Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження й благодійні внески.
До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених
— випущені підприємством акції й облігації.
Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахування є джерелом здійснення простого відтворення основних засобів. Проте вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а одержані суми амортизаційних відрахувань завдяки введенню прискореної амортизації є досить значними і можуть бути використані для придбання додаткової кількості основних засобів.
У сучасних умовах ринкового середовища України підприємства, крім державних, які зобов’язані створювати амортизаційний фонд, як правило, не акумулюють амортизаційні відрахування у такому фонді з цільовим ренноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширене відтворення в міру потреби за рахунок наявних власних або зовнішніх джерел фінансування. Така практика використання амортизаційних відрахувань застосовується і в країнах Заходу. Проте підприємство може ввести в практику своєї діяльності закріплення фінансових ресурсів за формами відтворення основних засобів. В економічній літературі виділяють такі форми їх відтворення: зміни їх первісної корисності. Для цієї мети може створюватися фонд ремонтних робіт;
2) реновація основних засобів, тобто заміна фізично і морально зношених основних засобів новими, нерідко з кращими технічними характеристиками. Джерелом цієї форми відтворення є амортизаційні відрахування, надходження від реалізації виробничо спожитих основних засобів;
3) розширене відтворення основних засобів на існуючій та новій технічній основі (модернізація, переоснащення виробництва). Це здійснюється за рахунок прибутку підприємства і частково амортизаційних відрахувань, а також позичкових і залучених коштів.
Стосовно першої форми відтворення основних засобів, то вона здійснюється шляхом проведення їх технічних доглядів, поточних і капітальних ремонтів. Витрати на них залежать від їх кількості і розцінок, які в свою чергу залежать від складності ремонту, вартості запасних частин, вузлів, рівня оплати праці тощо. В практиці роботи низки вітчизняних аграрних підприємств у 2012 р. продовжувала діяти система періодичного проведення ремонтів. Наприклад, для тракторів поточний ремонт здійснювався раз на два роки, капітальний — раз на чотири роки.
Проте в МТС, у яких техніка використовується високоінтенсивно, а також в окремих аграрних підприємствах, що надають послуги іншим суб’єктам господарювання щодо виконання сільськогосподарських робіт, така періодичність здійснення ремонтів стає нереальною. Міжремонтні часові проміжки тут істотно звужуються за причини швидкого зношення. Скажімо, в МТС нерідко строк корисного використання трактора становить лише 2 — 3 роки.
Метою проведення поточного ремонту є усунення дрібних неполадок, запобігання інтенсивному фізичному спрацюванню вузлів основного засобу і завдяки цьому підтримання його в придатному для цільового використання стані. Капітальний ремонт проводиться з метою максимально можливого відновлення нормативних техніко-експлуатаційних характеристик основного засобу. Він вимагає значно більших витрат, ніж поточний ремонт, є значно складнішим, тому доцільно здійснювати його в спеціалізованих ремонтних підприємствах. Оскільки технічний догляд, поточний і капітальний ремонти забезпечують лише підтримання основних засобів у робочому стані та збереження первісно визначеної економічної вигоди від їх експлуатації, то цілком виправдано, що витрати на їх проведення відносять до поточних витрат.
Ремонт обладнання та устаткування переробних підприємств здійснюється з урахуванням фактора сезонності або потреб забезпечення цілорічного виробництва. Так, у цукрових і плодоовочеконсервних заводах і підприємствах первинного виноробства ремонт здійснюється в міжсезонний період. Олійно-жирові підприємства стають на ремонт у літній період до отримання нового врожаю олійних культур, коли відчутний дефіцит сировини і формуються високі ціни на неї.
Реновація (просте відтворення) основних засобів є необхідною умовою збереження виробництва в тих же масштабах. У зв’язку з цим зазначимо, що для ролі амортизації як внутрішнього джерела їх реновації. В структурі джерел відтворення вона займає за останні роки 7 — 9 %, тоді як у розвинутих країнах її частка сягає 40 — 45 %.
У даному разі йдеться про масштабніше використання методів прискореної амортизації, а також зниження термінів експлуатації основних засобів, що унемож ливить використання морально застарілих і зношених об’єктів основного капіталу з низькою продуктивністю і значними витратами на ремонт. Практика європейських країн свідчить, що на активні основні засоби термін експлуатації доцільно встановлювати в межах: на устаткування
— 5 — 7 років, транспортні засоби — 4 — 5 років, трактори і комбайни — 5 — 7 років.
Більшість аграрних і чимало переробних підприємств у 2
012 р. потребували розширеного відтворення основних засобів на якісно новій основі. Здійснення цього вимагало рентабельного (прибуткового) ведення агропромислового виробництва. В умовах, коли багато підприємств, особливо аграрних, ще економічно не зміцніли важливим напрямом забезпечення розширеного (а нерідко і простого) відтворення основних засобів для них може стати лізинг.
