Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення — п’яти) факторів, у переробній промисловості — трьох факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва
— знаряддя і предмети праці (основні засоби й оборотні засоби). Засоби виробництва беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їхньої структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання в агропромисловому комплексі.
Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття «виробничий капітал підприємства». Його кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють в собі собівартість спожитих засобів виробництва.
Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основний і оборотний капітал. Основний виробничий капітал — це грошовий вираз знарядь праці, що беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму
Споживна вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість перебуває в постійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у цих засобах виробництва до завершення строку їхнього використання.
Специфічною особливістю сільського господарства є те, що окремі види засобів виробництва можуть докорінно (під дією людського фактора) змінювати свою функціональну роль у процесі виробництва. Тому в одному випадку їх розглядають як основні засоби, а в іншому — як оборотні.
Наприклад, основне стадо корів, основні свиноматки раніше, до виділення їх у самостійний елемент активу балансу «Довгострокові біологічні активи», розглядалися як елемент основних виробничих засобів (тепер — необоротних активів), оскільки їх функціональна роль полягає у відтворенні поголів’я і виробництві предметів праці (молока). Проте при вибраковці корів і свиноматок та ставленні їх на відгодівлю відбувається зміна функціональної ролі цих необоротних активів у процесі виробництва й їх уже розглядають як оборотні засоби, яким притаманний зовсім інший характер обороту.
Оборотні засоби представлені предметами праці. Вони беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створюваний продукт. Як бачимо, характер їх обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основних засобів, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються до собівартості продукції.
У процесі кругообігу виробничий капітал послідовно переходить зі стадії виробничих запасів у стадію виробництва, а з неї — в стадію готового продукту. Такий рух виробничого капіталу відбувається як рух вартості, зумовлюючи необхідність його розмежування на застосовуваний і виробничо спожитий.
Застосовуваний основний капітал представлений первісною вартістю знарядь праці, а виробничо спожитий — лише частиною її у формі річної суми амортизації на реновацію. Застосовуваний основний капітал завжди є більшим від виробничо спожитого протягом року на строк експлуатації знарядь праці (основних засобів).
Для оборотних засобів, як правило, характерне зворотне співвідношення. Застосовувані оборотні засоби вимірюються вартістю їх середньомісячного залишку, виробничо спожиті — матеріальними витратами. Враховуючи характер обороту предметів праці, стає очевидним, що виробничо спожиті оборотні засоби будуть у стільки разів перевищувати застосовувані, скільки оборотів зроблять оборотні засоби протягом року.
1
У вітчизняній економічній літературі радянського періоду і в деяких сучасних публікаціях замість термінів «виробничий капітал», «основний виробничий капітал», «основний капітал» використовують терміни «виробничі фонди», «основні виробничі фонди», «основні фонди». За економічним змістом ці терміни є ідентичними, проте перевагу варто надавати першим з них із метою уніфікації вітчизняної термінології до зарубіжної. глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильно визначити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості продукції. Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, а саме оборотних засобів, хоч первісна вартість перших значно перевищує вартість останніх.
