Posibniki.com.uaМакроекономікаБюджетно-податкова політика5.4. Бюджетне регулювання в системі міжбюджетного розподілу


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.4. Бюджетне регулювання в системі міжбюджетного розподілу


Система міжбюджетного розподілу доходів доповнюється їх бюджетним регулюванням, що на даному етапі в Україні проявляється в нових формах, закріплених у Бюджетному кодексі.

Бюджетне регулювання доходів

це надання коштів із загальнодержавних дохідних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного й соціального розвитку на певній території.

Окремим адміністративно-територіальним одиницям може не вистачати закріплених і власних доходів для покриття видатків у тих сферах, що передбачені програмою економічного та соціального розвитку. Саме в цьому разі формуються регулюючі доходи місцевих бюджетів (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Регулюючі доходи місцевих бюджетів

Рис. 5.2. Регулюючі доходи місцевих бюджетів

Узагалі в бюджетній практиці застосовуються кілька методів бюджетного регулювання: 1) відсоткових відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів за нормативами, що встановлюються щороку радою вищого рівня в акті про бюджет на наступний рік (законі чи рішенні про бюджет); 2) міжбюджетних трансфертів [59].

Механізм розмежування доходів, закріплених за бюджетами

Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя й за бюджетами районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах, з часу проголошення незалежності України постійно змінювався (див. дод. 20), що було пов’язано з недосконалістю бюджетної системи. У зв’язку з бюджетним реформуванням, основою якого є прийняття Бюджетного кодексу, основним методом бюджетного регулювання доходів є метод міжбюджетних трансфертів. Порядок і умови їх надання та використання затверджуються Верховною Радою України, нормативними документами Автономної Республіки Крим та рішеннями відповідних органів самоврядування в межах їхньої компетенції.

Міжбюджетні трансферти

— це кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти за чинним законодавством України поділяються на дотації вирівнювання, субвенції та вилучення коштів, які передаються до бюджету вищого рівня (див. Бюджетний кодекс України, ст. 96

—108).

Дотація вирівнювання

— це міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Бюджетні дотації вирівнювання можуть направлятися з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також можуть бути передбачені в бюджетах міських та районних рад для бюджетів районів у містах, бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їхніх об’єднань.

Для визначення обсягів міжбюджетних трансфертів з метою їх оптимального розподілу Кабінет Міністрів України розробив методичні матеріали «Порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на 2001 рік», в яких закладено формульний підхід щодо їх розподілу. Багатофакторна формула, що затверджена Кабінетом Міністрів України, враховує такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;

4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського (Автономна Республіка Крим) і обласного значення та прогноз доходів — для районних бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання (у межах від 0,60 до 1).

Оскільки планування бюджетів у попередніх роках щодо формування місцевих бюджетів та визначення міжбюджетних трансфертів було недосконалим, тому були внесені зміни та доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. «Про затвердження формули розподілу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом і місцевими бюджетами» з урахуванням пропозицій представників місцевих фінансових органів та галузевих міністерств щодо методології розрахунків.

Варто зазначити, що в Україні вже кілька останніх років застосовується механізм автоматичного надання дотацій згідно із

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (ст. 56—58). Дія цього механізму дає змогу, по-перше, одержати в автоматичному режимі дотації вирівнювання на підставі встановлених нормативів щоденних відрахувань (за певними статтями доходів загального фонду бюджету), а по-друге, частину надходжень доходів загального фонду державного бюджету, що одержуються понад річні розрахункові обсяги, перетворити на додаткові дотації та автоматично спрямувати їх за рішенням відповідних рад на фінансування соціальних видатків певних територій.

Бюджетні нормативи формування додаткових дотацій місцевим бюджетам на 2004 р.:

1) до бюджету Автономної Республіки Крим

— 62,5 %;

2) обласного бюджету — 12,5 %;

3) бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення та бюджетів районів — 37,5 %;

4) бюджету м. Севастополя — 50 %;

5) бюджету м. Києва — 100 %.

Варто зазначити, що поряд з бюджетними дотаціями в Бюджетному кодексі України передбачається такий метод бюджетного регулювання, як субвенції.

Субвенція — це міжбюджетний трансферт, що має цільовий характер у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її надання. Субвенції широко застосовуються як інструмент бюджетного регулювання для збалансування бюджетів як в Україні,

так і в усіх інших державах. Субвенція видається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога на програми й заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними доходами з незалежних від них причин економічного розвитку.

Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв’язку з нерівномірністю їх розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов’язаних з вирівнюванням соціального розвитку територій.

Субвенції можуть призначатися як з Державного бюджету України місцевим бюджетам, так і з бюджетів Автономної Республіки

Крим та інших місцевих бюджетів для бюджетів нижчих рівнів.

Основні види субвенцій з Державного бюджету України:

• субвенція на здійснення програм соціального захисту;

• субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень у результаті надання пільг, установлених державою;

• субвенція на виконання інвестиційних проектів.

Основні види субвенцій з місцевих бюджетів:

• субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних вад діяльності об’єктів спільного користування;

• субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

• інші субвенції.

У сучасній практиці бюджетного регулювання доходів значна роль належить субсидіюванню, інструментами якого є державні субсидії.

Субсидія

— це грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним та фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Як інструмент бюджетного регулювання субсидія застосовується з метою збалансування регіональних та місцевих бюджетів, зміцнення їхньої дохідної бази та завжди передається безповоротно й безвідплатно з вищих ланок бюджетної системи нижчим ланкам. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Поки що субсидії не знайшли в Україні такого широкого застосування, як це має місце в розвинутих країнах світу, наприклад у США, Англії, Франції, ФРН. У цих країнах розрізняють прямі та непрямі державні субсидії. Прямі субсидії скеровуються на фінансування капітальнихвкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки в цілому, на фундаментальні дослідження, перепідготовку кадрів, створення нових робочих місць у найвідсталіших регіонах, на підтримку військово-промислового комплексу. Непряме субсидіювання здійснюється, в основному, шляхом податкової та кредитної політики [63].

Найпоширенішим методом субсидіювання в Україні нині є податковий кредит

— відстрочка сплати податку на доходи, що надається підприємству податковою інспекцією на умовах зворотності, строковості, відплатності за згоди фінансового органу, який контролює виконання бюджету.

Крім механізму розподілу бюджетних коштів у бюджетному механізмі специфічне місце належить міжбюджетному перерозподілу грошових засобів, що забезпечується певними формами руху внутрішніх бюджетних потоків, а саме такими, як:

• вилучення коштів бюджетних надлишків;

• бюджетні позики на покриття тимчасових касових розривів;

• взаємні розрахунки.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.6. Механізм використання бюджетних ресурсів: складові та дієві важелі
БЮДЖЕТНИЙ МОНІТОРИНГ, АНАЛІЗ ТА КОНТРОЛЬ
6.2. Бюджетна класифікація: призначення та складові
6.3. Аналіз бюджетних запитів як складова процесу бюджетотворення
6.4. Бюджетний облік і бюджетна звітність
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki