Posibniki.com.ua Макроекономіка Регіонально-просторовий розвиток України ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ


8.1. Геоекономічне положення України та його вплив на регіонально-просторовий розвиток.

8.2. Місце України на міжнародному ринку транспортних послуг.

8.3. Участь України в Євро-Азійській системі міжнародних транспортних коридорів.

8.4. Шляхи підвищення інфраструктурного забезпечення розвитку України.

Вивчивши матеріал цієї теми, студент знатиме: ? особливості впливу геоекономічного положення на регіонально-просторовий розвиток України; ? сучасні тенденції формування міжнародних транспортних коридорів та участь у них України, а також умітиме:

• узагальнювати методологічні та практичні підходи до вдосконалення інфраструктурного забезпечення регіонально-просторового розвитку України;

• оцінювати роль і потенційні можливості регіонів України на міжнародному ринку транспортних послуг;

• визначати перспективні напрями та шляхи вдосконалення інфраструктурного забезпечення розвитку України.

8.1. Геоекономічне положення України та його вплив на регіонально-просторовий розвиток

Здобуття Україною незалежності в 1991 році справило вирішальний вплив на геоекономічну ситуацію в Європі. Оскільки Україна розміщена в центрі Європи, має сухопутні, водні, автомобільні зв’язки із сусідніми країнами, вона може виступати як посередницька ланка в економічних відносинах між країнами-сусідами. Сучасна економіка України, як і будь-якої країни світу, є складовою частиною глобального економічного простору, який формується певними економічними відносинами між усіма економічними системами. Курс України на інтеграцію в Європейський Союз (ЄС) вимагає створення умов для вільного руху товарів згідно з національною законодавчою базою, міжнародними нормами права та розбудовою транспортних коридорів. Транзит пасажирів і вантажів через Україну та його обслуговування є сучасним і перспективним напрямом її спеціалізації. Адже нині встановлюються економічні зв’язки України з державами Середнього та Близького Сходу в галузі транзиту нафтогазових ресурсів, залишаються традиційно тісними в багатьох сферах зв’язки з Росією, посилюються — з країнами Північної Європи, Середньої Азії, Північної Африки, Середземномор’я. Економічний інтерес для України становлять країни Закавказзя, Центральної, Західної та Північної Європи. Одними з найважливіших об’єктів зовнішньої торгівлі та геоекономічних інтересів України є експортно-імпортні перевезення руди, коксівного вугілля, чорних металів, машин і техніки, продуктів харчування, овочів і фруктів, м’яса, зерна.

Україна зацікавлена в розширені свого геоекономічного простору. Переважання країн СНД та Європи серед зовнішньоторговельних партнерів України сприяє розвитку трубопровідного й залізничного транспорту. Економічні зв’язки з країнами Східної Азії, Африки та Америки здійснюються виключно морським транспортом. Перевезення вантажів автомобільним транспортом до країн СНД та Європи вимагає підвищення якості транспортного обслуговування. Розвитку авіаційного транспорту сприяє збільшення парку вантажних літаків та їх надійність. За оцінками британського інституту Рендалл, Україна посідає нині найвищий в Європі показник транзитності. Транзитний рейтинг території будь-якої країни враховує розвинутість розміщених у ній транспортних систем і мереж, а також стан їх використання [7].

На сучасному етапі, завдяки зручному геоекономічному положенню України, розвинуті транспортні шляхи в країни Причорномор’я — Румунію, Болгарію, Туреччину, Грузію.

До пріоритетних для України належать група сусідніх держав на заході — Польща, Словаччина, Угорщина, на південному заході — Румунія, Молдова, з якими вже встановлені всебічні тісні транспортні шляхи. Геоекономічні інтереси України сягають Білорусі, країн

Балтійського регіону — Фінляндії, Швеції, Данії, Литви, Латвії, Естонії, а також США, Канади, Бразилії, Аргентини, Парагваю, Уругваю тощо. Цей перелік можна продовжувати.

Завдяки трансформації економічного простору й вигідному геоекономічному положенню, розташуванню на перехресті торгівельних шляхів між Європою та Азією, Україна постійно вдосконалює та розширює свою транспортну систему. Сьогодні довжина залізничної мережі загального користування в Україні становить 22,5 тис. км, з них 40 % найбільш вантажонапружених шляхів електрифіковано. У складі Державної адміністрації залізничного транспорту 6 залізниць, 17 761 станцій, 430 депо, 235 пунктів технічного огляду. Рухомий склад налічує 179 тис. вантажних і 10 тис. пасажирських вагонів.

Мережа автомобільних шляхів загального користування становить 172 тис. км, з них з твердим покриттям — 169,5 тис. км. У рамках Програми створення та функціонування національної транспортної мережі в Україні проведено реконструкцію дороги Київ — Житомир

— Львів — Чоп та Київ — Одеса.

Дев’ятнадцять морських торгівельних портів України здатні переробляти 150 млн тонн вантажів на рік, зокрема порти Дунайського басейну — 26,9 млн т, Чорноморського басейну

— 104, Азовського — 18,7 млн т [8].

Резерви переробної здатності морських портів України становлять 40 %. Але ці резерви використовуються нерівномірно. У Дунайському басейні — на 77 % (через відсутність суцільного судноплавства по Дунаю), в Азовському — 25 %, в Одеському — 34 %. У загальному обсязі переробки вантажів 60 % припадає на чорноморські порти — Іллічівськ, Південний, Одеса (частка цього порту найбільша — 46 % завдяки роботі нафтового терміналу). Завершено будівництво також газоперевалочного комплексу в Одеському порту. Зросла пропускна здатність порту Південний завдяки завершенню будівництва першої черги нафтового терміналу пропускною здатністю 9 млн т і введенню в експлуатацію нафтопровід Одеса — Броди.

Постійно розширюють свої потужності українські порти з переробки хімічних вантажів. Зростають потужності спеціалізованого терміналу порту Південний, комплексів переробки хлоркалію в Іллічівському та сульфату амонію у Херсонському морських портах.

В Україні створено потужну нафто- і газотранспортну мережу. Експорт транспортних послуг значною мірою реалізується за рахунок російської та казахської нафти й нафтопродуктів. Тільки ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» постачає транзитом 32 млн тонн нафти, ДАТ «Дружба» — 17 млн тонн, пропускна здатність ділянки Мозир — Броди — 32 млн тонн нафти, а Броди — Ужгород — 28 млн.

У газотранспортній мережі задіяно 36,7 тис. км газопроводів з пропускною здатністю на вході 290 млрд м і 170 млрд м на виході. Перекачується газ з Росії до Європи (Західної та Центральної) та в країни СНД. Останнім часом збільшено транзит газу в південному напрямку, де діє українсько-турецько-російське ЗАО «Газтранзит», створене для спільної експлуатації газотранспортної системи Тальне — Ананьїв — Ізмаїл.

У системі Міністерства інфраструктури України діє 37 аеропортів, з них 17 міжнародних. Вони здатні відправляти 60 млн пасажирів на рік, але їх використовують нині лише на 2 %. Переорієнтація пасажиропотоків з внутрішніх на міжнародні лінії потребує створення нових міжнародних секторів, оскільки вітчизняні аеропорти не повною мірою відповідають міжнародним стандартам. Нині здійснено повну реконструкцію аеропорту — Бориспіль, переобладнано аеровокзал, стала до ладу друга злітна смуга, здатна прийняти будь-які типи літаків за міжнародними стандартами ІСАО (Міжнародна організація цивільної авіації — «International Civil Aviation Organization»)

Ураховуючи зручне геоекономічне положення України та його вплив на регіональнопросторовий розвиток можна констатувати, що наша країна має можливості для залучення й розвитку сучасної транспортної системи та отримання завдяки цьому необхідних надходжень до державного бюджету. Слід лише рівномірно використовувати види транспорту та об’єктів (газопроводів на вході та виході, морські торгівельні порти, залізничні прикордонні станції, аеропорти тощо). Адже через невиважену транзитну політику Україна втрачає частину транзитних потоків, які були переорієнтовані з України на Білорусь і країни Балтії. Ці країни й надалі створюють пільгові умови для залучення додаткових транзитних перевезень через свої території. Відомо, що транзитний потенціал визначається не лише пропускною здатністю транспортної мережі, а й технологічною, економічною, тарифною та митною політикою держави. У зв’язку з цим, якщо за кількісними характеристиками (пропускною здатністю) транспортна система України задовольняє вимоги, то за якісними характеристиками (швидкість, збереження вантажу, інформаційне забезпечення, стан транспортної та прикордонної інфраструктури, сервіс на шляхах і, зрештою, самі транспортні мережі, особливо суходольні) не відповідає міжнародним стандартам.

Закон України «Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002—2010 роках» від 7 лютого 2002 р. № 3022 [9] передбачає комплекс заходів, спрямованих на нормативно-правове забезпечення транзиту територією України, його адаптацію до міжнародного транспортного права, техніко-технологічну модернізацію транспортної інфраструктури міжнародного значення та пунктів пропуску вантажів через державний кордон, удосконалення тарифно-цінової та податкової політики в галузі міжнародного транзиту, упровадження логістичних технологій, а також державне стимулювання залучення додаткових транзитних вантажів до прямування через територію України.

Серед основних завдань, визначених цією Програмою, є такі:

• створення правових засад подальшого розвитку міжнародного транзиту в Україні;

• поетапний перехід на принципи міжнародної транспортної та митної політики у справі транзиту вантажів;

• доведення технічного стану основних транзитних напрямків і терміналів, пунктів пропуску через державний кордон до рівня, що забезпечує реалізацію техніко-експлуатаційних, комерційних та економічних вимог щодо важливих ліній та об’єктів міжнародного значення;

• упровадження нових технологій організації перевезень і пропуску вантажів через кордон, розвиток змішаних (комбінованих) перевезень;

• проведення виваженої тарифно-цінової політики, яка сприяла б підвищенню конкурентоспроможності транзитних послуг України та залученню додаткових транзитних вантажних потоків;

• розвиток міжнародної співпраці в галузі транзитних перевезень;

• створення економічних механізмів стимулювання розвитку транзиту [10].

Виконання положень Програми дасть змогу: ? реалізувати геоекономічний потенціал України; ? привести національне законодавство у відповідність до міжнародних норм; ? наблизити інтеграцію України в ЄС; ? налагодити використання провідних здатностей транспортних систем на основі впровадження нових технологій.

Нині на світовому ринку існує конкурентна боротьба транзитних маршрутів. Тому створення й розвиток будь-якого транспортного коридору вимагає значних зусиль. Це проблема, яку мають вирішувати різні інстанції державного управління, зокрема Державний митний комітет України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Держкомкордон разом з Міністерством інфраструктури України.

Зручне геоекономічне положення України сприяє нині вирішенню проблеми взаємовигідних контактів і зв’язків, які характеризують єдність економічного простору. Багатопланові проблеми геоекономічних просторів вирішуються в територіальній організації господарства, передусім шляхом експортування транспортних послуг.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.3. Участь України в Євро-Азійській системі міжнародних транспортних коридорів
8.4. Шляхи підвищення інфраструктурного забезпечення розвитку України
Термінологічний словник
УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ
9.2. Сутність транскордонної співпраці, її основні форми та функції
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)