попиту та визначення рівноважної ціни даного ресурсу є складнішим. Причина полягає в тому, що змінні ресурси є взаємозалежними у виробничому процесі, і зменшення або зростання ціни одного із них приводить до зрушень у масштабах залучення інших, що у свою чергу приводить до зміни величини граничного продукту даного ресурсу.

Розглянемо фірму, яка для виробництва продукції використовує не один, а більше змінних виробничих факторів. Тоді механізм утворення індивідуального попиту на даний ресурс є іншим. Крива граничного виторгу ресурсу в такому випадку не виступає кривою попиту на даний виробничий фактор (як це мало місце за умови, що монополіст використовує єдиний змінний ресурс). Для зручності розглянемо найпростішу ситуацію, коли фірма використовує тільки два змінних ресурси, і обмежимося тільки оптимізацією ресурсу Х.

Так, якщо граничний продукт одного із кількох змінних факторів заданий кривою

1X MRP (рис. 10.4), то за вихідної конкурентної ціни одиниці ресурсу

1 X P рівновага монополіста відображається т.

1 E, що відповідає оптимальній кількості ресурсу

1 X. При зниженні ціни ресурсу до

2 X P рівновага монополіста має зміститись вздовж кривої

3 E, і оптимальна кількість залучення фірмою змінного виробничого фактора повинна становити

1X MRP до т.

2 X. Проте зростання кількості ресурсу може збільшити граничний продукт будь-якого іншого змінного виробничого фактора, що в свою чергу приведе до збільшення граничного продукту даного ресурсу (це обумовить переміщення кривої

1X MRP праворуч, у положення

2X MRP).

Рис. 10.4. Крива попиту монополіста на один із декількох змінних ресурсів

У результаті при ціні ресурсу

2 X P фірма використовуватиме змінний ресурс в обсязі

3 X, що приведе до збільшення граничного продукту іншого змінного ресурсу, і т.д. У результаті відбувається зрушення кривої

1X MRP праворуч, до положення

2X MRP, і тому новою рівноважною точкою є т.

3 E. Подібні точки для різного рівня ціни одного із кількох змінних ресурсів утворюють криву попиту монополіста на змінний ресурс X D. Отже, попит на змінний виробничий фактор з боку монополіста є еластичнішим, якщо у виробничому процесі використовується кілька змінних ресурсів.

Розглянемо загальну зміну ціни одного із кількох залучених фірмою змінних ресурсів у вигляді ефектів заміни, випуску та максимізації прибутку, використовуючи двофакторну (FX,) модель, представлену на рис. 10.5.

Нехай співвідношення цін ресурсів P і P задано на

Ефекти заміни, випуску та максимізації прибутку

X F хилом ізокости АВ. Вихідну рівновагу відображено т.

1 E на ізокванті

1 Q. При зниженні ціни ресурсу Х та вихідній ціні ресурсу F ізокоста АВ змінить свій нахил до положення

1 AB, і новою точкою рівноваги буде т.

2 E на ізокванті

2 Q.

Загальний ефект від зміни ціни ресурсу Х, що характеризується переміщенням із т.

1 E до т.

2 E , розкладається на ефекти заміни та випуску шляхом побудови прямої, паралельної

1 AB та дотичної до ізокванти

3 E .

1 Q і знаходженням координат т.

Рис. 10.5. Ефекти заміни, випуску та максимізації прибутку при зниженні ціни одного із кількох змінних ресурсів

Отже, ефект заміни (переміщення від

1 E до

3 E) означає заміщення певної кількості ресурсу F, ціна якого залишилась незмінною, виробничим фактором Х, ціна якого знизилась. Ефект випуску (переміщення від

3 E до

2 E) обумовлює зростання кількості залучення обох виробничих факторів у результаті скорочення ціни на один із виробничих ресурсів.

У даному випадку т.

2 E характеризує оптимальне співвідношення обсягів використання виробничих факторів за заданої величини витрат на ресурси, проте не відображає обсягів їх залучення, що максимізують прибуток фірми. Зниження ціни виробничого ресурсу означає скорочення граничних факторних витрат. Унаслідок цього зростає обсяг випуску, що максимізує прибуток фірми. Отже, має місце своєрідний ефект зниження ціни змінного ресурсу, який називається ефектом максимізації прибутку. На рис. 10.5 він представлений як зрушення ізокости

1 AB у положення

21 BA, що дозволяє фірмі, використовуючи більшу кількість обох ресурсів, досягти обсягу випуску

3 Q, який максимізує її прибуток.

Розглянемо попит на виробничі ресурси з боку фірми, яка виступає монополістом на продуктовому ринку та досконалим конкурентом на факторному, у довгостроковому періоді, коли всі виробничі фактори є змінними. У разі випуску будь-якого обсягу продукції з використанням N ресурсів фірма мінімізує витрати на одиницю продукції за умови рівності граничних продуктів на грошову одиницю витрат ресурсів для кожного виробничого фактора: