У США існує кілька окремих регуляторів, котрі працюють у фінансовій сфері. При цьому частина питань належить до повноважень регуляторів у федеральному уряді, інша — до повноважень влади штатів, третя — і до тих, і до тих. Найрозгалуженішим у США вважається регулювання банківського сектору. Американські банки підпадають під регулювання Федеральної резервної системи (ФРС), Федеральної корпорації страхування депозитів (FDIC), Управління валютного контролера (OCC), Управління нагляду за ощадними установами (OTS), а також Комісії з цінних паперів і бірж (SEC). Так, ФРС здійснює нагляд за всіма банківськими й фінансовими холдингами у США. Однак банківські й небанківські дочірні організації банківських холдингів часто контролюються іншими установами, а не ФРС. Це пов’язано із тим, що наглядова відповідальність визначається типом статуту дочірньої організації і принципом функціонального регулювання, згідно з яким наглядовий орган призначається залежно від характеру фінансової діяльності піднаглядної організації. Наприклад, комерційна банківська діяльність дочірніх організацій банківського холдингу, які мають статус загальнонаціонального банку, підпадає під нагляд Управління валютного контролера, тоді як угоди з цінними паперами небанківських дочірніх структур — під нагляд SEC. ФРС лише узагальнює дані OCC, SEC й інших наглядових органів при визначенні консолідованого фінансового стану всього холдингу.
Причина такого розгалуження регулювання банків у США полягає в тому, що історично в цій країні існував розподіл фінансових структур не лише за
1 www.fsa.gov.uk
трьома загальноприйнятими сегментами: банківським, страховим та інвестиційним, а й усередині банківського сегмента. Коли після фінансової кризи у 1933 р. було ухвалено закон Гласа
—Стігала (Glass-Steagall Act), який жорстко обмежив можливості роботи банків на інвестиційному ринку, регулювання будувалося за функціональною ознакою. Проте закон Грема
—Ліча
—Блайлі (Gramm-Leach-Bliley Financial Services Modernization Act) від 1999 р. скасував закон Гласа-Стігала й дозволив банкам працювати із промисловим капіталом і здійснювати інвестиційну діяльність, чим було порушено питання консолідації нагляду.
У липні 2010 р. у США було ухвалено нове законодавство, спрямоване на реформу системи фінансового регулювання, що передбачає найрадикальніші за останні вісімдесят років реформи в цій сфері. Документ дістав назву «Акт ДодаФранка про реформу Вол Стрит та захист споживачів» (The Dodd-Frank Wall Street Reform and Consumer Protection Act), або скорочено Акт Дода
—Франка. Ураховуючи масштаби американського фінансового ринку й інтернаціональний характер світової економіки, можна впевнено стверджувати, що цей Закон прямо чи опосередковано вплине майже на всіх великих учасників фінансового ринку у світі. Акт Дода
—Франка налічує понад дві тисячі сторінок, тож, щоб він повною мірою запрацював, доведеться ухвалити майже 250 підзаконних актів, які охоплюватимуть найрізноманітніші аспекти фінансового сектору.
Акт Дода
—Франка концентрує увагу на таких ключових моментах:
• заходи зі зниження ризиків фінансової системи;
• додаткові заходи із захисту споживачів фінансових послуг;
• посилення регулювання діяльності системотвірних фінансових інститутів.
Крім того, для реалізації повноважень з моніторингу й усунення системних ризиків створено новий орган — Раду з нагляду за фінансовою стабільністю (The Financial Stability Oversight Council — FSOC), а також змінено повноваження Федеральної резервної системи. Основними завданнями FSOC є такі: визначення системно важливих інститутів і прогалин у регулюванні; збирання інформації й моніторинг ринку фінансових послуг з метою виявлення потенційних ризиків; розроблення жорсткіших стандартів регулювання діяльності системотвірних банківських та небанківських фінансових установ і холдингів із розміром активів понад 50 млрд дол. США. Крім того, FSOC може обмежити зростання великих фінансових інститутів, якщо це становитиме загрозу фінансовій системі США.
Правило, назване на честь колишнього голови ФРС США Пола Волкера, що міститься в законі Дода
—Франка, відокремлює інвестиційно-банківські послуги, приватний капітал і власні хедж-фонди фінансових установ від споживчого кредитування. Зокрема, правило Волкера забороняє банкам, які використовують гарантії уряду, інвестувати кошти вкладників у хедж-фонди і фонди прямих інвестицій в обсязі, що перевищує 3 % від їхнього капіталу першого рівня, а також володіти більш як 3 % капіталу таких фондів.
Акт Дода
—Франка вводить спеціальний правовий режим ліквідації для великих фінансових установ, банкрутство яких може загрожувати фінансовій стабільності США (такі установи іноді називають «занадто великими, щоб збанкруті-
ти»). За нормами закону, уряд США фінансує всю процедуру ліквідації і здійснює заходи з угамування можливої паніки на ринку й реалізації активів банкрута за максимальною вартістю. Після завершення процедури власники ліквідованої компанії будуть зобов’язані повністю відшкодувати завдані державі витрати.
Регулювання ринку цінних паперів у США. Ринок цінних паперів США тривалий час вважався провідним ринком у світі, бо посідав лідерські позиції серед ринків інших країн за обсягами та динамікою розвитку, за кількістю видів цінних паперів, за інноваційними інструментами та технологіями. Не втратив він свого значення і сьогодні. Не останнє місце в досягненнях американського ринку цінних паперів належить його регулятору — Комісії з цінних паперів та бірж (Securities and Exchange Commission, SEC). SEC була створена з метою відновлення довіри на американському ринку після обвалу 1929 р. й Великої депресії. Основною метою створення Комісії був захист інтересів інвесторів. Це забезпечувалося упровадженням норм у сфері обігу цінних паперів і контролю за їх дотриманням учасниками ринку. Однак за час свого існування SEC отримала репутацію надто суворого регулятора. SEC не тільки наглядає за дотриманням прав інвесторів на ринку цінних паперів і вимагає від учасників ринку максимальної транспарентності, а й зарекомендувала себе як найбільш інформаційно відкритий регулятор у світі, який до того ж постійно запроваджує нові методи роботи з інформацією у своїй парафії. Чого варта сама лише електронна система збирання, аналізу та пошуку інформації EDGAR! Система EDGAR здійснює автоматизоване збирання, перевірку, індексацію, приймання та пересилання від компаній фінансової та інших форм звітності, яких вимагає законодавство США. База даних EDGAR перебуває у вільному доступі для громадськості через Інтернет.
Останнім суттєвим нововведенням в організації роботи SEC стало створення в її структурі спеціального підрозділу з роботи з фізичними особами, які володіють та бажають поділитися інформацією стосовно можливих правопорушень законодавства про цінні папери — Управління інформаторів (The Office of the Whistleblower).
Управління інформаторів було створене відповідно до закону Дода
—Франка. Правила, що регламентують роботу Управління інформаторів, були оприлюднені американським регулятором у травні 2011 р. і набрали чинності від серпня 2011 р. Лише за рік існування нового підрозділу американська Комісія з цінних паперів та бірж змогла вийти на новий рівень розкриття правопорушень на ринку цінних паперів, а кількість звернень від інформаторів з приводу виявлених ними махінацій зі звітністю, випадків хабарництва, маніпулювання ринком та шахрайства з цінними паперами в компаніях фінансового та нефінансового секторів перевищила очікуваний рівень. Слід зазначити, що до спроб зацікавити обізнаних осіб ділитися інформацією про порушення законодавства з державними регуляторами на фінансовому ринку вдавалися у багатьох країнах. Переконливим прикладом цього є «гарячі телефонні лінії» або електронні поштові скриньки, через які органи влади можна повідомити про випадки правопорушень. Утім лише у США ці спроби вилилися в дієвий механізм боротьби з фінансовими злочинами.
Секретом успіху американського регулятора можна вважати матеріальну зацікавленість інформаторів у розкритті правопорушень, оскільки від величини накладеного на правопорушників штрафу залежить розмір премії інформатора. Діапазон винагороди коливається від 10 до 30 % від зібраних Комісією коштів у вигляді штрафів за конкретною справою. Винагорода інформаторам виплачується зі спеціального фонду, створеного SEC згідно із законом Дода
—Франка. При цьому надана інформація має забезпечити успішне відкриття SEC справи, в результаті провадження якої до винуватця буде застосовано грошові санкції на суму понад 1 млн дол. Якщо розмір накладених на порушників законодавства санкцій буде меншим за 1 млн дол., інформатор не матиме права на отримання винагороди від регулятора. Наявність порогу в 1 млн демонструє неабияку зацікавленість уряду США в розкритті істотних порушень законодавства на ринку цінних паперів, які можуть вплинути на стабільність фінансової системи цієї країни й підірвати авторитет її влади.
