1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ

горіями індивідуальних характерних ознак з метою якомога повнішого пізнання сутності і призначення кожної з них. Це можна зробити на основі класифікації наявних систем моніторингу, що являє собою один із основних компонентів його методології.

Класифікація — система розподілу об’єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до певних ознак. Вона являє со

бою не тільки спосіб упорядкування, а й встановлення зв’язків і відносин між властивостями та функціями об’єкта. У процесі класифікації систем моніторингу визначають їх класи (групи об’єктів), які мають певні спільні ознаки, що забезпечують зіставлення й ідентифікацію їх шляхом установлення належності до певного класу. Основою класифікації є, як правило, якісна ознака.

Одним із головних принципів побудови класифікації систем моніторингу є принцип однорідності об’єктів спостереження. Практичному застосуванню цього принципу певною мірою перешкоджає неможливість надання повного переліку категорій з однаковою мірою їхньої деталізації.

Побудова класифікації систем моніторингу може мати кілька цілей: реалізацію завдання вивчення відомої сукупності систем шляхом дослідження їхніх спільних властивостей і характеристик, завдання розроблення класифікаторів для інформаційнопошукових систем, віднесення досліджуваної системи до одного з кількох класів тощо.

Здійснення класифікації має і прикладне значення, адже дає змогу визначити спільність принципових технологічних і функціональних методів дослідження, розроблення, побудови і забезпечення функціонування систем моніторингу.

Метою розроблення цієї класифікації є створення одного з інструментів для побудови методології проектування систем. Поставлена мета передбачає впорядкування систем моніторингу, визначення способу кодування їхніх класів, що зрештою сприятиме системному підходу до їх проектування.

Побудова класифікації систем моніторингу зводиться до послідовного виконання трьох основних завдань: аналіз вихідної множини систем, що підлягають класифікації, з метою виявлення їхніх спільних та відмінних характеристик; вибір класифікаційних ознак, які ще називають підставами поділу систем; вибір системи класифікації.

Основними вимогами до класифікації систем моніторингу є: охоплення всіх об’єктів їхньої вихідної множини;забезпечення можливості включення до класифікації нових класифікаційних угруповань без порушення структури класифікації; класифікація має охоплювати організацію, архітектуру, цільове призначення та спрямованість моніторингу, характерні риси його об’єкта, інформаційні характеристики та можливі способи спостереження.

Якщо перші дві вимоги є спільними для всіх класифікацій, то третя вимога зумовлена методологією побудови моніторингу і враховує організаційний аспект у побудові класифікації з урахуванням вимог замовника.

Однією з основних вимог до класифікаційних ознак є те, що вони мають бути найсуттєвішими для основних споживачів класифікації.

Характерними ознаками, за якими здійснюють класифікацію систем моніторингу, є такі: предметна царина; об’єкт спостереження; мета моніторингу; адаптивність; характер середовища об’єкта; функціональна спрямованість моніторингу; масштаб об’єкта; період спостереження; частота спостереження; дисципліна спостереження; тип спостереження; територіальне розташування об’єкта; характер охоплення об’єкта; орієнтація на спожимоніторингу виробничої системи, так і моніторингу банківської діяльності притаманні такі ознаки як мета системи моніторингу, її функціональна спрямованість, характер середовища об’єкта, функціональна спрямованість СМ, розмір об’єкта, частота і дисципліна спостереження та низка інших, які будуть повторюватися для обох цих видів моніторингу. Крім того, слід мати на увазі, що в окремих випадках ознака класифікації може бути водночас і її проявом, що теж ускладнює побудову ієрархічної схеми класифікації СМ. Цих недоліків позбавлена таблична форма класифікації СМ. Тому розглядатимемо її в табличному варіанті, приділивши увагу тим системам моніторингу, котрі фун

вача; спосіб формування інформації.

Крім того, кожна конкретна система моніторингу може мати специфічні ознаки класифікації.

Наочною і зручною в користуванні є ієрархічна схема класифікації систем моніторингу (СМ). Але разом із тим вона буде громіздкою і матиме перетин окремих класів. Наприклад, як кціонують або потенціально можуть функціонувати в економічній сфері (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ

Ознака	Моніторинг
Об’єкт спостереження	соціально-економічного розвитку (макроекономічний), структури економіки, регіону, інституціонального сектору економіки, виду економічної діяльності, цін, демографічних процесів, внутрішнього ринку, ринку праці, фінансового ринку, бюджетної сфери, інфрастуктури, соціальної політики, податкової та митної політики, національної безпеки, зовнішньоекономічної діяльності, суб’єкта господарювання, організації, установи, інформаційних технологій тощо
Мета моніторингу	інформаційний, базовий, управлінський, тотальний, проблемно-орієнтований
Адаптивність	адаптивні, неадаптивні
Характер середовища об’єкта	внутрішній, зовнішній, змішаний
Масштаб об’єкта	великомасштабного об’єкта, середньомасштабного об’єкта, об’єкта малого масштабу
Період спостереження	стратегічний, тактичний, оперативний
Орієнтація на споживача	глобальний, національний, регіональний, локальний
Частота спостереження	епізодичний, систематичний, періодичний,
Дисципліна спостереження	з постійною дискретністю, зі змінною дискретністю,

з перевіркою заданих умов

Тип спостереження	статичний, динамічний, конкурентний, порівняльний, комплексний
Топологія розміщення об’єкта	локальний, розподілений
Характер охоплення об’єкта	суцільний, вибірковий

проведення

традиційний, автоматизований, інтерактивний,автоматичний

Технологія

Наведена класифікація потребує коментарів щодо її змістовності.

Найчисельнішу групу систем моніторингу становить їх класифікація за об’єктом спостереження. Вона відображає ієрархічну будову економіки та її складових. Моніторинг за цією ознакою для найвищого рівня ієрархії здійснюється відповідними органами виконавчої влади (Державна служба статистики України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та інші).

Наприклад, моніторинг соціально-економічного розвитку спрямований на спостереження за такими основними макроекономічними показниками як валовий внутрішній продукт, основні засоби, зведений бюджет, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, обсяг реалізованої промислової продукції, продукція сільського господарства, інвестиції в основний капітал тощо. Його результати подають у вигляді часових рядів щорічних абсолютних значень показників у відповідних одиницях вимірювання, а для окремих із них — у вигляді їхніх індексів у відсотках до попереднього року у щорічних збірниках Державної служби України «Статистичний щорічник України» і «Національні рахунки України». Інформація про основні соціально

економічні показники подається у вигляді табл.1.4, а про їхні індекси у відсотках до попереднього року — у вигляді табл. 1.5.

Таблиця 1.4

ОСНОВНІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ (ФРАГМЕНТ)*

Показник	2000	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах), млн грн у розрахунку на одну особу, грн	1700703436	54415311630	72073115496	94805620495	91334519832	10825923600	1316600 28806
Основні засоби (у фактичних цінах на кінець року), млрд грн	829	1569	2047	3150	3904	6649	—
Доходи населення, млн грн	128736	472061	623289	845641	894286	1101175	1251005

Закінчення табл. 1.4

Показник	2000	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року), відсотків	125,8	111,6	116,6	122,3	112,3	109,1	104,6
Індекс цін виробників промислової продукції (грудень до грудня попереднього року), відсотків	120,8	114,1	123,3	123,0	114,3	118,7	114,2
…	…	…………				…	…
Рівень зареєстрованого безробіття, відсотків	4,1	2,7	2,3	3,0	1,9	2,0	1,8
Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн	230	1041	1351	1806	1906	2239	2633

*Джерело: Статистичний щорічник України за 2011 рік.

Таблиця 1.5 ІНДЕКСИ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ (ФРАГМЕНТ)* (відсотків до попереднього року)

ник	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Валовий внутрішній продукт	105,9	102,7	107,3	107,9	102,3	85,2	104,1	105,2
у розрахунку на одну особу	106,7	103,5	108,1	108,6	102,9	85,6	104,6	105,5
Доходи населення	131,2	139,1	123,8	132,0	135,7	105,8	123,1	113,6
Фінансовий результат до оподаткування	?	144,4	118,5	178,2	6,6	??		217,1
…	………			………			…	…
Середньомісячна заробітна плата номінальна реальна	129,6 99,1	136,7 120,3	129,2 118,3	29,7 112,5	133,7 106,3	105,5 90,8	120,0 110,2	17,6 108,7

Показ

*Джерело: Статистичний щорічник України за 2011 рік.

Аналогічно відображаються результати моніторингу інших макроекономічних об’єктів.

Аналогічна система моніторингу — «Моніторинг макропоказників соціально-економічного розвитку» — функціонує і в Мінфіні України. Вона являє собою спеціалізований проблемноорієнтований комплекс спостережень, організації, первинного оброблення та на громадження даних, аналізу, моделювання та прогнозування стану економіки, виявлення тенденцій, закономірних змін, можливостей виникнення несприятливих та ризикових ситуацій, а також механізмів запобігання їм з метою інформаційно-аналітичного забезпечення формування і прийняття управлінських рішень стосовно розроблення результативних механізмів та заходів забезпечення стійкого, пропорційного та збалансованого соціально-економічного розвитку країни.

Результати оперативного моніторингу соціально-економічного розвитку окремих об’єктів макрорівня надають шляхом систематичного й оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях (збірниках, бюлетенях, доповідях, експресвипусках, звітах тощо), на офіційних веб-сайтах відповідних органів виконавчої влади в мережі Інтернет або в інший спосіб.

Результат моніторингу такого специфічного об’єкта як структура економіки за певним макроекономічним показником являє собою таблицю, в якій відображаються частки або відсотки кожного виду економічної діяльності у величині показника загалом Інформаційний моніторинг здійснює структуризацію, нагромадження, поширення інформації, але не передбачає спеціально організованого обстеження на етапі збирання інформації.

для економіки.

Крім того, наочною формою результату моніторингу структури економіки є таблиця «витрати-випуск» у вартісному вигляді (табл. 1.6).

Моніторинг об’єктів кожного з нижчих рівнів ієрархії економіки (регіону, суб’єкта господарювання, організації, установи тощо) здійснюється їхніми відповідними органами управління.

Базовий моніторинг спрямований на виявлення нових проблем і небезпек у процесі функціонування об’єкта до того, як вони будуть усвідомлені на рівні управління, шляхом періодичного спостереження за показниками (індикаторами), які достатньо повно визначають його стан.

Управлінський моніторинг має на меті виявлення й оцінювання ефективності, наслідків і вторинних ефектів прийнятих рішень.

ВВП	j V	V
Випуск продукції	j X	X

Завданням тотального моніторингу є постійний аналіз і діагностика ситуації в масштабах усієї країни і основних одиниць її державного устрою, в масштабах виокремленої за будь-якою ознакою території (регіону, зони тощо). При цьому предметом тотального моніторингу є ситуація як така в усьому багатоманітті її складових.

Мета проблемно-орієнтованого моніторингу — відстеження тенденцій розвитку тієї чи іншої проблеми, яка обрана за певними критеріями, визнана значущою і вимагає особливої уваги й значного проміжку часу. На відміну від тотального проблемноорієнтований моніторинг має предметом не ситуацію, що постій-

но відстежується і діагностується, а конкретні явища, які спорадично виникають у надрах тієї чи іншої ситуації.

Під адаптивною системою моніторингу розуміють систему, яка зберігає працездатність за непередбачених змін властивостей об’єкта управління, цілей управління або навколишнього середовища шляхом зміни алгоритму функціонування чи пошуку оптимального стану. За способом адаптації розрізняють системи, здатні самостійно налаштовуватися, навчатися та організовуватися.

Внутрішній моніторинг полягає у визначенні причин і чинників порушення рівноважного стану об’єкта, зумовлених його діяльністю. Його метою є спостереження за досягненням стратегічних цілей об’єкта, за дотриманням вимог законодавства, локальних нормативно-правових актів, оцінювання його поточного стану, ефективності та результативності діяльності, ефективності функціонування системи управління ризиками тощо.

З огляду на сучасні тенденції розвитку економіки адаптація будь-якого об’єкта до умов мінливого зовнішнього середовища стає визначальним чинником ефективності його функціонування. Усебічне дослідження й аналіз зовнішніх впливів та їхніх можливих наслідків визначають базу зовнішнього моніторингу.

Змішана система моніторингу передбачає всебічне інформаційно-аналітичне дослідження як зовнішнього, так і внутрішнього середовища об’єкта. Така система є найбільш інформаційно наповненою, оскільки забезпечує координацію всіх можливих інформаційних потоків. Проте формування такої системи та її подальше функціонування доволі складні, оскільки потребують акумулювання чималих фінансових коштів, інтелектуального потенціалу, висококваліфікованих працівників, організаційного й техніко-технологічного забезпечення.

Моніторинг стану об’єкта призначений для оцінювання його у конкретний момент, моніторинг функціонування об’єкта — для постійного спостереження за його станом, а моніторинг розвитку об’єкта — для оцінювання результативності й ефективності досягнення його стратегічних цілей. Моніторинг стану об’єкта та моніторинг його функціонування належать до класу оперативних систем, а моніторинг розвитку об’єкта є стратегічним. У цьому сенсі можна говорити, що одні системи моніторингу, виконавши конкретне завдання, припиняють своє існування, інші можуть функціонувати тривалий час. Причини завершення функціонування тієї чи іншої системи моніторингу можуть бути двоякого роду: сам об’єкт моніторингу може припинити свою діяльність;об’єкт моніторингу втрачає актуальність для користувачів даної предметної царини.

Глобальний моніторинг здійснює спостереження за процесами та явищами у світовому масштабі, а національній (загальнодержавний) — у масштабі країни. Обидва вони належать до систем, що обслуговують об’єкти вищого державного рівня — Кабінет Міністрів, Верховну Раду, міністерства, служби, агентства, фонди, комісії, комітети тощо.

Регіональний моніторинг здійснює спостереження за процесами та явищами у межах будь-якого регіону. Він може бути самостійним і працювати на власне інформаційно-аналітичне забезпечення, а може функціонувати як допоміжний для забезпечення інформацією моніторингової системи загальнодержавного рівня. У класифікації систем моніторингу (табл. 1.2) регіональний моніторинг визначають за двома ознаками: об’єкт спостереження і орієнтація на споживача.

Перетин ознак класифікації має місце і для локального моніторингу.

За ознакою класифікації «орієнтація на споживача» локальний моніторинг — це моніторинг окремого об’єкта (наприклад, підприємства, установи, організації тощо), його структурної складової (цеху, участку, відділу, департаменту тощо) або окремого напряму його діяльності (виробничої, фінансової, маркетингової, інвестиційної, інноваційної, кредитної тощо). Але такий самий вид моніторингу класифікується і за ознакою «топологія розміщення об’єкта», чим наголошується, що об’єкт являє собою єдине ціле, а його розташування територіально локалізовано в одному пункті. Інколи його ще називають точковим або зосередженим. На противагу локальному моніторингу за цією ознакою визначається розподілений моніторинг, який інколи ще називають просторовим. Він здійснює спостереження за однорідними географічно рознесеними об’єктами з одного або кількох місць розташування. Його прикладами можуть бути моніторинг діяльності банківської системи, моніторинг транспортної системи, моніторинг підприємств будь-якої галузі тощо.

Сутність стратегічного, тактичного й оперативного моніторингу цілком пояснюється їхніми назвами.

Залежно від мети моніторингової системи визначають частоту спостереження, за якою воно проводитиметься. Хоча моніторинг визначається як процес постійного спостереження за процесом або об’єктом, на практиці трапляються випадки необхідності проведення епізодичного моніторингу (одноразового). Він спрямований здебільшого на виконання цілком конкретного завдання(оцінювання економічної ситуації за тривалий період, оцінювання наслідків кризових явищ тощо), а його особливістю є обмеженість в часі. Іноді його ще називають цільовим.

Систематичний моніторинг передбачає неперервне спостереження за об’єктом або процесом з постійною чи змінною дискретністю, тому його називають також неперервним моніторингом з відповідною дискретністю.

Дискретність спостереження є однією з найважливіших характеристик (критеріїв оцінювання якості) будь-якої системи моніторингу. Крок дискретності спостереження має бути достатньо обґрунтованим, позаяк його зменшення призводить до надмірності обсягу отриманої у результаті моніторингу інформації, а отже, і до перевантаження каналів передання інформації, систем її збереження й оброблення. Невиправдане збільшення кроку дискретності призводить до втрати точності результатів моніторингу. Тому він визначається індивідуально для кожного об’єкта.

Періодичний моніторинг здійснюється в наперед визначені часові періоди, причому спостереження у ці періоди має систематичний характер.

Необхідність проведення моніторингу з перевіркою заданих умов виникає лише в тому разі, коли надходить «сигнал» від системи перевірки цих умов. Таким «сигналом» може бути, наприклад, перевищення рівня ризику процесу, порушення певних нормативів, брак необхідних ресурсів тощо.

Статичний моніторинг здійснює спостереження про стан об’єкта на даний момент. Це найпростіший вид моніторингу, який можна здійснювати на будь-якому об’єкті будь-якої складності.

У процесі здійснення динамічного моніторингу спостереженню підлягають дані про динаміку функціонування або розвитку об’єкта. Цей моніторинг можна застосовувати для дослідження відносно простих об’єктів, для яких на першому місці в його цілях стоїть попередження про можливу небезпеку, а з’ясування причин має вторинний характер, оскільки вони доволі прозорі. Для складних об’єктів цей спосіб не підходить, оскільки при спробі виявити причину відхилення може виникнути зміщення отриманих у процесі моніторингу оцінок, позаяк воно перебуває за межами множини показників, яка неповністю описує об’єкт.

Конкурентний моніторинг проводять з метою обстеження множини ідентичних об’єктів. У цьому випадку моніторинг стає аналогом плану з множинними серіями спостережень, а дослідження об’єктів проводять паралельно за допомогою одного ін-струментарію, впродовж одного проміжку часу, що забезпечує обґрунтованість результатів моніторингу.

Порівняльний моніторинг потрібен для порівняння результатів ідентичного обстеження об’єкта вищого рівня. Він дає можливість рандомізувати причини зміщень оцінок, отриманих у процесі моніторингу.

При здійсненні комплексного моніторингу використовують кілька підстав для спостереження. Наприклад, для організації моніторингу фінансового стану банку необхідно спостерігати одночасно за його проказниками, за показниками банківконтрагентів, інших банків і банківської системи загалом.

Специфіка суцільного моніторингу полягає у повному охопленні всіх складових об’єкта та (або) всіх його показників, а вибірковий моніторинг спрямований на дослідження окремих із них, причому попередньо визначених.

Крім систем моніторингу, включених у табл. 1.2, можна виокремити три групи, відмінні за орієнтацією на користувача.

Першу, найчисельнішу групу становлять системи моніторингу, зорієнтовані на суспільство загалом. Ознайомлення користувача з результатами моніторингу у цьому разі здійснюється через засоби масової інформації, у тому числі електронні, а його користувачем може бути кожен громадянин країни незалежно від його фаху.

Друга група включає системи моніторингу, зорієнтовані на фахівців окремих видів діяльності. Вона також є чисельною групою. До неї належить більшість наявних систем моніторингу. При цьому самі групи фахівців, яким призначені результати кожного конкретного моніторингу, можуть бути як досить малими, так і дуже численними.

Третя група включає системи моніторингу, користувачами яких є конкретні органи управління, керівники, окремі структури. У літературі недостатньо уваги приділяється системам моніторингу, що входять до цієї групи, проте сам жанр друкованого видання передбачає досить масове його використання. Низка організацій та установ пропонує й реалізує цільові моніторинги, користувачами яких є винятково керівники. Засобом поширення інформації, отриманої в перебігу такого роду моніторингу, є аналітичні звіти, рекомендації, проекти, котрі, як правило, не мають значного поширення.

Традиційна система моніторингу вирізняється відсутністю засобів автоматизації. Збирання інформації, її оброблення і подання виконуються операторами, які працюють відповідно до інструкцій, що визначають технологію роботи системи.

Автоматизована система моніторингу передбачає використання сучасних інформаційних технологій і апаратних засобів автоматизації процесів збирання, передання, оброблення, нагромадження й подання інформації. Оператор може брати участь в управлінні й диспетчеризації системи моніторингу, оброблені інформації та формуванні результатів роботи системи. Інтерактивна система моніторингу передбачає обмін повідомленнями між оператором і системою, під час якого система здійснює прийняття, оброблення й подання повідомлень. Оператор безпосередньо вбудовується в технологічну схему функціонування системи моніторингу.

Автоматична система моніторингу працює без втручання людини. Роль оператора зводиться до систематичного контролю або переналаштування роботи системи моніторингу.

Зрештою існує три групи систем моніторингу, що різняться способами формування їхньої інформаційної бази.

До першої групи належать ті системи моніторингу, в процесі здійснення яких можливий безпосередній опис об’єкта моніторингу із використанням технології структуризації результатів, побудови схеми і технології збирання інформації.

Друга група охоплює системи моніторингу, в перебігу яких формування інформації здійснюється з використанням системи обґрунтованих загальноприйнятих критеріїв.

Третю групу становлять ті системи моніторингу, в процесі яких формування інформації проводиться опосередковано, із залученням технологій наукового дослідження, з використанням системи критеріїв і показників. Для таких систем істотною проблемою є структуризація і збереження отриманої інформації, забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів.

Безумовно, наведена класифікація систем моніторингу не є ви

черпною. Оскільки, як зазначалося вище, кожна конкретна система моніторингу може мати специфічні ознаки класифікації, то й ця класифікація може бути доповнена новими видами моніторингу.