Posibniki.com.ua Інформатика Системи моніторингу 1.4. ФУНКЦІЇ, ЗАДАЧІ ТА ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.4. ФУНКЦІЇ, ЗАДАЧІ ТА ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ


Для досягнення цілей, визначених програмою функціонування об’єкта або стратегією його розвитку, моніторинг забезпечує виконання таких специфічних функцій:

організаційна (визначення складу респондентів, системи показників, вибір методів збирання інформації, встановлення періоду оцінювання стану об’єкта тощо); інформаційна (формування інформаційної бази, необхідної для оцінювання стану об’єкта та забезпечення функціонування загальної інформаційної системи процесу управління); контрольна (виявлення відхилень від рівноважного стану об’єкта); діагностична (діагностика очікуваного кінцевого стану (досягнення мети функціонування) і тенденцій розвитку об’єкта; зворотного зв’язку (встановлення взаємин між етапами процесу управління об’єктом); аналітична (з’ясування причин, умов, чинників, що характеризують стан і динаміку показників моніторингу, та формування інформаційно-аналітичної бази процесу підтримки прийняття рішень); комунікаційна (передання інформації, що відображає стан об’єкта і динаміку його показників, а також результати діагностики, особам, які приймають рішення).

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що цільовою функцією моніторингу стану об’єкта є забезпечення його надійного функціонування за рахунок своєчасного виявлення відхилень від його рівноважного стану і формування інформації для вироблення управлінських рішень щодо регулювання його діяльності.

Реалізація функцій моніторингу стану об’єкта здійснюється шляхом вирішення таких його основних задач: організація спостереження, отримання достовірної і об’єктивної інформації про стан об’єкта; оцінювання та системний аналіз отриманої інформації, виявлення причин, що викликають відхилення від рівноважного стану об’єкта; формування інформаційної бази для діагностування очікуваного стану об’єкта на кінець заданого періоду з урахуванням виявлених змін; оцінювання наслідків змін стану об’єкта; підготовка інформації для формування управлінських рішень, спрямованих на подолання негативних і підтримку позитивних тенденцій функціонування об’єкта; доведення в установленому порядку керівництву об’єкта інформації, отриманої при здійсненні моніторингу; забезпечення раціональності процесу управління об’єктом.

Ефективність моніторингу і реалізації його функцій та задач забезпечується дотриманням таких принципів його організації: принцип наукової обґрунтованості — розроблення й удосконалення системи моніторингу з урахуванням досягнень теорії, апробації нових інструментів оцінювання отриманих даних, використання можливостей сучасних інформаційних технологій; принцип системності — розгляд об’єкта як підсистеми загальної суспільної системи, дослідження його зв’язків із суб’єктами зовнішнього середовища; принцип самоуправління — наявність у структурі моніторингу блоку управління процесом його функціонування; принцип об’єктивності — відображення в інформаційній базі моніторингу реальних умов функціонування об’єкта і чинників, що визначають його стан і перспективи розвитку; принцип реалістичності — система показників, що використовується для оцінювання стану об’єкта, динаміки і результатів його функціонування, має бути насиченою необхідною інформацією; принцип достатності — множина показників, що забезпечують оцінювання стану об’єкта, має бути мінімальною; принцип агрегування — забезпечення можливості визначення комплексного індикатора, що характеризує загальний стан об’єкта; принцип комплексності — моніторинг стану об’єкта має здійснюватися у взаємозв’язку з усіма сферами його діяльності, а також забезпечувати послідовне вирішення всієї сукупності задач моніторингу за кожним з його напрямів; принцип цілеспрямованості — вся система моніторингу має бути зорієнтована на розвиток інформаційно-аналітичної підтримки процесу прийняття управлінських рішень, пов’язаних із виконанням конкретних завдань щодо діяльності об’єкта; принцип проблемної орієнтації — програма спостереження (обстеження, аналізу) має бути зорієнтована на вирішення певної проблеми, для чого необхідно сформувати обмежену, але достатню інформаційну базу; принцип репрезентативності й адекватності інформаційного забезпечення — забезпечення системи моніторингу статистично значущими даними, що вможливлюють адекватне оцінювання стану об’єкта; принцип синергічності — налагодженість взаємодії елементів усередині системи моніторингу та її — із зовнішнім середовищем;

принцип цілісності — організаційної єдності процесів моніторингу та управління об’єктом, за якою постановка задач моніторингу має ґрунтуватися на визначенні цілей і напрямів функціонування та розвитку об’єкта, розробленні стратегій управління ним, а також з урахуванням нерозривності тріади «управління — моніторинг — експертиза»; принцип інваріантності (універсальності) — здатність моніторингу функціонувати в будь-якому об’єкті й за будь-яких мінливих умов зовнішнього середовища; принцип поєднання безперервності та періодичності — постійне і регулярне спостереження за станом об’єкта, а також обчислення й аналіз показників через певні проміжки часу; принцип оперативності — своєчасне збирання та надання інформації, а також прийняття на її підставі рішень, здатних поліпшити в реальному масштабі часу умови функціонування об’єкта; принцип достовірності — забезпечення довіри користувачів результатів моніторингу до джерел інформації, методів її отримання, оброблення й аналізу; принцип ієрархічності — забезпечення взаємопов’язаності інформації за системою показників і за організаційною вертикаллю (за рівнями управління); принцип зіставності показників у часі та просторі — відстежування динаміки стану об’єкта і системи, до якої він належить, загалом та виявлення тенденцій їх розвитку; принцип раціональності — раціональне поєднання прогнозноаналітичної цінності інформації і витрат на її отримання; принцип нормативності — наявність нормативів (допустимих значень) за ключовими показниками, що використовуються в системі моніторингу стану об’єкта; принцип альтернативності — використання різних джерел збирання інформації, а також методів її аналізу й оцінювання; принцип адаптації — пристосування системи моніторингу (її масштабів, складу показників, інструментів аналізу тощо) до можливостей її організаторів і вимог користувачів, мінливих завдань, внутрішніх і зовнішніх умов його проведення; принцип відкритості та прозорості — забезпечення транспарентності інформації, що відображає стан об’єкта і його динаміку, а також доступність результатів моніторингу; принцип конфіденційності — забезпечення захисту результатів моніторингу, що не підлягають витоку за межі об’єкта; принцип ергономічності — забезпечення максимальних зручностей для проведення моніторингу: сучасна комп’ютерна таоргтехніка, оптимальний режим проведення моніторингових досліджень; принцип рефлексивності — забезпечення врахування при оцінюванні показників моніторингу функціонування об’єкта впливу рефлексивних процесів у зовнішньому середовищі; принцип діагностики — забезпечення отримання даних, що дають змогу діагностувати стан об’єкта і можливі зміни у шляхах досягнення поставлених цілей; принцип пріоритетності управління — у тріаді «управління — моніторинг — експертиза» управлінню належить провідна роль, оскільки воно розробляє цільові установки й окреслює контури проблеми. Моніторинг та експертиза є важливими, але забезпечувальними підсистемами (блоками); принцип розвитку — забезпечення вдосконалення системи моніторингу в частині методичного інструментарію, технічного оснащення, складу індикаторів з метою забезпечення синхронізації зі змінами стану об’єкта та умов його функціонування.

Слід зазначити, що зміни стану об’єкта не мають ускладнювати систему моніторингу та ключові показники, а результати й напрями мають бути доступними і зрозумілими користувачам інформації на різних рівнях. Важливою є інноваційна складова принципу розвитку, що полягає в забезпеченні систематичного пошуку альтернативних інформаційних джерел, організаційних схем руху інформації тощо.

Можливість виконання зазначених функцій і задач моніторингу та дотримання принципів його організації характеризує його як одну з найважливіших функцій управлінського процесу. Інформаційно-аналітичний блок моніторингу виконує його основну функцію, оскільки для прийняття обґрунтованих управлінських рішень відповідним органам важливим є аналіз і оцінювання стану об’єкта та динаміки показників його діяльності. Ефективну інформаційно-аналітичну підтримку вирішення необхідних задач здатні забезпечити системи автоматизації аналітичної діяльності фахівців органів управління, що організують процеси збирання, збереження й оброблення інформації. Концепція такого роду систем для широкого класу керованих об’єктів


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
МЕХАНІЗМ МОНІТОРИНГУ
2.2. ДІАГНОСТИКА В СИСТЕМІ МОНІТОРИНГУ
2.3. СТРАТЕГІЧНА ДІАГНОСТИКА СТАНУ ОБ’ЄКТА
2.4. ГЕНЕРУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ОБ’ЄКТА
2.5. РАНЖУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ОБ’ЄКТА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)