Нині робоче місце відіграє провідну та визначальну роль в економіці як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів, навіть регіону та держави в цілому. Ця роль обумовлена тим, що вироблений суспільний продукт держави, прибуток підприємства складаються із сукупності фінансово-економічних результатів, отриманих на окремих робочих місцях; кількісні та якісні характеристики робочих місць визначають попит і пропозицію на ринку робочих місць і робочої сили; робоче місце виступає первинною ланкою у ланцюзі розподілу і кооперації праці, координації та взаємоузгодження елементів виробничого, технологічного та трудового процесів; усі виробничі приміщення підприємства (чи організації) складаються з окремих робочих місць, а все обладнання та оснастка для виробництва товарів або послуг розміщені на робочих місцях відповідно до їх місця у виробничому, технологічному і трудовому процесах; персонал підприємства розподіляється по робочих місцях, а структура, оснащеність, функціонально-технологічні та інші характеристики робочих місць формують вимоги до персоналу і визначають його кількісні та якісні параметри.
Робоче місце
— це місце роботи, і місце, де знаходяться засоби виробництва, знаряддя праці, пристосовані для здійснення трудових функцій працівником певної професії. Кількість таких робочих місць на підприємстві повинна відповідати кількості зайнятих на ньому працівників з урахуванням графіка і змінності роботи, наявності відпусток. Слід також зазначити,
Залежно від особливостей виробничого процесу і характеру виконуваної роботи робоче місце може бути організовано порізному (простим є робоче місце, якщо на ньому один працівник обслуговує один агрегат).
Багатоверстатне робоче місце організується, коли один працівник обслуговує одночасно кілька агрегатів. Такий тип робочих місць широко поширений у текстильній промисловості і машинобудуванні.
Колективні робочі місця мають місце тоді, коли один агрегат обслуговується кількома працівниками.
Стаціонарні робочі місця нерухомі. Вони розташовуються на закріпленій виробничій площі й оснащуються стаціонарними засобами праці: машинами, механізмами, інструментом. Предмети праці подаються безпосередньо до робочого місця і забираються після їх обробки.
Пересувні робочі місця не мають закріплених за ними виробничих площ. Вони самі пересуваються до місця розташування предметів праці. Деякі робочі місця пересуваються спільно з предметами праці (автомобілі, поїзди та інші транспортні засоби).
Робочі місця відрізняються один від одного за значною кількістю ознак (рис. 3.2): залежно від функції, яку виконує працівник, можуть бути робочі місця керівників, спеціалістів, службовців, робітників, молодшого обслуговуючого персоналу, охорони і т. ін.; робочі місця поділяються за професійною ознакою, тобто залежно від професії працівника, який працює на цьому місці. Наприклад, можуть бути робочі місця бухгалтера, економіста з організації праці, лікаря-терапевта, діловода, столяра, машиніста і т. ін.; за видами виробництва розрізняють робочі місця основного і допоміжних виробництв; за типом виробництва можуть бути робочі місця масового, серійного й одиничного виробництв. Цей поділ залежить від величини партій однорідних виробів. Якщо підприємство зосереджено на випуску однорідних виробів однієї або невеликої кількості модифікацій, то таке виробництво буде масовим. Якщо вироби випускаються серіями, тобто в обмеженій кількості, то їх виробництво називається серійним. Унікальні вироби, вироби
що управління виробництвом, економікою і персоналом підприємства здійснюється саме через управління робочими місцями.
— для ручних, ручних механізованих, машинно-ручних робіт, а також інші робочі місця; за кількістю основного технологічного обладнання робочі місця можуть бути без обладнання, одноверстатні (одноагрегатні, одноапаратні) і багатоверстатні; за місцем знаходження розрізняють робочі місця в приміщенні, на відкритому повітрі, на висоті або під землею; за кількістю виконавців
— індивідуальні та колективні; за кількістю змін: одно-, двох-, трьох- і чотирьохзмінні; за ступенем рухливості
— стаціонарні та пересувні; за робочим положенням
— сидячі, стоячі, зміні (сидячістоячі); за умовами праці
— з нормальними умовами, з важкою фізичною працею, з шкідливими умовами, з особливо важкою фізичною працею, з особливо шкідливими умовами, з високою нервово-психічною напруженістю, з монотонною працею; за часом використання
— постійні і тимчасові (в тому числі сезонні).
Постійне робоче місце призначене для тривалого використання. Тимчасове створюється для виконання епізодичних робіт.
Організація робочого місця
— це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.
При організації робочих місць величезне значення має їх спеціалізація, встановлення чіткого виробничого профілю (того чи іншого) робочого місця.
Спеціалізація робочих місць значною мірою залежить від типу виробництва, рівня і характеру спеціалізації підприємства в цілому і по структурних підрозділах, до яких відноситься те чи те робоче місце.
за разовими замовленнями випускаються на одиничних виробництвах; за ступенем спеціалізації робочі місця поділяються на спеціалізовані та універсальні. На спеціалізованих робочих місцях виконується обмежене коло робіт (операцій). Такі робочі місця переважають на масовому і крупносерійному виробництві. Вони оснащуються спеціалізованим обладнанням. Універсальні робочі місця пристосовані для виконання широкого кола робіт, вони організовуються переважно на одиничних виробництвах і оснащуються універсальним устаткуванням; за рівнем механізації розрізняються робочі місця
Ь робітники фахівці керівники ручні механізовані автоматизовані індивідуальні колективні приміщення вулиця на висоті під землею сидячі стоячі змінні стаціонарні пересувні змінні однозмінні багатозмінні нормальні монотонні важкі шкідливі спеціальні універсальні основні допоміжні обслуговуючі
За категоріями працівників
За кількістю працівників
За рівнем механізації
Залежно від робочої позиції
Ц
С
М І
Х
И
Ч
За місцем розміщення
О
Б
О
Р
Я
Ц І
За рівнем переміщення
А
К
Ф І
И
С
За кількістю змін
А
Л
К
За умовами праці
За ступенем
Залежно від виду виробництва
Рис. 3.2. Класифікація робочих місць
Спеціалізація робочих місць дозволяє оснащувати їх найпродуктивнішим обладнанням, найефективнішим технологічним та
— підвищувати продуктивність праці та ефективність виробництва. Основні елементи оснащення наведено в табл. 3.3.
Таблиця 3.3
ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ОСНАЩЕННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ
Тип оснащенняЕлементи оснащення
Основне технологічне обладнання
Верстаки, машини, агрегати, автоматичні лінії, пульти дистанційного управлення та ін.
Складальні, зварювальні, випробувальні стенди, підлогові транспортери, рольганги, склізи для переміщення матеріалів, інші засоби транспортування, підйомні пристрої і крани тощо
Допоміжне обладнання
Засоби для розміщення і зберігання пристроїв, інструментів, допоміжних матеріалів, запасних частин і документації, виробнича тара і меблі, засоби сигналізації і зв’язку, освітлення та догляду за обладнанням і робочими місцями, огороджувальні та захисні пристрої, предмети виробничого інтер’єру
Організаційне оснащення
Технологічне оснащення
Пристрої та інструмент (різальний, вимірювальний, допоміжний)
Організація робочого місця являє собою комплекс заходів, спрямованих на створення всіх необхідних умов для високопродуктивної праці, підвищення його змістовності і охорони здоров’я робітника. Вона включає: спеціалізацію робочого місця; раціональне планування робочого місця; оснащення робочого місця обладнанням, інвентарем тощо; безперебійне забезпечення робочого місця енергоносіями, транспортом тощо; створення комфортних умов праці.
Під плануванням робочого місця розуміють раціональне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва на робочому місці (устаткування, технологічного та організаційного оснащення, інвентарю і т. д.), що забезпечує економне використання виробничої площі, високопродуктивну і безпечну працю робітника. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочих місць.
Зовнішнє планування являє собою доцільне розміщення на робочому місці основного і допоміжного обладнання, інвентарю та організаційного оснащення. Воно проектується з урахуванням
організаційним оснащенням, скорочувати час на підготовчі і допоміжні роботи, широко застосовувати найефективніші прийоми і методи праці, а в кінцевому підсумку
— ділянка тривимірного простору, обмежена межами досяжності рук у горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса на 180° і переміщення робітника на один-два кроки. Тут розміщуються знаряддя і предмети праці, що постійно використовуються в роботі. Інша площа робочого місця складає допоміжний простір, де розташовуються предмети, що використовуються рідше (елементи інтер’єру тощо). Основною вимогою до раціонального зовнішнього планування є забезпечення мінімальних траєкторій переміщення предметів праці у вертикальній і горизонтальній площинах, скорочення зайвих трудових рухів, зменшення до мінімуму кількості нахилів і поворотів корпусу робітника та економне використання виробничої площі.
Раціональне внутрішнє планування робочого місця являє собою доцільне розміщення технологічного оснащення та інструменту в інструментальній шафі, правильне розташування заготовок і деталей на робочому місці. Воно має забезпечити зручну робочу позу, короткі та невтомні трудові рухи, рівномірне і по можливості одночасне виконання трудових рухів двома руками. Проектування раціонального внутрішнього планування здійснюється з урахуванням зони досяжності рук працівника, яке являє собою ділянку тривимірного простору, обмежену траєкторіями руху його рук у горизонтальній і вертикальній площинах.
Дослідження стану робочих місць проводиться за типовою схемою (рис. 3.3).
Організація та обслуговування робочих місць значною мірою залежить від типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробництвах на робочому місці виконується велике число різноманітних операцій; робочі місця оснащені універсальним обладнанням, різноманітною технологічною оснасткою та інвентарем. У серійному виробництві переважають робочі місця, на яких виконується обмежене число технологічних операцій. Такі робочі місця оснащуються спеціалізованим обладнанням, оснащенням та інструментом.
Для масового виробництва характерне закріплення за робочими місцями однієї технологічної операції, що дозволяє оснащувати її спеціальним обладнанням та інструментом.
Увесь комплекс функцій обслуговування можна поділити на три групи: обслуговування засобів праці; обслуговування предметів праці; обслуговування працівників.
робочого та допоміжного простору (зони). Робоча зона
Джерело даних: аналітики, працівники, керівник
Методи отримання даних: інтерв’ю, анкети,спостереження, архівні дані
Дані про робоче місце: завдання, критерії виконання, відповідальність, необхідні знання, вміння, досвід, умови праці, обов’язки, обладнання
Специфіка робочого місця: необхідні вміння, фізичні вимоги
Опис робочого місця: завдання, обов’язки, відповідальність
Завдання управління персоналом: набір, відбір, розвиток і тренування, оцінка виконання, винагородження, трудові відносини
Рис. 3.3. Порядок організації дослідження робочих місць
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: енергетична
— забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень; транспортно-складська
— доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей; підготовчо-технологічна
— розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструмента та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці; інструментальна
— зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструмента, пристроїв, технологічного оснащення; налагоджувальна
— налагодження і регулювання технологічного устаткування; міжремонтна
— профілактичне обслуговування; контрольна
— контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів; облікова
— облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та інше.
У практиці промислового виробництва використовуються централізована, децентралізована і мішана системи організації обслуговування робочих місць. На підприємствах використовується почергове, планово-запобіжне і стандартне обслуговування.
На підприємствах різної галузевої належності, які суттєво відрізняються характером використовуваних технологій, склад функцій обслуговування та їх конкретне наповнення можуть суттєво відрізнятися.
Усі ці функції повинні виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.
Отже, можна сказати, що робоче місце
— це місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов’язків Організація робочого місця
— необхідна частина організації праці. Організація робочого місця залежить від характеру і спеціалізації робочого місця, від його виду та ролі у виробничому процесі. Привабливість робочого місця сприяє зростанню продуктивності та поліпшенню самопочуття персоналу. Єдиних стандартів чи нормативів організації робочих місць не існує через те, що різних типів і видів робочих місць дуже багато, і це розмаїття не скорочується, а навпаки
— розростається у зв’язку з розвитком технологій і поглибленням функціонального, професійного, технологічного та кваліфікаційного поділу праці.
