Ключові поняття і терміни: енергозабезпеченість і енергомісткість виробництва; енергоозброєність праці; умовно-еталонний трактор; умовно-еталонний гектар; календарний фонд робочого часу підприємства (цеху, обладнання): режимний фонд часу обладнання; плановий (номінальний) фонд робочого часу обладнання; фактичний фонд робочого часу обладнання; логістика; макрологістика; мікрологістика; виробнича логістика; матеріальний потік; потужність матеріального потоку; напруженість матеріального потоку; «штовхаюча» система управління матеріальним потоком; «тягнуча» система управління матеріальним потоком; внутрішньовиробничі логістичні системи.
Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: класифікацію матеріально-речових елементів основного капіталу за роллю в процесі виробництва та економічний зміст показників енергозабезпеченості виробництва, енергоозброєності праці та енергомісткості продукції; альтернативні підходи щодо купівлі нової чи потриманої техніки, придбання власної техніки чи взяття її на підряд, придбання техніки або її операційна оренда; проблеми сучасного стану розвитку сільськогосподарського машинобудування і забезпеченості сільськогосподарських товаровиробників технікою та методичні підходи до оцінки рівня її використання; методичні підходи до адаптації показників використання обладнання переробних підприємств для одержання заданого обсягу продукції; сутність логістики, її функції, завдання, рівні та види мікрологістики; сутність матеріального потоку, його класифікацію, оцінні показники та способи управління матеріальними потоками в межах сучасних логістичних концепцій; місце транспорту в логістичній системі аграрних і переробних підприємств та критерії вибору транспортного засобу для виконання відповідних транспортних робіт; методологічні підходи до визначення економічної доцільності довготривалого зберігання сільськогосподарської продукції на складах (елеваторах), а також УМІТИ: ? визначати постійні і змінні витрати на експлуатацію техніки, обсяг виконуваних нею робіт, за якого досягається беззбитковість роботи придбаної техніки порівняно з її підрядом, а також розрахо-орендодавцю; ? розраховувати й оцінювати показники інтенсивності, продуктивності та економічності роботи машинно-тракторного і комбайнового парку, а також визначати ступінь забезпеченості підприємства цими видами техніки; ? визначати техніко-економічні показники використання автомобільного парку, здійснювати їх оцінку та аналізувати обсяг вантажообороту підприємства; ? розраховувати й оцінювати показники використання обладнання переробного підприємства.
11.1. Функціональна роль матеріально-речових елементів основного виробничого капіталу та їх місце у формуванні енергетичних ресурсів
Основний капітал як важливий складовий елемент продуктивних сил функціонує в процесі виробництва в певній матеріально-речовій формі. Його складові мають різне цільове призначення, а тому істотно відрізняються за функціональною роллю в створенні матеріальних благ. Можна виділити дві групи засобів праці за цією ознакою.
Перша група — засоби праці, що сприяють підвищенню продуктивності праці. За їх допомогою здійснюється комплексна механізація й автоматизація виробництва і як наслідок — знижується трудомісткість продукції, ліквідується важка, непрестижна ручна праця, відбувається умовне вивільнення працівників, які можуть бути використані в інших сферах виробництва.
Зазначену функціональну роль відіграють такі засоби праці, як робочі і силові машини, транспортні засоби, комбайновий парк, автоматичні лінії, засоби механізації тваринницьких приміщень, різні прилади, обладнання й устаткування тощо. Ці матеріально-речові елементи основного капіталу також активно впливають на процес виробництва. Абсолютна більшість їх відтворюється за межами аграрного і переробного виробництв, а тому ступінь їхнього впливу визначається темпами розвитку наукового техніко-технологічного прогресу в галузях промисловості і масштабами його реалізації у виробництві.
Друга група — засоби, що створюють сприятливі умови для нормального виробничого процесу. Це заводські цехи, тваринницькі і складські приміщення, споруди, літні табори для утримання худоби тощо. Ці засоби праці хоч і менш активно впливають на процес виробництва, але є необхідними його елементами, без яких неможливо досягти високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємств.
Усі матеріально-речові елементи основного капіталу мають відповідні техніко-економічні характеристики, знання яких вкрай необхідне для визначення потреби в цих ресурсах, оцінки й аналізу ефективності їх використання, а також для планування виробництва. Однією з найважливіших характеристик частини ніша складова основного капіталу, що істотно впливає на результати діяльності підприємств, особливо аграрних.
Енергетичні потужності підприємств представлені потужністю тракторів, автомобілів, моторів комбайнів, стаціонарних двигунів, електродвигунів і електроустановок, що виражена у кіловатах (кВт). На основі даних про загальні енергетичні потужності сільськогосподарських підприємств (у 2010 р. вони становили 36 739 тис. кВт або менше проти 1999 р. в три рази, а проти 2000 р. — на 48 %) визначаються такі важливі показники, як енергозабезпеченість виробництва і енергоозброєність праці.
Енергозабезпеченість обчислюється діленням енергоресурсів аграрного підприємства в кВт на його посівну площу, а переробного підприємства — на його потужність.
Енергоозброєність праці розраховується діленням енергоресурсів підприємства на середньорічну кількість працівників.
Слід зазначити, що більшість аграрних підприємств має ще низьку забезпеченість енергоресурсами. У господарствах з високим рівнем організації виробництва енергозабезпеченість сягає 450
— 550 кВт, тоді як у середньому на 100 га посівної площі припадає 193 кВт. Енергоозброєність праці відповідно більше 100 і 55 кВт на одного середньооблікового найманого працівника в сільському і лісовому господарствах. Між рівнем цих показників і кінцевими результатами виробництва існує пряма залежність — з їх зростанням підвищуються врожайність культур, продуктивність тварин і продуктивність праці, збільшуються прибутки підприємств.
Про ефективність використання енергетичних потужностей судять виходячи з показника енергомісткості продукції, що визначається діленням енергопотужностей підприємства на обсяг одержаної валової (товарної) продукції в порівнянних цінах. Цей показник є важливим і для переробних підприємств. В аграрних підприємствах з інтенсивним типом розвитку, в яких запроваджені енергозберігаючі технології, енергоресурси використовуються ефективно і в них рівень цього показника не перевищує 1
— 1,5 кВт на 1 тис. грн валової продукції в порівнянних цінах.
Значну частку (понад 20 %) в структурі енергоресурсів аграрних підприємств займають електродвигуни й електроустановки. Вони дають змогу ширше використовувати на господарські потреби електроенергію як один із найбільш економічно вигідних видів енергії, що застосовуються в сільськогосподарському виробництві.
Рівень виробничого споживання електроенергії значною мірою характеризує стан розвитку матеріально-технічної бази підприємства, його потенційні можливості в досягненні вищих валових і економічних показників господарської діяльності.
