентами; історія та традиції університету, розвиненість і сучасність університетської інфраструктури.

Одним із зазначених чинників, які є ключовими під час формування високого рівня репутації є стійкі та довгострокові зв’язки з бізнесом. Партнерство бізнесу та вищих навчальних за

363

Шинкарук Василь. Шлях до якісної вищої освіти // Газета «Дзеркало тижня» 22.02.2013 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/shlyah-do-yakisnoyi-vischoyi-osviti.htmlкладів удосконалює процес підготовки фахівців, що відповідають вимогам ринку праці, сприяє розвитку дослідної та інноваційної діяльності університетів, зменшує рівень молодіжного безробіття, дає змогу готувати висококваліфікованих, мотивованих фахівців з необхідними сучасному бізнесу знаннями. За результатами опитування «Досвід працевлаштування випускників навчальних закладів: погляд випускників та роботодавців», з ВНЗ співпрацює тільки близько третини компаній (34 %), переважно великі й середні (62 % і 31 % відповідно) [364].

Але важливість сумісної співпраці цього все більше усвідомлюють як українські університети, так і представники бізнесу. Підтвердженням цього може бути проведення різноманітних семінарів і програм: 1) у 2013 році в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана був проведений перший міжнародний бізнес-форум «Наука — бізнес — освіта: стратегічне партнерство» [365]; 2) Національним Університетом Львівська Політехніка в 2013 році було започатковано проект «Освітньо-бізнесові мости», який полягає в активізації співпраці бізнесу й освіти в підготовці студентів-магістрів спеціальностей «Адміністративний менеджмент» та «Управління фінансово-економічною безпекою». З 2012 року було організовано форум роботодавців «Взаємодія вищої освіти та ринку праці Альянсом програми сприяння зовнішнього незалежного тестування (Альянсом USETI) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)».

Наприклад, розглянемо проект «Освітньо-бізнесові мости», який зазвичай реалізовується в кілька етапів. На першому етапі кафедрою були запрошені керівники, заступники керівників, підприємці з різних сфер бізнесу (банківська сфера, страхова, машинобудування, будівельні підприємства тощо), які розповідали про сучасну ринкову кон’юнктуру, описали проблеми, які стоять перед підприємствами на ринку, і пропонували студентам розробити бізнес-проекти для вирішення поточних і стратегічних проблем у діяльності представлених підприємств. На другому етапі на конкурсній основі з числа 10 підприємств, які були представлені для огляду, студенти обрали чотири. Керівниками цих підприємств проводилися майстер-класи із ситуацій та проблем, які

364

Зінченко А., Саприкіна М., Янковська О., Вінніков О. (Розділ 1 підготовлено в рамках проекту USAID «Доступ до правосуддя та правової обізнаності «Правова країна») Якісна вища освіта: роль партнерств. — К.: 2013 — 20 с.

365

Офіційний сайт Київського Національного Економічного Університету імені Вадима Гетьмана Міжнародний бізнес-форум «Наука — бізнес-освіта: стратегічне партнерство», 12.06.2013 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://kneu.edu.ua/ua/events/forum_120613/мають місце в їхній сфері бізнесу, і встановлено завдання, які втілюватимуться в життя студентами впродовж семестру. Корисність від цього проекту є очевидною не тільки для викладачів (удосконалення дисциплін з урахуванням потреб ринку) і студентів (здобуття практичних навичок і можливість працевлаштування), так і для бізнесу (керівники мають змогу отримати нові ідеї для розвитку бізнесу чи розв’язання поточних завдань, відібрати найкращих випускників для роботи на підприємствах тощо) [366].

Чим відрізняється співпраця українських і зарубіжних стратегічних партнерств? У світовій практиці партнерство університетів і компаній здебільшого реалізується шляхом проведення досліджень і розробок; спільного розроблення та оцінювання курсів і програм; захисту інтелектуальної власності. В Україні найпоширенішими формами співпраці компаній і ВНЗ є стажування та практика студентів, лекції для студентів, студентські проекти та конкурси.

Стимулюють бізнес на Заході й податкові пільги, які надають індивідуальним благодійникам університетів, що сприяє, зокрема, діяльності різноманітних спілок чи мереж випускників (у Німеччині до 100 тисяч євро на рік; у Фінляндії — 250 тисяч євро). Утім, розмір податкових пільг не є прямо пропорційним фінансуванню університетів приватним сектором [367].

Сприяє зацікавленню бізнеса й можливість створювати наукові парки та бізнес-інкубатори в структурі університетів, інноваційні компанії (часто співвласниками є бізнес-компанії) і центри технологічних досліджень. Найпоширенішою ця практика є у США та Японії. Так, коледж нанотехнологій в університеті Олбані отримав інвестиції на суму 6 млрд доларів. Серед успішних прикладів останніх років — інвестиційний фонд StartX у Стенфордському університеті для фінансування венчурних дослідних компаній [368].

У США, як і у Великобританії, університети створюють як власні бізнес-компанії, так і різноманітні приватні партнерства.

366

Офіційний сайт Львівська політехніка. Утвердження співпраці між освітою та бізнесом: від інноваційної теорії — до практичних результатів, 10.10.2013 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://lp.edu.ua/node/4987

367

Зінченко А., Саприкіна М., Янковська О., Вінніков О. (Розділ 1 підготовлено в рамках проекту USAID «Доступ до правосуддя та правової обізнаності «Правова країна») Якісна вища освіта: роль партнерств. — К.: 2013 — 20 с.

368

Зінченко А., Саприкіна М., Янковська О., Вінніков О. (Розділ 1 підготовлено в рамках проекту USAID «Доступ до правосуддя та правової обізнаності «Правова країна») Якісна вища освіта: роль партнерств. — К.: 2013 — 20 с.У Фінляндії участь університетів у бізнес-компаніях для наукових досліджень може затверджувати міністерство. У Франції та Швеції партнерства створюються в разі державних закупівель або для фінансованих державою досліджень за умови відшкодування витрат університетів.

Національні ВНЗ сьогодні здебільшого не виконують ролі наукових центрів, оскільки мають застарілу матеріально-технічну базу, мізерні видатки на наукові дослідження, низький рівень фінансування та проблеми захисту авторських прав тощо.

Незважаючи на певні негативні моменти, існують позитивні приклади співпраці університетів і бізнесу, що набуває стратегічного характеру. Результати дослідження розвиненості управління партнерськими відносинами, подані в таблиці 2, визначалися за 10-бальною шкалою, при цьому 1–3 бали — низький рівень, 4 — 7 бали — середній, 8–10 балів — високий рівень [369].

Таблиця 2

РОЗВИТОК УПРАВЛІННЯ ПАРТНЕРСЬКИМИ ВІДНОСИНАМИ

Джерело: підготовлено в рамках проекту USAID «Якісна вища освіта: роль партнерств» Центром «Розвиток КСВ» незалежною експертною організацією [370].

Незважаючи на те, що обидві сторони прагнуть до формування стратегічних партнерств, існують певні бар’єри, які часто заважають це зробити. Серед бізнесу — це «міф», що українські

369

Зінченко А., Саприкіна М., Янковська О., Вінніков О. (Розділ 1 підготовлено в рамках проекту USAID «Доступ до правосуддя та правової обізнаності «Правова країна») Якісна вища освіта: роль партнерств. — К.: 2013 — 20 с.

370

Зінченко А., Саприкіна М., Янковська О., Вінніков О. (Розділ 1 підготовлено в рамках проекту USAID «Доступ до правосуддя та правової обізнаності «Правова країна») Якісна вища освіта: роль партнерств. — К.: 2013 — 20 с.виші не відірвані від бізнес-реалій і мають занадто сильні бюрократичні структури. При цьому варто зазначити, що бізнесструктури намагаються підтримувати зв’язок з університетами, які мають високий рівень репутації та здатні підготувати хороших фахівців. Щодо університетів, то можливими причинами є те, що бізнес зацікавлений тільки в отриманні прибутку та недостатньо поінформований про можливість співпраці з ВНЗ [371].

За результатами проведеного дослідження можемо надати загальні рекомендації для університетів, які вирішили поліпшити свою ділову репутацію.

По-перше, академічна репутація — це комплексна та важлива характеристика, яка необхідна університету для успішного функціонування на ринку освітніх послуг. Щоб українські вищі навчальні заклади були конкурентоспроможними на глобальному ринку освітніх послуг, їм варто створювати та розвивати стратегічні партнерства з бізнес-структурами. Це один з факторів успішної діяльності вишу.

По-друге, українські університети та компанії прагнуть здебільшого до формування стратегічних партнерств, але треба активізувати діяльність у цьому напрямі та ліквідувати бар’єри, які цьому заважають. Потрібно підтримувати тісні контакти з випускниками, розробити чіткий план з переліком заходів щодо співпраці з бізнесом, призначити окремих людей, які нестимуть відповідальність за формування партнерських зв’язків.