Загалом розрізняють три основні види потужності промислових підприємств, у тому числі переробних: проектну, поточну і резервну.
Проектна потужність формується в процесі проектування підприємства чи його подальшої реконструкції або розширення. Вона має бути досягнута у встановлений термін її освоєння. чається в разі змін потужності і/або має разі визначають середньорічну потужність С рп з виразу
Поточна потужність визнаи умов виробництва, за яких можуть вводитися додаткові місце їх вибуття. У такому С рп = В вх + С пп – С вп ,
С рп = В вх + С пп – С вп ,
тання. Оскільки зазначений ру мати місце, то виникає нех комбінатах провідним устаткуванням є екстракційні апарати, преси; н хлібопекарських підприємствах — хлібопекарські печі. В цих випадках виро потужність підприємства де В вх — вхідна потужність — це потужність на початок року; С пп — середньорічний приріст потужності; С вп — середньорічне вибуття потужності. ь є об’єктом аналізу і х потужностей може обхідність визначення вихідної потужності (потужності на кінець року): де П вв — потужність, введена протягом року; П виб — потужність, що вибула протягом року.
П вих = П вх + П вв – П виб ,
П вих = П вх + П вв – П виб ,
Резервна потужність формується лише в окремих промислових підприємствавх, наприклад, електроенергетиці для забезпечення електроенергією у пікові навантаження, і в підприємствах певних галузей переробної промисловості для переробки додатково одержаної у високоврожайні роки сільськогосподарської сировини, що швидко псується.
Для багатьох переробних підприємств потужність визначається за обсягом переробки сировини за добу, місяць, рік, а для сезонних виробництв — за добу і сезон. Наприклад, по молокопереробних підприємствах потужність представлена обсягом переробки молока незбираного за добу. Оскільки тут виробництво є безперервним, то показник потужності може бути обчислений за місяць і за рік. Це ж стосується і м’ясокомбінатів. Для цукрових заводів, підприємств первинного виноробства потужність представлена обсягом переробки цукрового буряку, винограду за добу та за сезон.
По окремих переробних підприємствах виробничу потужність визначають за потужністю провідного устаткування основного виробництва, що виконує головні технологічні процеси і справляє вирішальний вплив на випуск основної (профільної) продукції. Наприклад, на олійно-жирови а бнича за провідним устаткуванням В пу визначається з виразу уфпу
КТПУВ??? i , де ПУ і — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ї продукції (напівфабрикату) за одиницю робочого часу; Т ф — річний ефективний фонд робочого часу устаткування; К у — середньорічна кількість одиниць провідного устаткування.
Ефективний фонд робочого часу визначається так. На підприємствах з безперервним виробництвом максимально можливий (ефективний) фонд робочого часу становить 8760 год (365 · 24) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів (хлібопекарські заводи, олійно-жирові комбінати, заводи з виробництва коньяку). ти визначений як співвідношення фактично переробленого обсягу цукрового буряку за сезон у тоннах на нормативну сезоннупотужність у тоннах переробки
Підприємства, які можуть зупиняти роботу на час вихідних і святкових днів, працюють в основному в дві зміни (лікеро-горілчані, кондитерські). Їх ефективний фонд робочого часу визначається так: (365 днів – вихідні і святкові дні – дні, відведені на ремонт) · 14 год (дві зміни).
Щодо решти обладнання (крім провідного), то воно повинне мати технологічну спроможність забезпечувати безперервність виробництва відповідно до продуктивності такого провідного обладнання і завдяки цьому досягати технологічної пропорційності між взаємопов’язаними виробничими ланками підприємства — дільницями, цехами.
Рівень використання підприємством виробничої потужності визначається за такими показниками:
1) коефіцієнт освоєння проектної потужності — частка від ділення поточної потужності на проектну потужність;
2) коефіцієнт використання поточної потужності — частка від ділення фактичного обсягу випущеної продукції (переробленої сировини) на середньорічну виробничу потужність.
Для переробного підприємства з сезонним характером виробництва, наприклад, цукрового заводцієї сировини. Для того щоб здійснити аналіз цього коефіцієнта К всп можна скористатися формулою опдн всп
Ф
Д ? ф і Д н — відповідно кількість діб фактичної і нормативної пере ни
НД ?К, де Д опд робки цукрового буряку за сезон; Ф опд і Н опд — відповідно фактичй і нормативний обсяг переробки цукрового буряку за добу. ф
Якщо, скажімо, Д ф і Д н становлять відповідно 110 і 90 діб, Ф опд і Н опд — 3000 і 3500 тис. т, то підставивши ці дані у наведену формулу, одержимо
3500
110 всп ?????К .
1,0470,8571,222
90
Отже, за таких умов коефіцієнт використання сезонної потужності більше одиниці, що дає формальні підстави зробити висновок про досить раціональне її використання. Проте оцінка факторів використання сезонної потужності показала, що така раціональність досягнута за рахунок подовження строку переробки цукрового буряку на 22,2 %, але при цьому допущене істотне недовикористання добової потужності — на 14,
3 % (1 – 0,867) ? 100, що слід розглядати як негативне явище у виробничій діяльності заводу, для усунення якого мають бути вжиті відповідні заходи.
Варто зауважити, що багато переробних підприємств через різні причини (одна з основних — нестача сировини) недовикористовують виробничі потужності. Навіть у такій відносно благополучній галузі, як олійно-жирова промисловість за ськ зька купівельна спроможність населен спнп
Ступінь використання виробничої потужності є надто важливим технікоекономічним параметром діяльноті ереробих ідприємств, який істотно впливає на собівартість кінцевої продукції.
Для того щоб кількісно визначити цей вплив наведемо такий приклад по молокопереробному підприємству. х витрат на 1 т перер обки молока незбираного за 100 %-го використання потужності. При цьому береться до уваги, що за зниження коефіцієнта використання останньої собівартість переробки 1 тині постійних витрат за підвищення або зниження коефіцієнта використання виробничої потужності застосовується формула
Спочатку треба розрахувати величину постійни т сировини буде зростати за рахунок постійних витрат, загальна сума яких по підприємству залишається незмінною або майже незмінною.
Для розрахунку зміни собівартості переробки 1 т молока незбираного в час2009 — 2010 рр. потужність підприємств галузі по виробництву олії використовувалася на 80 — 85 % (лише по окремих підприємствах на 100 % і більше), маргарину — 53— 54 %, майонезу — 48 — 49 %, саломасу — 46 — 4 ого мила — 8 — 9 %, туалетного мила — на 12 — 13 %. Крім згаданої причини — нестача сировини (багато насіння олійних культур експортується), на недовикористання потужностей впливає ни ня, низька конкурентоспроможність мила на внутрішньому ринк у, залежність від імпортованих основних матеріалів, наприклад, пальмової олії.
ПВ
Т
СП? i , де СП і — собівартість переробки 1 т сировини в частині постійних витрат за іго коефіцієнта використання виробничої потужності; — постійні витрати на
К
ВП
ПВновий (прогнозований) коефіцієнт використання вироб переробку 1 т сировини за 100 %-го використання виробничої потужності;
Т
К — коефіцієнт використання виробничої потужності.
ВП
Припустімо, що за фактичними даними молокопереробного заводу встановлено, що постійні витрати на переробку 1 т молока незбираного за 100%-го використання виробничої потужності становить 135 грн.
У разі недовикористання виробничої потужності собівартість переробки в частині постійних витрат буде обернено пропорційно змінюватися, тобто зростати. Для розрахунку величини такого зростання у наведе ну формулу слід підставити фактичний або пла ничої потужності. Так, за використання виробничої потужності на 90 % собівартість переробки 1 т сировини за рахунок постійних витрат становитиме робничої потужності 0,8 вказана собівартість становитиме 168,8 грн, за коефіцієнта 0,7 — 192,9 грн і т. д.
150 грн або зросте на 15 грн (135 : 0,9 = 150); за коефіцієнта використання ви150 грн або зросте на 15 грн (135 : 0,9 = 150); за коефіцієнта використання ви
Собівартість переробк и сировини безпосередньо відбивається на собівартості готової продукції. Якщо, скажімо, для виробництва 1 т масла тваринного потрібно орієнтовно 20 — 21 т молока незбираного (залежно від жирності), то за 1158 і 1215,9 грн [(192,9 – 135) · 20(21)].
Застосування планувати рівня зале ти прибут ння виробничої потужності викладеного алгоритму аналізу дає змогу більш обґрунтовано рівень собівартості кінцевої продукції заводу, передбачити зміни її жно від стану розвитку сировинної бази і обґрунтованіше прогнозуваковість виробництва.
Питання для самоконтролю
1. Поняття основного капіталу, його поділ на основний виробничий і основний невиробничий, застосовуваний і виробничо спожитий.
2. Критерії класифікації основного капіталу і зміст понять «капіталоозброєність ос
3. Склад основних засобів за матеріально-речовою ознакою згідно з Податковим кодексом України і П(С)БО 7 «Основні засоби»: спільне і відмінності.
4. Потреба в грошовій оцінці основних засобів та її види. Способи переоцінки основних засобів і методичний підхід до щорічної їх індексації.
10.5. Економічна і податкова амортизація: суть і відмінність згідно з чинним законодавством.
6. Сутність відтворення основних засобів, його джерела, форми та способи підвищення ролі амортизації в прискоренні його темпів.
7. Методика нарахування лізингових платежів за різних методичних підходів.
8. Методика визначення, аналізу й оцінки показників руху і стану основних засобів та нормативного коефіцієнта вибуття застарілих засобів праці.
9. Економічні показники ефективності використання основного капіталу та новні напрями її підвищення.
10. Поняття виробничої потужності і методика її визначення для багатогалузевих і спеціалізованих аграрних підприємств.
11. Проектна, поточна і резервна потужність переробних підприємств та методика її визначення за різними підходами.
12. Показники використання виробничої потужності, їх аналіз та вплив на собівартість кінцевої продукції. праці»; «капіталооснащеність виробництва»; «капіталомісткість».
