Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці та затверджено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці. Крім того, діє Інструкція щодо заповнення Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць, затверджена Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством охорони здоров’я України зі змінами № 06-906 від 22.03.1993 р.
Під атестацією робочих місць необхідно розуміти їх періодичну перевірку на відповідність технічним, економічним, організаційним та соціальним вимогам.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в
Для проведення атестації робочих місць за умовами праці видається наказ. Цим наказом: створюється атестаційна комісія організації і, за необхідності, комісії в робочих підрозділах; призначаються голова і члени атестаційної комісії, а також відповідальний за складання, ведення і зберігання документації по атестації; визначаються терміни і графік проведення атестації.
До складу атестаційної комісії рекомендується включати фахівців служб охорони праці, організації праці і заробітної плати, головних фахівців, керівників підрозділів, медичних працівників, представників профспілкової організації і спільних комітетів (комісій) з охорони праці, уповноважених (довірених) осіб по охороні праці професійних союзів або трудового колективу.
Атестаційна комісія: здійснює методичне керівництво і контроль за проведенням робіт по атестації; складає повний перелік робочих місць організації з виділенням аналогічних по характеру виконуваних робіт і умовах праці; складає перелік небезпечних і шкідливих виробничих чинників, показників тяжкості і напруженості трудового процесу на кожному робочому місці з врахуванням скарг працівників на умови праці; привласнює коди виробництвам, цехам, ділянкам, робочим місцям; розробляє пропозиції по поліпшенню і оздоровленню умов праці; вносить пропозиції про готовність підрозділів (виробничих об’єктів) до їх сертифікації на відповідність вимогам по охороні праці; формує необхідну нормативно-довідкову базу для проведення атестації; виявляє найбільш травмонебезпечні ділянки, роботи і устаткування; атестує і приймає рішення щодо подальшого використання робочих місць.
Свою роботу атестаційна комісія починає зі складання списку всіх робочих місць організації, що підлягають атестації за умовами праці.
строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
У переліку вказуються найменування робочих місць (професія, посада) і кількість працівників, які працюють на цих робочих місцях. На кожне робоче місце (або групу аналогічних робочих місць) складається Карта атестації робочого місця за умовами праці.
Працівник, чиє робоче місце атестується за умовами праці, підписує Карту атестації.
Для здійснення методичного керівництва атестацією комісія формує нормативно-довідкову базу й організовує її вивчення.
Нормативно-довідкова база включає Положення про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, стандарти і нормативи, перераховані в Переліку основних стандартів системи, стандартів безпеки праці і гігієнічних нормативів, використовуваних при атестації робочих місць за умовами праці, та інші нормативні і довідкові матеріали.
Під час проведення атестації здійснюється:
— визначення фактичних значень небезпечних і шкідливих виробничих чинників на робочих місцях;
— оцінка травмобезпечності робочих місць;
— оцінка забезпеченості працівників засобами індивідуального захисту;
— оцінка фактичного стану умов праці на робочих місцях.
Визначення фактичних значень небезпечних і шкідливих виробничих чинників на робочих місцях. На підставі характеристик технологічного процесу, вживаних матеріалів, сировини, устаткування для кожного робочого місця складається перелік небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
Для кожного робочого місця мають бути оцінені всі небезпечні і шкідливі виробничі чинники
— хімічні, фізичні, біологічні, психо- фізіологічні. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників визначаються на підставі інструментальних вимірів. Інструментальні виміри і ергономічні дослідження повинні проводитися в процесі роботи з використанням методів, передбачених ДСН та іншими нормативними документами, відповідно до згадуваного Переліку основних стандартів безпеки праці і гігієнічних нормативів.
Дані інструментальних вимірів рівнів виробничих чинників оформляються протоколами з вказівкою в них таких даних: найменування організації, код підрозділу і робочого місця; дата проведення вимірів; найменування організації (або підрозділів), залученої до виконання вимірів;
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до Карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.
Оцінка травмобезпечності робочих місць. Основними об’єктами оцінки травмобезпечності робочих місць є: виробниче устаткування, пристосування і інструменти, забезпеченість засобами навчання і інструктажу.
Травмобезпека
— відповідність робочих місць вимогам безпеки праці, що виключає травмування працівників в умовах, встановлених нормативними правовими актами з охорони праці.
Оцінка травмобезпечності визначається за допомогою перевірки відповідності виробничого устаткування, пристосувань і інструментів, а також засобів навчання і інструктажу вимогам нормативних правових актів.
У процесі оцінювання травмобезпечності визначаються пробні пуски і зупинки виробничого устаткування з дотриманням вимог безпеки. У випадках, коли устаткування і пристосування виготовлені до введення в дію нормативних актів, що поширюються на них, або коли ці акти не розроблені і не затверджені в установленому порядку, оцінка проводиться на відповідність вимогам, викладених у загальнодержавних нормативних правових актах, що забезпечують безпечні умови праці на робочих місцях.
Оцінка травмобезпечності робочого місця оформляється протоколом.
Результати оцінки травмобезпечності вносяться до Карти атестації робочого місця за умовами праці.
Оцінка забезпеченості працівників засобами індивідуального захисту. По кожному робочому місцю оцінюється забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту, а також ефективність цих засобів.
Оцінка здійснюється шляхом зіставлення виданих засобів з Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі спецодягу,
найменування вимірюваного виробничого чинника; засоби і метод виміру; місце проведення вимірів, ескіз приміщення з вказівкою точки виміру; фактичне значення параметра; посади, прізвища, ініціали і підписи працівника, який проводив виміри, і представника адміністрації об’єкта, на якому проводилися виміри; підпис відповідальної особи, печатка організації (або її підрозділів), залученої до виконання вимірів.
Ефективність засобів індивідуального захисту повинна підтверджуватися сертифікатами відповідності.
Оцінка забезпеченості працівників засобами індивідуального захисту оформляється протоколом.
Оцінка фактичного стану умов праці на робочих місцях складається з оцінок: рівня шкідливості і небезпеки; рівня травмобезпечності; забезпеченості працівників засобами індивідуального захисту, а також ефективності цих засобів.
Результати оцінки фактичного стану умов праці на робочому місці заносяться в Карту атестації робочих місць за умовами праці, в яку атестаційною комісією організації дається висновок про результати атестації.
Карта містить оцінку таких факторів виробничого і трудового процесу: шкідливих хімічних речовин від 1 до 4 класу небезпеки включно; пилу; вібрації; шуму; інфразвуку; ультразвуку; неіонізуючого випромінювання різних діапазонів; мікроклімату в приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання); температури зовнішнього повітря влітку та взимку; атмосферного тиску; біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від 1 до 4 класу небезпеки включно); важкості праці (динамічної роботи, статичного навантаження); робочої пози; напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності); змінності.
Якщо на робочому місці небезпечні і шкідливі виробничі чинники або відсутні, або їх значення відповідають оптимальним або
спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту з іншими нормативними документами.
Якщо на робочому місці фактичні значення небезпечних і шкідливих виробничих чинників перевищують існуючі норми або вимоги по травмобезпечності і забезпеченості працівників засобами індивідуального захисту не відповідають нормам, то умови праці на такому робочому місці відносяться до шкідливих і небезпечних.
Робоче місце з шкідливими умовами праці визнається умовно атестованим.
Пропозиції з проведення його у відповідність з нормативними актами вносяться до плану заходів щодо поліпшення і оздоровлення умов праці.
Під час сертифікації виробничих об’єктів на відповідність вимогам з охорони праці умовно атестоване робоче місце не зараховується як атестоване.
При віднесенні умов праці до 4 класу (небезпечному) робоче місце визнається не атестованим і підлягає негайному переоснащенню або ліквідації.
За результатами атестації робочих місць за умовами праці заповнюються відомість робочих місць і результатів їх атестації за умовами праці в підрозділі та підсумкова відомість робочих місць і результатів їх атестації за умовами праці в організації.
Результати роботи атестаційної комісії організації оформляються протоколом атестації робочих місць за умовами праці. До протоколу повинні додаватися: карти атестації робочих місць за умовами праці; відомість робочих місць і результатів їх атестації за умовами праці в підрозділі; підсумкова відомість робочих місць і результатів їх атестації за умовами праці в організації; план заходів з поліпшення і оздоровлення умов праці в організації.
План заходів з поліпшення і оздоровлення умов праці в організації розробляється за результатами атестації робочих місць за умовами праці атестаційною комісією з урахуванням пропозицій підрозділів і окремих працівників.
План підписується головою атестаційної комісії і після узгодження із спільним комітетом (комісією) з охорони праці та профспілками затверджується керівником організації. План включається в колективний договір.
допустимим величинам, вимоги по травмобезпечності виконані, працівники забезпечені засобами індивідуального захисту, робоче місце визнається атестованим.
Після закінчення атестації видається наказ, в якому є оцінка проведеної роботи і затверджуються її результати.
Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці за участі установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.
Позапланова атестація робочих місць проводиться в таких випадках: введення в експлуатацію новоорганізованих робочих місць; у результаті державної експертизи умов праці, проведеної з метою оцінки якості проведеної атестації робочих місць; виконання заходів з приведення умов праці на підприємстві у відповідність з чинними нормативними актами в області охорони праці, а також поліпшення умов праці; заміна виробничого устаткування; зміна технологічного процесу; заміна засобів колективного захисту.
Проведення і оформлення результатів позапланової атестації робочих місць здійснюється за тими ж вимогами, які пред’являються до проведення основної
— планової атестації робочих місць за умовами праці.
Документи атестації робочих місць за умовами праці є матеріалами строгої звітності.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці покладений на органи Державної експертизи умов праці України.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Результати атестації робочих місць за умовами праці використовуються в цілях: планування і проведення заходів з охорони і умовах праці відповідно до чинних нормативних правових документів; сертифікації робіт з охорони праці; обґрунтування надання пільг і компенсацій працівникам, які працюють на важких роботах і роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в передбаченому законодавством порядку;
Створення комісії з атестації та раціоналізації робочих місць Інвентаризація робочих місць
Комплексна перевірка робочих місць
На відповідність технічним вимогам до рівня оснащення
На відповідність нормам умов і безпеки праці
На відповідність вимогам НОП
Заповнення карти умов праці
Рішення
Ліквідувати
АтестуватиНе атестувати
Раціоналізувати із зазначенням строку виконання
Рис. 3.4. Загальна схема проведення атестації робочих місць з умов праці
Обов’язковій переатестації підлягають робочі місця після заміни виробничого устаткування, зміни технологічного процесу, реконструкції засобів колективного захисту та ін., а також на вимогу органів Державної експертизи умов праці у разі виявлення порушень при проведенні атестації робочих місць за умовами праці.
Паспортизації підлягають виробничі приміщення і ділянки, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сиро-
вирішення питання про зв’язок захворювання з професією, встановлення діагнозу профзахворювання; розгляду питання про припинення (призупинення) експлуатації цеху, ділянки, устаткування, зміну технологій; включення в трудовий договір (контракт) умов праці працівників; ознайомлення працівників з умовами праці на робочих місцях; складання статистичної звітності; застосування адміністративно-економічних санкцій до посадовців у зв’язку з порушеннями законодавства про охорону праці.
Паспорт робочого місця
Розділ 1.
Розділ 2.
Розділ 3.
Розділ 4.
Характеристика обладнання і технічного оснащення
Характеристика трудового процесу
Характеристика організації робочого місця
Умови праці
Розділ 5.
Розділ 6.
Розділ 7. Організаційнотехнічні заходи по результатам атестації робочих місць
Характеристика використання сировини і матеріалів
Характеристика виконавців
Рис. 3.5. Структура паспорта робочого місця
Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для надання пільг і компенсацій, передбачених чиним законодавством (Див. Додаток 1).
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.
Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Працівники, які трудяться на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-про-
вина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.
У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за власні кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніше як за 2 місяці, письмово поінформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
У більшості галузей відхилення умов праці компенсується встановленням доплати.
Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати: за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці; за інтенсивність праці; за роботу у нічний час; за перевезення небезпечних вантажів.
Розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах проводиться керівником чи уповноваженим ним органом відповідно до Положення про розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві в установах та організаціях.
Облік виробничого травматизму здійснюється в цілому за формами державної статистичної звітності за підсумками року, а гострих професійних отруєнь (захворювань)
— за підсумками півріччя і року.
Збір і розробку державної статистичної звітності з питань виробничого травматизму виконують органи державної статистики.
Зв’язок профзахворювання працівника з виробничими умовами праці визначається на підставі клінічних даних і санітарногігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідемстанцією. Остаточний діагноз і його зв’язок із виробничими фа-
філактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
— НДІ гігієни праці та профзахворювань, а у сумнівних випадках
— Інститут медицини праці (м. Київ). Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводиться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Подолання кризових явищ у сфері охорони праці вимагає вирішення комплексу невідкладних і першочергових державних завдань і впровадження низки заходів щодо їх реалізації.
До числа найважливіших завдань у сфері управління охороною праці належать: подальше удосконалення і нормативно-правове закріплення системи державного управління охороною праці; удосконалення взаємодії між органами, які здійснюють функції управління охороною праці; підвищення ролі профспілок та активізація участі працівників у вирішенні питань охорони праці; забезпечення реалізації прав працівників на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, вдосконалення національної системи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; формування більш відповідального ставлення до питань охорони праці з боку керівників усіх підприємств, установ, організацій, підвищення статусу служб охорони праці; прискорення перегляду нормативної бази в галузі охорони праці з метою її актуалізації та інтеграції з законодавством Європейського Союзу; підвищення професійного рівня працівників служб охорони праці;
кторами встановлюють спеціалізовані лікувально-профілактичні установи
Нині в Україні проводиться сертифікація підприємств на відповідність вимогам державних стандартів ДСТУ ISO 9001-2001 «Системи управління якістю. Вимоги» і ДСТУ ISO 14001-97 «Системи управління навколишнім середовищем». Система управління охороною праці також підлягає сертифікації. Необхідно також прискорити розробки державних соціальних гарантій і стандартів з охорони праці з орієнтацією на міжнародні норми та стандарти, забезпечення можливого рівня їх досягнення завдяки здійсненню комплексу профілактичних заходів, введення соціальних стандартів відповідальності бізнесу за охорону праці (стандарт SA8000 «Social Accountability 8000
— Соціальна відповідальність» і стандарт із менеджменту охорони праці OHSAS 18001). Вони мають бути диференційовані для кожної галузі залежно від технікоорганізаційних, технологічних та інших факторів. Відповідна позиція має знайти місце також і в угодах на галузевому та регіональному рівнях і в колективних договорах підприємств.
Резюме
Від ефективності організації робочих місць залежить продуктивність праці, ритмічність виробництва, якість робіт і продукції.
Оновлення виробництва неможливе без підвищення рівня організації робочих місць. У сучасних умовах, коли всі учасники і ланки підприємства тісно пов’язані між собою, від організації робочих місць на кожному з них залежить загальний результат роботи підприємства в цілому. У сучасних умовах ефективність обслуговування робочих місць можна суттєво поліпшити за рахунок широкого застосування інформаційних технологій для планування, складання регламентів, автоматизації окремих функцій, оптимізації маршрутів обслуговування.
Особливість сучасних підходів у дослідженні поняття «умови праці» полягає у доданні пріоритетності інтересів людини при розгляданні даної теми, а також у якісно новому рівні розробки кіль-
створення системи інформаційного забезпечення підприємств нормативно-правовими актами з питань охорони праці; врахування всіх факторів, що є причиною виробничого травматизму і професійних захворювань і реалізація профілактичних заходів в Національних програмах поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Мета проведення атестації
— оформити правові підстави надання на підприємстві передбачених законом гарантій і компенсацій для працівників із шкідливими й небезпечними умовами праці.
Правовою підставою для проведення таких атестацій служать нормативні акти з питань охорони й гігієни праці, а також списки виробництв, робіт, і дозволяє підняти рівень охорони праці на кожному підприємстві.
Терміни і поняття
— умови праці;
— безпека праці;
— важкість праці;
— травмобезпека;
— гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР);
— гранично допустима концентрація (ГДК);
— допустимий рівень виробничого фактора;
— карта умов праці;
— атестація робочих місць за умовами прац;
— робоче місце.
Література для поглибленого вивчення матеріалу
1. Рофе А. И. Организация и нормирование труда: Учебник для вузов.
— М. : МИК, 2001.
— 368 с.
2. Керб Л. П. Основи охорони праці.
— К. : КНЕУ, 2001.
— 252 с.
3. Семенов Г. А., Станчевський В. К., Панкова М. О. та ін. Організація і планування на підприємстві.
— К.: Центр навчальної літератури, 2006.
— 528 с.
4. Адамчук В. В. Організація та нормування праці. Навч. посіб.
— М. : Финстатинформ, 2003 р.
— 301 с.
5. Нестер А. А. Атестація робочих місць
— важливий чинник охорони праці / А. А. Нестер, Л. О. Мітюк, І. Хан // Інформ. бюл. з охорони праці.
— 2009.
— № 2.
— С. 59
—60.
кісних методів оцінки. Висвітлення питань належних умов праці відображає специфіку розвитку суспільства. Традиційна недооцінка людини й зневага цінністю людського життя визначили теми безпеки, насамперед. Проблема створення безпечних і здорових умов праці робітників є не тільки соціальною і економічною, але і політичною, тому її вирішення потребує комплексного підходу.
МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ
4.1. Класифікація робочого часу.
4.2. Методи вивчення трудових процесів і витрат робочого часу.
4.3. Облік використання робочого часу.
Резюме
Терміни і поняття
Література для поглибленого вивчення матеріалу
Вивчивши матеріали цього розділу, ви будете знати: сутність поняття «робочий час»; класифікацію робочого часу стосовно виконавця, виробничого процесу та устаткування; складові часу продуктивної та часу непродуктивної роботи; поняття фактичний і нормативний баланс робочого часу; методику проведення фотографування робочого часу; методи вивчення витрат робочого часу; метод безпосередніх вимірів (за поточним часом); метод моментних спостережень; метод хронометражних спостережень; уміти: застосовувати Закони України для аналізу використання робочого часу; аналізувати реальне використання робочого часу згідно з його складовими; самостійно проводити фотографію робочого дня, хронометраж і моментні спостереження; аналізувати отримані результати спостережень; виявляти резерви робочого часу для подальшого використання; самостійно проводити аналіз трудових прийомів і методів з метою їх раціоналізації і впровадження передового виробничого досвіду; складати фактичний і нормативний баланс робочого часу.
