10.2. Класифікація і структура основного капіталу

Економічне значення основного капіталу полягає в тому, що він є мірилом розвитку процесу праці в агропромисловому виробництві, формує ступінь його комплексної механізації й автоматизації, забезпечує якісне і своєчасне виконання технологічних операцій і цим самим визначально впливає на продуктивність праці. Загалом необхідною умовою економічного зростання держави є високі темпи накопичення основного капіталу. Таке накопичення повинно забезпечувати приріст валового внутрішнього продукту (ВВП). У світовій економіці вважається класичним (бажаним) таке співвідношення, за якого кожен відсоток накопичення основного капіталу забезпечує 0,5 % приросту ВВП.

Залежно від цільового призначення основний капітал поділяють на дві групи: основний виробничий капітал і основний невиробничий капітал.

Основний виробничий капітал представлений засобами праці, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основного капіталу підприємств — до 85 — 90 %.

Основний невиробничий капітал не бере участі в процесі виробництва. Він формує соціальні умови життя працівників підприємств, членів їх сімей, а тому рівень забезпечення ним опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цього капіталу відносять об’єкти житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

Аграрні підприємства крім сільськогосподарської можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Водночас чимало переробних підприємств стали займатися сільськогосподарською діяльністю, розвивати власну торговельну мережу, логістику. Тому основний виробничий капітал цих підприємств не однорідний за його функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказаний капітал, скажімо, в аграрних підприємствах, поділяють на:

— основний виробничий капітал сільськогосподарського призначення, до якого відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробни-основні засоби. Названі основні виробничі засоби (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть об’єднуватися в три групи: основні засоби рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;

— основний виробничий капітал несільськогосподарського призначення представлений вартістю промислово-виробничих і будівельних об’єктів, засобів торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні засоби характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Разом з тим Податковим кодексом України встановлено принципово новий поріг суттєвості щодо визнання матеріальних активів зі строком корисного використання більше одного року як основні засоби. Зокрема, до них згідно з ПКУ відносять ті матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з їх моральним і фізичним зношенням. Різні підходи до визначення порогу суттєвості стосовно вартості матеріальних активів породжує розбіжності в нарахованих сумах амортизації в системі бухгалтерського і податкового обліку.

На основі даних про вартість основного виробничого капіталу визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як капіталооснащеність виробництва і капіталоозброєність праці.

Капіталооснащеність розраховують як відношення вартості основного виробничого капіталу сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а капіталоозброєність — до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. На переробних підприємствах капіталооснащеність доцільно розраховувати на одиницю виробничої потужності, а капіталоозброєність — до середньооблікової кількості працівників.

У цілому по сільському господарству у 2012 р. досягнутий рівень забезпеченості виробничим основним капіталом був ще недостатнім. Для багатьох аграрних і переробних підприємств характерною є та обставина, що в них висока ступінь зношеності основного капіталу, який нерідко перевищує 70 %. Ця обставина посилює негативний ефект від низької капіталозабезпеченості виробництва.

Для порівняння наведемо такі дані ННЦ «Інститут аграрної економіки»: в середньому по сільськогосподарських підприємствах України у 2010 р. на 1 га сільськогосподарських угідь (без довгострокових біологічних активів) припадало основного капіталу 435 дол. США, у деяких підприємствах з розвинутою сучасною матеріально-технічною базою — 3000 — 3500 дол., тоді як в окремих достатньо великих фермерських господарствах Німеччини

— 4800 — 5000 дол. США. виробництва і капіталоозброєності праці. З підвищенням цих показників до оптимального рівня зміцнюється економічний стан суб’єктів господарювання. Крім того, на ефективність агропромислового виробництва істотний вплив справляє і структура основного виробничого капіталу, під якою розуміють відсоткове співвідношення окремих складових цього капіталу в його загальній вартості.

Крім розглянутого поділу основного капіталу за функціональним призначенням на основний виробничий і основний невиробничий капітал та галузевою ознакою — основний капітал сільськогосподарського призначення і несільськогосподарського (промислового), існують й інші ознаки його класифікації: за формою власності — власний і орендований (за фінансовою орендою); за використанням — діючий і недіючий (законсервований); за вартісною ознакою — маловартісний і дороговартісний; за видом діяльності — основний капітал операційної діяльності та основний капітал інвестиційної діяльності.

Стосовно ж основних засобів як матеріально-речових об’єктів, то основною первісною кваліфікаційною ознакою їх є натурально-речовий склад. Згідно з цим критерієм виділяють такі основні засоби (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

СКЛАДОВІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ

МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМІ СТРОКИ ЇХ КОРИСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

Як бачимо, класифікація основних засобів за П(С)БО 7 і ПКУ практично ідентична за винятком того факту, що кодексом окремою групою виділяються довгострокові біологічні активи і для усіх груп основних засобів наведено мінімально допустимі строки їх корисного використання (детальніше про них — у параграфі 10.4).

Основні засоби відображаються в активі балансу в розділі 1 «Необоротні активи» за первісною і залишковою вартістю.

Під необоротними активами розуміють всі активи, що не є оборотними та призначені для використання та одержання певної економічної вигоди протягом тривалого періоду — більше року (або одного операційного циклу, що триває понад рік). До складу таких активів відносять матеріальні, нематеріальні та фінансові ресурси, зокрема, нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість і деякі інші.

Слід брати до уваги, що будь-який об’єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого об’єкта може бути достовірно визначена.

При оцінці структури основного виробничого капіталу необхідно враховувати, що його складові елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання . За інших однакових умов вищих результатів досягають ті підприємства, які ліпше оснащені так званими активними основними виробничими засобами: силовими і робочими машинами, транспортними засо

1

У 2010 р. в структурі основного капіталу аграрних підприємств будівлі, споруди і передавальні пристрої займали 42,5 %, машини й обладнання — 36,8 %, транспортні засоби

— 8,7 %. торічними культурними насадженнями).

Важливо також установити раціональне співвідношення між окремими структурними елементами основних засобів і насамперед між тими з них, ефективність використання яких взаємозумовлена. Наприклад, неможливо досягти бажаних результатів, якщо не буде встановлено необхідної пропорційності між силовими і робочими машинами, між будівлями, спорудами і продуктивною худобою, між площею багаторічних насаджень і потрібними складськими приміщеннями та холодильними установками.

Структура основного капіталу змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень капіталооснащеності і раціональну структуру цього капіталу необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов.